Постанова
Іменем України
22 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 339/217/18
провадження № 61-8560св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз збут»,
відповідач за первісним позовом - ОСОБА_1 ,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
відповідач за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз збут»,
третя особа за зустрічним позовом - Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Болехівської міської ради
Івано-Франківської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17 грудня
2020 року в складі судді Лицура І. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року в складі колегії суддів:
Пнівчук О. В., Мелінишин Г. П., Томин О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог позовної заяви
У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю
«Івано-Франківськгаз збут» (далі - ТОВ «Івано-Франківськгаз збут») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надані послуги з постачання газу.
Первісні позовні вимоги мотивовані тим, що з 01 липня 2015 року
ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» є постачальником природного газу для всіх категорій споживачів в Івано-Франківській області, зокрема і для відповідача за первісним позовом на підставі Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - Типовий договір).
ОСОБА_1 фактично користувалась наданими послугами та не надавала письмової відмови від користуванням природним газом.
ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» виконало свої зобов`язання в частині безперебійного постачання газу, однак відповідач не розрахувалась вчасно за надані послуги, чим завдала збитки підприємству.
У зв`язку з виникненням боргу, ОСОБА_1 було надіслано повідомлення про погашення заборгованості та можливе припинення газоспоживання у разі непогашення заборгованості. У подальшому газопостачання на АДРЕСА_1 було припинено. ОСОБА_1 оскаржила до суду вказані дії постачальника природного газу та за результатами розгляду справи
№ 339/409/17 судовими рішеннями зобов`язано ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» відновити газопостачання до будинку споживача, визнано заборгованість за спожитий газ у повідомленні про припинення газопостачання від 21 квітня 2017 року необґрунтованою (завищеною) та зобов`язано здійснити перерахунок за спожитий газ за період з грудня
2015 року до січня 2017 року.
На виконання судового рішення у справі № 339/409/17 постачальник природного газу здійснив перерахунок за спожитий газ, згідно з яким заборгованість ОСОБА_1 на час звернення до суду з позовом у цій справі становила 40 330,90 грн. При цьому позивачем за первісним позовом врахував, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій і користується відповідними пільгами, а також інші фактичні обставини.
На підставі викладеного ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» просило стягнути
з ОСОБА_1 заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 40 330,90 грн.
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним
позовом до ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» про визнання заборгованості
за спожитий газ незаконною, необґрунтованою та недоведеною
у встановленому законом порядку.
Зустрічна позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що судовими рішеннями у справі № 339/409/17 визнано заборгованість за спожитий газ
у розмірі 57 206,03 грн необґрунтованою (завищеною) та зобов`язано
ТОВ «Івано-Франківськгаз Збут» здійснити перерахунок за спожитий
газ за період з грудня 2015 року до січня 2017 року;
зобов`язано відновити газопостачання до будинку ОСОБА_1 ; визнано дії з відключення 24 травня 2017 року будинку споживача послуг
з газопостачання ОСОБА_1 від газової мережі незаконними.
Вказувала, що договір про постачання газу сторони у справі не укладали,
а посилання ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» на Типовий договір
є безпідставним. ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» не надсилало
ОСОБА_1 розрахункові платіжні документи (рахунки) на сплату газу, долучений до матеріалів справи розрахунок боргу є незаконним, він не підтверджений належними доказами. У позивача за зустрічним позовом відсутній борг по оплаті послуг з газопостачання, оскільки постачальником природного газу неправильно враховано наявності у споживачів відповідних пільг. Сім`я ОСОБА_1 складається лише з непрацездатних осіб, тому їй повинно бути надано 100 % знижки за користування газом для опалювання житла у подвійному розмірі наднормативної опалювальної площі.
Крім цього, зі щомісячних актів звірки розрахунків щодо вартості послуг, наданих пільговикам міста Болехова Івано-Франківської області за період
з 01 липня 2015 року до 24 травня 2019 року, вбачається, що за цей період
з державного бюджету безпідставно відшкодовано кошти без отримання від постачальника послуг щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги. Зазначене відшкодування проводилося не індивідуально по кожному пільговику, а у загальній сумі (сумарно по всіх пільговиках), що є порушенням законодавства.
Керівник управління праці та соціального захисту населення органу місцевого самоврядування, починаючи з 2003 року, без отримання від постачальника послуг щомісячних звітів та розрахунків щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги та без підготовки інформації про фактично нараховані суми та актів звіряння розрахунків
з підприємствами за надані послуги особам, які мають право на відповідні пільги, не мав права вирішувати питання про фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. Отже, посадова особа зазначеного органу місцевого самоврядування вчинила дії, за які настає кримінальна відповідальність. На підставі вказаних незаконних дій у позивача виникла заборгованість у розмірі 40 330,90 грн. Наведені незаконні дії третьої особи та відповідача за зустрічним позовом завдали позивачу за зустрічним позовом моральної шкоди.
На підставі викладеного ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просила: визнати заборгованість за спожитий газ у розмірі
40 330,90 грн незаконною, необґрунтованою та недоведеною
у встановленому законом порядку; визнати такими, що порушують вимоги пунктів 10, 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117, наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 04 жовтня 2007 року № 535 «Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг «2-пільга», та Інструкції про порядок її заповнення», Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256, дії ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» щодо неподачі щомісяця до 25 числа Болехівському міському управлінню праці та соціального захисту населення Івано-Франківської області розрахунків щодо вартості послуг, наданих пільговику ОСОБА_1 (та іншим пільговикам) у минулому місяці згідно з формою «2-пільга»; стягнути на її користь 180 000 грн моральної шкоди; винести окрему ухвалу стосовно порушення Болехівським управлінням праці та соціального захисту населення Івано-Франківської області та
ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» статей 210 та 190 Кримінального
кодексу України щодо нецільового використання бюджетних коштів та безпідставного заволодіння бюджетними коштами зазначеним товариством за період з 01 липня 2015 року до 24 травня 2019 року в розмірі
8 637 008 грн, яку надіслати прокурору для вжиття заходів, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області
від 17 грудня 2020 року первісний позов ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» 40 330,90 грн заборгованості за спожитий природний газ за період
з 01 липня 2015 року до 24 травня 2017 року.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач за первісним позовом подав до суду належні та допустимі докази щодо наявності
у ОСОБА_1 боргу у розмірі 40 330,90 грн, заборгованість за спожитий природний газ нараховано правомірно. Так, ОСОБА_1 користувалась наданим природним газом у період з 01 липня 2015 року до 24 травня
2017 року, контролерами знімалися показники лічильника, однак вона відмовлялася ставити підпис у робочих листках контролера. На виконання рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області
від 14 травня 2018 року у справі № 339/409/17 позивач за первісним позовом провів обґрунтований перерахунок вартості спожитого газу
з урахуванням пільг та інших обставин.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 не підтверджені належними та допустимими доказами. Доводи представника ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» щодо надання щомісяця до 25 числа Управлінню праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Болехівської міської ради
Івано-Франківської області розрахунків щодо вартості послуг, наданих пільговику ОСОБА_2 (та іншим пільговикам) у минулому місяці згідно з формою «2-пільга», підтверджено зібраними у справі доказами, зокрема, витягами з розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних
з наданням пільг за період з листопада 2018 року до квітня 2019 року. Вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення моральної шкоди
є похідною від попередніх вимог та обґрунтована неправомірністю дій
ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» щодо безпідставного нарахування їй заборгованості за спожитий газ, однак судом встановлено, що заборгованість нараховано правомірно відповідно до вимог закону, тому підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні. При вирішенні спору не встановлено порушень законодавства або недоліків у діяльності юридичної особи, державних й інших органів, а також інших осіб, тому відсутні підстави для постановлення окремої ухвали.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Долинського районного суду від 17 грудня 2020 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в основі спору, який виник між сторонами у справі, є вирішення питання про те, чи відноситься до членів сім`ї пільговика ОСОБА_1 її син - ОСОБА_3 , та чи має він право на знижку, передбачену статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як член сім`ї учасника бойових дій. Разом з тим рішенням Болехівського міського суду
Івано-Франківської області від 09 серпня 2017 року у справі № 339/500/15-ц, яке набрало законної сили, встановлено, що неодружений повнолітній син ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , який не визнаний інвалідом з дитинства першої та другої групи або інвалідом першої групи, не має права на знижку, передбачену статтею 12 вказаного Закону як член сім`ї учасника бойових дій, оскільки відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України не належить до осіб, які є членами сім`ї пільговика. У даному випадку при вирішенні питання про надання пільг ОСОБА_3 як члену сім`ї пільговика підлягають застосуванню положення статті 51 Бюджетного кодексу України, що конкретизує поняття члена сім`ї, розкриває його зміст,
є спеціальною нормою та визначає члена сім`ї у правовідносинах, які стосуються соціальних пільг, відповідно, він не може бути включений до членів сім`ї пільговика, так як не належить до категорії осіб перерахованих
у пункті 5 зазначеної норми Закону, що мають право на такі пільги.
Крім того, апеляційний суд перевірив наведений судом першої
інстанції розрахунок заборгованості, про що виклав відповідні доводи
у мотивувальній частині оскаржуваної постанови. Суд апеляційної інстанції також погодився з висновками місцевого суду щодо підстав відмови
у задоволенні зустрічних позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
19 травня 2021 року ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Долинського районного
суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2020 року та постанову
Івано-Франківського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року.
У касаційній скарзі позивач за зустрічним позовом, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області
від 17 грудня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 04 червня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17 грудня
2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень позивач посилається на пункти 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини, які мають значення для справи, висновки судів не відповідають фактичним обставинам та ґрунтуються на неналежних доказах. Оскаржувані судові рішення не містять обґрунтування щодо кожного доводу сторін,
а також мотивів щодо незастосування норм права, на які посилався позивач за зустрічним позовом. Суддя місцевого суду не мав права проводити розгляд цієї справи. Суд першої інстанції помилково залишив без розгляду та повернув уточнену зустрічну позовну заяву з тих підстав, що вона подана після закінчення підготовчого судового засідання. Суди долучили до матеріалів справи докази з порушенням норм процесуального права.
Суди дійшли помилкового висновку, що ОСОБА_3 , який є інвалідом другої групи, не має права на знижку, передбачену статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки такі обставини спростовані зібраними у справі доказами. Суди неправильно застосували норми матеріального права в цій частині.
Крім того, з 01 липня 2015 року відповідач за зустрічним позовом не виписував та не надсилав позивачу за зустрічним позовом розрахункові платіжні документи на оплату спожитого газу, відповідно ОСОБА_1 не могла прострочити оплату по рахункам, які не виписувалися. Відомості, викладені в актах від 30 червня 2006 року та від 02 липня 2015 року про недопуск працівників газопостачальної організації для зняття показників лічильника та підписання Типового договору, неправдиві. Фактично
ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» у визначеному законом порядку не проводило звірок взаємо-розрахунків за спожитий газ та показників лічильника газу у період з 01 липня 2015 року до 24 травня 2017 року, до ОСОБА_1 з вимогою про сплату заборгованості за спожитий газ не зверталося, а також не подало до суду доказів на підтвердження вказаних фактів.
Позивач за первісним позовом протиправно вказав у своїх розрахунках початковий показник лічильника газу станом на 01 липня 2015 року -
71 045 куб. м, замість - 73 724 куб. м. У розрахунку відсутня графа про щомісячний розмір пільг ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , на який зменшується щомісячний розмір оплати спожитих послуг. Розрахунок
ТОВ «Івано-Франківськгаз збут», який є предметом судового розгляду, не підтверджений належними доказами. У наданому позивачем за
первісним позовом розрахунку заборгованості не враховано вимоги
Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Керівник управління праці та соціального захист населення не мав права вирішувати питання про фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (перерахування коштів державного бюджету надавачу послуг з газопостачання
ТОВ «Івано-Франківськгаз збут») без отримання від постачальника послуг щомісячних звітів та розрахунків щодо послу, наданих особам, які мають право на відповідні пільги (у тому числі і ОСОБА_1 ), та без підготовки інформації про фактично нараховані суми та актів звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами особам, які мають право на відповідні пільги. У період з 01 липня 2015 року до 24 травня 2019 року
ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» безпідставно заволоділо бюджетними коштами.
Позиції інших учасників
ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, вказуючи на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень. У зв`язку з цим просило суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін. Вказувало, що воно виконало свої зобов`язання в частині безперебійного постачання газу, однак ОСОБА_1 не розраховувалась вчасно і в повному обсязі за надані їй послуги з газопостачання, чим завдала збитки підприємству. Заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом становить 40 330,90 грн, що підтверджується детальним розрахунком, в якому враховано всі пільги. Разом з тим на повнолітнього сина відповідача за первісним позовом - ОСОБА_3 , не поширюються пільги щодо оплати за користування газом.
Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Болехівської міської ради Івано-Франківської області надіслало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило рішення суду першої інстанції
та постанову апеляційного суду залишити без змін, оскільки вони
є законними та обґрунтованими. Зазначало, що судовим рішенням у справі № 339/500/15-ц, яке набрало законної сили, встановлено, що
ОСОБА_3 не входить в коло осіб, які мають право на знижку плати за користування комунальними послугами. Суди правильно визначили заборгованість, яка підлягає до стягнення на користь позивача з первісним позовом. ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» надавало щомісяця до 25 числа управлінню праці та соціального захисту населення розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговику згідно з формою «2-пільга». Провадження у цій справі відкрито у червні 2018 року, тобто до набрання чинності норми матеріального права, яка визначала, що представництво органів місцевого самоврядування в судах здійснюється виключно прокурорами або адвокатами, тому місцевий суд відповідно до чинного законодавства допустив представника третьої особи.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» є постачальником природного газу у Івано-Франківській області, зокрема, до домоволодіння ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 .
Послуги з постачання природного газу надаються ОСОБА_1 на підставі Типового договору.
Факт користування природним газом ОСОБА_1 не заперечується.
У домоволодінні на
АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_1 ,
її син - ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 .
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 23 травня 1996 року, а згідно з довідкою
серії МСЕ № 253300 їй встановлено першу групу інвалідності та вона потребує постійного стороннього догляду.
Згідно з пенсійним посвідченням від 04 квітня 2017 року серії
НОМЕР_2 син ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1,
є особою з другою групою інвалідності.
Відповідно до посвідчення від 17 квітня 2017 року серії НОМЕР_3 ОСОБА_4 є особою з інвалідністю другої групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни.
За змістом листа Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Болехівської міської ради Івано-Франківської області від 29 травня 2019 року № 473 ОСОБА_1 користується пільгами згідно зі статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як учасник бойових дій у розмірі 75 % з оплати комунальних послуг у межах норм споживання відповідно до
Постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 409
«Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері
житлово-комунального обслуговування» та занесена в Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги.
Суди встановили, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю другої групи загального захворювання, працюючий та не може бути включений до членів сім`ї пільговика, оскільки не належить та не належав ні до одної категорії осіб, перерахованих у пункті 5 статті 51 Бюджетного кодексу України. Зазначена інформація також міститься у відповіді Виконавчого комітету Болехівської міської ради Івано-Франківської області від 08 лютого
2018 року на запит ОСОБА_1 .
Крім того, рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 09 серпня 2017 року у справі № 339/500/15-ц, яке набрало законної сили, встановлено, що неодружений повнолітній син ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , який не визнаний інвалідом з дитинства першої та другої групи або інвалідом першої групи, не має права на знижку, передбачену статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зазначеним судовим рішенням у справі № 339/500/15-ц, яке набрало законної сили, також встановлено, що показники лічильника
ОСОБА_1 у червні 2015 року складали 71 045 куб. м.
Відповідно до наданого ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» детального розрахунку нарахування по абонентському рахунку ОСОБА_1 ,
згідно з обсягами споживання природного газу, наданих оператором газорозподільної системи, за період з 01 липня 2015 року до дати припинення газопостачання - 24 травня 2017 року, ОСОБА_1 проведено нарахування за 9 775 куб. м газу по роздрібних цінах, які діяли
у відповідний період, на суму 63 860,23 грн, з яких Управлінням праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Болехівської міської ради Івано-Франківської області відшкодовано 16 247,13 грн компенсації пільг у межах соціальних норм та 3 585,71 грн наданих субсидій.
Встановлено, що до сплати абоненту з урахуванням 75 % пільги
належить: 63 860,23 грн (нарахування), 16 247,13 грн (пільгова
компенсація) - 3 585,71 грн (субсидія) - 489,40 грн (проведена
оплата) = 43 537,99 грн.
Крім цього, на виконання рішення Болехівського міського суду
Івано-Франківської області від 14 травня 2018 року у справі № 339/409/17 проведено перерахунок вартості спожитого газу з урахуванням 100 % пільги інваліда війни ОСОБА_4 за період з грудня 2015 року до січня
2017 року, відповідно до якого сума проведеного перерахунку становить 3 207,09 грн.
Отже, заборгованість ОСОБА_1 за спожитий природний газ становить 40 330,90 грн.
Суди встановили, що ОСОБА_1 користувалась наданим природним газом у період з 01 липня 2015 року до 24 травня 2017 року. Контролерами Долинського відділення ПАТ «Івано-Франківськгаз» знімалися показники лічильника, однак ОСОБА_1 відмовлялася ставити підпис у робочих листках контролера, що підтверджується копіями цих листків: станом
на 31 липня 2015 року використано 71 997 куб. м газу; за вересень 2015 року станом на 30 вересня 2015 року - 72 019 куб. м газу; за жовтень 2015 року станом на 31 жовтня 2015 року - 72 263 куб. м газу; за листопад 2015 року станом на 30 листопада 2015 року - 72 507 куб. м газу; за березень
2016 року станом на 31 березня 2016 року - 73 395 куб. м газу; за квітень 2016 року станом на 30 квітня 2016 року - 73 639 куб. м газу; за травень 2016 року станом на 30 травня 2016 року - 73 646 куб. м газу; за червень 2016 року станом на 30 червня 2016 року - 73 653 куб. м газу.
Оскільки ОСОБА_1 чинила перешкоди контролерам у знятті показників лічильника, то їй Долинським відділенням ПАТ «Івано-Франківськгаз» надіслано повідомлення від 13 квітня 2017 року, у якому запропоновано звернутись до ПАТ «Івано-Франківськгаз» та узгодити дату зняття контрольного показника лічильника газу, а також повідомлено, що в іншому випадку об`єм спожитого газу визначається за граничними об`ємами
з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв.
Суди також встановили, що ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» надавало щомісяця до 25 числа Болехівському міському управлінню праці та соціального захисту населення Івано-Франківської області розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговику ОСОБА_1 (та іншим пільговикам) згідно з формою «2-пільга», що підтверджується витягами з розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за період
з листопада 2018 року до квітня 2019 року, та звітами про нараховані пільги по ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» за період з серпня 2015 року до квітня 2018 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція),
а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені
в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як вбачається із касаційної скарги, рішення судів попередніх інстанцій, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс ГРМ), постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» суб`єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.
Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 3 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ визначено, що його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем.
Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу - це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.
Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498, в порядку, визначеному цим розділом.
Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває
у власності чи користуванні Оператора ГРМ.
Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.
Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633 634 641 642 ЦК України за формою Типового договору.
Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного
газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій,
які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного
газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).
Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 591/4825/20.
Установивши, що ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» надає послуги
з газопостачання, а ОСОБА_1 є споживачем послуг природного газу
в будинку на АДРЕСА_1 , якому присвоєно номер особового рахунку, фактично споживає природний газ, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про існування між сторонами договірних правовідносин, оформлених шляхом приєднання побутового споживача до Типового договору.
Суди правильно виходили з того, що акцептування відповідачем за первісним позовом Типового договору, а отже, і факт приєднання побутового споживача до умов зазначеного договору відбулось шляхом вчинення нею дій, зокрема щодо щомісячного споживання різних об`ємів природного газу, що підтверджується зміною показань газового лічильника за адресою споживача по особовому рахунку та вбачається з розрахунку місячної вартості послуги розподілу природного газу.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 вересня 2022 року у справі № 717/341/21.
Споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 303/7554/16-ц.
Згідно з частиною першою статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання щодо сплати вартості спожитого газу за період з 01 липня 2015 року до 24 травня
2017 року, то позивач за первісним позовом на виконання рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 14 травня
2018 року у справі № 339/409/17 провів перерахунок вартості спожитого газу та встановив, що заборгованість ОСОБА_1 за вказаний період за спожитий природний газ становить 40 330,90 грн.
ОСОБА_1 не погоджується з проведеним ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» розрахунком заборгованості з тих підстав, що останнє не врахувало наявності у її сина пільг, визначених законом.
Разом з тим вказане питання було предметом неодноразових судових спорів в інших справах, за результатом розгляду яких такі доводи ОСОБА_1 були спростовані.
Так, рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області
від 09 серпня 2017 року у справі № 339/500/15-ц, яке набрало законної сили, встановлено, що неодружений повнолітній син ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , який не визнаний інвалідом з дитинства першої та другої групи або інвалідом першої групи, не має права на знижку, передбачену статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зазначені обставини підтверджені й судовими рішеннями за результатом вирішення спорів у справі № 300/120/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Болехівської міської ради Івано-Франківської області про визнання дій незаконними та зобов`язання до їх вчинення, стягнення моральної шкоди,
а також у справі № 300/2080/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Болехівської міської ради Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином безпідставними є доводи ОСОБА_1 , зокрема викладені
в касаційній скарзі, щодо наявності у її сина - ОСОБА_3 , права на пільги щодо оплати вартості споживання природного газу.
При цьому правильність розрахунку вартості розподілу природного газу за адресою споживача перевірено судами першої та апеляційної інстанції, висновки щодо оцінки якого містяться у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень. Відповідач за зустрічним позовом зазначеного розрахунку не спростувала належними та допустимими доказами.
Враховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку щодо
наявності правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь
ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» 40 330,90 грн заборгованості за спожитий природний газ за період з 01 липня 2015 року до 24 травня 2017 року.
Також Верховний Суд погоджується із висновками судів, що відсутні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами. Доводи представника ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» щодо надання щомісяця до 25 числа Управлінню праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Болехівської міської ради Івано-Франківської області розрахунків щодо вартості послуг, наданих пільговику ОСОБА_2 (та іншим пільговикам) у минулому місяці згідно з формою «2-пільга», підтверджено зібраними
у справі доказами, зокрема, витягами з розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за період з листопада 2018 року до квітня 2019 року, та звітами про нараховані пільги по
ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» за період з серпня 2015 року до квітня
2018 року.
Вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення моральної шкоди
є похідною від попередніх вимог та обґрунтована неправомірністю дій
ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» щодо безпідставного нарахування їй заборгованості за спожитий газ, однак встановлено, що заборгованість нараховано правомірно відповідно до вимог закону, тому підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні. При вирішенні спору не виявлено порушень законодавства або недоліків у діяльності юридичної особи, державних, інших органів та інших осіб, тому відсутні підстави для постановлення окремої ухвали.
Колегія суддів, проаналізувавши зміст судових рішень з точки зору застосування норми права, яка стала підставою для розгляду позову та вирішення справи по суті, дійшла висновку, що суди ухвалили судові рішення відповідно до встановлених у справі обставин на підставі поданих сторонами доказів та правильно застосували норми матеріального права
у спірних правовідносинах.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання у касаційній скарзі на
пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки питання щодо застосування норм права у подібних правовідносинах неодноразово було предметом дослідження суду касаційної інстанції, що підтверджується, зокрема, судовими рішеннями касаційного суду, на які містяться посилання у цій постанові. При цьому позивач у касаційній скарзі не зазначає, щодо якої саме норми (яких саме норм) права відсутній висновок Верховного Суду.
Помилковими є доводи касаційної скарги, що суди не дослідили зібрані
у справі докази, неповно з`ясували обставини справи, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були надані до суду у визначеному процесуальним законом порядку та були досліджені в судовому засіданні
і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість.
Разом із тим, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Безпідставними є й доводи касаційної скарги щодо неправильного зазначення у розрахунках початкового показника лічильника газу, оскільки такі відомості підтверджуються зібраними у справі доказами, зокрема, робочими листками контролерів, які знімали показники лічильника ОСОБА_1 . Суди дали належну оцінку цим доказам.
Доводи касаційної скарги щодо розгляду справи неналежним складом місцевого суду не знайшли свого підтвердження за результатом касаційного перегляду та спростовуються зібраними у справі доказами. Підстави для відводу (самовідводу) судді, обставини щодо недопустимості повторної участі судді у розгляді справи, а також порушення порядку автоматизованим розподілом справ між суддями Верховним Судом не встановлено.
Питання щодо безпідставного залишення без розгляду та повернення уточненої зустрічної позовної заяви було предметом апеляційного перегляду та з цього проводу прийнято постанову Івано-Франківський апеляційного суду від 02 березня 2020 року, яка набрала законної сили, тому доводи касаційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу, оскільки зазначене питання було правильно вирішено, з урахуваннях постанови суду апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене та встановлені у цій справі обставини, правильними є висновки судів по суті заявлених вимог. У мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень міститься обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції.
Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди
з висновками судів стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження суду апеляційної інстанції
з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону не здійснює оцінку доказів, у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.
ЄСПЛ вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною
в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України»).
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої
статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а вказаних судових рішень без змін.
Щодо судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області
від 17 грудня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. А. Стрільчук