Постанова
Іменем України
31 березня 2020 року
м. Київ
справа № 348/1259/18
провадження № 61-7353св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - Стримбівська сільська рада Надвірнянського району
Івано-Франківської області,
третя особа - ОСОБА_3 ,
представник третьої особи - ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2019 року у складі судді Флоряк Д. В., та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 березня 2019 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Бойчука І. В., Девляшевського В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Стримбівської сільської ради Надвірнянського району (далі - Стримбівська сільська рада), третя особа - ОСОБА_3 , про визнання правочину дійсним.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його брат - ОСОБА_5 , який на день смерті був зареєстрований в АДРЕСА_1 . Напередодні смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 склав заповіт, яким все майно заповідав йому. У зв`язку з хворобою ОСОБА_5 , який не міг власноручно підписати заповіт, відповідно до статті 1253 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) заповіт посвідчено за місцем його проживання в присутності свідків секретарем Стримбівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області Гафійчук І. М. (далі - секретар Стримбівської сільської ради Гафійчук І. М.), яка згідно з статтею 1251 ЦК України виконувала функції нотаріуса.
З метою прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5 він звернувся до приватного нотаріуса Надвірнянського нотаріального округу Дремлюк В. В. з відповідною заявою, проте нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав недотримання вимог законодавства щодо форми заповіту.
Посилаючись на те, що волевиявлення ОСОБА_5 було добровільним, спадкове розпорядження належним чином зафіксовано у вигляді заповіту за підписами свідків, просив визнати дійсним заповіт ОСОБА_5 , складений
18 січня 2017 року та посвідчений секретарем Стримбівської сільської ради Гафійчук І. М., зареєстрований у реєстрі за № 2.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
РішеннямНадвірнянського районного суду Івано-Франківської області
від 21 січня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином, особу якого при вчинені нотаріальних дій встановлює посадова особа органу місцевого самоврядування, так само як і особу заповідача. Копія документа, за яким встановлюється особа, долучається до примірника документа, який залишається у справах органу місцевого самоврядування. Урахувавши, що оспорюваний заповіт не підписаний ОСОБА_5 , а також не підписаний іншою особою, суд дійшов висновку, що при складанні заповіту та його посвідченні не було дотримано процедури, регламентованої ЦК України, Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, тобто заповіт є нікчемним, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Суд відхилив покази свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 , ОСОБА_10 щодо обставин складання та посвідчення заповіту, вказавши, що воно відбулось з порушеннями вимог статей 207 12147 1248 1253 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 28 березня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Встановивши, що спірний заповіт не підписаний спадкодавцем чи іншою особою за його дорученням, у тексті заповіту не вказано, що заповідач вголос прочитав текст заповіту, або, що через фізичні вади не міг сам прочитати текст заповіту, у спірному заповіті не зазначено точного місця і часу його складення, дати та місця народження заповідача, апеляційний суд вважав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що при складанні заповіту ОСОБА_5 та його посвідченні не було дотримано процедури, регламентованої ЦК України, Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, а тому він є нікчемним. Суд відхилив доводи апеляційної скарги про не урахування судом першої інстанції показів свідка ОСОБА_11 , матері померлого, вказавши, що надані нею покази стосуються взаємовідносин у сім`ї, а не правомірності складання та посвідчення заповіту.
Узагальнені доводи касаційної скарги та позиції учасників справи
У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у якій він просив скасувати рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2019 року і постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 березня 2019 року, та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про нікчемність складеного ОСОБА_5 заповіту, не урахували, що відповідно до абзацу 2 частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним, а також положення частини другої статті 219 ЦК України щодо можливості визнання судом одностороннього правочину вчиненого без додержання вимог закону про його посвідчення дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а правомірному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від його волі. Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06 березня 2018 року у справі № 910/1403/2012-ц, про те, що сама по собі відсутність вказівки у посвідчувальному написі на причину, з якої заповіт не міг бути підписаний заповідачем особисто не свідчить про дефект форми заповіту та його недійсність, у зв`язку з чим суди повинні встановити дійсне волевиявлення заповідача. Суди не надали належної правової оцінки показам свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , які вказали на те, що ОСОБА_5 хворів та не міг у зв`язку з цим особисто підписати заповіт, не звернули увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що волевиявлення ОСОБА_5 не було вільним та не відповідало його волі. Суд першої інстанції необґрунтовано прийняв до уваги покази лікаря ОСОБА_12 щодо недієздатності ОСОБА_5 , оскільки заповіт складався не в день огляду пацієнта лікарем, будь-якої експертизи щодо встановлення стану недієздатності ОСОБА_5 не проводилось, а отже в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази недієздатності ОСОБА_5 в момент складення ним заповіту, проте апеляційний суд зазначені недоліки не усунув.
У червні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив від представника третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , на касаційну скаргу, у якому вона зазначала, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно з`ясували обставини справи та ухвалили законні і обгрунтовані рішення, підстави для їх скасування відсутні.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з статтею 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє у межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є рідним братом позивача ОСОБА_1
ОСОБА_5 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .
Відповідно до заповіту, складеного 18 січня 2017 року ОСОБА_5 в
АДРЕСА_1 , він все своє майно, з чого б воно не складалося і де б воно не було, заповідав своєму брату ОСОБА_1 .
Заповіт записано зі слів заповідача ОСОБА_5 та посвідчено секретарем Стримбівської сільської ради Гафійчук І. М., зареєстровано в реєстрі за № 2. У зв`язку із хворобою ОСОБА_5 в його присутності та у присутності секретаря текст заповіту до його підписання прочитано запрошеними ним свідками
ОСОБА_6 , ОСОБА_13 та на особисте прохання та в присутності
ОСОБА_5 текст заповіту підписано свідками в присутності секретаря.
02 березня 2018 року постановою приватного нотаріуса Надвірнянського нотаріального округу Дремлюк В. В. відмовлено у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом) у спадковій справі
№ 4-2017, заведеній на померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , у зв`язку з нікчемністю складеного ОСОБА_5 заповіту, з посиланням на те, що заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, передбачених статтями 207 1247 1248 1253 ЦК України, зокрема не підписаний
ОСОБА_5 чи іншою особою за його дорученням, у тексті заповіту не вказано, що заповідач вголос прочитав текст заповіту, або, що через фізичні вади він не міг сам прочитати текст заповіту.
З копії виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 171 Надвірнянської центральної районної лікарні (10 січня 2017 року - 17 січня 2017 року), вбачається, що у померлого ОСОБА_5 був рак гортані.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 ствердив, що він, як завідуючий терапевтичним відділеним Надвірнянської центральної районної лікарні, здійснював лікування ОСОБА_5 , який поступив на лікування у важкому стані, мовний контакт був практично не доступний через вади гортані, у зв`язку з ураженням практично всіх внутрішніх органів його свідомість не була чіткою, він не орієнтувався в ситуації, не міг самостійно приймати рішення, практично не впізнавав оточуючих. Додому його виписали на вимогу родичів, оскільки з медичної сторони допомогти хворому в сторону покращення його стану вже було неможливо.
Аналогічні за змістом поясненням ОСОБА_12 щодо стану здоров`я
ОСОБА_5 дали пояснення допитані судом першої інстанції свідки
ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що він, як голова Стримбівської сільської ради, був присутнім при складанні і посвідченні заповіту ОСОБА_5 , оскільки секретар сільської ради вперше посвідчувала такого роду заповіт. Окрім нього при посвідченні заповіту були присутні двоє свідків, яких запросила сторона заповідача, а також сам ОСОБА_5 та секретар сільської ради, яка вчиняла відповідну нотаріальну дію. ОСОБА_5 декілька разів перепитували чи дійсно він заповідає все майно своєму брату ОСОБА_1 , на що той ствердно кивнув головою. Вважає, що його присутність при цьому, як сільського голови, була правомірною, таємниці заповіту не було порушено. Волевиявлення ОСОБА_5 було свідомим і добровільним.
Секретар Стримбівської сільської ради ОСОБА_8 ., будучи допитаною в якості свідка в судовому засіданні, пояснила, що вона посвідчувала заповіт від імені ОСОБА_5 по місцю його фактичного перебування по АДРЕСА_2 , однак в заповіті вказала помилково адресу його реєстрації по
АДРЕСА_1 . Заповіт нею посвідчений в присутності двох свідків, як передбачено чинним законодавством України. Вказала, що не може пояснити чому в заповіті не зазначено, що ОСОБА_11 не міг його особисто прочитати чи підписати, або що за нього підпис вчинила інша особа в присутності свідків, оскільки у неї був наявний тільки такий зразок заповіту.
Аналогічні по суті пояснення надали допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які підписували заповіт як свідки.
Свідок ОСОБА_11 , матір померлого ОСОБА_5 , в суді пояснила, що ОСОБА_5 хворів на онкозахворювання і останні дні свого життя він проживав у неї в літній кухні по АДРЕСА_2 . Їй достеменно відомо, що син мав намір заповісти своє майно своєму братові ОСОБА_1 , оскільки його дружина ОСОБА_3 перебувала в основному на заробітках за межами держави, а приїхала тільки на похорони чоловіка, якими фактично і займалася.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).
Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт складений з порушенням вимог щодо його оформи та посвідчення, є нікчемним (частина перша статті 257 ЦК України).
Заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Згідно з частиною другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то він є нікчемним і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
На дату складення оспорюваного заповіту вимоги до його форми та порядку посвідчення були визначені главою 85 книги шостої ЦК України, Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (далі - Порядок).
Відповідно до частин першої - третьої та четвертої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє (частина четверта статті 207 ЦК України)
Згідно з частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 1253 ЦК України, на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У тексті заповіту заносяться відомості про особу свідків.
За змістом статті 37 Закону України «Про нотаріат», пункту 1.2. розділу І Порядку, зараз і надалі у редакції чинній на час складання спірного заповіту, право посвідчувати заповіти у сільських населених пунктах надано уповноваженим посадовим особам органів місцевого самоврядування. Статтею 1251 ЦК України також передбачено, що у разі відсутності у населеному пункті нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Пунктом 2.1. розділу ІІ Порядку передбачено, що нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування.
Посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти. При посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247 1251 ЦК України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням точного місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому (пункти 1.1., 1.4. розділу ІІІ Порядку).
Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними у пункті 2.3 розділу II зазначеного Порядку, відповідно до якого у разі, якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт чи заяву, підписується інша фізична особа, посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього. Копія документа, за яким встановлюється особа, долучається до примірника документа, який залишається у справах органу місцевого самоврядування.
При посвідченні заповітів та засвідченні справжності підпису на документах перевіряється справжність підписів осіб, які звернулись за вчиненням нотаріальної дії (пункт 2.4. розділу ІІ Порядку).
Встановивши, що оспорюваний заповіт не підписаний власноручно спадкодавцем ОСОБА_5 чи іншою особою за його дорученням, у тексті заповіту не вказано про те, що заповідач вголос прочитав зміст заповіту або що через фізичні вади він не міг сам прочитати його текст, а також не зазначено точного місця і часу його складення, дати та місця народження заповідача, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що складений
ОСОБА_5 заповіт за змістом і формою не відповідає вимогам статті 1247, частини четвертої статті 207 ЦК України та Порядку, а тому на підставі частини першої статті 1257 ЦК України обгрунтовано вказали про його нікчемність.
Відповідно до змісту пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», не допускається визнання дійсним заповіту, який є нікчемним у зв`язку з порушенням вимог щодо його форми та порядку посвідчення, оскільки норми глави 85 ЦК України не передбачають можливості визнання заповіту дійсним.
Ураховуючи, що при складанні оспорюваного заповіту та його посвідченні не було дотримано процедури, регламентованої ЦК України, Законом України «Про нотаріат» та Порядком, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача ОСОБА_1 .
Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно не взяли до уваги покази свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , є неспроможними, оскільки їх пояснення не свідчать про правомірність складання та посвідчення заповіту і не є належним доказом на підтвердження волевиявлення ОСОБА_5 на складання ним заповіту.
Посилання на не урахування судами попередніх інстанцій правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 06 березня 2018 року у справі
№ 910/1403/2012-ц, є необгрунтованими, оскільки встановлені у зазначеній справі фактичні обставини не є тотожними обставинам у справі, що є предметом касаційного перегляду, зокрема у зазначеній справі заповіт не був підписаний ані заповідачем, ані іншою особою за його дорученням, чого не було встановлено у справі № 910/1403/2012-ц.
Доводи касаційної скарги в цілому зводяться до незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених ними обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження та належної оцінки судів, переоцінка яких, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, перебуває поза межами повноважень Верховного Суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги представника ОСОБА_1 -
ОСОБА_2 .
Керуючись статтями 400 401 409 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак