Постанова
Іменем України
19 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 338/367/19
провадження № 61-5331св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Порогівська сільська рада Богородчанського району Івано-Франківської області,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2019 року у складі судді Рибки Л. Я. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Горейко М. Д., Василишин Л. В., Максюти І. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Порогівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконним і скасування рішення сільської ради, зобов`язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням виконавчого комітету Порогівської сільської ради від 23 грудня 1967 року № 1, відповідно до вимог статей 74 75 ЗК Української РСР від 29 листопада 1922 року, у порядку поділу господарського двору їй відписано (виділено) в окреме користування земельну ділянку площею 0,15 га у с. Пороги Богородчанського району Івано-Франківської області, про що зроблено відповідний запис у розділі ІІІ (земля, що знаходиться в особистому користуванні господарства) її особового рахунку погосподарської книги за 1967-1969 роки.
Вказувала, що виходячи з вимог статті 7 Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 25 грудня 1970 року № 3338-VІІ «Про порядок введення в дію ЗК Української РСР», статті 5 постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року № 562-ХІІ «Про порядок введення в дію ЗК Української РСР», пунктів 6, 7 Розділу Х ЗК України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ, вона зберігає свої права на користування зазначеною земельною ділянкою. У зв`язку із цим, вона звернулася до Порогівської сільської ради із заявою про безоплатну передачу вказаної земельної ділянки у приватну власність, однак рішенням відповідача від 18 грудня 2018 року № 463-15/2018 їй відмовлено у задоволенні відповідної заяви з тих підстав, що вона не користувалася цією земельною ділянкою.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним і скасувати рішення Порогівської сільської ради від 18 грудня 2018 року № 463-15/2018, яким їй відмовлено у задоволенні заяви про безоплатну передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у с. Пороги Богородчанського району Івано-Франківської області, та зобов`язати Порогівську сільську раду повторно розглянути зазначену заяву на черговій сесії сільської ради.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено, що земельна ділянка площею 0,15 га у с. Пороги, на яку вона претендує, була відведена в натурі, як це визначено у статті 79 ЗК Української РСР, та що на момент звернення до сільської ради із заявою про безоплатну передачу вказаної земельної ділянки у приватну власність позивач користувалася такою, а тому рішення Порогівської сільської ради від 18 грудня 2018 року № 463-15/2018 є законним і підстави для його скасування та зобов`язання сільської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про безоплатну передачу земельної ділянки їй у власність відсутні.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2019 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, ухваливши законне та обґрунтоване рішення, оскільки позивач не довела обґрунтованості своїх позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її позов.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій надали неправильну оцінку наявним у справі доказам, не врахували, що спірна земельна ділянка надана їй у безстрокове користування рішенням виконавчого комітету Порогівської сілької ради від 23 грудня 1967 року, тому вона має право безоплатно приватизувати земельну ділянку.
Вказує, що суди неправильно встановили обставини справи, а спірна земельна ділянка немає ніякого відношення до тієї землі, яку успадкувала ОСОБА_2 .
Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2020 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24 грудня 1966 року на засіданні виконавчого комітету Порогівської сільської ради депутатів трудящих Богородчанського району Івано-Франківської області було розглянуто заяву ОСОБА_3 про створення їй нового погосподарського номеру та вирішено задовольнити заяву в такому випадку, якщо батько ОСОБА_3 відпустить присадибну ділянку зі свого господарства.
Рішенням Порогівської сільської ради депутатів трудящих Богородчанського району від 23 грудня 1967 року № 1 вирішено відписати від громадянина ОСОБА_4 0,15 га землі та створити громадянці ОСОБА_3 погосподарський номер і дописати 0,15 га землі.
За даними погосподарської книги № 8 Порогівської сільської ради за 1967, 1968, 1969 роки, головою господарства за особовим рахунком № 676 у 1967-1969 роках був ОСОБА_4 . До членів його сім`ї належали: дружина - ОСОБА_5 , діти: ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та онука - ОСОБА_12 . Суспільна група господарства - робітники. В особистому користуванні господарства в 1967 році знаходилась земельна ділянка площею 1,20 га, у 1968-1969 роках - площею 1,05 га. В особистій власності господарства знаходився житловий будинок 1950 року побудови та стайня. У графі додаткові відомості вказано, що 0,15 га землі відписано згідно рішення № 26 від 1967 року. Щодо дочки ОСОБА_3 та онуки ОСОБА_12 вказані відомості, що вони вибули зі складу господарства під № 746.
Згідно з погосподарською книгою № 10 Порогівської сільської ради за 1967, 1968, 1969 роки до членів сім`ї господарства за особовим рахунком № НОМЕР_1 у 1967-1969 роках належали голова сім`ї ОСОБА_3 (тепер ОСОБА_1 ) та її дочка ОСОБА_12 . В особистому користуванні господарства знаходилось 0,15 га землі. В додаткових відомостях вказано, що зазначені 0,15 га землі дописані згідно рішення № 26 від 1967 року. Жилий будинок чи будь-які інші будівлі, насадження, худоба за господарством не значились.
З огляду на повідомлення Порогівської сільської ради від 17 липня 2019 року № 245 погосподарські книги за 1970 рік, 1971-1973 роки та 1984-1985 роки у Порогівській сільській раді відсутні.
Згідно з погосподарською книгою № 9 Порогівської сільської ради за 1991-1995 роки, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 (матері позивача), яка на той час була головою сім`ї господарства з особовим рахунком № НОМЕР_2 (суспільна група господарства - робітники), головою сім`ї стала ОСОБА_13 (сестра позивача). Адреса господарства - АДРЕСА_1 . В особистій власності господарства перебував жилий будинок загальною площею 90 кв. м. В особистому користуванні господарства знаходилась земля площею 0,95 га та посівна площа - 0,26 га.
Інформація щодо господарства, головою якого була б ОСОБА_3 (тепер ОСОБА_1 ) у погосподарській книзі № 9 виконавчого комітету Порогівської сільської ради народних депутатів за 1991-1995 роки відсутня.
Згідно з рішенням Порогівської сільської ради від 27 грудня 1997 року ОСОБА_13 передано у приватну власність земельні ділянки загальною площею 0,85 га.
09 жовтня 2009 року ОСОБА_13 отримала державні акти на право власності на земельні ділянки площею 0,3303 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства та площею 0,2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2 .
Після смерті ОСОБА_13 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначені земельні ділянки успадкувала її дочка - ОСОБА_2 , якій 08 липня 2013 року державним нотаріусом Богородчанської районної державної нотаріальної контори видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
11 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Порогівської сільської ради із заявою, в якій просила прийняти рішення щодо приватизації нею земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться у с. Пороги Богородчанського району Івано-Франківської області.
Рішенням Порогівської сільської ради від 18 грудня 2018 року № 463-15/2018 «Про відмову у наданні земельної ділянки» у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Статтею 40 ЗК України встановлено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя статті 116 ЗК України).
Відповідно до частини першої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
За змістом статей 73 74 75 ЗК Української РСР у редакції, на час виникнення спірних правовідносин, кожний двір і зміни в його складі реєструються Сільрадою в подвірних списках, з поіменною назвою всіх членів двору і його домовласника. Розподіл трудового землеробського господарства (двору) полягає в розподілі між членами двору, незалежно від статі та віку, в окреме користування земельних угідь і майна, які перебувають в загальному користуванні всього двору. Поділ земельних угідь двору допускається тільки з метою та за можливості утворення членами двору, які відокремлюються, нових землеробських господарств на землях, що їм виділяються, в інших випадках може відбуватись лише розподіл майна двору.
Положеннями статей 77, 79 цього ж кодексу визначено, що розподіл земель і майна проводиться в натурі. При кожному розділі ті, що діляться подають в Волосний виконком для реєстрації роздільний запис, в якому повинно бути викладено: а) коли і між якими членами двору відбулась угода про розділ; б) де і які земельні ділянки (за їх родом, розміром і місцем розташування) діляться, як розподіляються вони між учасниками угоди; г) строки і порядок виконання розділу; д) інші, що не суперечать закону, умови, які учасники угоди вважають за потрібне встановити, е) підписи учасників угоди.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши та оцінивши всі надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не довела, що спірна земельна ділянка була відведена в натурі, як це передбачено у статті 79 ЗК Української РСР, та що на момент звернення до сільської ради із заявою про безоплатну передачу вказаної земельної ділянки у приватну власність позивач користувалася такою.
При цьому, суди попередніх інстанцій встановили, що на даний час землі, які знаходилися в особистому користуванні господарства, головою якого був ОСОБА_4 (батько позивача, після його смерті - мати ОСОБА_5 , а після її смерті - сестра ОСОБА_14 ) належать на праві приватної власності ОСОБА_2 , земельна ділянка площею 0,15 га у с. Пороги, на яку претендує позивач, не перебула у її користуванні на момент звернення до Порогівської сільської ради із заявою про безоплатну передачу вказаної земельної ділянки у приватну власність, а тому рішення Порогівської сільської ради від 18 грудня 2018 року № 463-15/2018 є законним і підстави для його скасування та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 відсутні.
Усі доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, фактично не містять посилань на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк