ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2022 року
м. Київ
справа №344/7861/15-к
провадження № 51-1507 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_9,
суддів ОСОБА_10, ОСОБА_11,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_12,
прокурора ОСОБА_13,
захисника ОСОБА_14 (у режимі відоконференції),
представника потерпілого, ОСОБА_15 ( у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014090010000334, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Петрилів Тлумацького району Івано-Франківської області, жительки АДРЕСА_1 ), раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Івано-Франківського міського суду від 9 грудня 2021 року ОСОБА_1 визнано невинуватою та виправдано у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 190 КК у зв`язку з недоведеністю винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.
Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувалася в тому, що, перебуваючи у тривалих дружніх відносинах із потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вчинила продовжуване кримінальне правопорушення з метою реалізації єдиного кримінального протиправного наміру щодо заволодіння грошима зазначених осіб, за таких обставин.
Реалізуючи свій єдиний неправомірний умисел, ОСОБА_1 наприкінці квітня - початку травня 2008 року біля ТЦ «Мальва», що на вул. Незалежності, 3 в м. Івано-Франківську,з метою заволодіння чужим майном та переслідуючи корисливі мотиви, зустрілася з ОСОБА_3 , зловживаючи довірою якого під приводом обіцянки у сприянні купівлі двох магазинів ТЦ «Мальва» переконала останнього передати 6000 дол. США не встановленій слідством особі на ім`я ОСОБА_4 , у якого попередньо їх отримала як завдаток за придбання магазинів у ТЦ «Мальва». При цьому ОСОБА_1 зазначила, що надані ОСОБА_3 кошти будуть зараховані як завдаток за обіцяні нею магазини. Після цього ОСОБА_3 , на прохання ОСОБА_1 , передав особі на ім`я ОСОБА_4 6600 дол. США, що згідно з курсом НБУ на час вчинення злочину становили 33 330 грн, з них 6000 дол. США - як суму боргу та 600 доларів США - відсотки за користування коштами. Потім ОСОБА_1 грошові кошти не повернула та обіцянки щодо сприяння у придбанні торгових приміщень не виконала.
Надалі ОСОБА_1 у грудні 2008 року під час зустрічі з ОСОБА_2 за місцем проживання останньої на АДРЕСА_2 , зловживаючи довірою потерпілої, під приводом сприяння у придбанні ще одного магазину в ТЦ «Мальва», заволоділа належними ОСОБА_5 5000 дол. США, що згідно з курсом НБУ на час вчинення злочину в еквіваленті становили 39 400 грн. Отриманими коштами ОСОБА_1 розпорядилась на власний розсуд.
Крім цього, у березні 2009 року ОСОБА_1 під час зустрічі з ОСОБА_5 у парку культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка на вул. Чорновола в м. Івано-Франківську, зловживаючи довірою останньої, під приводом сприяння у купівлі ще двох магазинів у ТЦ «Мальва», заволоділа належними ОСОБА_5 10000 дол. США, що за курсом НБУ на час вчинення злочину становили 77 000 грн, та розпорядилась на власний розсуд.
Також у серпні 2009 року ОСОБА_1 під час зустрічі з ОСОБА_5 біля ринку на вул. Станіславській в м. Івано-Франківську, зловживаючи її довірою, під приводом вирішення питань щодо оформлення документів на вказані вище п`ять торгових приміщень у ТЦ «Мальва», отримала від ОСОБА_5 3600 грн, якими розпорядилась на власний розсуд. Надалі документи для оформлення торгових приміщень ОСОБА_1 не виготовила і не мала наміру їх подавати.
Крім цього, ОСОБА_1 25 лютого 2010 року у приміщенні кафе «Корал», що на вул. Тринітарській, 13 в м. Івано-Франківську, зловживаючи довірою ОСОБА_5 , під приводом сприяння в оформленні права власності на вказані вище п`ять магазинів у ТЦ «Мальва», отримала в потерпілої 13 825 дол. США, що згідно з курсом НБУ на час вчинення злочину становили 110 460,75 грн, надавши при цьому ОСОБА_5 письмову розписку. Згодом ОСОБА_1 не виконала зобов`язань щодо сприяння у оформленні права власності на торгові приміщення.
Шахрайськими діями обвинувачена ОСОБА_1 заподіяла шкоду потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на загальну суму 263 790,75 грн, що станом на 1 січня 2010 року у 607 разів перевищувало неоподаткований мінімум доходів громадян та становило особливо великі розміри.
Такі дії ОСОБА_1 орган обвинувачення кваліфікував за ч. 4 ст. 190 КК.
Київський апеляційний суд ухвалою від 21 лютого 2022 року вирок щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, посилаючись на істотне порушення цим судом вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати його ухвалу та призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх доводів прокурор посилається на те, що суд апеляційної інстанції, визнавши неспроможними доводи апеляційної скарги прокурора, в ухвалі таких доводів не навів і не спростував, чим допустив істотне порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Зокрема, на переконання прокурора, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи в апеляційній скарзі сторони обвинувачення про те, що місцевий суд:
- навівши у вироку показання ОСОБА_1 , потерпілих і свідків, не вказав підстав, з яких поклав в основу вироку показання обвинуваченої, і не взяв до уваги показань потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , а також відкинув показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 тільки з тих причин, що вони добре знайомі з потерпілими;
- не послався на всі докази, зібрані органом досудового розслідування, та не навів належних мотивів, з яких він такі докази відкинув;
- не зважив на те, що про спрямованість умислу ОСОБА_1 на заволодіння коштами потерпілих свідчить те, що в суді вона не підтвердила отримання всіх коштів, про які зазначали потерпілі, а лише тих, що зазначені в письмовій розписці, а також її умисел підтверджує той факт, що обвинувачена зобов`язалась повернути кошти до 23 червня 2010 року, але до дати ухвалення вироку (9 грудня 2021) зобов`язання не виконала.
Позиції учасників судового провадження
Від захисника ОСОБА_14 надійшли заперечення на касаційну скаргу прокурора.
У судовому засіданні:
- прокурор та представник потерпілого підтримали касаційну скаргу;
-захисник Яблончук В.Й. просив залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПКсуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Частиною 1 ст. 412 КПК визначено, що істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Як убачається зі змісту ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 419 КПК передбачено, що в мотивувальній частині рішення суду апеляційної інстанції зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Відповідно до ст. 94 КПК слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Разом із тим зазначені вимоги закону під час розгляду апеляційним судом цього провадження залишилися невиконаними.
Так, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін виправдувальний вирок місцевого суду, погодився з висновками цього суду про те, що:
- потерпілі та обвинувачена були знайомі протягом тривалого часу, з 2000 року, підтримували дружні відносини, тому, на думку місцевого суду, неможливо зробити беззаперечний висновок, що обвинувачена ОСОБА_1 , позичаючи кошти в потерпілої 25 лютого 2010 року, не мала наміру їх повертати взагалі, а мала намір заволодіти ними шляхом зловживання довірою;
- за встановлених обставин, за наявності лише показань потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які добре знайомі з потерпілими, при запереченні обвинуваченою факту отримання від потерпілих коштів, і за відсутності інших достатніх, належних та допустимих доказів, цей суд не може зробити чітких і беззаперечних висновків про заволодіння ОСОБА_1 6600 дол. США потерпілого ОСОБА_3 та 5000 дол. США, 10 000 дол. США та 3600 грн потерпілої ОСОБА_5 .
Водночас в апеляційний скарзі прокурор посилався на те, що місцевий суд належним чином не мотивував своїх висновків щодо незгоди з доказами сторони обвинувачення, а також фактично не взяв їх до уваги і не навів об`єктивних даних на їх спростування, приділивши увагу показанням обвинуваченої, які суперечать іншим доказам, не врахував показань потерпілих та свідків, а також письмових доказів.
Як убачається з рішення суду апеляційної інстанції, цей суд, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, не надав оцінки вищенаведеним доводам та не зазначив в ухвалі належних підстав, на яких апеляційну скаргу визнав необґрунтованою.
Зокрема, суд апеляційної інстанції не навів належних спростувань доводів прокурора про неврахування місцевим судом показань потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ,які давали послідовні, незмінні показання про обставини вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй злочину як на досудовому слідстві, так і в суді першої інстанції, де на підставі ст. 353 КПК їх було попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.
Суд апеляційної інстанції також залишив поза увагою доводи в апеляційній скарзі сторони обвинувачення про те, що місцевий суд відкинув показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , яких також було попереджено про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, лише з тих причин, що вони добре знайомі з потерпілими.
Не спростував суд апеляційної інстанції і доводів апеляційної скарги прокурора про залишення місцевим судом поза увагою того, що про спрямованість умислу ОСОБА_1 на заволодіння коштами потерпілих свідчить і не підтвердження нею отримання всіх коштів, про які вказували потерпілі, а тільки зазначених у письмовій розписці, а також той факт, що ОСОБА_1 зобов`язувалася повернути кошти до 23 червня 2010 року, але до дати ухвалення вироку (9 грудня 2021) зобов`язання не виконала.
Водночас Суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду наявність формальних (оформлення договорів позики) цивільно-правових відносин, за допомогою яких особа прагне завуалювати свій злочинний умисел на заволодіння таким майном, не є перешкодою для оцінки скоєного як злочину, передбаченого ст. 190 КК (постанова від 13 серпня 2019 року у справі № 753/19554/17, провадження № 51-549 км 19).
Крім того, про відсутність складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК, може свідчити часткове погашення заборгованості особи перед потерпілим, за умови документального підтвердження такого факту, в період, що передував початку досудового розслідування. Це пояснюється тим, що часткове повернення коштів до початку досудового розслідування свідчить про визнання особою боргових зобов`язань та бажання їх повернути з певним часом. У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 остання стверджувала, що повертала частину боргу (за розпискою), однак із судових рішень не вбачається, чи відповідає це дійсності й коли такі дії нею були вчинені (до початку досудового розслідування чи після).
Таким чином є слушними доводи касаційної скарги прокурора про те, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги прокурора.
З урахуванням вищенаведеного Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги статей 94 419 КПК, тобто допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке могло перешкодити суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, в тому числі і в частині правильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначені обставини є підставами для скасування судового рішення та призначення нового розгляду провадження в суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК, надати оцінку всім доводам апеляційних скарг та прийняти законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 369 412 419 433 434 436 438 441 442 КПК, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційноїінстанції, задовольнити.
Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року щодо ОСОБА_1 скасувати. Призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11