№ 357/3440/16

Постанова

Іменем України

17 лютого 2021 року

місто Київ

справа № 357/3440/16

провадження № 61-2107св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Ржищівський військовий лісгосп»,

відповідачі: Білоцерківська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , Відкрите акціонерне товариство «Білоцерківська пересувна механізована колона №17»,

треті особи: Фурсівська сільська рада Білоцерківського району Київської області, Управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Біла Церква, Міністерство оборони України, Білоцерківська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2018 року у складі судді Цуранова А. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У березні 2016 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати недійсним розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації

(далі - Білоцерківська РДА) від 07 липня 2006 року № 251, визнати недійсним розпорядження Білоцерківської РДА від 02 вересня 2008 року № 543

«Про передачу в оренду земельної ділянки», визнати недійсним розпорядження Білоцерківської РДА від 25 липня 2012 року № 557 «Про затвердження проекту відведення із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 34-м громадянам для індивідуального дачного будівництва в адміністративних межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області», визнати недійним договір оренди земельної ділянки від 04 вересня 2008 року № 45, укладений між Білоцерківською РДА та Відкритим акціонерним товариством «Білоцерківська пересувна механізована колона № 17» (далі - ВАТ «БПМК») із змінами згідно з додатковою угодою від 12 жовтня 2008 року № 67, визнати недійсними державні акти від 03 серпня 2012 року на право власності на земельні ділянки, видані тридцяти чотирьом громадянам - відповідачам у справі, витребувати з незаконного володіння тридцяти чотирьох громадян - відповідачів у справі на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Ржищівський військовий лісгосп» (далі - ДП «РВЛ») належні їм земельні ділянки, розташовані в адміністративних межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (далі - Фурсівська сільрада).

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що прокуратурою Київської області за результатами вивчення законності відведення земель лісогосподарського призначення на території Білоцерківського району Київської області встановлено, що на підставі державного акта на право постійного користування землею від 25 листопада 1977 року у користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу Білоцерківського району Київської області (далі - КЕВ Білоцерківського району) перебували земельні ділянки, площею 788, 00 га, які знаходились на території Фурсівської сільради. Частина цих земель, площею 218, 5 га, відносилася до лісового фонду Бучанського лісництва Київського територіального лісопромислового об`єднання Міністерства оборони України, правонаступником якого є ДП «РВЛ».

У подальшому розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 29 грудня 1995 року № 211 за згодою Міністерства оборони України вилучено з користування в/ч 35745 земельну ділянку, площею 99, 5 га, і передано у постійне користування Державному дендрологічному парку «Олександрія» (далі - Дендропарк) - 95, 5 га, із них: 92 га лісових площ,

3, 5 га - інших угідь, Фурсівській сільраді - 4 га інших угідь. На підставі зазначеного розпорядження Дендропарку 13 грудня 1995 року видано державний акт на право постійного користування землею, площею 95, 5 га, для ведення паркового господарства. На іншу площу НОМЕР_1 , 00 га урочища «Гайок» (Бучанське лісництво), яка залишилась в користуванні Київського територіального лісопромислового об`єднання Міністерства оборони України, Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням «Укрдержліспроект» у 1998 році відповідно до Інструкції з проведення лісовпорядкування в єдиному державному лісовому фонді СРСР, затвердженої постановою Державного комітету СРСР по лісовому господарству від 12 вересня 1985 року № 4, та Інструкції з проведення лісовпорядкування в лісовому фонді СРСР розроблено проект організації і розвитку лісового господарства, планшет № 1, карту-схему лісонасаджень.

Також встановлено, що за результатами розгляду клопотання Білоцерківської КЕВ від 14 квітня 2006 року № 2/160, рішення Міністра оборони України від 14 жовтня 2005 року № 11938/з, розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 жовтня 1999 року № 1135 розпорядженням Білоцерківської РДА від 07 липня 2006 року № 251 вилучено із землекористування Білоцерківського КЕВ земельну ділянку, площею 330, 00 га, в тому числі під житловою забудовою - 32, 00 га, землями промисловості - 152, 3943 га, сіножатями - 143, 2057 га, іншими землями - 2, 4 га, в межах Фурсівської сільради і передано її до земель запасу Фурсівської сільради. Після цього, за рахунок земель військового містечка «Гайок», вилучених у Білоцерківського КЕВ, та які згідно з матеріалами лісовпорядкування 1998 року відносяться до лісових земель, розпорядженням Білоцерківської РДА від 02 вересня 2008 року № 543 надано в оренду терміном на 35 років земельну ділянку ВАТ «БПМК», загальною площею 8 га для будівництва котеджного містечка в межах Фурсівської сільради. 04 вересня 2008 року між Білоцерківською РДА та ВАТ «БПМК» укладено договір оренди цієї земельної ділянки.

Розпорядженням Білоцерківської РДА від 25 липня 2012 року № 557 затверджено проект із землеустрою та надано у приватну власність земельні ділянки для ведення індивідуального дачного будівництва 34 громадянам за рахунок земель, наданих в оренду ВАТ «БПМК» в адміністративних межах Фурсівської сільради, з подальшим виготовленням державних актів на право власності на землю та на підставі розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 20 серпня 2012 року № 675 у користуванні ВАТ «БПМК» залишилась земельна ділянка, площею 1, 5441 га.

На підставі зазначеного розпорядження Управлінням Держкомзему у Білоцерківському районі Київської області 03 серпня 2012 року видані 34 громадянам та одночасно зареєстровані державні акти на право власності на земельні ділянки.

У позові прокурор посилався на те, що Білоцерківською РДА незаконно вилучено землі лісового фонду площею, які значно перевищують 1, 00 га, що свідчить про перевищення адміністрацією своїх повноважень, оскільки такі повноваження має тільки Кабінет Міністрів України. Крім того, оскаржуваним розпорядженням порушено порядок зміни цільового призначення земель, оскільки така зміна проведена не уповноваженим відповідно до вимог Земельного кодексу України, органом та за відсутності згоди органу лісового господарства. Крім того, земельну ділянку вилучено з користування Білоцерківського КЕВ без розроблення відповідної документації із землеустрою. Оскільки зазначені розпорядження суперечать вимогам закону, тому всі подальші рішення райдержадміністрації стосовно відведення земельних ділянок в оренду та власність громадян є протиправними та підлягають скасуванню.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідачі позов не визнали, просили відмовити у задоволенні позову, подали заяву про застосування позовної давності.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2018 року позовні вимоги залишені без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що 19 січня 2017 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/9939/15-ц, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 29 березня 2017 року, відмовлено у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області. Прокурором у цій справі подано позов з вимогами, зокрема, про визнання недійсним розпорядження Білоцерківської РДА від 07 липня 2006 року № 251. Згідно з Проектом організації і розвитку лісового господарства Бучанського лісництва Київського територіального лісопромислового об`єднання МО України (1998 рік), який виготовлено Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням «Укрдержліспроект», Бучанське лісництво організовано у 1967 році, у 1979 році лісництво передано до складу Ржищівського лісгоспу, в 1999 році лісництво на основі відповідних рішень виділено із складу Ржищівського лісгоспу як самостійне лісове підприємство. Відповідно до таблиці 1.1.1 розділу 1 проекту площа урочища «Гайок» становила 119, 00 га, а відповідно до довідки Білоцерківського районного відділу земельних ресурсів від 01 квітня 1999 року (на аркуші 171 проекту), за Бучанським лісництвом по обліку рахується 892, 00 га. Як зазначено в рішенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 січня 2017 року, суд вважає, що цей проект не є проектом відведення у постійне користування земельних ділянок, оскільки він визначає порядок проведення лісовпорядних робіт, поділ лісів за лісотаксовими поясами та розрядами, тобто визначає порядок лісокористування. Крім того, під час розгляду справи № 357/9939/15-ц судом встановлено, що земельна ділянка в урочищі «Гайок» була надана в постійне користування Міністерству оборони України.

ДП «РВЛ» ніколи не було землекористувачем, воно на той час було лісокористувачем. Отже ДП «РВЛ» здійснює лише лісокористування на площах, які розташовані на земельних ділянках, що належали Білоцерківському КЕВ, тобто на землях оборони. З огляду на викладені обставини міськрайонний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним розпорядження Білоцерківської РДА від 07 липня 2006 року № 251, оскільки прокурором не надано безспірних доказів того, що до складу земельної ділянки, розміром 330, 00 га, яка вилучена та передана до земель запасу цим розпорядженням, входила земельна ділянка розміром 119, 00 га з цільовим призначенням - землі лісового фонду, а також доказів того, що спірні земельні ділянки відповідачів розташовані на землях лісового фонду. За відсутності правових підстав для визнання недійсним розпорядження Білоцерківської РДА від 07 липня 2006 року № 251 суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним розпорядження Білоцерківської РДА від 02 вересня 2008 року № 543; визнання недійсним розпорядження Білоцерківської РДА від 25 липня 2012 року № 557 «Про затвердження проекту відведення із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 34-м громадянам для індивідуального дачного будівництва в адміністративних межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області»; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 04 вересня 2008 року № 45.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, керувався тим, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 січня 2017 року у справі № 357/9939/15-ц встановлені обставини, які мають преюдиціальне значення при вирішенні цієї справи. Згідно з довідкою Управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області від 22 березня 2016 року на запит КЕВ м. Біла Церква відповідно до розпорядження від 07 липня 2006 року № 251 до загальної площі 330, 00 га земельні ділянки лісогосподарського призначення не входили. Згідно з державною статистичною звітністю у межах Білоцерківського району за ДП «РВЛ» земельні ділянки не рахувалися і такий землекористувач не обліковувався. Зі схеми земельної ділянки, площею 330, 00 га, військового містечка № 50 м. Біла Церква, яку погоджено начальником КЕВ м. Біла Церква та начальником районного земельного відділу не випливає, що до її складу входять землі лісового фонду (квартали 8, 9, 10 Бучанського лісництва, площею 119, 1 га). Наведені обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, безумовно мають значення при вирішенні цієї справи та, ураховуючи положення статті 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню під час розгляду цієї справи.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Перший заступник прокурора Київської області, не погодившись із судовим рішенням, у січні 2019 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити у справі нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується доводами про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заявник зазначає, що судами не враховано, що Білоцерківська РДА вилучила земельні ділянки, площею 330, 00 га, з порушенням норм земельного законодавства України, без розроблення та погодження в установленому законом порядку проекту землеустрою, визначення меж та місця розташування вилученої з постійного користування КЕВ Білоцерківського району частини земельної ділянки. Зазначив, що судами першої та апеляційної інстанцій всупереч вимогам цивільного процесуального законодавства не зазначено мотивів, з яких ними не взято до уваги наявні у матеріалах справи письмові документи на підтвердження позовних вимог прокурора про повне накладення (перетин у просторі) спірних земельних ділянок на землі державного лісового фонду у складі Бучанського лісництва (квартал 9, виділи 11, 12, 13, 15), закріплені за державним лісогосподарським підприємством для ведення лісокористування, а саме копії: 1) засвідчених ВО «Укрдержліспроект» планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 1997 - 1998 років Бучанського лісництва Ржищівського військового держлісгоспу Київського територіального лісопромислового об`єднання Міністерства оборони України; 2) фрагмента кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів 8, 9, 10 Бучанського лісництва Ржищівського військового лісгоспу за даними лісовпорядкування

1997 - 1998 років та межами спірних земельних ділянок; 3) планшета № 1 Бучанського лісництва, згідно з яким спірні земельні ділянки повністю накладаються на землі лісового фонду Бучанського лісництва, а саме урочища «Гайок», загальна площа якого станом на 2006 рік у лісництві складала 119, 00 га; 4) листа Управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області від 01 лютого 2016 року № 10-1005-99.2-153/2-16, згідно з яким за даними державної статистичної звітності форми 6-зем станом на 01 липня 2006 року за КЕВ Білоцерківського району у межах Фурсівської сільради рахувалось 119, 1 га лісів та інших лісовкритих площ, що станом на 01 січня 2007 року зменшені до 2, 8 га; 5) карти-схеми лісонасаджень Бучанського лісництва лісовпорядкування 1998 року та довідки Білоцерківського районного відділу земельних ресурсів від 01 квітня 1999 року про закріплення за Бучанським лісництвом на території Білоцерківського району 892, 00 га земель; 6) таксаційного опису лісових ділянок, в межах яких розташовані спірні земельні ділянки. Крім цього, судами взагалі не досліджувалися обставини та правомірність прийняття Білоцерківською РДА розпорядження від 30 грудня 2008 року № 885; не спростовано доводів щодо необхідності застосування до спірних правовідносин пункту 5 Прикінцевих положень ЛК України, якими регулюються питання підтвердження правового титулу державних лісогосподарських підприємств на постійне користування державним лісовим фондом у разі відсутності відповідного державного акта, що призвело до неповного з`ясування дійсних обставин справи та прийняття незаконних рішень лише з посиланням на преюдиційність ухвали суду апеляційної інстанції в іншій справі, де предметом витребування за позовними вимогами були зовсім інші земельні ділянки.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Фурсівська сільрада надала відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2019 року відкрито касаційне провадження, ухвалою від 08 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя стаття 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом

№ 460-IX.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі державного акта на право постійного користування землею від 25 листопада 1977 року у користуванні КЕВ Білоцерківського району Київської області перебувала земельна ділянка, площею 788, 00 га, на території Фурсівської сільської ради Білоцерківського району.

Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 29 грудня 1995 року № 211 «Про вилучення земельних ділянок з користування військових частин та повернення їх в народне господарство» за згодою Міністерства оборони України вилучено з користування в/ч 35745 земельну ділянку, площею 99, 5 га, та передано в постійне користування Дендропарку 95, 5 га, із них: 92, 00 га лісових площ, 3, 5 га - інших угідь, Фурсівській сільраді - 4, 00 га інших угідь.

На підставі зазначеного розпорядження Дендропарку 13 грудня 1995 року виданий державний акт на право постійного користування землею, площею 95, 5 га, для ведення паркового господарства.

27 жовтня 1999 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження за № 1135-р, яким за пропозицією Міноборони та Білоцерківської міської ради, яку погоджено з Київською облдержадміністрацією, Мінекономіки, Мінфіном, Фондом державного майна та Держкомстатом, вирішено передати майно Державного підприємства «Білоцерківський авіаційний завод», що перебуває у сфері управління Міноборони, з державної власності у власність територіальної громади м. Біла Церква із збереженням основного профілю діяльності зазначеного підприємства.

Згідно з рішенням Міністерства оборони України від 14 жовтня 2005 року № 11938/з, затвердженого протоколом від 11 жовтня 2005 року № 8 засідання постійно діючої комісії Міноборони з питань використання цілісних майнових комплексів, іншого нерухомого військового майна та земель оборони, які вивільняються в ході реформування Збройних Сил України, яким погоджено пропозиції, подані Головним квартирно-експлуатаційним управлінням ЗСУ та Департаментом охорони здоров`я Міноборони України, щодо припинення права користування земельними ділянками, потреба у використанні яких відпала, та передачі до комунальної власності територіальних громад військових містечок та земельних ділянок, в т. ч. земельної ділянки, площею 330, 0 га військового містечка № 50 у с. Фурси Білоцерківського району Київської області, на якій знаходиться цілісний майновий комплекс Державного підприємства «Білоцерківський авіаційний завод», що переданий до комунальної власності. Земельна ділянка підлягає передачі до земель запасу Фурсівської сільради.

У подальшому за результатами розгляду клопотання Білоцерківської КЕВ від 14 квітня 2006 року № 2/160, враховуючи рішення Міністерства оборони України від 14 жовтня 2005 року № 11938/3 та протокол від 11 жовтня 2005 року № 8 постійно діючої комісії Міноборони з питань використання цілісних майнових комплексів, іншого нерухомого військового майна та земель оборони, які вивільняються в ході реформування Збройних Сил України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 жовтня 1999 року № 1135 щодо передачі військового містечка № 50, площею 330, 00 га, до земель запасу Фурсівської сільради, розпорядженням Білоцерківської РДА від 07 липня 2006 року № 251 «Про передачу земельних ділянок до складу земель запасу» вилучена із землекористування Білоцерківської КЕВ земельна ділянка, площею 330, 00 га, в тому числі під житловою забудовою - 32, 00 га, землями промисловості - 152, 3943 га, сіножатями - 143, 2057 га, іншими землями - 2, 4 га у межах Фурсівської сільради, і передана до земель запасу Фурсівської сільради.

02 вересня 2008 року Білоцерківською РДА прийнято розпорядження № 543, яким надана в оренду терміном на 35 років земельна ділянка ВАТ «БПМК», загальною площею 8, 00 га, для будівництва котеджного містечка в межах Фурсівської сільради.

04 вересня 2008 року між Білоцерківською РДА та ВАТ «БПМК» укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки.

Розпорядженням Білоцерківської РДА від 25 липня 2012 року № 557 затверджений проект із землеустрою та надані у приватну власність земельні ділянки для ведення індивідуального дачного будівництва 34 громадянам за рахунок земель, наданих в оренду ВАТ «БПМК», в адміністративних межах Фурсівської сільради з подальшим виготовленням державних актів на право власності на землю та на підставі розпорядження Білоцерківської РДА від 20 серпня 2012 року № 675 у користуванні ВАТ «БПМК» залишилася земельна ділянка, площею 1, 5441 га.

На підставі зазначеного розпорядження управлінням Держкомзему у Білоцерківському районі Київської області видані 34 громадянам та одночасно зареєстровані державні акти на право власності на земельні ділянки, зокрема: 1) ОСОБА_35 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 647046, площею 0, 1 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220488300:05:008:0139; 2) ОСОБА_36 - серії ЯМ № 647064, площею 0, 1 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220488300:05:008:0175; 3) ОСОБА_22 - серії ЯМ № 647072, площею 0, 0942 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220488300:05:008:0178; 4) ОСОБА_19 - серії ЯМ № 647079, площею 0, 0980 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220488300:05:008:0181; 5) ОСОБА_37 - серії ЯМ № 647077, площею 0, 0800 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220488300:05:008:0182; 6) ОСОБА_9 - серії ЯМ № 647027, площею 0, 1 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220488300:05:008:0138; 7) ОСОБА_21 - серії ЯМ № 647037, площею 0, 0800 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220488300:05:008:0179; 8) ОСОБА_33 - серії ЯМ № 647028, площею 0, 1 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220488300:05:008:0156; 9) ОСОБА_34 - серії ЯМ № 647074, площею 0, 1 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220488300:05:008:0167; 10) ОСОБА_24 - серії ЯМ № 647059, площею 0, 1 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220488300:05:008:0176; 11) ОСОБА_20 - серії ЯМ № 647051, площею 0, 0980 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220488300:05:008:0180; 12) ОСОБА_13 - серії ЯМ № 647034, площею 0, 0800 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220488300:05:008:0134; 13) ОСОБА_12 - серії ЯМ № 647033, площею 0,1 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220488300:05:008:0135;

14) ОСОБА_3 - серії ЯМ № 647038, площею 0,1 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220488300:05:008:0144; 15) ОСОБА_38 - серії ЯМ № 647050, площею 0, 1 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220488300:05:008:0184; 16) ОСОБА_28 - серії ЯМ № 647057, площею 0, 0806 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220488300:05:008:0172; 17) ОСОБА_27 - серії ЯМ № 647063, площею 0, 0941 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220488300:05:008:0173; 18) ОСОБА_23 - серії ЯМ № 647026, площею 0, 0963 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220488300:05:008:0177; 19) ОСОБА_11 - серії ЯМ № 647025, площею 0, 1 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220488300:05:008:0136; 20) ОСОБА_10 - серії ЯМ № 647053, площею 0, 1 га, кадастровий номер земельної ділянки 320488300:05:008:0137; 21) ОСОБА_5 - серії ЯМ № 647049, площею 0, 0918 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220488300:05:008:0142; 22) ОСОБА_14 - серії ЯМ № 647068, площею 0, 1 га, кадастровий номер земельної ділянки 320488300:05:008:0133; 23) ОСОБА_15 - серії ЯМ № 647069, площею 0, 1 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220488300:05:008:0132;

24) ОСОБА_12 - серії ЯМ № 647032, площею 0, 1 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220488300:05:008:0166; 25) ОСОБА_31 - серії ЯМ № 647024, площею 0, 1 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220488300:05:008:0169; 26) ОСОБА_2 - серії ЯМ № 647042, площею 0, 1 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220488300:05:008:0145; 27) ОСОБА_32 - серії ЯМ № 647056, площею 0, 1 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220488300:05:008:0168; 28) ОСОБА_30 - серії ЯМ № 647061, площею 0, 0980 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220488300:05:008:0170; 29) ОСОБА_39 - серії ЯМ № 647065, площею 0, 0980 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220488300:05:008:0171;

30) ОСОБА_17 - серії ЯМ № 647078, площею 0, 0941 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220488300:05:008:0183; 31) ОСОБА_7 - серії ЯМ № 647085, площею 0, 0820 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220488300:05:008:0140; 32) ОСОБА_40 - серії ЯМ № 647086, площею 0, 0822 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220488300:05:008:0141; 33) ОСОБА_4 - серії ЯМ № 647041, площею 0, 0820 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220488300:05:008:0143; 34) ОСОБА_26 - серії ЯМ № 647047, площею 0, 0941 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220488300:05:008:0174.

Судами також встановлено, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 січня 2017 року у справі № 357/9939/15-ц, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 29 березня 2017 року, відмовлено в задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області.

Прокурором у рамках зазначеного позову були заявлені вимоги, зокрема про визнання недійсним розпорядження Білоцерківської РДА від 07 липня 2006 року № 251.

Судами також встановлено, що згідно з Проектом організації і розвитку лісового господарства Бучанського лісництва Київського територіального лісопромислового об`єднання МО України (1998 рік), який виготовлено Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням «Укрдержліспроект», Бучанське лісництво організовано в 1967 році, у 1979 році лісництво передано до складу Ржищівського лісгоспу, в 1999 році лісництво на основі відповідних рішень виділено із складу Ржищівського лісгоспу як самостійне лісове підприємство.

Відповідно до таблиці 1.1.1 розділу 1 проекту площа урочища «Гайок» становила 119, 00 га, а відповідно до довідки Білоцерківського районного відділу земельних ресурсів від 01 квітня 1999 року (на аркуші 171 проекту), за Бучанським лісництвом по обліку рахується 892 га.

Під час розгляду справи № 357/9939/15-ц судами встановлено, що земельна ділянка в урочищі «Гайок» надана в постійне користування Міністерству оборони України. ДП «РВЛ» ніколи не було землекористувачем, воно на той час було лісокористувачем. Отже ДП «РВЛ» здійснює лише лісокористування на площах, які розташовані на земельних ділянках, що належали Білоцерківській КЕВ, тобто на землях оборони.

Згідно з листом Управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі від 09 листопада 2016 року за Білоцерківською КЕВ в межах Фурсівської сільради згідно з державною статистичною звітністю (форми 6-зем) рахувалися площі земель станом на 01 липня 2006 року: всього земель - 504, 4983 га, з них с/г угідь 198, 604 га, ліси та інші лісовкриті площі 119, 1 га, забудовані землі - 184, 3943 га, відкриті землі без рослинного покриву - 2, 4 га; станом на 01 січня 2007 року разом земель - 56, 986 га, з них с/г угідь 54, 186 га, ліси та інші лісовкриті площі - 2, 8 га. Відповідно до розпорядження Білоцерківської РДА від 07 липня 2006 року № 251 до загальної площі 330, 00 га земельні ділянки лісогосподарського призначення не входили.

Відповідно розпорядження Білоцерківської РДА від 07 липня 2006 року № 251 у складі 330, 00 га землі, яку вилучено з користування КЕВ та передано до земель запасу Фурсівської сільради, рахуються такі земельні ділянки: під житловою забудовою - 32, 00 га, землями промисловості - НОМЕР_2 , 3943 га, сіножатями - 143, 2057 га, іншими землями - 2, 4 га.

Згідно з розпорядженням Білоцерківської РДА від 25 листопада 1996 року № 255 з користування Білоцерківської КЕВ вилучено земельну ділянку, площею 116, 3 га, та передано в постійне користування Білоцерківського держлісгоспу (державний акт від 24 листопада 2005 року КВ № 001991 № 030501000001), а тому станом на 01 січня 2007 року за Білоцерківською КЕВ залишилося 2, 8 га земель лісу.

Проект організації і розвитку лісового господарства ДП «РВЛ», у складі якого Проект організації і розвитку лісового господарства Бучанського лісництва, також не містить відомостей на підтвердження факту, що до складу земель площею 330, 00 га входили земельні ділянки лісового фонду, площею 119, 1 га.

З огляду на викладені обставини міськрайонний суд у справі № 357/9939/15-ц дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним розпорядження Білоцерківської РДА від 07 липня 2006 року № 251, оскільки прокурором не надано безспірних доказів того, що до складу земельної ділянки, розміром 330, 00 га, яка вилучена та передана до земель запасу оспорюваним розпорядженням, входила земельна ділянка, розміром 119, 00 га з цільовим призначенням - землі лісового фонду, а також доказів того, що спірні земельні ділянки відповідачів розташовані на землях лісового фонду.

За відсутності правових підстав для визнання недійсним розпорядження Білоцерківської РДА від 07 липня 2006 року № 251 суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним розпорядження Білоцерківської РДА від 02 вересня 2008 року № 543; визнання недійсним розпорядження Білоцерківської РДА від 25 липня 2012 року № 557 «Про затвердження проекту відведення із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 34-м громадянам для індивідуального дачного будівництва в адміністративних межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області»; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 04 вересня 2008 року № 45, укладеного між Білоцерківською РДА та ВАТ «Білоцерківська пересувна механізована колона №17», із змінами згідно із додатковою угодою від 12 жовтня 2008 року № 67.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України).

Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема лісів, регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу (частина друга статті 3 ЗК України).

За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першої статті 19 ЗК України).

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України).

Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14).

Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Щодо висновків судів про преюдиціальність обставин, встановлених рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 січня 2017 року у справі № 357/9939/15-ц, то необхідно зазначити таке.

У цивільному процесі діє правило, за яким обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина третя статті 61 ЦПК України 2004 року; частина четверта статті 82 ЦПК України).

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Зі змісту рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 січня 2017 року у справі № 357/9939/15-ц випливає, що, аналізуючи у справі докази за відповідними предметом, підставами позову та предметом доказування, суд дійшов висновку про недоведеність того, що до складу земельної ділянки, площею 330, 00 га, яка вилучена з користування КЕВ Білоцерківського району та передана до земель запасу Фурсівської сільради, входили землі лісу площею 119, 1 га. Із цього суд зробив висновок, що спірні земельні ділянки не належать до земель з таким цільовим призначенням.

Зміст мотивувальної частини цього рішення дає підстави для висновку, що судом не встановлено конкретного цільового призначення спірної земельної ділянки, а лише констатовано, що у цьому судовому провадженні не доведено у такому спорі її належності до земель лісогосподарського призначення.

Отже, зазначене судове рішення не має преюдиціального значення для справи, що переглядається, у якій, крім іншого, предметом позову є інші земельні ділянки, що належать іншим фізичним особам, аніж у справі № 357/9939/15-ц.

Недоведеність певних обставин за результатом розгляду справи не може мати наслідком унеможливлення доведення відповідних обставин в інших справах з нетотожним предметом спору.

Зазначений правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 367/6893/16ц (провадження

№ 61-20661св18), підстави відступити від зазначеного висновку судом не встановлено.

Водночас, зазначаючи про відсутність правових підстав для задоволення позову та застосувавши преюдицію, суди не надали належної оцінки усім наявним у матеріалах справи доказам, наданим прокурором, зокрема засвідченим ВО «Укрдержліспроект» планово-картографічним матеріалам лісовпорядкування 1997 - 1998 років Бучанського лісництва Ржищівського військового держлісгоспу Київського територіального лісопромислового об`єднання Міністерства оборони України; фрагмента кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів 8, 9, 10 Бучанського лісництва Ржищівського військового лісгоспу за даними лісовпорядкування

1997-1998 років та межами спірних земельних ділянок; планшета № 1 Бучанського лісництва, згідно з яким спірні земельні ділянки повністю накладаються на землі лісового фонду Бучанського лісництва, а саме урочища «Гайок», загальна площа якого станом на 2006 рік у лісництві складала 119, 00 га; листа Управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області від 01 лютого 2016 року № 10-1005-99.2-153/2-16, згідно з яким за даними державної статистичної звітності форми 6-зем станом на 01 липня 2006 року за КЕВ Білоцерківського району у межах Фурсівської сільради рахувалися 119, 1 га лісів та інших лісовкритих площ, що станом на 01 січня 2007 року зменшені до 2, 8 га; карти-схеми лісонасаджень Бучанського лісництва лісовпорядкування 1998 року та довідки Білоцерківського районного відділу земельних ресурсів від 01 квітня 1999 року про закріплення за Бучанським лісництвом на території Білоцерківського району 892, 00 га земель; таксаційного опису лісових ділянок, в межах яких розташовані спірні земельні ділянки.

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ураховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи позов, не надали належної оцінки доказам, наявним у матеріалах справи у сукупності, у зв`язку із чим не встановили фактичні обставини, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими, а тому в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав нездійснення дослідження зібраних у справі доказів.

Під час нового розгляду справи суду належить урахувати зазначене, надати оцінку наданим позивачем доказам та відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін, та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Оскільки недоліки, допущені судом першої й апеляційної інстанцій, не можуть бути усунуті під час касаційного розгляду справи, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення необхідно скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

За правилом пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За правилами частин четвертої та п`ятої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко