ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2024 року
м. Київ
справа №340/2823/23
адміністративне провадження № К/990/14117/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №340/2823/23
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Головко О.В., суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивака, скаржниця) звернулася до суду з позовною заявою до Департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради (далі - Департамент, відповідач), в якій просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту від 30 березня 2023 року про відмову в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї;
визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту від 30 березня 2023 року про відмову в наданні державної допомоги сім`ям з дітьми (допомоги на дітей одиноким матерям);
зобов`язати Департамент призначити позивачеві державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім`ї з дати подання заяви до Департаменту про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї від 18 січня 2023 року з виплатою недоотриманих з лютого 2023 року сум;
зобов`язати Департамент призначити позивачеві державну допомогу сім`ям з дітьми (допомогу на дітей одиноким матерям) з дати подання заяви до Департаменту про призначення державної допомоги сім`ям з дітьми (допомоги на дітей одиноким матерям) від 18 січня 2023 року з виплатою недоотриманих з лютого 2023 сум.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18 січня 2023 року позивачем було подано заяву з усіма необхідними документами до Департаменту щодо призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї та допомоги на дітей одиноким матерям. Повідомленнями Департаменту (фактично рішеннями) від 30 березня 2023 року їй було відмовлено у наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї та допомоги на дітей одиноким матерям. Позивач вважає рішення Департаменту щодо відмови у наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї та допомоги на дітей одиноким матерям протиправними, в зв`язку з чим позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту від 30 березня 2023 року про відмову у наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї.
Зобов`язано Департамент призначити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім`ї з дати подання заяви про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї від 18 січня 2023 року з виплатою недоотриманих з лютого 2023 року сум.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до абзацу 4 підпункту 1 пункту 35-2 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751), допомога на дітей одиноким матерям призначається за умови сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців. Тому, враховуючи, що позивачем не було сплачено відповідних страхових внесків, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність відмови Управління в призначенні державної допомоги сім`ям з дітьми (допомоги на дітей одиноким матерям).
5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року скасовано рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у частині задоволення позову. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову повністю.
6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зміст підпункту 2 пункту 11 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250 (далі - Порядок № 250) дає можливість дійти висновку, що державна соціальна допомога призначається малозабезпеченій сім`ї, зокрема, якщо у складі малозабезпеченої сім`ї є одинока мати (одинокий батько), що не перебуває у шлюбі, і запис про батька (матір) такої дитини до Книги реєстрації народжень внесено в установленому порядку за вказівкою матері (батька), яка (який) звернулася (звернувся) за призначенням державної соціальної допомоги у липні - грудні 2020 року.
Водночас, врахувавши, що ОСОБА_1 звернулася до Департаменту з заявою про призначення, зокрема, державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї, 18 січня 2023 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що приписи підпункту 2 пункту 11 Порядку № 250 не є застосовними до спірних правовідносин, а тому скасував рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги у цій частині.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року і залишити в силі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року.
8. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення підпункту 2 пункту 11 Порядку №250, крім того висновок щодо застосування даної норми права ще не сформований.
9. Водночас позивач не погоджується із тлумаченням судом апеляційної інстанції підпункту 2 пункту 11 Порядку №250, що державна соціальна допомога призначається малозабезпеченій сім`ї, зокрема, якщо у складі малозабезпеченої сім`ї є одинока мати (одинокий батько), що не перебуває у шлюбі, і запис про батька (матір) такої дитини до Книги реєстрації народжень внесено в установленому порядку за вказівкою матері (батька), яка (який) звернулася (звернувся) за призначенням державної соціальної допомоги у липні - грудні 2020 року.
10. У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що наявність у складі малозабезпеченої сім`ї одинокої матері, що не перебуває у шлюбі, і запис про батька (матір) такої дитини до Книги реєстрації народжень внесено в установлено порядку за вказівкою матері є самостійною підставою для призначення державної соціальної допомоги відповідно до підпункту 2 пункту 11 Порядку №250.
11. До того ж, позивач вважає, що в неї були підстави для отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї, оскільки в період з липня по грудень 2020 року вона отримувала таку виплату, що виплачувалася Управлінням соціального захисту населення Дніпровського району Херсонської міської ради.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
12. Касаційна скарга надійшла до Суду 12 квітня 2024 року.
13. Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі №340/2823/23 витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.
14. Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 30 вересня 2024 року.
15. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Позиція інших учасників справи
16. Від відповідача відзиву на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій. При цьому колегія суддів зазначає, що ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження, згідно довідки про доставку документа в електронний кабінет, відповідачем отримано 29 квітня 2024 року о 16:00.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
17. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 є одинокою матір`ю сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
18. Позивач 18 січня 2023 року звернулася до Департаменту з заявою про призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, а саме: допомоги на дітей одиноким матерям, а також державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.
19. Повідомленнями Департаменту від 30 березня 2023 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, а також у призначенні допомоги одиноким матерям (з урахуванням доходів), оскільки в складі сім`ї є непрацюючі працездатні особи, які не сплатили єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
20. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
21. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
22. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
23. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
24. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
25. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи є неприйнятними з огляду на таке.
26. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
28. Поряд з цим, відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
29. Реалізація конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім`ям і сприяння їх економічній самостійності регулюється Законом України № «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» від 1 червня 2000 року № 1768-III (далі - Закон № 1768-III).
30. Так, відповідно до статті 1 Закону № 1768-III державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям - це щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї; малозабезпечена сім`я - це сім`я, яка з поважних або незалежних причин від неї причин має середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму для сім`ї.
31. Згідно із частинами першою-третьою статті 4 Закону № 1768-III заява про надання державної соціальної допомоги подається уповноваженим представником сім`ї до місцевої державної адміністрації або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет сільської, селищної ради передає заяву про надання державної соціальної допомоги до місцевої державної адміністрації.
32. Частиною першою статті 6 Закону № 1768-III встановлено, що державна соціальна допомога призначається на шість місяців.
33. Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 1768-III порядок призначення, умови виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги, перелік документів, необхідних для призначення допомоги згідно із цим Законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
34. На підставі вказаної норми, постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року затверджено Порядок № 250 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), положеннями якої, серед іншого, встановлено перелік документів, необхідних для призначення такої допомоги, а також підстави для припинення її виплати (пункт 1 Порядку № 250).
35. Пунктом 2 Порядку № 250 визначено, що державна соціальна допомога призначається і виплачується малозабезпеченим сім`ям, які постійно проживають на території України, а також іншим малозабезпеченим сім`ям у випадках, установлених законом, які з поважних або незалежних від них причин мають середньомісячний сукупний дохід менший від прожиткового мінімуму для сім`ї.
36. Державна соціальна допомога призначається на шість місяців з місяця звернення за її призначенням.
37. За приписами пункту 5 Порядку № 250 для призначення державної соціальної допомоги уповноважений представник малозабезпеченої сім`ї, особа якого посвідчується паспортом громадянина України або іншим документом, що підтверджує право на постійне проживання в Україні (для іноземця та особи без громадянства), подає такі документи: заяву, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики; декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - декларація); довідку про доходи у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення. У разі неможливості підтвердження таких доходів довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру; довідку встановленої форми про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (за наявності).
38. За приписами підпункту 1 пункту 10 Порядку № 250 державна соціальна допомога не призначається, якщо: у складі сім`ї є працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, та не працювали, не проходили військової служби, не провадили підприємницької чи професійної незалежної діяльності, не здобували освіти за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, не зареєстровані у філії регіонального/міжрегіонального центру зайнятості (або міському, районному, міськрайонному центрі зайнятості - до дати припинення їх діяльності) (далі - центр зайнятості) як безробітні або як такі, що шукають роботу, сумарно більше ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи (крім випадків, передбачених у пункті 11 цього Порядку).
Державна соціальна допомога у зазначеному випадку призначається, якщо особи протягом періоду, за який враховуються доходи:
сплатили або за них сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців;
доглядали за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного в медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку, за дітьми, хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, за дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідності, за особою з інвалідністю І групи, за особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок психічного розладу, за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, а також за особами, які досягли 80-річного віку; надавали соціальні послуги з догляду відповідно до законодавства.
39. Згідно з пунктом 21 Порядку № 250 рішення про призначення державної соціальної допомоги або про відмову в її призначенні приймається органом соціального захисту населення протягом 10 календарних днів з дня подання заяви і надсилається наступного дня після його прийняття уповноваженому представнику малозабезпеченої сім`ї.
У разі прийняття рішення про відмову в призначенні державної соціальної допомоги орган соціального захисту населення інформує про це уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї із зазначенням підстав для відмови та порядку оскарження рішення (з врученням відповідного повідомлення під особистий підпис).
Рішення органу соціального захисту населення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її призначенні може бути оскаржено заявником в органі виконавчої влади вищого рівня або в суді.
40. Відповідно до пункту 11 Порядку, якщо у складі малозабезпеченої сім`ї є непрацюючі працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, і протягом цього періоду зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні менше трьох місяців або які (за яких) не сплатили (не сплачено) мінімального розміру єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сумарно протягом трьох місяців періоду, за який враховуються доходи, державна соціальна допомога призначається:
1) не більше ніж на два шестимісячних періоди, якщо:
у складі сім`ї є дитина з інвалідністю або особа з інвалідністю, яка згідно з випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією потребує постійного стороннього догляду;
відсутність будь-яких джерел для існування пов`язана з тривалою хворобою (не менше ніж три місяці підряд) одного або кількох працездатних членів сім`ї, підтвердженою висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.
Державна соціальна допомога за таких умов на наступний строк призначається не раніше ніж через шість місяців після завершення виплати такої допомоги;
2) на один шестимісячний період, якщо малозабезпечена сім`я є багатодітною або у складі малозабезпеченої сім`ї є одинока мати (одинокий батько), що не перебуває у шлюбі, і запис про батька (матір) такої дитини до Книги реєстрації народжень внесено в установленому порядку за вказівкою матері (батька), або мати (батько) у разі смерті одного з батьків і звернулася (звернувся) за призначенням державної соціальної допомоги у липні - грудні 2020 року.
41. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, вказав на протиправності відмови Управління в призначенні позивачці державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, оскільки за результатами аналізу підпункту 2 пункту 11 Порядку № 250 вважав, що наявність у складі малозабезпеченої сім`ї одинокої матері, що не перебуває у шлюбі, і запис про батька (матір) такої дитини до Книги реєстрації народжень внесено в установленому порядку за вказівкою матері є самостійною підставою для призначення державної соціальної допомоги.
42. Водночас суд апеляційної інстанції з таким висновком не погодився і наголосив, що буквальний зміст підпункту 2 пункту 11 Порядку № 250 дає можливість дійти висновку, що державна соціальна допомога призначається малозабезпеченій сім`ї, зокрема, якщо у складі малозабезпеченої сім`ї є одинока мати (одинокий батько), що не перебуває у шлюбі, і запис про батька (матір) такої дитини до Книги реєстрації народжень внесено в установленому порядку за вказівкою матері (батька), яка (який) звернулася (звернувся) за призначенням державної соціальної допомоги у липні - грудні 2020 року. Тобто, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наведена норма визначає дві обов`язкові умови для призначення державної соціальної допомоги: підтвердження відповідного статусу одинокої матері та звернення з заявою про отримання допомоги у період з липня по грудень 2020 року.
43. Звертаючись до Суду з касаційної скаргою, позивачка не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині, якій відмовлено їй у задоволенні позовних вимог. Водночас стверджує про помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності передбаченої підпунктом 2 пункту 11 Порядку № 250 обов`язкової умови для призначення державної соціальної допомоги, а саме - звернення з заявою про отримання допомоги у липні - грудні 2020 року.
44. Таким чином, для правильного та ефективного вирішення спірних правовідносин, що виникли у цій справі, необхідно детально проаналізувати положення підпункту 2 пункту 11 Порядку №250 в частині визначених в ньому критеріїв відповідності суб`єкта, який звернувся за призначенням державної соціальної допомоги, та умов для такого призначення.
45. Так, положеннями пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги» від 22 липня 2020 року № 632 (згідно пункту 5 цієї постанови застосовується з 1 липня 2020 року) внесено, зокрема, до Порядку № 250 зміни і викладено останній в новій редакції, якою уніфіковано порядок отримання малозабезпеченими родинами державної соціальної допомоги.
46. Згідно положень підпункту 2 пункту 11 Порядку №250 (в редакції Постанови КМУ № 632) державна соціальна допомога призначається на один шестимісячний період, якщо малозабезпечена сім`я є багатодітною або у складі малозабезпеченої сім`ї є одинока мати (одинокий батько), що не перебуває у шлюбі, і запис про батька (матір) такої дитини до Книги реєстрації народжень внесено в установленому порядку за вказівкою матері (батька), або мати (батько) у разі смерті одного з батьків і звернулася (звернувся) за призначенням державної соціальної допомоги у липні - грудні 2020 року.
47. Зі змісту вказаної норми вбачається, що остання передбачає три категорії одержувачів державної соціальної допомоги та умови, за яких останні мають право на її отримання. Такими суб`єктами, згідно підпункту 2 пункту 11 Порядку №250 можуть бути:
- багатодітні сім`ї
- одинока матір (батько), що не перебуває у шлюбі, за умови якщо запис про другого з батьків дитини внесено до Книги реєстрації народжень за вказівкою матері (батька)
- одинока матір (батько), якщо один з батьків помер.
48. При цьому, разом із суб`єктним критерієм отримання такої допомоги, зазначеним положенням також передбачено і часовий аспект (для всіх трьох категорій одержувачів), який є обов`язковою умовою виникнення у вищевказаних суб`єктів права на отримання державної соціальної допомоги, а саме звернення із відповідною заявою повинно відбутись виключно у період з липня по грудень 2020 року. Таким чином без звернення з відповідною заявою у визначений строк жоден з трьох категорій суб`єктів не буде мати право на отримання державної соціальної допомоги.
49. Зазначене, на думку Суду, свідчить про встановлене часове обмеження для подачі документів, що може бути пов`язано з конкретними економічними обставинами в державі під час пандемії COVID-19 і, водночас, сприяє раціональному розподілу коштів Держаного бюджету (з урахуванням наявних бюджетних ресурсів) у період закінчення бюджетного року та початку наступного з метою можливого коригування виплат відповідно до нових бюджетних показників.
50. Крім того, колегія суддів зазначає, що встановлення конкретного періоду для звернення із заявою про призначення державної соціальної допомоги є також важливим інструментом для забезпечення рівності та прозорості в наданні такої соціальної послуги категоріям суб`єктів, які мають право на її отримання.
51. Таким чином, аналізуючи вказану норму, Суд доходить висновку, що підпункт 2 пункту 11 Порядку №250 встановлює особливі умови для отримання державної соціальної допомоги певною категорією громадян - багатодітними сім`ями та одинокими батьками, які виховують дітей самостійно. Такий підхід свідчить про те, що держава прагне надати додаткову соціальну підтримку вразливим верствам населення, зокрема, сім`ям з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах. Разом з тим, встановлення часових обмежень для всіх категорій отримувачів такої допомоги гарантує рівні умови та запобігає виникненню дискримінаційних ситуацій, стимулює суб`єктів отримання такої допомоги до своєчасного оформлення необхідних документів, а також сприяє більш ефективному розподілу бюджетних коштів та оптимізації процесу надання соціальних послуг.
52. Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується позивачкою, що вона звернулася до Департаменту з заявою про призначення державної допомоги сім`ям з дітьми 18 січня 2023 року, тобто поза періодом, встановленим підпунктом 2 пункту 11 Порядку №250 для подання заяви про отримання державної соціальної допомоги.
53. На цій підставі, з урахуванням вищезазначеного, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження, а тому Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування рішення Департаменту від 30 березня 2023 року про відмову в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї та зобов`язання Департаменту призначити позивачеві державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім`ї з дати подання заяви про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї від 18 січня 2023 року з виплатою недоотриманих з лютого 2023 року сум.
54. Крім того, стосовно доводів позивачки про те, що вона раніше вже отримувала державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім`ї, що виплачувалася Управлінням соціального захисту населення Дніпровського району Херсонської міської ради, Суд зауважує, що правовідносини у сфері соціального забезпечення характеризуються динамічністю з огляду на наявність різноманітних чинників, зокрема, змін у законодавстві, економічної ситуації та наявності категорій осіб, які у певні періоди потребують особливого соціального захисту (зокрема, особи, що залучені до виконання обов`язків щодо забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф проти України). Отже, попереднє отримання державної соціальної допомоги не створює для особи преюдиції для прийняття уповноваженим органом рішення щодо її подальшого призначення. При цьому чергове звернення за призначенням такої допомоги розглядається індивідуально, зокрема, з урахуванням чинного на момент ухвалення відповідного рішення законодавства.
55. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
56. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
57. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
58. Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. the United Kingdom, № 44277/98).
59. У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (Spacek, s.r.o. v. The Czech Republic, № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
60. Аналізуючи поняття «якість закону», Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі «Солдатенко проти України» 9№ 2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.
61. Згідно з уже сталою практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності», «передбачуваності» та «зрозумілості»; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав (рішення у справах «Сєрков проти України», заява № 39766/05, пункт 51; «Редакція газети «Правоє дело» та Штекель проти України», заява № 33014/05, пункт 51, 52; «Свято-Михайлівська Парафія проти України», заява № 77703/01, пункт 115; «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), № 18139/91, пункт 37; «Санді Таймс» проти Об`єднаного Королівства» (№ 1) («SundayTimes v. The United Kingdom (№ 1) 6538/74 пункти 48-49); «Мелоун протии Об`єднаного Королівства» («Malone v. The United Kingdom»), № 8691/79, пункт 66); «Маргарета і Роджер Андерссон проти Швеції» («Margareta and Roger Andersson v. Sweden»), заява № 12963/87, п. 75; «Круслен проти Франції» (Kruslin v. France), № 11801/85, п. 27; «Ювіг проти Франції» (Huvig v. France), № 42921/09, пункт 26; «Аманн проти Швейцарії» (Amann v. Switzerland), заява № 27798/95, пункт 56).
62. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
63. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
64. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
65. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
66. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі.
67. Рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваному судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім основним аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Висновки щодо розподілу судових витрат
68. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Cуд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя -доповідач Я.О. Берназюк
Судді В.М. Шарапа
С.М. Чиркін