Постанова
іменем України
10 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 344/8262/16-к
провадження № 51-2320 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_8,
суддів ОСОБА_9, ОСОБА_10,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_11,
прокурора ОСОБА_12,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_13 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 04 травня 2022 року у кримінальному провадженні № 12016090010000336 від 28 січня 2016 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 січня 2022 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, за наступних обставин.
Так, 27 січня 2016 року приблизно о 19:30 неповнолітні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом із ОСОБА_1 перебували в приміщенні кафе «Амігос», що за адресою: вул. Є. Коновальця, 221-А в м. Івано-Франківськ. Через 20 хвилин, коли вказані особи вийшли на вулицю, до них підійшли батьки неповнолітніх дівчат ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які були занепокоєні фактом спілкування їхніх неповнолітніх доньок із ОСОБА_1 і розпочали словесний конфлікт з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який переріс у бійку. Дана бійка була припинена неповнолітньою ОСОБА_3 , після чого ОСОБА_1 пішов у невідомому напрямку.
Приблизно через 15 хвилин неповнолітні ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , разом із батьками ОСОБА_6 та ОСОБА_5 направились вздовж проїзної частини дороги вул. Є. Коновальця в напрямку с. Опришівці Івано-Франківської міської ради. В цей час до них підійшов ОСОБА_1 , який розпочав словесний конфлікт та діючи умисно, із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, із застосуванням заздалегідь підготовленого предмета - самозарядного пістолета марки «Zoraki», призначеного для спричинення тілесних ушкоджень, виявляючи своє зневажливе ставлення до існуючих у суспільстві загальновизнаних норм поведінки та моралі, здійснив три постріли в ділянку ніг ОСОБА_5 , чим спричинив йому тілесні ушкодження, після чого з місця події зник.
В подальшому приблизно через 10 хвилин, коли ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 проходили неподалік магазину «Сантехцентр», що по вул. Є. Коновальця, 207 в м. Івано-Франківську, до них знову підійшов ОСОБА_1 , який вперто не припиняючи свої протиправні умисні дії, грубо порушуючи громадський порядок, проявляючи елементи вседозволеності та зверхності, демонструючи явну неповагу до встановлених в суспільстві правил і норм поведінки, з особливою зухвалістю, наніс ОСОБА_5 декілька ударів кулаками рук по тілу, після чого з місця події втік.
Потім приблизно через 10 хвилин у дворі житлового будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , продовжуючи свої протиправні дії, діючи умисно, грубо порушуючи громадський порядок, проявляючи вседозволеність, явну неповагу до встановлених в суспільстві правил і норм поведінки, з особливою зухвалістю, підійшов до ОСОБА_5 , та усвідомлюючи, що за його діями спостерігають ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , бажаючи демонстративно принизити ОСОБА_5 , знову наніс йому декілька ударів кулаками рук по тілу, після чого втік у невідомому напрямку.
В результаті протиправних дій ОСОБА_1 , потерпілому ОСОБА_5 було спричинено легкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 04 травня 2022 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_14 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі прокурор ОСОБА_13, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Разом з тим стверджує, що місцевий суд повною мірою не врахував тяжкості, характеру та ступеня суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим злочину, особи останнього, та, як наслідок, безпідставно застосував до нього положення ст. 75 КК України, а апеляційний суд, переглядаючи вирок, в порушення вимог ст. 419 КПК України, не спростував доводів апеляційної скарги прокурора, а тому прийняв незаконне та необґрунтоване рішення. При цьому апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду щодо можливості звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, не надав належної правової оцінки даним, які характеризують особу обвинуваченого.
Крім того, прокурор вказує, що суди попередніх інстанцій безпідставно врахували щире каяття як обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченому, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, що свідчать про наявність в діях засудженого такої обставини.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_12, посилаючись на безпідставність застосування до засудженого ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України, підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій за ч. 4 ст. 296 КК України у касаційній скарзі не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Посилання в касаційній скарзі прокурора на безпідставне врахування судами попередніх інстанцій щирого каяття як обставини, що пом`якшує покарання засудженому, на переконання колегії суддів, є необґрунтованими з огляду на таке.
Щире каяття характеризує собою суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася.
Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд, з чим погодився і апеляційний суд, ухвалюючи обвинувальний вирок щодо ОСОБА_1 , встановив, що останній вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся та примирився з потерпілим.
Урахувавши вищенаведене, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність обставини, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, а саме щирого каяття, а тому касаційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.
Разом з тим, що стосується доводів касаційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, то колегія суддів вважає їх обґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до статей 50 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як убачається з вироку, місцевий суд, з чим погодився і апеляційний суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання та звільняючи його від відбування цього покарання з випробуванням, виходив з того, що обвинувачений раніше не судимий, вчинив тяжке кримінальне правопорушення, навчається, має офіційне джерело доходу, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, примирився з потерпілим та відшкодував заподіяну шкоду.
Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому, судом визнано щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання, місцевим судом не встановлено.
Разом з тим суд не врахував, що при вирішенні питання застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України, він має належним чином дослідити й оцінити всі обставини, які мають значення для справи.
В ході касаційного розгляду колегією суддів встановлено, що місцевий суд, звільняючи ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, хоча в своєму рішенні і послався, однак, на переконання Суду, повною мірою не врахував тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до норм кримінального закону відноситься до категорії тяжких та конкретних обставин вчинення злочину, зокрема і того, що обвинувачений, проявляючи вседозволеність, відверто нехтуючи усталеними у суспільстві моральними цінностями, вчинив хуліганські дії, тобто грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, при цьому із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.
Крім того, поза увагою суду також залишилось і те, що поведінка обвинуваченого під час інциденту з потерпілим ОСОБА_5 свідчить про чітку спрямованість його дій на злочинну діяльність. Так, як убачається з вироку, ОСОБА_1 в ході конфлікту з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 застосував самозарядний пістолет, призначений для спричинення тілесних ушкоджень, а саме здійснив три постріли в ділянку ніг ОСОБА_5 , чим заподіяв йому тілесні ушкодження, після чого з місця події зник. При цьому, продовжуючи свої злочинні дії, через короткий проміжок часу повернувся та наніс потерпілому декілька ударів кулаками рук по тілу, після чого з місця вчинення злочину втік. Разом з тим, на цьому свої злочинні дії ОСОБА_1 не припинив та через певний час знову повернувся до потерпілого та, усвідомлюючи, що за його діями спостерігають інші особи, з метою демонстративного приниження останнього, повторно наніс йому декілька ударів кулаками рук по тілу, після чого зник у невідомому напрямку.
На думку Суду, вищенаведені обставини вказують на суспільну небезпечність засудженого та повністю спростовують висновки місцевого суду щодо можливості призначення обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України.
За таких обставин Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосував закон, який не підлягає застосуванню. При цьому апеляційний суд, переглядаючи вирок у порядку апеляційної процедури, вищевказаних порушень не усунув.
Так, погодившись із рішенням місцевого суду в частині звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, суд апеляційної інстанції повною мірою обставини, зазначені у вироку, не перевірив, а також, усупереч положенням ст. 419 КПК України, залишив поза увагою доводи прокурора щодо безпідставності застосування положень ст. 75 КК України, що є істотним порушенням вимог процесуального закону.
Колегія суддів вважає, що застосування в даному випадку інституту звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням не відповідає принципам законності та справедливості покарання, а тому звільнення засудженого ОСОБА_1 від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України із встановленням іспитового строку не є достатнім і необхідним для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових злочинів.
Таким чином, ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою, оскільки її постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
З урахуванням наведеного касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суд повинен ретельно, використовуючи усі процесуальні можливості та дотримуючись положень процесуального закону, перевірити доводи апеляційної скарги та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що звільнення засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі положень ст. 75 КК України за обставин, установлених судами попередніх інстанцій, слід вважати безпідставним.
Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_13 задовольнити.
Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 04 травня 2022 року стосовно засудженого ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10