№ 344/1930/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 року

м. Київ

справа № 344/1930/21

провадження № 61-7065св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Крата В. І.,

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»

заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк», ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 березня 2023 року у складі колегії суддів: Луганської В. М., Баркова В. М., Мальцевої Є. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні.

Заява обґрунтована тим, що на виконанні у приватного виконавця Кушніра О. В. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1, яке відкрите на підставі виконавчого документа № 628/1214/21, виданого Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області, і яке станом на день подання заяви не виконане.

16 грудня 2021 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 3-2021, згідно якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора за кредитним договором № 4/3708550 від 06 квітня 2020 року по відношенню до ОСОБА_1 .

Просило суд замінити сторону виконавчого провадження, яке відкрите на підставі виконавчого документа № 344/1930/21, на правонаступника стягувача - ТОВ «ФК «Кредит-Кепітал» за правом грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4/3708550 від 06 квітня 2020 року.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 січня 2023 року заяву ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про заміну стягувача у виконавчому провадженні задоволено. Замінено стягувача ПАТ «Креді Агріколь Банк» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у виконавчому провадженні з примусового виконання постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року у справі № 344/1930/21 за правом грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4/3708550 від 06 квітня 2020 року.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 711/10368/2012 (провадження

№ 61-11549св19). Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як новий кредитор - правонаступник, набув право вимоги за виконавчими документами.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , задоволена частково. Ухвала Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 січня 2023 року скасовано, ухвалено нове рішення. Заяву представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено стягувача ПАТ «Креді Агріколь Банк» у виконавчому листі №344/1930/21 з виконання постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року за позовом ПАТ «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №4/370850 від 06 квітня 2020 року на його правонаступника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у судовому засіданні 23 січня 2023 року ухвалено оскаржувану ухвалу за відсутності боржника ОСОБА_1 , судова повістка-повідомлення про розгляд справи 23 січня 2023 року боржнику не направлялася. Враховуючи пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, колегія суддів вважає наявними передбачені законом обов`язкові підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, оскільки суд розглянув справу у відсутність боржника ОСОБА_1 , який не повідомлений належним чином про дату, час і місце засідання суду і який обґрунтовує свою апеляційну скаргу такими обставинами.

Заявником надано суду докази, які підтверджують належність виконання заявником зобов`язань за договором про відступлення прав вимоги від 16 грудня 2021 року. Зазначені обставини свідчать про те, що ТОВ «ФК «Кредит-капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4/3708550 від 06 квітня 2020 року, укладеним між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 , заборгованість за яким була стягнута постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що копії письмових доказів, які надані заявником посвідчені неправильно, заявником не надано оригіналу договору з додатками і ці докази є неналежними. При розгляді справи у суді першої інстанції за позовом АТ «Креді Агріколь Банк» ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2021 року справу визнано малозначною. Матеріалами справи, яка переглядається, підтверджено, що заява про заміну стягувача підписана представником ТОВ «ФК «Кредит-капітал» - ОСОБА_3., до заяви додано копію довіреності від 12 грудня 2022 року, якою ТОВ «ФК «Кредит-капітал» уповноважив ОСОБА_3 представляти його інтереси в суді, засвідчувати своїм підписом справжність копій документів згідно оригіналу.

До заяви представником додано копії документів, які містять штамп, зазначено «з оригіналом згідно, помічник юриста ОСОБА_3 дата - 19 грудня 2022 року, та підпис особи. За таких обставин доводи апеляційної скарги про неналежне засвідчення копій та неповноважності засвідчувати копії помічником юриста - ОСОБА_3 є безпідставними. Скаржник в апеляційній скарзі зазначив, що копії договору скаржником не визнаються, між тим, скаржником не заявлено клопотання про витребування оригіналів договору та додатків до нього, суду апеляційної інстанції не надано доказів на спростування доказів, які надані ТОВ «ФК «Кредит-капітал».

Аргументи учасників справи

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами попередніх інстанцій ухвалено рішення з порушенням вимог частини дев`ятої статті 83, статті 89, частини першої статті 95, статті 100, статті 77-80 ЦПК України.

В порушення вимог частини дев`ятої статті 83 ЦПК України судами не взято до уваги, що копію довіреності, виданої ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» представнику ОСОБА_4 , не надсилалась відповідачу, що підтверджується п. 13 додатку до заяви про заміну сторони виконавчого провадження, де визначено заявником: «копія довіреності на представника заявника (для суду)», та за таких обставин суди попередніх інстанцій не мали брати до уваги відповідний доказ.

Судами визнано належними та допустимими низку паперових копій документів, інформація наведена в яких створена в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи розширеного реєстру прав вимоги Додаток № 4 та реєстру прав вимог Додаток № 1 до Договору про відступлення права вимоги, які не підтверджують набуття права вимоги за таким Договором відступлення права вимоги № 3-2021 від 16 грудня 2021 року фінансовою компанією.

На виконання умов Договору відступлення права вимоги № 3-2021 від 16 грудня 2021 року заявником подана до суду першої інстанції паперова копія електронного доказу, яка має назву «Розширений реєстр прав вимоги до договору про відступлення права вимоги № 3-2021 від 16 грудня 2021 року», датований 20 грудня 2021 року, який позначений Додаток № 1. Натомість умовами п.п. 3.1., 5.1. Договору визначено інше найменування такого реєстру - а саме реєстр прав вимоги з інформацією згідно Додатку № 4, який в порушення частини п`ятої статті 177 ЦПК України заявник не подавав до суду. Зазначене ставить під сумнів дотримання порядку відступлення прав вимоги за таким Договором та перехід прав вимоги від первісного кредитора до нового кредитора (Заявника). В матеріалах справи відсутній оригінал цього електронного документа та відсутня електронна копія, засвідчена електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Судами визнано належними та допустимими письмові докази проведення розрахунків та оплати ціни Договору, що є роздруківками третього примірника платіжних доручень № 61516, № 61520 до Договору відступлення права вимоги № 3-2021, які не містять обов`язкові реквізити електронного підпису відповідно до вимог, установлених п. 10.5. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. постановою НБУ 21 січня 2004 року № 22, що діяла на дату виникнення правовідносин з оплати за Договором. Вказаним п. 10.5. Інструкції визначено, що під час здійснення розрахунків за допомогою систем «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк» тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Надані заявником платіжні доручення не відповідають вказаним вимогам, оскільки не містять обов`язкових реквізитів таких документів - не містять відмітки банку (відбитку печатки (штампа) та підпису уповноваженої особи банку щодо проведення (списання) грошових коштів з рахунку платника (Заявника) та отримання таких документів банком. Тому платіжні доручення не є належними доказами сплати ціни Договору заявником, що є складовою умовою набуття прав вимоги за Договором.

Відповідач ставив під сумнів подану заявником паперову копію електронного доказу Розширеного реєстру прав вимоги до Договору про відступлення прав вимоги № 3-2021 від 16 грудня 2021 року, як і посилання на відсутність доказу з передачі прав вимоги за Договором, що визначений умовами п. 3.1. та п. 5.1 Договору, що проігноровано судом апеляційної інстанції.

Суди в порушення вимог частини першої статті 79 ЦПК України встановили обставини справи, які не є дійсними, оскільки встановлені на підставі доказів, з яких неможливо встановити факт передачі за розширеним реєстром прав вимоги, факт проведення оплати за договором, факт передачі за розширеним реєстром прав за актом приймання-передачі. Тому факт переходу до заявника матеріальних прав і обов`язків вибулої сторони не досліджено судами.

У серпні 2023 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 , постанову апеляційного суду - залишити без змін.

Зазначає, що представником заявника було надіслано до суду заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні та додано усі додатки для всебічного з`ясування справи та підтвердження правонаступництва у справі. Відтак основні обставини, що мають значення для справи, судом було з`ясовано, а висновки обґрунтовано з посиланням на статті ЦК України, що спростовує твердження відповідача. До суду було надіслано довіреність представника ТОВ «ФК Кредит-Капітал», як підтвердження повноважень представника і обґрунтування правомірності подання заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.

У серпні 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подав відповідь на відзив, в якому просить залишити його без розгляду.

Зазначає, що в прохальній частині відзиву ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просить поновити строк на подання відзиву. Але це право реалізоване ним 07 липня 2023 року у строк до 30 липня 2023 року, встановлений судом. Відзив від 04 серпня 2023 року за підписом Генерального директора Хробак М. Р. подано з пропущенням встановленого процесуального строку - до 30 липня 2023 року. Крім того, відзив від 04 серпня 2023 року надіслано ОСОБА_1 без додатків до нього - документів на підтвердження самопредставництва, чим порушено частину четверту статті 395 ЦПК України.

Рух справи та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі Верховного Суду вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2023 року відзив ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», підписаний ОСОБА_3 , повернуто без розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2023 року клопотання ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про продовження строку на подання відзиву задоволено. Продовжено ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 .

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року позов АТ «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ «Креді Агріколь Банк» заборгованість за договором № 4/3708550 від 06 квітня 2020 року у розмірі 231 462,10 грн, стягнено з ОСОБА_1 на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 708,94 грн.

23 вересня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 по виконанню виконавчого листа № 344/1930/21, який видано Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області.

16 грудня 2021 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» укладено договір про відступлення права вимоги № 3-2021 відповідно до якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором. Відступлення первісного кредитора здійснюється шляхом купівлі новим кредитором права вимоги, новий кредитор набуває права на всі суми, які він одержить від боржників на виконання вимоги.

Відповідно до п. 3.1. вказаного договору право вимоги переходить від первісного кредитора до нового кредитора з дати підписання ними відповідного реєстру прав вимоги за зразком, наведеним в додатку № 1, що становить його невід`ємну частину та складається з обов`язковим зазначенням інформації (реквізитів) за переліком, що містяться в додатку № 4 до цього договору, та зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей по кредитним договорам.

Згідно з реєстром прав вимоги до договору про відступлення права вимоги № 3-2021 від 16 грудня 2021 року, який є додатком № 1 до договору про відступлення права вимоги, до нового кредитора, у тому числі, перейшло право вимоги як за кредитним договором № 4/3708550 від 06 квітня 2020 року, укладеного з ОСОБА_1 .

Заявником на підтвердження обставин здійснення оплати за договором відступлення прав вимоги від 16 грудня 2021 року надано платіжне доручення від 21 грудня 2021 року № 61516, платіжне доручення від 22 грудня 2021 року № 61520, платіжне доручення від 21 грудня 2021 року № 61516, платіжне доручення від 22 грудня 2021 року № 61520.

Позиція Верховного Суду

У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 цього Кодексу) (частина перша статті 512 ЦК України).

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі

№ 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) зроблено висновок, що «наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього».

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 201/16014/13-ц (провадження

№ 61-9098сво20) зазначено, що «підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Таким чином, при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов`язків вибулої сторони. Тобто, процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки, або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами. При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2021 року у справі № 2-4612/09 (провадження № 61-14407св21) вказано, що «виходячи з цих норм права, зокрема, пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. У разі такої заміни кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10 (провадження № 61-12076св18), від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11 (провадження № 61-46230св18), від 24 лютого 2021 року у справі № 761/46461/19 (провадження № 61-9762св20)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Встановивши, що відбулось передання кредитором своїх прав вимоги заявнику за договором відступлення прав, таке відступлення підтверджено відповідними документами, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з наявності підстав для задоволення заяви ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення на підставі недопустимих та неналежних доказів, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини перша, друга статті 76 ЦПК України).

У частині дев`ятій статті 83ЦПК України передбачено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг"та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частини перша - третя статті 100 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21 зазначено, що «паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 922/51/20, від 14.12.2021 у справі № 910/17662/19). Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частини п`ята, шоста статті 96 Господарського процесуального кодексу України)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23) зроблено висновок, що «подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.[…] Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 вересня 2022 року у справі № 5026/886/2012 вказано, що «висновки суду апеляційної інстанції, що подане заявником платіжне доручення від 10.04.2019 № 603 є електронним доказом в паперовому вигляді, оригінал якого міститься в системі Клієнт-банк, а, відтак, обґрунтовано прийняте судом як належний та допустимий доказ, що не суперечить частині 3 статті 96 Господарського процесуального кодексу України, є правильними. Зазначене дає підстави для висновку про те, що суди попередніх інстанцій виконали вимоги постанови Верховного Суду від 27.09.2021 у цій справі та ухвалили рішення на підставі належних доказів, якими засвідчено факт набуття прав вимоги за кредитним договором».

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 не заявив клопотання про витребування оригіналів доказів, належним чином засвідчені копії яких (паперові копії електронних доказів) надані заявником, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим та оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами, будь-яких доказів на їх спростування та на підтвердження своїх сумнівів щодо дотримання порядку відступлення прав вимоги ОСОБА_1 не надав, не обґрунтував інших підстав вважати подані заявником докази неналежнимиабо недопустимими. Тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив відповідні доводи ОСОБА_1 .

Доводи ОСОБА_1 , що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надіслано йому документи на підтвердження повноважень на представництво ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» колегія суддів відхиляє, оскільки не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

З урахуванням викладеного, колегія суддів також відхиляє доводи, викладені ОСОБА_1 у відповіді на відзив на касаційну скаргу, щодо наявності підстав для залишення відзиву без розгляду. Зазначене питання досліджувалося та вирішене Верховним Судом при постановленні ухвали від 21 серпня 2023 року, якою продовжено ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінкидоказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, оскаржене судове рішення залишити без змін, а тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

Д. А. Гудима

В. І. Крат