№ 359/4291/16-ц

Постанова

Іменем України

08 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 359/4291/16-ц

провадження № 61-12644св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - керівник Бориспільської місцевої прокуратури Київської області,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2021 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Желепи О. В., Мазурик О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

У травні 2016 року керівник Бориспільської місцевої прокуратури Київської області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 18 червня 2013 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», скасування рішення реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області від 20 вересня 2013 року про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, площею 1,6544 га, та скасування державної реєстрації права власності.

Позов мотивував тим, що Бориспільська місцева прокуратура Київської області виявила порушення вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельну ділянку ОСОБА_1

Бориспільська районна державна адміністрація (далі - Бориспільська РДА) прийняла розпорядження від 12 травня 2011 року № 1111 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області».

Постановою від 15 жовтня 2012 року у справі № 2а-4226/12/1070 Київський окружний адміністративний суд визнав недійсним та скасував це розпорядження у зв`язку з тим, що відведена земельна ділянка знаходиться у зоні земель, призначених для будівництва великої кільцевої дороги навколо м. Києва.

Не зважаючи на ці обставини, Головне управління Держземагентства у Київській області наказом від 18 червня 2013 року передала у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3220884000:02:004:0083 для ведення особистого селянського господарства.

20 вересня 2013 року відповідач отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 .

Зазначив, що у розпорядженні Держгеокадастру у Бориспільському районі відсутня документація із землеустрою та правовстановлюючі документи на земельну ділянку відповідача.

Проте, з відомостей Поземельної книги вбачається, що власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_1

Бориспільський міськрайонний суд Київської області заочним рішенням від 11 жовтня 2016 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 15 травня 2018 року, позов задовольнив.

Визнав незаконним та скасував наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 18 червня 2013 року № КИ/3220884000:02:004:00001202 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність».

Скасував рішення реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області від 20 вересня 2013 року № 6076829 про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку.

Скасував державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку.

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року за нововиявленими обставинами.

На обґрунтування заяви зазначив, що з відповіді Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 06 липня 2018 року на адвокатський запит Мельника М. П. довідався, що дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки він отримав саме на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 31 травня 2013 року № КИ/3220884000:02:004:00000785, а не розпорядження Бориспільської РДА від 12 травня 2011 року № 1111, яке скасовано постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року.

Вважає нововиявленою обставиною у справі те, що відповідно до вимог статей 116 118 ЗК України, статті 50 Закону України «Про землеустрій» та наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 31 травня 2013 року дозвіл, виданий ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,6544 га, кадастровий номер 3220884000:02:004:0083, є чинним до цього часу, тому наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 18 червня 2013 року, який затвердив проект землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність ОСОБА_3 , не підлягає скасуванню.

Зазначив, що ця істотна для справи обставина не була встановлена в рішенні Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року та не була і не могла бути йому відома під час ухвалення судового рішення.

Просив скасувати заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Бориспільський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 10 жовтня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року відмовив, зазначене судове рішення залишив без змін.

Ухвалу суду першої інстанції мотивував тим, що підставою ухвалення заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року стало порушення вимог статей 116 118 ЗК України при безоплатній передачі ОСОБА_1 земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності у зоні відведення земель для будівництва великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва.

Зазначив, що набуття відповідачем права власності на земельну ділянку судовим рішенням визнано незаконним.

Виходив з того, що зазначені ОСОБА_1 фактичні обставини, які не були встановлені судом при ухваленні оскарженого рішення, не можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 05 лютого 2019 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2018 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами скасував. Справу направив до місцевого суду для продовження розгляду.

Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що обставини, які можуть бути підставою для перегляду судового рішення - це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику.

Зазначив, що ці факти повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.

Виходив з того, що питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Послався на те, що місцевий суд цього не врахував та встановив, що дозвіл на розроблення ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність наданий наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 31 травня 2013 року, а не розпорядженням голови Бориспільської районної державної адміністрації від 12 травня 2011 року № 1111, як встановлено у судовому рішенні, що є обставиною, про яку не було відомо під час ухвалення судом рішення, при цьому, суд дав оцінку наданому відповідачем наказу, як такому що не спростовує відсутність підстав для задоволення позову.

Дійшов висновку, що місцевий суд не врахував, що при вирішенні заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами він має, виходячи зі змісту статті 423 ЦПК України, перевірити наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, а не оцінювати ці обставини.

Зазначив. що лише під час перегляду рішення у разі його скасування за нововиявленими обставинами, суд зобов`язаний дати оцінку цим обставинам на наявність чи відсутність підстав для задоволення позову.

Виходив з того, що суд першої інстанції фактично не встановив, чи існували зазначені заявником нововиявлені обставини на час розгляду справи та чи були і чи могли вони бути відомі заявнику на час заочного розгляду справи.

Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції

Постановою від 18 грудня 2019 року Верховний Суд касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишив без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року залишив без змін.

Постанову суд касаційної інстанції мотивував тим, що місцевий суд фактично не встановив, чи існували зазначені заявником нововиявлені обставини на час розгляду справи та чи були і чи могли вони бути відомі заявнику під час заочного розгляду справи.

Вважав, що суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що при вирішенні заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами суд повинен, виходячи зі змісту статті 423 ЦПК України, перевірити наявність підстав для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, а не оцінювати ці обставини.

Зазначив, що лише під час перегляду рішення у разі його скасування за нововиявленими обставинами суд зобов`язаний дати оцінку цим обставинам щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Виходив з того, що апеляційний суд правильно звернув увагу на те, що суд фактично не встановив, чи існували зазначені заявником нововиявлені обставини на час розгляду справи та чи були і чи могли вони бути відомі заявнику під час заочного розгляду справи, у зв`язку із чим передчасно відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року.

Вважав, що доводи касаційної скарги про суперечність висновків суду апеляційної інстанції у цій справі висновкам, висловленим у постанові Верховний Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 454/3003/14-ц, не заслуговують на увагу, оскільки підстави перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами у справі № 454/3003/14-ц не є однаковими з підставами, про які йдеться у цій справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Бориспільський міськрайонний суд Київської області рішенням від 06 січня 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення за нововиявленими обставинами задовольнив.

Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову керівника Бориспільської місцевої прокуратури відмовив.

Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що інформація, що міститься в листі начальника Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 06 липня 2018 року № 29-10-0.221-10753/2-18 та в листі директора Комунального підприємства Бориспільської районної ради «Бориспільрайпроект» (далі - КП Бориспільської районної ради «Бориспільрайпроект») від 21 січня 2019 року № 1-К, має істотне значення для розгляду цивільної справи та стосується предмета доказування.

Обставини, відомості про які містяться в цих документах, існували на час розгляду цивільної справи, але не були відомі ОСОБА_1 . Зокрема, розгляд цивільної справи був закінчений 15 травня 2018 року, тоді як про наказ ГУ Держземагентства у Київській області від 31 травня 2013 року № КИ/3220884000:02:004/00000785 відповідач дізнався лише в липні 2018 року, а про лист заступника начальника Служби автомобільних доріг у Київській області від 03 вересня 2013 року № 176/2711 - взагалі в січні 2019 року. Викладені обставини місцевий суд вважав нововиявленими.

При цьому, суд дійшов висновку, що приватизація відповідачем спірної земельної ділянки була проведена з дотриманням вимог, передбачених частиною першою статті 116, частин шостої-дев`ятої статті 118, частини четвертої статті 122 ЗК України в редакції, чинній станом на 2013 рік.

Зі змісту листа заступника начальника Служби автомобільних доріг у Київській області від 03 вересня 2013 року № 176/2711 вбачається, що земельна ділянка, відведена у власність ОСОБА_1 , розташовується за межами смуги відводу великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва та віддалена від неї на відстань орієнтовно 20 метрів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

На рішенням місцевого суду заступник керівника Київської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу.

Київський апеляційний суд постановою від 29 червня 2021 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабця І. Н. задовольнив частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 січня 2021 року скасував.

Справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року.

Апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не звернув увагу на те, що за змістом самого наказу Головного управління Держземагентства у Київській області «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» від 31 травня 2013 року № КИ/3220884000:02:004/00000785, він був прийнятий на підставі заяви ОСОБА_1 від 31 травня 2013 року.

Зазначив, що ОСОБА_1 , як заінтересована в отриманні зазначеної земельної ділянки особа, міг та повинен був знати про існування наказу Головного управління Держземагентства у Київській області «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» від 31 травня 2013 року № КИ/3220884000:02:004/00000785.

Дійшов висновку про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3220884000:02:004:0083 знаходиться за межами 90-метрової смуги відведення автомобільної дороги, проте перебуває у 500-метровому коридорі великої кільцевої автодороги навколо м. Києва, визначеному відповідно до рішення Київської обласної державної адміністрації від 17 липня 2007 року.

Це підтверджується листом Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області від 29 квітня 2016 року, який дослідив суд.

Вважав, що суд першої інстанції, надав перевагу доказам, поданим стороною відповідача, та не навів жодних мотивів на спростування відомостей, що містяться в листі Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області від 29 квітня 2016 року № 10-1006-99.2-617/2-16.

Виходив з того, що перевірці місцевим судом підлягають обставини щодо обізнаності або можливості бути обізнаним заявника на час розгляду справи про існування наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 31 травня 2013 року № КИ/3220884000:02:004/00000785, встановлення чи є лист директора КП Бориспільської районної ради «Бориспільрайпроект» від 21 січня 2019 року № 1-К нововиявленою обставиною або новим доказом, а також істотності даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити рішення місцевого суду без змін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначив застосування судом апеляційної інстанції норми права у подібних правовідносинах без врахування висновків щодо застосування статті 423 ЦПК України, висловлених у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18, від 18 травня 2020 року у справі № 904/8052/16, від 27 червня 2019 року у справі № 541/2460/16, від 10 січня 2019 року у справі № 1321/2658/2012, від 29 серпня 2018 року у справі № 552/137/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивував тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 , не є нововиявленими, а є новими доказами, у зв`язку з чим повернув справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що наказом від 31 травня 2013 року № КИ/3220884000:02:004/00000785 Головне управлінняДержземагентства у Київській області надало ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,6544 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Іванківської сільської ради Бориспільського району (т. 2, а. с. 13, 46).

Листом від 21 січня 2019 року № 1-К директор КП Бориспільської районної ради «Бориспільрайпроект» повідомив, що цей проект землеустрою виготовлений КНВП Бориспільської районної ради «Інститут земельних відносин» (т. 2, а. с. 88).

Наказом від 18 червня 2013 року № КИ/3220884000:02:004/00001202 Головне управління Держземагентства у Київській області затвердило проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,6544 га з кадастровим номером 3220884000:02:004:0083 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Іванківської сільської ради Бориспільського району (т. 1, а. с. 18).

Рішенням від 20 вересня 2013 року № 6076829 державний реєстратор РС Бориспільського МРУЮ зареєстрував за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 1,6544 га з кадастровим номером 3220884000:02:004:0083 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Іванківської сільської ради Бориспільського району (т. 1, а. с. 16-17).

За інформацією Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області (лист від 29 квітня 2016 року № 10-1006-99.2-617/2-16), Київська обласна державна адміністрація рішенням від 17 липня 2007 року визначила 500-метровий коридор для проектування великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва, а також протокольним рішенням наклала обмеження (сервітути).

Відповідно до інформації Служби автомобільних доріг у Київській області, розроблено проектно-кошторисну документацію на будівництво великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва у межах 90-метрової смуги відведення.

Спірна земельна ділянка ( кадастровий номер 3220884000:02:004:0083) потрапила у 500-метровий коридор великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва та перебуває за межами 90-метрової смуги відведення автодороги (т. 1, а. с. 20).

Це також підтверджується письмовими доказами - викопіюванням з чергового кадастрового плану, наданого Управлінням Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області, копією схеми розміщення земельної ділянки, наданою Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області (т. 1 а. с. 21, 26).

Розпорядженням від 12 травня 2011 року № 1111 Бориспільська РДА надала відповідачу дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення в його власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,66 га на території Іванківської сільської ради Бориспільського району (т. 1, а. с. 11).

Постановою від 31 січня 2013 року Київський апеляційний адміністративний суд залишив без змін ухвалу від 15 жовтня 2012 року Київського окружного адміністративного суду (т. 1 а. с. 28-29 т. 1 а. с. 75-80) про визнання протиправним та скасування розпорядження Бориспільської РДА від 12 травня 2011 року № 1111.

Звертаючись до суду із заявою про перегляд заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 послався на те, що з відповіді Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 06 липня 2018 року на адвокатський запит Мельника М. П. дізнався про те, що надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення йому спірної земельної ділянки здійснено саме на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 31 травня 2013 року № КИ/3220884000:02:004:00000785, а не розпорядження Бориспільської РДА від 12 травня 2011 року № 1111, яке скасовано постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року.

Зазначив, що згідно із листом директора КП Бориспільської районної ради «Бориспільрайпроект» від 21 січня 2019 року № 1-К, проект землеустрою щодо відведення у власність відповідача земельної ділянки виготовило КНВП Бориспільської районної ради «Інститут земельних відносин».

Виходив з того, що у робочих матеріалах КП Бориспільської районної ради «Бориспільрайпроект», який є правонаступником КНВП Бориспільської районної ради «Інститут земельних відносин», зберігся лист заступника начальника Служби автомобільних доріг у Київській області від 03 вересня 2013 року № 176/2711.

За змістом цього листа, земельна ділянка, що відведена у власність ОСОБА_1 , перебуває за межами смуги відводу великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва та віддалена від неї на відстань орієнтовно 20 метрів.

Зазначив, що обставини, відомості про які містяться у цих документах, існували на час розгляду цивільної справи, але не були йому відомі, та дізнався він про них в липні 2018 року та в січні 2019 року відповідно.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України(суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Скасовуючи рішення місцевого суду та направляючи справу для продовження розгляду, апеляційний суд, виходив з того, що суд першої інстанції надав перевагу доказам, поданим стороною відповідача і не навів жодних мотивів на спростування відомостей, що містяться в листі Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області від 29 квітня 2016 року № 10-1006-99.2-617/2-16.

Зазначив, що суд першої інстанції не встановив обставин щодо обізнаності або можливості заявника довідатися на час розгляду справи про існування наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 31 травня 2013 року № КИ/3220884000:02:004/00000785, не встановив чи є лист директора КП Бориспільської районної ради «Бориспільрайпроект» від 21 січня 2019 року № 1-К нововиявленою обставиною або новим доказом, а також істотності даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Верховний Суд погодився із такими висновками суду апеляційної інстанції.

Підставою для відкриття касаційного провадження є неврахування висновків щодо застосування статті 423 ЦПК України, висловлених у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18, від 18 травня 2020 року у справі № 904/8052/16, від 27 червня 2019 року у справі № 541/2460/16, від 10 січня 2019 року у справі № 1321/2658/2012, від 29 серпня 2018 року у справі № 552/137/15.

У постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18, на яку послався заявник, як на приклад неоднакового застосування норми права, Верховний Суд дійшов висновку про те що згідно з частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 424 426 ЦПК України.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

У постанові від 18 травня 2020 року у справі № 904/8052/16, на яку посилався заявник як на приклад неоднакового застосування норми права Верховний Суд зазначив, що першочерговим обов`язком суду є встановлення відсутності або наявності нововиявлених обставин. До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу рішення суду. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи.

Водночас нововиявлена обставина - це юридичний факт, передбачений нормами права, який тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час ухвалення судового акта, то вона обов`язково вплинула би на остаточні висновки суду; юридичний факт, наявний на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомим ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані із вимогою у цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими, а не нововиявленими обставинами.

Отже, необхідними ознаками нововиявлених обставин є: їх наявність на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; істотність таких обставин для розгляду справи.

Верховний Суд під час розгляду касаційної скарги враховує, що дослідження обставин і перевірка доказів наявності нововиявлених обставин у розумінні положень процесуального законодавства не може мати наслідком нову правову оцінку обставин, які вже були предметом дослідження судів при вирішенні спору по суті, та кваліфікації таких обставин як нововиявлених.

Подібні висновки висловлені у постановах від 27 червня 2019 року у справі № 541/2460/16, від 10 січня 2019 року у справі № 1321/2658/2012, від 29 серпня 2018 року у справі № 552/137/15.

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції належним не дослідив чи мають обставини, зазначені ОСОБА_1 у відповіді Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 06 липня 2018 року та листі директора КП Бориспільської районної ради «Бориспільрайпроект» від 21 січня 2019 року № 1-К, інше істотне значення для правильного вирішення справи, чи існували ці обставини на час ухвалення судового рішення, але залишилися невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, також не взяв до уваги, що ОСОБА_1 міг та повинен був знати про існування наказу Головного управління Держземагентства у Київській області, прийнятого на підставі його заяви, обґрунтовано направив справу для продовження розгляду до місцевого суду, оскільки розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами належить до повноважень суду, який ухвалив судове рішення по суті спору.

Ці висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду у постановах від 13 січня 2021 року у справі № 370/890/15-ц (провадження № 61-3240св20), від 15 липня 2020 року у справі № 466/543/14-ц (провадження № 61-7223св20) про те, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами має здійснюватися із дотриманням вимог статей 423-429 ЦПК України, які визначають підстави і порядок перегляду, коло суб`єктів звернення із заявою про перегляд судових рішень, об`єкти перегляду, а також компетенцію (процесуальні повноваження) судів, які здійснюють такий перегляд.

Апеляційний суд, після скасування рішення за наслідками перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами і ухвалення судом першої інстанції рішення, має перевірити його законність не тільки по суті, а й щодо наявності нововиявлених обставин та прийняти рішення за результатами розгляду апеляційної скарги відповідно до положень статті 374 ЦПК України.

Зокрема суд апеляційної інстанції повинен виходити із того, що за відсутності нововиявлених обставин, суд першої інстанції мав постановити ухвалу про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, тому незалежно від форми процесуального документу (ухвала чи постанова), яку суд першої інстанції постановив з порушенням норм процесуального права (за відсутності нововиявлених обставин), апеляційний суд в межах своїх повноважень повинен скасувати рішення суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, до повноважень якого у цій справі віднесено вирішення питання про розгляд заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по суті.

Нормами ЦПК не передбачено права суду апеляційної інстанції постановляти ухвалу про задоволення такої заяви чи відмови у її задоволенні.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що суд не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у наведених, як приклад, постановах Верховного Суду.

Саме по собі посилання на справи з подібними правовідносинами, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених заявником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська