Постанова
Іменем України
27 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 359/4495/18-ц
провадження № 61-44500св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на постанову апеляційного суду Київської області від 16 серпня 2018 року у складі суддів: Сержанюка А. С., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,
відповідачі: обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Кантрі Хаус-2», обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Кантрі ТаунХаус»,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 звернулися до суду із заявою про забезпечення позову, посилаючись на те, що в провадженні суду перебуває цивільна справа за їх позовом до обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Кантрі Хаус-2» (далі - ОК «ЖБК «Кантрі Хаус-2») та обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Кантрі ТаунХаус» (ОК «ЖБК «Кантрі ТаунХаус») про визнання недійсними договору про приєднання до станції другого підйому (свердловини) та водопровідної мережі № 01 від 3 жовтня 2016 року та договору про приєднання до локальних каналізаційних очисних споруд та господарсько-побутової каналізації № 02 від 03 жовтня 2016 року. Проведення робіт на виконання цих договорів призведе до екологічної катастрофи в Бориспільському районі. Ця обставина свідчить про те, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист їхправ. Просили суд заборонити вчиняти будь-які дії, спрямовані на приєднання ОК «ЖБК «Кантрі ТаунХаус» до станції другого підйому (свердловини) та водопровідної мережі, а також локальних каналізаційних очисних споруд та господарсько-побутової каналізації ОК «ЖБК «Кантрі Хаус-2».
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2018 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено. Заборонено обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Кантрі Хаус-2» вчиняти будь-які дії, спрямовані на приєднання ОК «Житлово-будівельний кооператив «Кантрі ТаунХаус» до станції другого підйому (свердловини) та водопровідної мережі, а також локальних каналізаційних очисних споруд та господарсько-побутової каналізації ОК «Житлово-будівельний кооператив «Кантрі Хаус-2».
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у випадку задоволення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_3 будуть вимушені додатково звертатись до суду з іще одним позовом про зобов`язання вчинити дії, спрямовані на від`єднання ОК «ЖБК «Кантрі ТаунХаус» від водопровідної та каналізаційної мережі ОК «ЖБК «Кантрі Хаус-2». Ця обставина свідчить про те, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить ефективний захист прав позивачів.Крім того, фактично предметом спору є водопровідна та каналізаційна мережа ОК «ЖБК «Кантрі Хаус-2». Ця обставина свідчить про те, що заходи забезпечення позову, обрані представником позивачів ОСОБА_2 , повністю відповідають змісту позовних вимог та є співмірними. З огляду на це суд вважає допустимим заборонити вчиняти будь-які дії, спрямовані на приєднання ОК «ЖБК «Кантрі ТаунХаус» до станції другого підйому (свердловини) та водопровідної мережі, а також локальних каналізаційних очисних споруд та господарсько-побутової каналізації ОК «ЖБК «Кантрі Хаус-2».
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою ухвалу суду першої інстанції скасовано. У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у червні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом про визнання недійсними договорів, де просили визнати недійсними договір про приєднання до станції другого підйому (свердловини) та водопровідної мережі № 01 від 03 жовтня 2016 року та договір про приєднання до локальних каналізаційних очисних споруд та господарсько-побутової каналізації № 02 від 03 жовтня 2016 року, укладені між відповідачами. В той же час, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 звернулися до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просили заборонити ОК «Житлово-будівельний кооператив «Кантрі Хаус-2» вчиняти будь-які дії, спрямовані на приєднання ОК «Житлово-будівельний кооператив «Кантрі ТаунХаус» до станції другого підйому (свердловини) та водопровідної мережі, а також локальних каналізаційних очисних споруд та господарсько-побутової каналізації ОК «Житлово-будівельний кооператив «Кантрі Хаус-2». А тому, забезпечення позову є втручанням у статутну діяльность господарюючих суб`єктів, порушує принцип свободи їх підприємницької діяльності, закріплений статтею 6 ГК України. Окрім цього, можливе позитивне рішення з приводу заявлених позовних вимог не підлягає примусовому виконанню у відповідності до положень статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», тому відсутність заявлених заходів забезпечення позову не може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких ті звернулися до суду, зокрема, визнання правочинів недійсними. Також обраний вид забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо виконання правочинів фактично є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог до вирішення спору по суті та є недопустимим.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що оспорювані договору укладено незаконно, оскільки їх предметом є каналізаційна мережа - спільна сумісна власність співласників багатоквартирного будинку. Головною метою застосування обраного заходу забезпечення позову є запобігання настання наслідків виконання цих правочинів, які можливо буде відновити лише за наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав позивачів.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії.
За частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
У червні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом про визнання недійсними договорів, де просили визнати недійсними договір про приєднання до станції другого підйому (свердловини) та водопровідної мережі № 01 від 03 жовтня 2016 року та договір про приєднання до локальних каналізаційних очисних споруд та господарсько-побутової каналізації № 02 від 03 жовтня 2016 року, укладені між відповідачами.
В той же час, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 звернулися до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просили заборонити ОК «Житлово-будівельний кооператив «Кантрі Хаус-2» вчиняти будь-які дії, спрямовані на приєднання ОК «Житлово-будівельний кооператив «Кантрі ТаунХаус» до станції другого підйому (свердловини) та водопровідної мережі, а також локальних каналізаційних очисних споруд та господарсько-побутової каналізації ОК «Житлово-будівельний кооператив «Кантрі Хаус-2».
Колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що обраний вид забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо виконання правочинів фактично є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог до вирішення спору по суті, що є недопустимим, оскільки при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Крім того, згідно відомостей із Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2019 року прийнято відмову ОСОБА_1 , ОСОБА_3 від позову, закрито провадження у справі.
За змістом частини дев`ятої статті 158 ЦПК України наслідком закриття провадження у справі є скасування заходів забезпечення позову.
Таким чином, оскаржуваною постановою апеляційного суду права заявників не порушено.
З урахуванням викладеного, підстави для скасування постанови апеляційного суду відсутні.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову постанову апеляційного суду Київської області від 16 серпня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. П. Штелик
А. А. Калараш
В. М. Сімоненко