30.10.2023

№ 359/4435/19

Постанова

Іменем України

14 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 359/4435/19

провадження № 61-527св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіян О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров Павло Володимирович, ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П., від 10 грудня 2020 року.

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом

до акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А., приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров П. В., ОСОБА_3 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що в жовтні 2007 року вона уклала з акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБСР «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 405/126/07-І. За вказаним договором АКБСР «Укрсоцбанк» зобов`язався надати кредит у розмірі 37 500 доларів США, а позивачка зобов`язалась щомісячно до 09 жовтня 2017 року повертати кредит частинами та сплачувати проценти за користування ним у розмірі 13,5 % річних. В той же день вона уклала з АКБСР «Укрсоцбанк» іпотечний договір № 04/І-755, за яким з метою забезпечення належного виконання грошових зобов`язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії передала в іпотеку земельну ділянку площею 0,2344 га з кадастровим номером 3220884001:01:004:0010 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка розташована в с. Іванків Бориспільського району Київської області.

23 липня 2018 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А. вчинив виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 11041, про звернення стягнення на вказану земельну ділянку в рахунок погашення боргу за кредитним договором № 405/126/07-І від 10 жовтня 2007 року в загальному розмірі 123 022, 46 грн, що складається зі строкової заборгованості по поверненню кредиту у розмірі 90 212, 65 грн, строкової заборгованості по сплаті процентів у розмірі 272, 89 грн та простроченої заборгованості по сплаті процентів у розмірі 32 536, 92 грн. При цьому позивачка стверджувала, що не отримувала від кредитора жодної вимоги про усунення порушень договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 405/126/07-І від 10 жовтня 2007 року. Ця обставина свідчить про те, що оспорюваний виконавчий напис був виданий з істотним порушенням закону.

Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила позов задовольнити, визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 23 липня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. та зареєстрований в реєстрі за № 11041, про звернення стягнення за земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області, у складі судді Борця Є. О., від 06 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений

23 липня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. та зареєстрований в реєстрі

за № 11041, яким у рахунок погашення боргу ОСОБА_1

за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 405/126/07-1 від 10 жовтня 2007 року в загальному розмірі 123 022, 46 грн звернуто стягнення на земельну ділянку площею 0,2344 га з кадастровим номером 3220884001:01:004:0010, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовану в селі Іванків Бориспільського району Київської області. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису не було дотримано вимоги пункту 2.3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, щодо належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень договору про надання відновлювальної кредитної лінії. Отже відсутні докази, які б свідчили про початок й закінчення тридцятиденного строку, після спливу якого нотаріус уповноважений вчиняти виконавчий напис.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 серпня 2020 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки жодна з обставин, якими позивач обґрунтовувала свої вимоги, належним чином доведені не були.

Апеляційний суд послався на те, що повідомлення вважається надісланим іпотекодавцю не лише у разі наявності відмітки про його отримання, але й відмітки поштового відділення зв`язку про відправлення такого повідомлення. Повідомлення за місцем проживання ОСОБА_1 було направлено засобами поштового зв`язку 23 травня 2018 року, виконавчий напис приватним нотаріусом вчинено 23 липня 2018 року. Зазначена в реєстрі поштових відправлень дата 23 серпня 2018 року є помилковою, фактично повідомлення було направлено на адресу позивачки 23 травня 2018 року, як про це зазначено на поштовому штампі.

Позивачкою також не було належним чином доведено, що вимоги банку до неї є спірними, а також того, що до виконавчого напису включені зобов`язання поза межами трирічного строку від дня їх виконання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

11 січня 2021 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року і залишити в силі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 серпня 2020 року.

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 рок у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс17), від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706св19), від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц (провадження № 14-83цс18), постановах Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 336/7754/18 (провадження № 61-8781св20), від 09 грудня 2020 року у справі № 206/5568/17 (провадження № 61-15570св19), від 03 червня 2020 року у справі № 363/568/18 (провадження № 61-49018св18), від 03 червня 2020 року у справі № 359/8181/18 (провадження № 61-22164св19), від 09 грудня 2020 року у справі № 206/5568/17 (провадження № 61-15570св19), від 04 вересня 2020 року у справі № 286/1210/19 (провадження № 61-23242св19), від 24 грудня 2020 року у справі № 754/16184/16-ц (провадження № 61-11970св19), від 23 січня 2018 року у справі № 310/9293/15-ц (провадження № 61-154св18), від 06 червня 2018 року у справі № 333/1062/14 (провадження № 61-5682св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявниця вказує також на відсутність висновку Верховного Суду щодо

питання застосування норм права у подібних правовідносинах

(пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України) та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження судом зібраних

у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 стверджує, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що в матеріалах нотаріальної справи були відсутні документи, які б підтверджували факт направлення іпотекодержателем вимоги іпотекодавцю, а також отримання іпотекодавцем вимоги. Не отримання вказаної вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавило іпотекодавця можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги іпотекодержателя. Також посилається на те, що іпотекодавець не мала можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості.

Також особа, яка подала касаційну скаргу, посилається на те, що наданий банком доказ, а саме копія списку згрупованих поштових відправлень рекомендованої кореспонденції, списку № 435 від 23 серпня 2018 року не є належним доказом, яким підтверджується направлення вимоги позичальнику, так як вказаний список датований 23 серпня 2018 року, а виконавчий напис вчинений 23 липня 2018 року, що підтверджує лише те, що банком направлено вимогу позичальнику після вчинення виконавчого напису через 30 днів. Стягувачем не було подано нотаріусу для вчинення виконавчого напису повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення, отже нотаріус повинен був відмовити у вчиненні виконавчого напису.

На думку заявника, при вчиненні спірного виконавчого напису було порушено вимоги пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» в редакції від 22 лютого 2017 року. Апеляційний суд не звернув уваги на те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом було порушено вимоги Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5. Банком не було надано нотаріусу жодних доказів на підтвердження розрахунків суми нарахованої заборгованості за кредитним договором, окрім довідки про ненадходження платежу.

Доводи касаційної скарги також містять посилання на те, що оскаржений виконавчий напис нотаріуса не містить суми оплати за вчинення виконавчого напису, яка підлягає стягненню із боржника, що є порушенням вимог статті 89 Закону України «Про нотаріат», пункту 4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А., приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров П. В., ОСОБА_3 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильного по суті висновку апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог. Судом апеляційної інстанції у повному обсязі досліджено питання направлення засобами поштового зв'язку кредитором боржнику письмової вимоги про сплату заборгованості. Позивачем не спростовано здійсненого банком розрахунку заборгованості. Доводи позивача про неналежність та недопустимість довідки про заборгованість є надуманими і необґрунтованими. Під час розгляду справи позивачкою не було надано доказів відсутності заборгованості за кредитним договором.

У поданих поясненнях на відзив ОСОБА_3 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилається на необґрунтованість поданого відзиву, доводи якого не спростовують аргументів касаційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10 жовтня 2007 року ОСОБА_1 уклала з АКБСР «Укрсоцбанк» договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 405/126/07-І, за яким АКБСР «Укрсоцбанк» зобов`язався надати кредит у розмірі 37 500 доларів США, а ОСОБА_1 зобов`язалась щомісячно до 09 жовтня 2017 року повертати кредит частинами та сплачувати проценти за користування ним у розмірі 13,5 % річних.

В той же день ОСОБА_1 уклала з АКБСР «Укрсоцбанк» іпотечний договір № 04/І-755, за яким з метою забезпечення належного виконання грошових зобов`язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії ОСОБА_1 передала в іпотеку земельну ділянку площею 0,2344 га з кадастровим номером 3220884001:01:004:0010, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, що розташована в с. Іванків Бориспільського району Київської області.

Також встановлено, що згідно списку відправки рекомендованої кореспонденції № 435 від 23 серпня 2018 року за місцем проживання ОСОБА_1 (кв. АДРЕСА_1 ) було направлено засобами поштового зв`язку вимогу про дострокове погашення кредитної заборгованості, про що в реєстрі відправлень поштової кореспонденції № 435 міститься відмітка поштового відділення. Ця обставина підтверджується копією квитанції відділення поштового зв`язку.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За загальним правилом статей 15 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 розділу ІІІ Закону України «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 35 вказаного Закону встановлено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат» та пункту 3.1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання (пункт 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172).

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Безспірність заборгованості - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Наведена норма визначає, що тридцятиденний строк відковується з моменту надіслання іпотекодержателем повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю.

У пункті 6.3 іпотечного договору від 10 жовтня 2007 року № 04/І-755 сторони погодили, що всі повідомлення сторін за цим договором здійснюються у письмовій формі шляхом направлення поштою або передачі особисто телеграм та/або за зазначеними у іпотечному договорі адресами сторін.

Отже, при вирішенні спору з приводу правомірності вчинення виконавчого напису іпотекодержатель має довести, що він направив на адресу іпотекодавця, зазначену у договорі іпотеки, вимогу про усунення порушень, а іпотекодавець вправі посилатись й доводити, що він не мав можливості одержати належним чином направлену іпотекодавцем вимогу (повідомлення).

Суд апеляційної інстанції встановив, що ПАТ «Укрсоцбанк» 23 травня 2018 року направив на адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення, що підтверджено реєстром відправлень, на якому міститься відмітка відділення зв`язку, а також квитанцією про відправлення. Виконавчий напис нотаріусом було вчинено 23 липня 2018 року, після спливу тридцятиденного строку з моменту надіслання іпотекодержателем повідомлення.

Виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису від 23 липня 2018 року № 11041 було відкрито 29 серпня 2018 року, електронні торги з продажу предмету іпотеки відбулись 11 січня 2019 року, що свідчить про те, що ОСОБА_1 мала достатньо часу для усунення порушення зобов`язання або оспорювання розміру визначеної у виконавчому написі заборгованості з метою запобігання зверненню стягнення на предмет іпотеки.

Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, висловленим Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс17), від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706св19).

Апеляційний суд встановив, що договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 405/126/07-І від 10 жовтня 2007 року містить умови про повернення кредиту в строк до 09 жовтня 2017 року і дійшов висновку про те, що виконавчий напис було вчинено в межах трирічного строку позовної давності.

Також суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими доводи позивачки відносно того, що розмір заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 405/126/07-І від 10 жовтня 2007 року в розмірі 123 022, 46 грн слід вважати таким, що не відповідає критерію безспірності. При цьому враховано, що позивачка не навела свій розрахунок суми заборгованості, не надала доказів повного виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, судом апеляційної інстанцій зроблена належна правова оцінка доказів.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Враховуючи обставини, встановлені судом апеляційної інстанції у цій справі, доводи особи, яка подала касаційну скаргу про невідповідність висновків суду апеляційної інстанції висновкам Верховного Суду, висловленим у постановах, наведених у касаційній скарзі, слід визнати безпідставними.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 402 409 410 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович