ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 340/803/19
адміністративне провадження № К/9901/36416/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Відділу з питань праці Міської ради міста Кропивницький
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Чабаненко С. В., суддів: Чумака С. Ю., Юрко І. В. від 30.09.2019
у справі № 340/803/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтафор»
до Відділу з питань праці міської ради міста Кропивницького
про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтафор» (далі також - позивач, ТОВ «Альтафор») звернулося до суду з позовом до Відділу з питань праці міської ради міста Кропивницького (далі також - відповідач), в якому просило: визнати протиправним та скасувати припис головного спеціаліста відділу з питань праці Міської ради міста Кропивницького Зубак В. В. № ОМС-КР0249/1632/АВ/П від 04.02.2019 про усунення виявлених порушень; визнати протиправною та скасувати постанову начальника Відділу з питань праці міської ради міста Кропивницького про накладання штрафу уповноваженими особами від 27.02.2019 № ОМС-КР0249/1632/АВ/П/ІП/2ФС; визнати протиправною та скасувати постанову начальника Відділу з питань праці міської ради міста Кропивницького про накладання штрафу уповноваженими особами від 27.02.2019 № ОМС-КР0249/1632/АВ/П/МГ/1ФС.
2. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову начальника Відділу з питань праці міської ради міста Кропивницького про накладання штрафу уповноваженими особами від 27.02.2019 № ОМС-КР0249/1632/АВ/П/ІП/2ФС; визнано протиправною та скасовано постанову начальника Відділу з питань праці Міської ради міста Кропивницького про накладання штрафу уповноваженими особами від 27.02.2019 № ОМС-КР0249/1632/АВ/П/МГ/1ФС; присуджено на користь позивача судовий збір в розмірі 3818,30 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
3. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову начальника Відділу з питань праці Міської ради міста Кропивницького про накладання штрафу уповноваженими особами від 27.02.2019 № ОМС-КР0249/1632/АВ/П/МГ/1ФС; в решті позовних вимог відмовлено.
4. 26.12.2019 від відповідача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 в частині, в якій задоволено позовні вимоги, та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог; у іншій частині постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 просить залишити без змін.
5. Ухвалою Верховного Суду від 22.01.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
6. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2020 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: судді-доповідача Желєзного І. В., суддів Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.01.2019 відповідачем на підставі наказу від 21.02.2019 № 5 «Про проведення інспекційного відвідування» оформлено направлення на проведення інспекційного відвідування № 35/01-05 від 21.01.2019, відповідно до якого доручено ОСОБА_1 та Тухватулліній О. Ф. провести інспекційне відвідування у ТОВ «Альтафор» за адресою: м. Кропивницький, вул. Дворцова, 14. Направлення дійсне з 22.01.2019 по 23.01.2019, питання, що підлягають контролю: окремі питання оплати праці.
8. 22.01.2019 представником позивача під час проведення інспекційного відвідування надано пояснення про те, що ТОВ «Альтафор» не має можливості надати інспекторам праці ознайомитись із документами, ведення яких передбачено законодавством про працю та містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування у даний проміжок часу, з тих підстав, що директор ТОВ «Альтафор» у період з 14.01.2019 по 03.02.2019 перебуває у щорічній основній відпустці та інші особи, які уповноважені на ведення та надання відповідних документів, пояснень з предмету перевірки, відсутні.
9. 22.01.2019 головним спеціалістом відповідача Зубак В.В. складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ОМС-КР/0249/1632/НД/АВ та надано письмову вимогу від 22.01.2019 № ОМС-КР/0249/1632/ПД про надання документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, у якій зобов`язано директора позивача Савенка М. С. у строк до 12 год. 00 хв. 04.02.2019 надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування, перелік яких зазначено у вимозі.
10. У зв`язку із зазначеним строк проведення інспекційного відвідування зупинено на 13 (тринадцять) днів, 04.02.2019 - останній день інспекційного відвідування.
11. За результатами здійснення заходу державного контролю та аналізу наданих документів складено акт інспекційного відвідування від 04.02.2019 № ОМС-КР/0249/1632/АВ (далі також - акт № ОМС-КР/0249/1632/АВ), у якому зафіксовані порушення законодавства про працю, а саме: частин першої та другої статті 115 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яке полягає у тому, що нарахована заробітна плата працівникам ТОВ «Альтафор» виплачується з періодичністю один раз на місяць, що підтверджується розрахунковими відомостями та відомостями на виплату грошей за липень, жовтень та листопад 2018 року; частини четвертої статті 115 КЗпП України, яке полягає у несвоєчасній виплаті за липень, жовтень та листопад 2018 року заробітної плати за час щорічної відпустки; частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці», яке полягає у невідображенні в табелях робочого часу за жовтень 2018 року відпрацьованих працівниками годин у святковий день 14.10.2018; частини четвертої статті 73, статті 107 КЗпП України, яке полягає у непроведенні оплати в подвійному розмірі відпрацьованих працівниками годин у святковий день 14.10.2018.
12. На підставі акта № ОМС-КР0249/1632/АВ відповідачем винесено припис від 04.02.2019 № ОМС-КР0249/1632/АВ/П про усунення виявлених порушень, яким зобов`язано позивача усунути зазначені вище порушення.
13. 27.02.2019 відповідачем прийнято наступні постанови про накладення штрафу:
- постанову № ОМС-КР0249/1632/АВ/П/ІП/2ФС від 27.02.2019, відповідно до якої накладено на позивача штраф у сумі 4 173,00 грн за порушення вимог статті 115 КЗпП України щодо термінів виплати заробітної плати за весь час щорічної відпустки;
- постанову № ОМС-КР0249/1632/АВ/П/МГ/1ФС від 27.02.2019, відповідно до якої накладено на позивача штраф в сумі 250 380,00 грн за порушення вимог статті 107 КЗпП України щодо оплати роботи у святкові та неробочі дні шести працівникам: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
14. Не погодившись із зазначеними постановами та приписом, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених, на його думку, прав та інтересів.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
15. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідачем допущено порушення під час проведення перевірки, а тому рішення, прийняті за її результатами, підлягають скасуванню.
16. Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутніми підстави для проведення перевірки, оскільки термін її проведення був продовжений, але у наказ про проведення перевірки зміни щодо строків її проведення не вносились. При цьому судом першої інстанції враховано, що позивачем виправлено всі недоліки, які вказані в приписі, що скасовує його дію.
18. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позову, виходив з того, що постанова про накладення штрафу №ОМС-КР0249/1632/АВ/П/МГ/1ФС від 27.02.2019 є протиправною та підлягає скасуванню у зв`язку із відсутністю в діях позивача ознак порушення статей 72 107 КЗпП України. Постанова № ОМС-КР0249/1632/АВ/П/ІП/2ФС від 27.02.2019 прийнята відповідачем на підставі, у спосіб та у межах повноважень контролюючого органу, повністю відповідає обставинам, які у ній викладені та є правомірною і скасуванню не підлягає.
19. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції в частині, в якій позов задоволено, посилаючись на те, що судом не враховано, що оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 КЗпП України. Суд апеляційної інстанції помилково посилається на положення статті 72 КЗпП України. Шість працівників відділу з охоронної діяльності та безпеки позивача ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ) залучено до роботи саме у святковий день 14.10.2018, а не у вихідний, як помилково дійшов висновку суд апеляційної інстанції. Однак доплата за години роботи у святковий день вказаним працівникам не здійснювалась. Суд апеляційної інстанції, керуючись приписами статті 72 КЗпП України та беручи до уваги наявні в матеріалах справи заяви працівників про надання іншого дня відпочинку за роботу у святковий день, дійшов помилкового висновку про те, що так як робота у святкові і неробочі дні зазначеними працівниками провадилась у межах місячної норми часу, це виключає підстави для отримання компенсації у подвійному розмірі.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, з урахуванням положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
21. Як вбачається зі змісту касаційної скарги, відповідач оскаржує рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 лише в частині, в якій позовні вимоги задоволено, а саме: визнано протиправною та скасовано постанову начальника Відділу з питань праці Міської ради міста Кропивницького про накладання штрафу уповноваженими особами від 27.02.2019 № ОМС-КР0249/1632/АВ/П/МГ/1ФС, тому колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваного судового рішення у цих межах.
22. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
24. Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою № ОМС-КР0249/1632/АВ/П/МГ/1ФС від 27.02.2019 на позивача накладено на позивача штраф в сумі 250 380,00 грн за порушення вимог статті 107 КЗпП України щодо оплати роботи у святкові та неробочі дні шести працівникам: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
25. Згідно із заявами цих працівників їм надано інший день відпочинку за роботу у святковий день - 14.10.2018.
26. Абзацом 4 частини другої статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
27. Відповідно до статті 12 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» (далі також - Закон №108/95-ВР, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) мінімальними державними гарантіями є норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.
28. Згідно з положеннями статті 73 КЗпП України 14 жовтня - День захисника України є святковим днем.
29. Відповідно до частини четвертої статті 73 КЗпП України робота у цей день компенсується відповідно до статті 107 цього Кодексу.
30. Згідно з положеннями 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі.
Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день:
1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;
2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.
Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.
На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.
31. Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині суд апеляційної інстанції посилався на положення статті 72 КЗпП України та дійшов висновку, що вихідні дні, в які працювали вищезазначені працівники позивача, відповідно до вимог статті 72 КЗпП України могли компенсуватися (за згодою з роботодавцем) або наданням іншого дня відпочинку, або у грошовій формі у подвійному розмірі. Посилання у статті 72 КЗпП України на статтю 107 КЗпП України означає лише використання способів підрахунку подвійного розміру оплати, викладених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої статті 107 КЗпП України, якщо сторони дійшли згоди щодо способу компенсації за роботу у вихідний день шляхом оплати у підвищеному розмірі.
32. Однак колегія суддів погоджується із доводами відповідача, викладеними у касаційній скарзі, щодо непоширення дії статті 72 КЗпП України на спірні правовідносини, оскільки, як встановлено судами, позивачем не проведено компенсацію за роботу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 саме за роботу у святковий, а не вихідний день, а тому у спірних правовідносинах застосуванню підлягають положення статті 73 КЗпП України, а не статті 72 КЗпП України.
33. Однак судом апеляційної інстанції не надано оцінку доводам відповідача щодо правомірності оскаржуваної постанови № ОМС-КР0249/1632/АВ/П/МГ/1ФС від 27.02.2019 саме з урахуванням положень статті 73 КЗпП України.
34. Крім цього, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, виходив з того, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було написано заяви про надання іншого дня відпочинку за роботу у святковий день. Однак судом не надано оцінки доводам відповідача щодо відсутності посилань на ці заяви у поясненнях представника позивача від 04.02.2019 та у зауваженнях позивача до акта інспекційного відвідування від 07.02.2019, а також щодо ненадання таких заяв посадовій особі відповідача під час здійснення інспекційного відвідування і розгляду справи про накладення штрафу.
35. Натомість до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
36. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення.
37. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
38. Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
39. Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
40. Одночасно колегія суддів звертає увагу, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що мотиви оцінки доказів не може ґрунтуватися на припущеннях.
41. Колегія суддів наголошує, що для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині рішення, правильно застосовуючи при цьому відповідні норми матеріального права та дотримуючись норм процесуального права.
42. Зазначені вище обставини свідчать про неповне з`ясування судом апеляційної інстанції обставин справи, що призвело до передчасного висновку суду щодо наявності підстав для задоволення позову в частині. З урахуванням неповного з`ясування судом всіх обставин у справі, суд касаційної інстанції позбавлений можливості надати їм правову оцінку.
43. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
44. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
45. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
46. У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; пункт 30).
47. У справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58) зазначено, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, пункт 30).
48. У пункті 31 рішення у справі «Волошин проти України» (№ 15853/08) та пункті 22 рішення у справі «Бацаніна проти Росії» (№ 3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами» і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.
49. У пункті 25 рішення у справі «Проніна проти України» (№ 63566/00), пункті 13 рішення у справі «Петриченко проти України» (№ 2586/07) та пункті 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (№ 42310/04) була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.
50. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для скасування постанови № ОМС-КР0249/1632/АВ/П/МГ/1ФС від 27.02.2019, а тому, враховуючи положення статті 350 353 КАС України, оскаржуване судове рішення в частині задоволення позову підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд у цій частині. В іншій частині постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 необхідно залишити без змін.
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Відділу з питань праці Міської ради міста Кропивницький задовольнити частково.
2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 в частині, в якій позов задоволено, а саме: визнано протиправною та скасовано постанову № ОМС-КР0249/1632/АВ/П/МГ/1ФС від 27.02.2019 скасувати, а справу № 340/803/19 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
3. В іншій частині постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Cуддя-доповідач І. В. Желєзний
Судді Я. О. Берназюк
Н. В. Коваленко