Постанова
Іменем України
26 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 341/1185/21
провадження № 61-10124 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
представник ОСОБА_1 - адвокат Шиманська Наталія Станіславівна,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
представник ОСОБА_2 - адвокат Лотоцька Наталія Василівна,
третя особа - приватний нотаріус Івано-Франківського районного нотаріального округу Данилюк Олексій Орестович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шиманської Наталії Станіславівни,на постанову Івано-Франківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Бойчука І. В., Девляшевського В. А. від 05 вересня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних заяв
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Івано-Франківського районного нотаріального округу Данилюк Олексій Орестович, в якому просив суд усунути її від права на спадкування за законом, що відкрилася після смерті
ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є єдиним сином спадкодавця ОСОБА_3 .
Зазначав, що ОСОБА_3 у липні 2001 року одружився вдруге з ОСОБА_2 , за час перебування у шлюбі з відповідачкою його батько тричі переносив гострі інфаркти у 2013 році та двічі у 2015 році, а у січні 2016 року ОСОБА_2 виїхала за межі України до держави Ізраїль.
У 2018 році після перенесеного ішемічного інсульту у батька паралізувало праву частину тіла, що спричинило неможливість його самостійного пересування та самообслуговування у побуті, у зв`язку з чим він потребував постійного стороннього догляду. У вересні 2018 року ОСОБА_2 повернулася в Україну, проте, побачивши безпорадний стан батька, знову виїхала до держави Ізраїль і до моменту подачі цього позову в Україну не поверталася.
Зважаючи на фактичну відмову відповідачки здійснювати догляд за чоловіком, ОСОБА_3 у грудні 2018 року звернувся до Галицького районного суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, заочним рішенням Галицького районного суду від 25 червня 2019 року, шлюб між ними розірвано (справа
№ 341/287/18).Постановою Івано-Франківського апеляційного суду
від 08 червня 2021 року заочне рішення Галицького районного суду
від 25 червня 2019 року скасовано, провадження у даній справі закрито у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 .
Зазначав, що з вересня 2018 року до моменту смерті батька він та його мати - ОСОБА_4 (дружина батька від першого шлюбу) здійснювали постійний догляд за ОСОБА_3 . При цьому, ОСОБА_2 не доглядала за батьком, не брала участі в організації та фінансових витратах на поховання свого чоловіка.
Ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.
У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Івано-Франківського районного нотаріального округу Данилюк Олексій Орестович, в якому просила суд усунути його від права на спадкування за законом, яка відкрилась після смерті
ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона з метою покращення матеріального становища своєї сім`ї офіційно перебувала на сезонних роботах в державі Ізраїль, мала укладений робочий контракт, умови якого не передбачали миттєво покинути місце праці у державі Ізраїль на власний розсуд, що і стало причиною неможливості прибуття на поховання чоловіка -
ОСОБА_3 .
Зазначила, що через спільних знайомих вона передала кошти на поховання ОСОБА_3 . Наголошувала, що ОСОБА_1 у змові зі своєю матір`ю (дружина ОСОБА_3 від першого шлюбу), з метою протиправно заволодіти спадковим майном ОСОБА_3 , шляхом підробки офіційних документів, намагаються відібрати у неї майно, яке набуте ними за час шлюбу з померлим чоловіком. Зазначала, що колишня дружина ОСОБА_3 , шлюб з якою було припинено у 2001 році скористалась її відсутністю та підробила позовну заяву до суду про розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_3 , яку в подальшому надіслала листом до суду. При цьому, ОСОБА_1 , скориставшись дорученням від батька, у змові з ОСОБА_4 з`явився до суду як представник ОСОБА_3 та подав власноруч написану ним заяву про розгляд справи про розірвання шлюбу без участі ОСОБА_3 .
Таким чином, вона вважала, що ОСОБА_1 у злочинній змові з ОСОБА_2 вчинили злочин з метою одноосібного заволодіння спадковим майном.
Ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 просила суд її позов задовольнити.
Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 08 жовтня 2021 року зустрічний позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської областіу складі судді Мергеля М. Р. від 01 червня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Усунуто ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті
ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Івано-Франківського районного нотаріального округу Данилюк О. О., про усунення від права на спадкування відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 ухилялася
від надання допомоги своєму чоловіку -ОСОБА_3 , який через тяжку хворобу був у безпорадному стані, потребував такої допомоги саме від дружини, а вона мала змогу таку надавати, оскільки, навіть перебуваючи в Україні у період з 13 вересня 2018 року по 30 жовтня 2018 року, коли ОСОБА_3 був тяжко хворий у безпорадному стані, перебував у лікарні і потребував постійної сторонньої допомоги, відповідачка лише кілька разів його провідала, а під час таких відвідин купувала їжу у кафе, відмовилась помити спадкодавця та просила у нього кошти на власні потреби. При цьому, суд зазначив, що надання ОСОБА_3 у листопаді 2018 року 1 групи інвалідності свідчить про те, що спадкодавець і після лікування у медичному закладі був у безпорадному стані, потребував постійного стороннього догляду, проте відповідачка після виїзду у жовтні 2018 року за кордон більше не поверталася та не надала жодних доказів, які б свідчили про неможливість приїхати в Україну протягом 2018-2020 років для догляду за хворим чоловіком, з метою взяти участь у похованні чоловіка тощо. Так само ОСОБА_2 жодними доказами не довела, що після від`їзду за кордон у жовтні 2018 року продовжувала спілкуватися із спадкодавцем, будь-яким чином брала участь у його матеріальному утриманні чи веденні підприємницької діяльності.
Крім того, суд, відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні її зустрічного позову, вказав, що ОСОБА_2 не надала належних і допустимих доказів протиправності дій ОСОБА_1 , якими можуть бути лише судові рішення як легітимна підстава для встановлення факту умисного вчинення, а надані копії пояснень і протоколу допиту ОСОБА_1 як свідка, факт реєстрації кримінального провадження не є належними і допустимими доказами вчинення протиправних дій з його боку.
Суд звернув увагу на необґрунтованість посилання ОСОБА_2 на положення частини другої статті 1224 ЦК України як на правову підставу усунення
ОСОБА_1 від права на спадкування, оскільки у спірних правовідносинах заповіт ОСОБА_3 відсутній. При цьому положення вказаної норми стосуються спадкоємців, які умисно перешкоджали спадкодавцеві висловити, змінити чи скасувати своє волевиявлення саме у заповіті, а не вчиняли будь-які протиправні дії, що сприяли збільшенню частки у спадщині. У зустрічному позові існує посилання на неіснуючу редакцію частини другої статті 1224 ЦК України.
Також суд послався на відповідні правові висновки Верховного Суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2022 року у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 та стягнення з ОСОБА_2 судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Івано-Франківського районного нотаріального округу Данилюк О. О., про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 відмовлено. У решті рішення районного суду залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновок суду в частині задоволення позову ОСОБА_1 є необґрунтованим, оскільки матеріали справи не містять безспірних доказів того, що спадкодавець
ОСОБА_3 потребував фінансової допомоги, заперечував щодо повернення його дружини до держави Ізраїль, потребував допомоги саме від ОСОБА_2 , що вона відмовилася від надання такої допомоги, своїми умисними діями чи бездіяльністю уникала обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю.
При цьому суд зауважив, що пояснення допитаних судом першої інстанції свідків щодо неналежного виконання ОСОБА_2 своїх обов`язків по догляду за хворим чоловіком свідчать про їх суб`єктивне сприйняття обов`язку відповідачки, як дружини спадкодавця, щодо належного догляду за ним та не можуть слугувати безумовним доказом умисного ухилення останньою від обов`язку по догляду за спадкодавцем, який такого потребував.
Також суд вказав, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 у частині її зустрічного позову є безпідставними, так як суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини у справі та надані докази, не впливають на законність та правильність висновку суду першої інстанції щодо відсутності підстав для усунення від спадщини ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шиманська Н. С., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову
Івано-Франківського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
ОСОБА_2 судове рішення суду апеляційної інстанції не оскаржувала.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 341/1185/21 із Галицького районного суду Івано-Франківської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Шиманської Н. С., мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно скасував законне, обґрунтоване рішення суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_2 не надала суду жодних доказів на підтвердження фактів, викладених у зустрічному позові та в апеляційній скарзі, ввела суд в оману та зловживала процесуальними правами. При цьому, вказує, що до матеріалів справи ОСОБА_2 не надала доказів неможливості повернутися до України, щоб дбати про свого чоловіка - ОСОБА_3 , копію укладення трудового контракту із іноземною державою, копії квитанцій, що вона матеріально допомагала чоловіку, або брала участь у витратах на його поховання. У матеріалах справи відсутні докази спілкування з ОСОБА_3 , а саме відсутні роздруківки телефонних дзвінків за період із 2016-2020 роки.
Також, зазначає, що навіть під час короткочасного перебування на території України ОСОБА_2 не дбала про свого чоловіка, який був у лікарні і просив її про допомогу. Даний факт підтверджено свідками. ОСОБА_3 , окрім дружини та сина, нікого не мав, тому потребував саме їх допомоги, так як ОСОБА_2 самоусунулась від виконання обов`язку дружини дбати про свого чоловіка, весь тягар догляду за немічним батьком ліг на позивача та його матір (дружину від першого шлюбу).
Вказує, що судом апеляційної інстанції не враховано відповідні правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив від представника ОСОБА_2 - адвоката Лотоцької Н. В., на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги необґрунтовані, суд апеляційної інстанції належним чином встановив фактичні обставини у справі, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. При цьому, вказує, що касаційна скарга не відповідає вимогам ЦПК України, так як у ній відсутній порівняльний аналіз практики Верховного Суду у подібних правовідносинах з підтвердженням таких правозастосовних висновків та відсутнє посилання на висновки Верховного Суду у цій категорії справ.
У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив
від представника ОСОБА_1 - адвоката Шиманської Н. С., в якому зазначається, що доводи відзиву є безпідставними, відзив не відповідає вимогам статті 395 ЦПК України, не містить обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Шиманської Н. С., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою
для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є сином спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_2 була дружиною ОСОБА_3 , шлюб між ними зареєстровано
03 липня 2001 року, актовий запис 5, місце реєстрації виконавчий комітет Більшівцівської селищної ради Галицького району Івано-Франківської області, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (т. 1, а. с. 69).
Заочним рішенням Галицького районного суду від 25 червня 2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, однак постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 червня 2021 року вказане заочне рішення скасовано, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про розірвання шлюбу закрито у зв`язку зі смертю позивача (справа № 341/287/18).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане виконавчим комітетом Бурштинської міської ради Івано-Франківської області (т. 1, а. с. 10).
ОСОБА_2 23 червня 2020 року звернулася в орган нотаріату у посольстві України в державі Ізраїль із заявою про прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с. 14).
Син спадкодавця - ОСОБА_1 26 червня 2020 року звернувся до приватного нотаріуса Івано-Франківського районного нотаріального округу Данилюка О. О. із заявою про прийняття спадщини (т. 1, а. с. 13).
Згідно з витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі, номер витягу: 60790902, дата видачі: 03 липня 2020 року, приватний нотаріус Данилюк О. О. 23 червня 2020 року завів спадкову справу за № 80/2020, номер у спадковому реєстрі: 66008510, спадкодавець: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с. 12).
Відповідно до поданої приватному нотаріусу Галицького районного нотаріального округу Данилюку О. О. заяви від 26 червня 2020 року,
ОСОБА_6 відмовився від прийняття спадщини після смерті свого сина - ОСОБА_3 на користь онука - ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 150).
06 серпня 2021 року приватний нотаріус Івано-Франківського районного нотаріального округу Данилюк О. О. видав ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з 2/3 частини права на частку в статутному фонді ТзОВ «Стиль» (т. 1, а. с. 91).
Відповідно до довідки про склад спадкоємців, яка видана 04 жовтня 2021 року, № 496/02-14, приватним нотаріусом Івано-Франківського районного нотаріального округу Данилюком О. О., підтверджується, що станом
на 04 жовтня 2021 року спадкоємцями, які прийняли спадщину та звернулися із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , є його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та його дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 1, а. с. 73).
Згідно з довідки виданої виконавчим комітетом Бурштинської міської ради
від 16 жовтня 2020 року № 2982, ОСОБА_1 з 28 січня 2019 року зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . За цією адресою разом із ним були зареєстровані: дід - ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , батько -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 . Інших осіб, зареєстрованих за цією адресою, не було (т. 1, а. с. 24).
Відповідно до накладних від 03 січня 2020 року № 287 та 10 січня 2020 року
№ 5, видані на ім`я ОСОБА_4 , витрати на поховання становлять
7 880,00 грн та 1 461,00 грн (т. 1, а. с. 25-26). ОСОБА_4 є колишньою дружиною спадкодавця ОСОБА_3 і матір`ю ОСОБА_1 .
Відповідно до інформації Державної прикордонної служби щодо перетинання державного кордону України до держави Ізраїль та з держави Ізраїль до України ОСОБА_2 у період з 19 жовтня 2016 року до 14 червня 2021 року здійснювала наступні перетинання кордону України: 19 травня 2017 року в`їхала на територію України та 18 липня 2017 року виїхала з України, 13 вересня 2018 року в`їхала на територію України та 30 жовтня 2018 року виїхала з України (т. 1, а. с. 127).
Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області
від 13 листопада 2020 року скаргу ОСОБА_2 задоволено. Зобов`язано начальника слідчого відділення Галицького відділення поліції Тисменицького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області зареєструвати в Єдиному реєстрі досудових розслідувань звернення ОСОБА_2 як повідомлення про кримінальне правопорушення, викладене в заяві від 28 вересня 2020 року про вчинення кримінальні правопорушення
ОСОБА_4 та ОСОБА_1 щодо підробки документів та розпочати досудове розслідування (т. 1, а. с. 74).
Суд дослідив такі письмові докази, що підтверджують стан здоров`я спадкодавця - ОСОБА_3 :
- виписку - епікриз № 868, видану Бурштинською центральною міською лікарнею, відповідно до якої хворий ОСОБА_3 , 1961 року народження, знаходився на лікуванні у Бурштинській центральній міській лікарні з 24 березня 2015 року до 25 березня 2015 року. Діагноз: гострий Q-інфаркт міокарда передньої стінки лівого шлуночка. Кардіосклероз дифузійний СН І ІІ ФК. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. 2 р. 4 (т. 1, а. с. 17);
- виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4054/15, видану Івано-Франківською центральною міською клінічною лікарнею, відповідно до якої хворий ОСОБА_3 , 1961 року народження, знаходився на лікуванні у цій лікарні з 25 березня 2015 року до 08 квітня 2015 року. Діагноз: гострий трансмуральний інфаркт міокарда передньо-перетинково-верхівково-бокової ділянки. Первинне ЧКВ із стентуванням інфаркт-залежної ЛКАПМШГ. Кардіосклероз атерпосклеротичний. Гіпертонічна хвороба ІІІ ст. 3 р. 4
(т. 1 а. с. 18);
- виписку із медичної карти стаціонарного хворого № 112/2015, видану
Івано-Франківським обласним клінічним кардіологічним диспансером, відповідно до якої хворий ОСОБА_3 , 1961 року народження, знаходився на лікуванні з 08 квітня 2015 року до 12 травня 2015 року. Діагноз: кардіосклероз постінфарктний, первинне ЧКВ із стентуванням ПМШГЛКА (т. 1 а. с. 19);
- виписку - епікриз з медичної карти стаціонарного хворого № 1882918, видану КМП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», відповідно до якого хворий ОСОБА_3 , 1961 року народження, знаходився на лікуванні з 12 вересня 2018 року до 25 вересня 2018 року. Діагноз: гострий розлад мозкового кровообігу за типом ішемічного інсульту в басейні правої середньо-мозкової артерії з плегією лівої руки, легким парезом лівої ноги
(т. 1, а. с. 168);
- виписку з акта огляду медико-соціальною експертною комісією
від 26 листопада 2018 року, відповідно до якої ОСОБА_3 має І групу інвалідності та потребує стороннього догляду і допомоги (т. 1, а. с. 22);
- витяг-епікриз з історії хвороби № 16460/18, виданий Центральною міською клінічною лікарнею міста Івано-Франківськ неврологічним відділом, відповідно до якого хворий ОСОБА_3 , 1961 року народження, знаходився на лікуванні з 21 грудня 2018 року до 04 січня 2019 року. Діагноз: гострий розлад мозкового кровообігу за типом ішемічного інсульту в правій гемісфері (вересень 2018), відновний період з лівобічним глибоким парезом лівої в/к, плегією лівої китині, помірним парезом лівої н/к, порушенням функції статики і ходи (т. 1, а. с. 164);
- витяг-епікриз з історії хвороби № 3662/19, виданий Центральною міською клінічною лікарнею міста Івано-Франківськ неврологічним відділом, відповідно до якого хворий ОСОБА_3 , 1961 року народження, знаходився на лікуванні з 15 березня 2019 року до 26 березня 2019 року. Діагноз: гострий розлад мозкового кровообігу за типом ішемічного інсульту в правій гемісфері (вересень 2018), пізній відновний період з лівобічним вираженим парезом лівої в/к, плегією лівої китині, помірним парезом лівої н/к, порушенням функції статики і ходи (т. 1, а. с. 163);
- виписку - епікриз з медичної карти стаціонарного хворого № 1125819, видану КМП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», відповідно до якого хворий ОСОБА_3 , 1961 року народження, знаходився на лікуванні з 29 травня 2019 року до 05 червня 2019 року. Діагноз: стан після генералізованого апіприпаду. Код за МКХ - G 40. Залишкові явища перенесеного ішемічного інсульту (вересень 2018) в правій півкулі головного мозку у вигляді глибокого лівобічного геміпарезу з акцентом на руку
(т. 1, а. с. 166-167).
- виписку з медичної карти стаціонарного хворого № 2761, видану Бурштинською центральною міською лікарнею, відповідно до якої хворий ОСОБА_3 , 1961 року народження, знаходився на лікуванні з 03 грудня
2019 року до 13 грудня 2019 року. Діагноз: Залишкові явища перенесеного ішемічного інсульту (вересень 2018) в правій півкулі головного мозку у вигляді глибокого лівобічного геміпарезу з акцентом на руку з порушенням функції лівих кінцівок і ходи (т. 1, а. с. 20).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Звернувшись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 , який є сином спадкодавця та спадкоємцем першої черги за законом, посилався на наявність підстав, визначених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України, для усунення відповідача, яка була другою дружиною ОСОБА_3 та спадкоємцем першої черги за законом, від права на спадкування, оскільки ОСОБА_3 фактично перебував у безпорадному стані, потребував сторонньої допомоги, догляду, а відповідач не брала участі у догляді за ним, не вчиняла належних дій щодо утримання та надання допомоги, якої він потребував.
Відповідно до статей 1216 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217
ЦК України).
Частиною п`ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності у сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах
від 14 листопада 2018 року у справі № 712/4709/15 (провадження
№ 61-8023 св 18), від 04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17 (провадження № 61-45879 св 18), від 17 липня 2019 року у справі
№ 676/5086/15-ц (провадження № 61-25032 св 19), від 02 лютого 2022 року
у справі № 706/445/20 (провадження № 61-7573 св 21), від 31 травня 2022 року у справі № 323/288/21 (провадження № 61-1011 св 22).
Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі
№ 337/6000/15 (провадження № 61-1302 св 18) та від 04 липня 2018 року
у справі № 404/2163/16 (провадження № 61-1592 св 18).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення районного суду у частині задоволення первісного позову ОСОБА_1 та відмовляючи у позові, надавши належну правову оцінку зібраним у справі доказам та встановленим на їх підставі обставинам, правильно виходив із відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування згідно з частиною п`ятою статті 1224 ЦК України, оскільки в порушення положень норм процесуального права щодо обов`язку доказування і подання доказів, позивачем не надано належних та допустимих доказів потреби спадкодавця в наданні допомоги саме ОСОБА_2 , а також доказів того, що відповідач свідомо не виконувала встановленого законом обов`язку щодо надання допомоги спадкодавцю, який перебував у безпорадному стані.
Отже, не заслуговують на увагу доводи заявника про те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, оскільки вказані висновки не суперечать висновкам цієї постанови.
Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у постанові суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду, а переоцінювати докази Верховний Суд не може в силу закону.
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Оскільки касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката
Шиманської Н. С.,залишено без задоволення, розподіл судових витрат за подання відповідної касаційної скарги Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шиманської Наталії Станіславівни,залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць