Постанова
Іменем України
02 березня 2023 року
м. Київ
справа № 349/1072/16-к
провадження № 51-3697 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року у кримінальному провадженні № 42016091250000009 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Колоколин Рогатинського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Рогатин Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_2 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2022 року задоволено клопотання захисника ОСОБА_9 та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, а кримінальне провадження в цій частині закрито.
Вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2022 року:
ОСОБА_7 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на строк 1 рік.
ОСОБА_7 на підставі ч. 5 ст. 74, п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України звільнено від призначеного основного та додаткового покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
ОСОБА_8 визнано невинуватим та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдано у зв`язку із недоведеністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.
ОСОБА_8 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності на строк 1 рік.
ОСОБА_8 на підставі ч. 5 ст. 74, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України звільнено від призначеного основного та додаткового покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Зазначеним вироком вирішено питання щодо судових витрат.
Згідно з встановленими у вироку фактичними обставинами, з метою реалізації програми «Розвиток освіти Івано-Франківщини на 2008-2015 роки» та відповідно до рішення Івано-Франківської обласної ради від 26 травня 2015 року № 1678-37/2015 «Про внесення змін до обласного бюджету на 2015 рік» Рогатинському районному бюджету було виділено субвенцію для облаштування санвузлів та внутрішніх туалетів, в тому числі у Жовчівській ЗОШ І-ІІІ ступенів Рогатинського району Івано-Франківської області на суму 55 000 грн, які рішенням тридцять першої сесії Рогатинської районної ради Івано-Франківської області від 24 вересня 2015 року № 436-31/2015 «Про внесення змін до районного бюджету на 2015 рік» спрямовано відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області.
Відповідно до посадової інструкції начальника відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 05 червня 2015 року, ОСОБА_8 здійснював керівництво відділом, ніс персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності, розпоряджався коштами у межах затвердженого головою райдержадміністрації кошторису, здійснював інші повноваження, визначені законом.
21 жовтня 2015 року між відділом освіти Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області в особі керівника ОСОБА_8 та суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_7 укладено договір № 10/01 від 21 жовтня 2015 року, предметом якого було проведення поточного ремонту приміщень Жовчівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Рогатинського району Івано-Франківської області.
ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що станом на 21 жовтня 2015 року роботи по ремонту за договором ним не виконані, склав, підписав, завірив печаткою та передав до відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області завідомо неправдивий офіційний документ - акт № 1 форми КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2015 року, у якому зазначив відомості про виконання у повному обсязі робіт з облаштування санвузла та внутрішнього туалету Жовчівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Рогатинського району Івано-Франківської області, що не відповідало дійсності, а ОСОБА_8 своїм підписом засвідчив неправдиві відомості.
На підставі вищевказаного акта № 1, платіжним дорученням № 3083 від 21 жовтня 2015 року із розрахункового рахунку відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 перераховано державні кошти у сумі 55 000 грн, які він зняв 22 жовтня 2015 року та незаконно утримував, оскільки будівельних матеріалів не придбав та не виконав будівельні роботи у визначений договором № 10/01 від 21 жовтня 2015 року термін.
Під час позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області встановлено, що станом на 21 квітня 2016 року будівельні роботи по внутрішньому ремонту приміщень туалету Жовчівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Рогатинського району Івано-Франківської області виконані в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року апеляційні скарги прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_9 залишено без задоволення, а вирок Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2022 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - без зміни.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_6 ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що місцевий суд, постановляючи вирок, належним чином не проаналізував надані стороною обвинувачення докази у справі, допустив їх поверхневу оцінку, не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, при цьому не навів достатніх та переконливих мотивів, чому бере до уваги одні та відхиляє інші докази. Вважає, що, виправдовуючи ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 191 КК України та перекваліфіковуючи дії ОСОБА_7 з ч. 3 ст. 191 КК України на ч. 2 ст. 191 КК України, місцевий суд допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що в мотивувальній частині вироку хоч і наведено показання обвинувачених, представників потерпілої сторони і свідків, проте місцевим судом не вказано, чому враховано лише показання обвинувачених, та не взято до уваги сукупність інших доказів, які надані стороною обвинувачення. Зокрема, місцевий суд не зазначив, з яких причин надає перевагу показанням ОСОБА_8 та ОСОБА_7 щодо відсутності в їх діях попередньої змови на вчинення злочинної діяльності. Наголошує, що судом проігноровано той факт, що начальнику відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області ОСОБА_8 було достовірно відомо про те, що на момент підписання акту № 1 КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2015 року приватним підприємцем ОСОБА_7 жодних робіт з облаштування санвузла та внутрішнього туалету Жовчівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Рогатинського району Івано-Франківської області проведено не було, оскільки такий акт підписаний ОСОБА_8 в один день з підписанням договору № 10/01 від 21 жовтня 2015 року на виконання цих же робіт. Саме усвідомлюючи цей факт, вступивши в попередню змову з ОСОБА_7 , з метою привласнення та розтрати коштів з районного бюджету, ОСОБА_8 дав вказівку бухгалтеру відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області ОСОБА_10 підготувати платіжне доручення № 3083 від 21 жовтня 2015 року для перерахунку 55 000 грн. Вказані кошти було сплачено у день підписання договору, чим порушено умови цього ж договору, а саме пункти 2.2 та 2.4. Крім того, звертає увагу, що відповідно до пункту 3.1.1 договору № 10/01 від 21 жовтня 2015 року замовник в особі ОСОБА_8 зобов`язаний був виділити представника, уповноваженого здійснювати нагляд за виконанням будівельних робіт. Однак, усвідомлюючи, що наявність такого представника унеможливить виділення відповідних коштів на користь ОСОБА_7 , ОСОБА_8 вказані умови договору також не виконав, що також підтверджує наявність у обвинувачених умислу на спільне вчинення інкримінованих їм дій. Таким чином вважає, що досліджені в ході судового розгляду докази не викликають сумніву у тому, що ОСОБА_8 , будучи службовою особою, мав право оперативного управління майном, у тому числі й бюджетними коштами, виділеними на ремонт приміщень загальноосвітніх закладів району, оскільки без його підпису на відповідних документах такі кошти не могли бути перераховані. Вказані обставини у їх сукупності вказують про наявність у діях ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, а отже свідчать й про наявність у діях ОСОБА_7 складу злочину саме за ч. 3 ст. 191 КК України, враховуючи, що такий злочин вчинено ним за попередньою змовою з ОСОБА_8 .
Прокурор вказує, що перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора, апеляційний суд в ухвалі не надав на них вичерпних відповідей, не зазначив, чому вважає такі доводи необґрунтованими, при цьому свого рішення належним чином не вмотивував та не навів переконливих аргументів на підтвердження своїх висновків, що свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 не надходило.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу, подану прокурором ОСОБА_6 , просив її задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У касаційній скарзі прокурор зазначає про незаконність ухвали апеляційного суду і вважає, що таке рішення постановлено з порушенням вимог матеріального та процесуального законодавства.
Зокрема, прокурор вказує про те, що перевіряючи доводи його апеляційної скарги, апеляційний суд в ухвалі не надав на них вичерпних відповідей, не зазначив, чому вважає такі доводи необґрунтованими, при цьому свого рішення належним чином не вмотивував та не навів переконливих аргументів на підтвердження своїх висновків, що свідчить про істотне порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Судове рішення є актом реалізації судової влади. Якість судового рішення - це один із основних критеріїв ефективності правосуддя. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату - наскільки це дозволяють надані судді матеріали - у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб. Оцінка якості кожного рішення повинна здійснюватися тільки через використання права оскарження, установленого законом.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Законність ухвали апеляційного суду - це його сувора відповідність приписам матеріального та процесуального права. Законною може бути лише та ухвала суду апеляційної інстанції, яка постановлена при неухильному дотриманні процесуального закону на всіх стадіях кримінального процесу.
Положеннями статей 370 419 КПК України передбачено, що ухвала апеляційного суду має бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Статтею 372 КПК України встановлено, що ухвала суду складається зі вступної, мотивувальної та резолютивної частин. У мотивувальній частині ухвали має зазначатися суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається, встановлені судом обставини з посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Положеннями ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України встановлено, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.
Тобто, суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, що надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Недотримання наведених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
На переконання колегії суддів, під час розгляду кримінального провадження в порядку апеляційної процедури апеляційний суд вказаних вимог закону не дотримався.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги прокурора, що міститься в матеріалах кримінального провадження, прокурор вказував про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильну оцінку доказів, неповноту судового розгляду, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, про допущені місцевим судом істотні порушення вимог кримінального закону.
Зокрема, обґрунтовуючи свої доводи, прокурор зауважував, що виправдовуючи ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 191 КК України та перекваліфіковуючи дії ОСОБА_7 з ч. 3 ст. 191 КК України на ч. 2 ст. 191 КК України, місцевий суд в мотивувальній частині вироку хоч і навів показання обвинувачених, представників потерпілої сторони і свідків, проте не вказав, чому врахував лише показання обвинувачених, та не взяв до уваги сукупність інших доказів, які надані стороною обвинувачення.
Також прокурор вказував, що місцевий суд у вироку не зазначив з яких причин надає перевагу показанням ОСОБА_8 та ОСОБА_7 щодо відсутності в їх діях попередньої змови на вчинення злочинної діяльності, враховуючи, що начальник відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області ОСОБА_8 був обізнаний про те, що на момент підписання ним акту № 1 КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2015 року приватним підприємцем ОСОБА_7 жодних робіт з облаштування санвузла та внутрішнього туалету Жовчівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Рогатинського району Івано-Франківської області проведено не було, оскільки такий акт ним підписаний в один день з підписанням договору № 10/01 від 21 жовтня 2015 року.
Прокурор наголошував, що саме усвідомлюючи цей факт, вступивши в попередню змову з ОСОБА_7 , з метою привласнення та розтрати коштів з районного бюджету, ОСОБА_8 дав вказівку бухгалтеру відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області ОСОБА_10 підготувати платіжне доручення № 3083 від 21 жовтня 2015 року для перерахунку на користь ОСОБА_7 55 000 грн. Таким чином досліджені в ході судового розгляду докази не викликають сумніву у тому, що ОСОБА_8 , будучи службовою особою, мав право оперативного управління майном, у томі числі й бюджетними коштами, виділеними на ремонт приміщень загальноосвітніх закладів району, оскільки без його підпису на відповідних документах такі кошти не могли бути перераховані.
У апеляційній скарзі прокурор звертав увагу, що наведені обставини у їх сукупності вказують про наявність у діях ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, а отже свідчать й про наявність у діях ОСОБА_7 складу злочину саме за ч. 3 ст. 191 КК України, враховуючи, що такий злочин вчинено останнім за попередньою змовою з ОСОБА_8 .
При цьому прокурор вказував про безпідставне визнання місцевим судом недопустимими доказами акту контрольного огляду та обстеження фактично виконаних робіт на об`єкті «Поточний ремонт приміщень Жовчівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Рогатинського району Івано-Франківської області» від 10 березня 2016 року та довідки від 12 березня 2016 року, складеної головним державним фінансовим інспектором відділу інспектування у сфері послуг Держфінінспекції в Івано-Франківській області, як таких, що здобуті поза межами кримінального провадження, оскільки саме ці документи стали приводами і підставами для внесення відомостей в ЄРДР у цьому кримінальному провадженні.
Залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок місцевого суду без зміни, суд апеляційної інстанції вказані доводи належним чином не перевірив та не спростував.
Зокрема, обґрунтовуючи свої висновки, апеляційний суд в ухвалі вказав, що доводи апеляційної скарги прокурора про неправильну кваліфікацію дій обвинувачених та безпідставне виправдання ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 191 КК України не підлягають задоволенню, оскільки спростовуються наведеними у вироку доказами.
Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_8 засуджено за підписання акту прийому виконаних будівельних робіт за договором, тобто внесення до офіційного документу неправдивих відомостей, внаслідок чого ОСОБА_7 були перераховані бюджетні кошти, при цьому переконливих доказів про наявність попередньої змови на розтрату, привласнення чи заволодіння державними коштами між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 встановлено не було.
Крім того, апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про недопустимість як доказів акту контрольного огляду та обстеження фактично виконаних робіт від 10 березня 2016 року та довідки від 12 березня 2016 року, як таких, що здобуті поза межами кримінального провадження.
Таким чином, постановляючи рішення за результатами судового розгляду в порядку апеляційної процедури, суд апеляційної інстанції лише формально послався на правильність висновків місцевого суду та відсутність порушень під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.
Разом з тим, не навівши належного і вмотивованого обґрунтування своїх висновків з посиланням на конкретні докази, а також на положення закону, якими він керувався, як того вимагають положення ст. 419 КПК України, апеляційний суд вказав про безпідставність доводів, зазначених прокурором у апеляційній скарзі.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції при постановленні ухвали порушив вимоги кримінального процесуального закону, прийняте ним рішення за своїм змістом не відповідає законодавчим приписам кримінального процесуального законодавства, відповідно до яких суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також перевірити і надати оцінку всім доводам, викладеним у апеляційній скарзі, та за наслідком чого постановити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 438 КПК України при вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про те, що порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження, є такими, що істотно вплинули на обґрунтованість та вмотивованість прийнятого рішення і тягнуть за собою скасування ухвали апеляційного суду.
Таким чином, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції суд повинен, використовуючи усі процесуальні можливості, керуючись вимогами процесуального закону, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги прокурора, надати на них вмотивовану та вичерпну відповідь.
Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року щодо ОСОБА_7 і ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3