24.11.2024

№ 359/9171/14-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 359/9171/14-ц

провадження № 61-9292 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» на постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Олійника В. І., Сушко Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та судових рішень

У вересні 2014 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»

(далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 25 червня 2007 року

між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), яке в подальшому змінило назву на публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), та ОСОБА_1 було укладено договір

про надання споживчого кредиту № 11151980007, за яким остання отримала кредит у розмірі 25 445,00 доларів США зі сплатою 11,88 % річних, строком до 25 червня 2014 року.

08 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги відступило ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за вказаним кредитним договором.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором станом на 27 серпня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі

34 777,76 доларів США, що за курсом Національного банку України еквівалентно

483 096,96 грн, зокрема: тіло кредиту - 19 015,76 доларів США (еквівалентно

264 147,43 грн), проценти - 15 762 доларів США (еквівалент 218 949,53 грн).

З урахуванням наведеного, ПАТ «Дельта Банк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 вказаний розмір кредитної заборгованості на свою користь та вирішити питання понесених ним судових витрат.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 12 листопада 2014 року у складі судді Ткаченка Д. В. позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 483 096,96 грн, а також судовий збір

у розмірі 3 654,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги банка, виходив із того,

що ОСОБА_1 не виконала зобов`язання щодо повернення тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, вона ухиляється від добровільної сплати заборгованості.

Розмір заборгованості підтверджено відповідним розрахунком заборгованості

(34 777,76 доларів США, еквівалент 483 096,96 грн), який відповідачем

не спростовано.

09 листопада 2018 року за договором купівлі-продажу майнових прав № 953/К

ПАТ «Дельта Банк» відступило товариству з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» (далі - ТОВ «Глобал Спліт») право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах, наведених у додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору.

Згідно з додатком № 1 до договору ТОВ «Глобал Спліт» отримало право грошової вимоги до осіб, які є боржниками ПАТ «Дельта Банк», у тому числі за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 .

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 травня

2019 року заяву ТОВ «Глобал-Спліт» про заміну стягувача у виконавчих документах задоволено. Замінено ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «Глобал-Спліт» у виконавчому листі № 359/9171/14-ц, виданому Бориспільським міськрайонним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» боргу

за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 483 096,96 грн та витрат

на оплату судового збору у розмірі 3 654,00 грн.

23 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Бориспільського районного суду Київській області від 11 листопада

2021 року вказану заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала відповідну апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2014 року скасовано, ухвалено у справі нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого

є ТОВ «Глобал Спліт», заборгованість за кредитним договором у розмірі

483 096,96 грн, а також судовий збір у розмірі 3 654,00 грн.

ОСОБА_1 оскаржила вказану постанову суду апеляційної інстанції в касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 серпня 2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Костіна К. М., задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-8160св23).

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

Останньою постановою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 12 листопада 2014 року скасовано та ухвалено нове судове рішення

про часткове задоволення позову.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого

є ТОВ «Глобал Спліт», заборгованість за кредитним договором у розмірі

89 990,05 грн.

Апеляційний суд, виконуючи вказівки Верховного Суду, з яких було скасовано попереднє судове рішення апеляційного суду (частина перша статті 417

ЦПК України), надав оцінку положенням кредитного договору, графіку погашення кредиту, квитанціям про сплату кредитних коштів та іншим доказам, наявним

у матеріалах справи й зазначив про те, що строк кредитного договору погоджено сторонами до 25 червня 2014 року, а строки сплати чергових платежів визначено місяцями, а тому перебіг позовної давності обчислюється окремо щодо кожного чергового платежу.

Останній платіж позичальником здійснено у липні 2010 року, що не спростовано відповідачем. Позивач звернувся до суду з даним позовом у вересні 2014 року.

Апеляційний суд урахував суму щомісячного платежу за кредитом, розмір заборгованості станом на 25 червня 2010 року (11 625,00 доларів США), здійснення останнього платежу позичальником 01 липня 2010 року й розрахував заборгованість за період із 03 вересня 2011 року по 25 червня 2014 року, тобто

до строку останнього платежу, з урахуванням дати звернення до суду з позовом. Розмір заборгованості склав 6 658,08 доларів США, що за курсом Національного банка України, зазначеним у позові, станом на 27 серпня 2014 року складає

89 990,05 грн.

До заборгованості за період із 25 червня 2010 року по 03 вересня 2011 року застосовано позовну давність.

При цьому розрахунок заборгованості здійснено судом на підставі доказів, які були наявні у справі на час її розгляду судом першої інстанції в межах строку позовної давності щодо періодичних платежів.

Суд апеляційної інстанції врахував відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду

У червні 2024 року ТОВ «Глобал Спліт» звернулося до Верховного Суду

із касаційною скаргою на останню постанову апеляційного суду, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, заочне рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права

без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; судом належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній малозначній справі, так як касаційна скарга містить посилання

на випадок, передбачений підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389

ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, після усунення недоліків касаційної скарги, вказаних

в ухвалі Верховного Суду від 08 липня 2024 року. Витребувано із районного суду вищевказану цивільну справу. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.

У серпні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2024 року справу призначено

до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ «Глобал Спліт» мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував позовну давність до частини позовних вимог і невірно стягнув суму заборгованості у гривнях, а не в іноземній валюті.

ОСОБА_1 отримала кредит у доларах США, заборгованість, яку позивач просив стягнути з останньої на свою користь, обчислювалася у доларах США.

Суд апеляційної інстанції помилково обчислив розмір заборгованості в сумі

89 990,05 грн, визначивши еквівалент заборгованості у розмірі 6 658,08 доларів США у національній валюті станом на серпень 2014 року. При цьому вказаний розмір заборгованості у доларах США обчислено невірно.

Крім того, суд апеляційної інстанції не надав належну правову оцінку наявним

у матеріалах справи доказам, які підтверджують розмір кредитної заборгованості. Позичальник здійснювала погашення кредитної заборгованості протягом

2007-2011 років, а до суду з даним позовом позивач звернувся у 2014 році, тобто

в межах строку позовної давності (три роки).

Якщо кредитор і пропустив позовну давність по платежем до жовтня 2011 року, проте вона не пропущена по платежам із жовтня 2011 року по червень 2014 року. Тому загальна сума заборгованості повинна складати 11 299,34 доларів США (9 693,34 доларів США - тіло кредиту, 1 606,18 доларів США - проценти,

776,78 доларів США - 3 % річних). Відповідний розрахунок заборгованості знаходиться у матеріалах справи.

Посилається на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду

та Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 червня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», після зміни назви назву -

ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11151980007, за яким ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі

25 445,00 доларів США зі сплатою 11,88 % річних, строком до 25 червня 2014 року

(а. с. 5-13, т. 1).

Невід`ємною частиною цього договору був графік погашення кредиту

(а. с. 14-16, т. 1).

Відповідно до довідки банка від 27 серпня 2014 року заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 27 серпня 2014 року складала

34 777,76 доларів США, що за курсом Національного банку України еквівалентно

483 096,96 грн, зокрема: тіло кредиту - 19 015,76 доларів США (еквівалентно

264 147,43 грн), проценти - 15 762 доларів США (еквівалент 218 949,53 грн)

(а. с. 17, т. 1).

08 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» на підставі відповідного договору купівлі-продажу прав вимоги відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ПАТ «Дельта Банк» (а. с. 23, 24, т. 1).

У вересні 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом

до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути

з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором, яка станом на 27 липня 2014 року складала 34 777,76 доларів США, що згідно з курсом Національного банка України станом на 17 серпня 2014 року еквівалентно 483 096,96 грн (а. с. 1-3, т. 1).

Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 12 листопада 2014 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено. Стягнуто

з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 483 096,96 грн, а також судовий збір у розмірі 3 654,00 грн

(а. с. 40-41, т. 1).

09 листопада 2018 року за договором купівлі-продажу майнових прав № 953/К

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 травня

за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 483 096,96 грн та витрат

на оплату судового збору у розмірі 3 654,00 грн (а. с. 88-89, т. 1).

ОСОБА_1 зверталася до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення суду першої інстанції (а. с. 93-103, т. 1).

Ухвалою Бориспільського районного суду Київській області від 11 листопада

2021 року вказану заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (а. с. 157-159, т. 1).

ОСОБА_1 подала відповідну апеляційну скаргу на заочне рішення суду першої інстанції (а. с. 160-171, т. 1).

05 липня 2022 року ТОВ «Глобал Спліт» подало до Київського апеляційного суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме виписки

по особовому рахунку ОСОБА_1 , яке було задоволено апеляційним судом

в судовому засіданні 20 вересня 2022 року.

є ТОВ «Глобал Спліт», заборгованість за кредитним договором у розмірі

483 096,96 грн, а також судовий збір у розмірі 3 654,00 грн (а. с. 96-101, т. 2).

ОСОБА_1 оскаржила вказану постанову суду апеляційної інстанції в касаційному порядку (а. с. 114-126, т. 2).

(а. с. 194-203, т. 1).

При новому розгляді справи суд апеляційної інстанції встановив, що за умовами кредитного договору та графіком погашення кредиту сума щомісячного платежу

за кредитом складала 302, 92 доларів США.

Станом на 25 червня 2010 року залишок заборгованості складав

11 625,00 доларів США.

Останній платіж позичальником було здійснено 01 липня 2010 року.

Апеляційний суд розрахував заборгованість за період із 03 вересня 2011 року

по 25 червня 2014 року. Розмір заборгованості склав 6 658,08 доларів США,

що за курсом Національного банка України, зазначеним у позові, станом

на 27 серпня 2014 року складає 89 990,05 грн.

До заборгованості за період із 25 червня 2010 року по 03 вересня 2011 року застосовано позовну давність.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ТОВ «Глобал Спліт» підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права

із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних

або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні

та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася

до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно

до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода

на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує

при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду

за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно

до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання

або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків

та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором,

а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право

на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше

не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів,

їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня

їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами

(з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики,

що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048

цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів

не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі

№ 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) викладено висновок,

що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору

в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення

до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою

для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням

про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право

на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно

до частини другої статті 625 ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2023 року (провадження № 61-8160св23), повертаючи вказану справу на новий апеляційний розгляд, указав, що апеляційний суд у попередній постанові не з`ясував питання про обґрунтованість нарахування позивачем розміру заборгованості за кредитним договором в разі зміни строку виконання основного зобов`язання згідно з умовами цього договору, не встановив періоду нарахованих процентів за користування кредитними коштами, у зв`язку

з чим дійшов передчасного висновку про стягнення з ОСОБА_1 на банка, правонаступником якого є ТОВ «Глобал Спліт», заборгованості за кредитним договором в розмірі 483 096,96 грн. Також суд апеляційної інстанції не спростував належним чином доводів відповідача щодо пропуску банком позовної давності.

При новому апеляційному перегляді справи, суд апеляційної інстанції, виконуючи вказівки суду касаційної інстанції, з яких було скасовано попереднє судове рішення апеляційного суду, встановив вищевказані обставини та врахував відповідну практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.

Зокрема, судом ураховано, що умовами кредитного договору, укладеного

з ОСОБА_1 , визначено, що кредитний договір діє до 25 червня 2014 року, а строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

З урахуванням відповідних норм ЦК України, які регулюють питання позовної давності, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки в договорі встановлені окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А тому перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання, зокрема прострочення виконання відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного з цих платежів. Не внесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Таким чином, встановлення строку кредитування в договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13.

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, надав оцінку умовам кредитного договору, графіку погашення кредиту, врахував сума щомісячного платежу

за кредитом, а також дату здійснення останнього платежу, що було встановлено

на підставі оцінки доказів, які знаходяться у матеріалах справи і були подані сторонами у визначений процесуальним законом спосіб.

Апеляційний суд, з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, з яких було скасоване попереднє судове рішення суду апеляційної інстанції (частина перша статті 417 ЦПК України), надав оцінку правильності розміру заборгованості

за кредитним договором, установив періоду нарахованих процентів

за користування кредитними коштами, з`ясував питання щодо позовної давності

й обґрунтовано вказав, що розмір кредитної заборгованості складає

6 658,08 доларів США.

Доводи касаційної скарги у цій частині є безпідставними, вони спростовуються фактичними обставинами справи та наведеними нормами права, а тому відхиляються Верховним Судом. Такі доводи зводяться до незгоди з висновками суду по суті вирішення спору, а вказане не може бути правовою підставою

для скасування законного і обґрунтованого судового рішення.

У цій частині висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з судовою практикою Верховного Суду, що спростовує відповідні доводи касаційної скарги. Застосовані апеляційним судом правові позиції є релевантними, а судова практика Верховного Суду з указаного питання є сталою та сформованою. У кожній справі суд виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

У силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом апеляційної інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення

є мотивованими.

При цьому колегія суддів апеляційного суду виконала вказівки Верховного Суду,

з яких було скасовано попереднє судове рішення апеляційного суду, та які

є обов`язковими для виконання при новому розгляді справи відповідним судом.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції стягнув з ОСОБА_1 на користь кредитора заборгованість за кредитним договором у розмірі 89 990,05 грн, тобто евівалент заборгованості у доларах США за курсом Національного банку України, який зазначено позивачем, станом на серпент 2014 року.

З такими висновками Верховний Суд не погоджується.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, установлено, що сторонами було укладено кредитну угоду в іноземній валюті (долари США). Тому суму заборгованості за кредитом слід стягувати в доларах США.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом

у постановах: від 10 січня 2024 року у справі № 202/29556/13 (провадження

№ 61-12349св21), від 14 липня 2021 року у справі № 759/11740/15-ц (провадження № 61-45св21), від 12 жовтня 2023 року у справі № 308/3956/15-ц (провадження

№ 61-8074св22) та інших.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі

№ 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19) зазначено про те, що у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. Водночас з огляду на приписи частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів

у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Зазначення судом у рішенні двох грошових сум, які потрібно стягнути з боржника, внесло двозначність

у розумінні суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті

з визначенням еквівалента такої суми у гривнях стягувачеві має бути перерахована зазначена у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті,

а не її еквівалент у гривнях.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у поставах: від 01 лютого 2023 року у справі № 202/7130/20 (провадження № 61-9511св22), від 15 листопада 2023 року у справі № 369/8122/21 (провадження № 61-10799св23).

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року

у справі № 500/5194/16 (провадження № 14-81цс24) вказано: «…якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті

у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення»; «Посилання відповідача на те, що сума,

яка підлягає сплаті у гривнях, визначається на день подання позову, не ґрунтується на нормах матеріального права»; «Водночас при стягненні судом заборгованості

в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу

(в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним/приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу

в ході виконання судового рішення» (пункти 60, 61, 64).

Подібні правові висновки також викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Таким чином, касаційна скарга є частково обґрунтованою.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині

або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення

у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте

в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування

або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню,

або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша-четверта статті 412 ЦПК України).

За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитом в національній валюті підлягає зміні шляхом зазначення про стягнення заборгованості за кредитом

у розмірі 6 658,08 доларів США, без визначення еквівалента у національній валюті.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки Верховний Суд змінює постанову суду апеляційної інстанції й не ухвалює судового рішення по суті спору, новий розподіл судових витрат касаційним судом

не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 402 409 412 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини постанови в наступній редакції:

«Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт», заборгованість за кредитним договором

у розмірі 6 658,08 доларів США».

У решті постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець