ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року
м. Київ
справа №352/499/23
адміністративне провадження № К/990/16517/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №352/499/23
за позовом ОСОБА_1
до Державної служби України з безпеки на транспорті
про скасування постанови
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - Захаріїва Богдана Дмитровича
на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 травня 2023 року (головуючий суддя: Іщук Л.П., судді: Обрізко І.М., Шинкар Т.І.).
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
У березні 2023 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Державної служби України з безпеки на транспорті, у якому просив суд:
- скасувати постанову старшого державного інспектора відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Соколюка Л.М. серії АА №00005640 від 22 лютого 2023 року в справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою на нього накладено штраф в сумі: 51 000 грн.
Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 13 березня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано десятиденний строк з дати отримання цієї ухвали для усунення недоліків. Підставою для залишення позовної заяви без руху визначено несплату судового збору у розмірі: 536,80 грн.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку в частині визначення розміру судових витрат.
Доводи апеляційної скарги стосувалися визначення судового збору за подання позовної заяви про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Скаржник вважав неправомірним визначення судового збору у розмірі: 536,80 грн та просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 13 березня 2023 року в частині визначення розміру судових витрат.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 травня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 13 березня 2023 року у справі №352/499/23 про залишення позовної заяви без руху.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскарження ухвали про залишення позовної заяви без руху в апеляційному порядку окремо від рішення суду не передбачено статтею 294 КАС України.
У травні 2023 року представник позивача подав касаційну скаргу на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 травня 2023 року, просить цю ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Позиція скаржника полягає в тому, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки відповідно до пункту 10 частини першої статті 294 КАС України ухвала про визначення розміру судових витрат може бути оскаржена. Скаржник наголошує, що оскаржував ухвалу суду першої інстанції у частині визначення розміру судового збору, а не в частині залишення позовної заяви без руху.
У червні 2023 року відповідач подав відзив, у якому просить залишити без задоволення цю скаргу з підстав її необґрунтованості.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Частиною другою статті 293 КАС України встановлено, що ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу.
Положеннями частини першої статті 294 КАС України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат (пункт 10 частини першої статті 294 КАС України).
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 132 КАС України).
Тлумачення пункту 10 частини першої статті 294, статті 132 КАС України та інших норм процесуального законодавства свідчить, що встановлення судом у відповідній ухвалі розміру судових витрат може бути предметом апеляційного оскарження.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження на ухвалу суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, апеляційний суд керувався положеннями статті 294 КАС України, якими визначено перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, до якого вказана ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху не входить.
У цьому контексті слід зауважити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 червня 2023 року у справі №607/23244/21 відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 16 січня 2019 року у справі №638/17815/17-ц щодо застосування пункту 13 частини першої статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - «ЦПК України») стосовно можливості оскарження ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху в частині розгляду клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Велика Палата Верховного Суду сформулювала інший висновок про застосування пункту 10 частини першої статті 294 КАС України, який за змістом є тотожним пункту 13 частини першої статті 353 ЦПК України, щодо можливості апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви (заяви) без руху в частині визначення розміру судових витрат окремо від рішення суду.
Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху підлягає апеляційному оскарженню лише разом з рішенням суду, якщо суд першої інстанції у цій ухвалі встановлює розмір судового збору, який позивач (заявник) має сплатити при зверненні до суду, або порядок його обчислення, однак особа не погоджується або з таким розміром, або з порядком його обчислення. Такі ухвали суду першої інстанції не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду. Також не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. У такому випадку заявник може реалізувати своє право на апеляційне оскарження такого судового рішення шляхом включення заперечень на нього до апеляційної скарги на рішення суду відповідно до частини другої статті 353 ЦПК України (у випадку постановлення такого рішення місцевим судом).
З огляду на ці висновки Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, правильно застосував пункт 10 частини першої статті 294 КАС України.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що для забезпечення узгодженості судової практики з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду, під час вирішення тотожних спорів слід враховувати висновки щодо застосування норм права незалежно від того, чи перераховані всі постанови Верховного Суду, в яких викладено правову позицію, від якої Велика Палата Верховного Суду відступила.
Тож посилання скаржника в доводах касаційної скарги на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 5 лютого 2020 року у справі №758/3200/19-ц не заслуговують на увагу, оскільки від указаної в ній правової позицій Велика Палата Верховного Суду відступила у постанові від 14 червня 2023 року у справі №607/23244/21.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На основі викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції постановив законну й обґрунтовану ухвалу і підстави для її скасування чи зміни відсутні. Тому у задоволенні касаційної скарги належить відмовити.
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Захаріїва Богдана Дмитровича залишити без задоволення.
Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
……………………………………
……………………………………
……………………………………
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду