№ 337/6010/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 337/6010/23

провадження № 61-8907св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство «Акцент-Банк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пономаренко Олександр Олександрович,на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя, у складі судді Ширіної С.А., від 19 лютого

2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Кухаря С. В., від 21 травня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк», банк) про захист прав споживача та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що у січні 2023 року нею було оформлено у відділенні АТ «А-Банк» у м. Запоріжжі картковий рахунок № НОМЕР_1 з кредитним лімітом у розмірі 7 000 грн для отримання грошової допомоги від недержавних благодійних фондів.

3. 14 січня 2023 року приблизно о 18 год 20 хв невідомі особи здійснили списання грошових коштів з її картки на картку № НОМЕР_2 трьома платежами на загальну суму 6 968 грн.

4. За цим фактом вона того ж дня о 20 год 05 хв звернулася із відповідними заявами до служби безпеки АТ «А-Банк», а 15 січня 2023 року - до поліції.

5. 06 лютого 2023 року вона отримала смс-повідомлення на свій номер телефону від АТ «А-Банк», в якому банк повідомляв наступне: «Ваш запит щодо шахрайства перевірено банком - інформацію підтверджено. Для вирішення питання подайте заяву про шахрайство до правоохоронних органів».

6. За її заявою у відділі поліції № 5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області зареєстровано кримінальне провадження №12023082070000057 за частиною третьою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

7. Проте наразі банк надсилає їй смс-повідомлення з вимогою сплатити заборгованість.

8. З метою з`ясування результатів службової перевірки обставин списання невідомими особами з її карткового рахунку грошових коштів, а також чи списав з неї банк цю заборгованість, її представник направив до банку адвокатські запити 04 та 12 вересня 2023 року, на які отримав відповідь про неможливість надання інформації у зв`язку з банківською таємницею.

9. Зазначала, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН - коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Вважала несписання заборгованості за кредитом неправомірною бездіяльністю АТ «А-Банк».

10. Оскільки вона одразу після виявлення 14 січня 2023 року несанкціонованих переказів та оплат з її карткового рахунку, вжила невідкладних заходів щодо повідомлення про це АТ «А-Банк», а також звернулася до відділу поліції, грошові кошти були списані з її рахунку за ініціативою інших осіб внаслідок недозволеної платіжної операції, а відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на встановлення фактичних обставин списання коштів з її карткового рахунку, вважала, що необхідно скасувати відсотки нараховані з 14 січня 2023 року за кредитним договором №SAMABWFC10076487053 від 12 січня 2023 року, та відновити залишок коштів на її особовому рахунку за договором

№ SAMABWFC10076487053 від 12 січня 2023 року.

11. Враховуючи викладене, позивачка просила суд:

- зобов`язати АТ «А-Банк» відновити залишок коштів на особистому рахунку ОСОБА_1 за договором № SAMABWFC10076487053 від 12 січня 2023 року до стану 0 грн 00 коп., в якому вона перебувала перед виконанням несанкціонованих операцій від 14 січня 2023 року;

- списати нараховані у зв`язку з отриманням кредиту за договором № SAMABWFC10076487053 від 12 січня 2023 року відсотки, а також інші пов`язані з несанкціонованим списанням нарахування банку в разі їх наявності;

- стягнути з АТ «А-Банк» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 000 грн.

Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі

12. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого

2024 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду

від 21 травня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

13. Суди попередніх інстанцій вказали, що наслідком списання коштів з банківських рахунків позивачки стали дії самої ОСОБА_1 , які сприяли втраті, незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з її карткового рахунку, що свідчить про відсутність порушень з боку відповідача при здійсненні 14 січня

2023 року платіжних операцій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Пономаренко О. О. просить скасувати рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від

19 лютого 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 травня 2024 року, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15. 20 червня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат

Пономаренко О. О. подав касаційну скаргу на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 травня 2024 року (повний текст складено 24 травня

2024 року).

16. Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи № 337/6010/23, які у липні 2024 року надійшли до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

17. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 03 жовтня 2022 року у справі № 387/746/18, у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

18. Звертає увагу, що суди попередніх інстанцій зробили висновок про те, що переказ грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбувся внаслідок її необачної поведінки, пославшись лише на фабулу справи, яка міститься у витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань за кримінальним провадженням №12023082070000057 за частиною третьою статті 190 КК України, відкритої у зв`язку з несанкціонованими діями третіх осіб з карткою позивачки. Інші докази того, що несанкціонований доступ до картки позивачки був здійснений в результаті її необачних дій відсутні.

19. Вважає, що введення позивачкою даних від свого онлайн-кабінету в банку за посиланням у мобільному додатку «Телеграм», після чого відбулось зняття грошових коштів у сумі 6 968 грн, не можна вважати порушенням нею пункту 2 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, який передбачає обов`язок не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.

20. Списання грошових коштів відбулось не за розпорядженням ОСОБА_1 , тому вона не повинна нести відповідальності за такі операції.

Інші процесуальні звернення

21. 26 липня 2024 року до Верховного Суду через підсистему Електронний суд адвокат Пономаренко О. О. надіслав доповнення ОСОБА_1 до касаційної скарги, які не можуть бути прийняті Верховним Судом, оскільки подані поза межами строку, визначеного частиною першою статті 398 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

22. 12 січня 2023 року ОСОБА_1 оформила у відділенні АТ «А-Банк»

в м. Запоріжжі картковий рахунок № НОМЕР_1 з кредитним лімітом в розмірі 7 000 грн шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».

23. 14 січня 2023 року приблизно о 18 год 20 хв невідомі особи здійснили списання із зазначеної картки ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_2 трьома платежами на загальну суму 6 968 грн.

24. За цим фактом 14 січня 2023 року ОСОБА_1 о 20 год 05 хв звернулася із відповідними заявами до служби безпеки АТ «А-Банк».

25. 15 січня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення, на підставі чого було зареєстроване кримінальне провадження №12023082070000057 за частиною третьою статті 190 КК України, розпочато досудове розслідування та визнано її потерпілою.

26. 06 лютого 2023 року ОСОБА_1 отримала смс-повідомлення на свій номер телефону від АТ «А-Банк», в якому банк повідомляв наступне: «Ваш запит щодо шахрайства перевірено банком - інформацію підтверджено. Для вирішення питання подайте заяву про шахрайство до правоохоронних органів».

27. Відповідно до відомостей Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12023082070000057, 15 січня 2023 року за заявою ОСОБА_1 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України, за фактом того, що 14 січня 2023 року приблизно

о 18 год 25 хв, перебуваючи за адресою проживання, в мобільному додатку «Telegram» знайшовши повідомлення про отримання грошової допомоги на суму 2 200 грн та перейшовши за посиланням, ОСОБА_1 ввела дані від свого кабінету банку «А-Банк», після чого відбулось зняття грошових коштів у сумі

6 968 грн трьома переказами.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

28. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

29. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

30. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

31. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

32. Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

33. Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

34. Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

35. Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

36. Закон України «Про платіжні послуги» визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

37. Пунктом 6 частини дев`ятнадцятої статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що емітент зобов`язаний повідомляти користувача про виконання операцій з використанням електронного платіжного засобу.

38. Згідно з частиною двадцятою статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» користувач зобов`язаний зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом, не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права, не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

39. Відповідно до пункту 136 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою правління НБУ від 29 липня 2022 року № 164 (далі - Положення), користувач зобов`язаний: зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.

40. Згідно з пунктом 140 розділу VII Положення, користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

41. Пунктом 141 розділу VII Положення, передбачено, що емітент зобов`язаний надавати ПІН, індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням платіжного інструменту, лише держателю платіжного інструменту в порядку, визначеному договором (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення).

42. Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків (пункти 146, 147 Положення).

43. Аналіз вказаних нормативно-правових актів, яка є спеціальними для спірних правовідносин,дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов`язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.

44. Лише наявність обставин, які доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його цивільно-правової відповідальності.

45. Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду України у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та Верховного Суду у постановах

від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц,

від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року

№ 176/1445/22.

46. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін

(частина перша статті 12 ЦПК України).

47. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81

ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

48. Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

49. Подібні висновки викладені у також постановах Верховного Суду

від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18,

від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц.

50. У розглядуваній справі судами, за результатами оцінки доказів, встановлено, щопозивачка отримала у АТ «А-Банк» кредитну карту з метою користування банківськими послугами, проте, в подальшому своїми необережними діями сприяла незаконному використанню інформацію, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за її рахунком, що призвело до списання грошових коштів.

51. При цьому згідно із наданими позивачкою апеляційному суду документами досудового розслідування із кримінального провадження № 12023082070000057, списання коштів з її рахунку та подальше розпорядження ними було здійснено у період із 18:30 до 18:50 години 14 січня 2023 року, а до банку з цього приводу ОСОБА_1 , за її ж твердженням, викладеним у позові, звернулась о 20:05 годині.

52. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

53. Оскільки позивачка неодноразово посилається на наявність кримінального провадження за фактом шахрайського заволодіння її коштами, колегія суддів звертає увагу, що за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, обставини незаконних фінансових операцій 14 січня

2023 року по картковому рахунку позивачки, зокрема щодо вчинення нею дій, які сприяли втраті інформації, що дає змогу ініціювати платіжні операції, викладені не лише у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінального провадження № 12023082070000057, а й у судових рішеннях прийнятих слідчим суддею Хортицького районного суду м. Запоріжжя (справа № 337/332/23) в межах досудового розслідування вказаного кримінального провадження.

54. З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, надав оцінку наданим сторонами доказам і зробив обґрунтований висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

55. Водночас ОСОБА_1 не позбавлена права заявити вимоги про відшкодування завданої їй шкоди до осіб, які вчинили щодо неї шахрайські дії.

56. З урахуванням встановлених обставин розглядуваної справи, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 03 жовтня 2022 року у справі № 387/746/18, у постанові Верховного Суду України

від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, на які заявниця посилалась у касаційній скарзі.

57. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

58. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанцій та постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пономаренко Олександр Олександрович,залишити без задоволення.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников