04.02.2023

№ 360/1006/17

Постанова

Іменем України

11 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 360/1006/17

провадження № 61-17927св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 , Бородянський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області,

особа, яка не брала участі у справі, та оскаржила в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції - Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року в складі колегії суддів: Шахової О. В., Вербової І. М., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - Бородянський РВДВС ГТУЮ у Київській області) про поділ майна подружжя та зняття арешту.

Позовна заява мотивована тим, що з 07 травня 1976 року до 24 лютого 2009 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

У 2005 році за спільні кошти подружжя було придбано нежитлову будівлю (магазин), розташовану на АДРЕСА_1 , яку у подальшому було добудовано та у 2008 році проведено державну реєстрацію права власності на ім`я ОСОБА_2 .

Позивач зазначав, що у травні 2017 року йому стало відомо, що Бородянським РВДВС ГТУЮ у Київській області проводяться дії щодо реалізації нежитлової будівлі шляхом продажу з прилюдних торгів, яка є іпотечним майном й на неї накладено арешт.

Вказував, що він своєї згоди на передачу нерухомого майна в іпотеку не надавав, тому реалізація цього майна, яке є спільним майном подружжя, за борги ОСОБА_2 є незаконною та такою, що порушує його право власності на майно.

Неправомірним також є і накладення арешту на належну позивачу на праві власності Ѕ частину нежитлової будівлі (магазину).

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: визнати за ним право власності на Ѕ частину нежитлової будівлі (магазину), розташованої на АДРЕСА_1 , зняти арешт з Ѕ частини нежитлової будівлі (магазину), розташованої на АДРЕСА_1 , накладений Бородянським РВДВС ГТУЮ у Київській області у виконавчому провадженні № 7289637.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 18 серпня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину нежитлової будівлі (магазину), розташованої на АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач довів на підставі належних та допустимих доказів, що спірне нерухоме майно придбано сторонами за час шлюбу, у зв`язку з чим воно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Виходячи із презумпції рівності часток у праві спільної сумісної власності подружжя, та відсутності підстав для відступлення від рівності часток, суд першої інстанції визнав за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину спірного нерухомого майна.

Позивач не довів наявність підстав для зняття арешту з Ѕ частини нерухомого майна, а саме не конкретизував коли і ким він був накладений.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 26 квітня 2021 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк») оскаржило його в апеляційному порядку.

14 червня 2010 найменування банку АКБ «Укрсоцбанк» змінено на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), а згодом - на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк»).

10 вересня 2019 року Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».

03 грудня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи АТ «Укрсоцбанк». Правонаступником всіх прав та обов`язків є АТ «Альфа-Банк».

Підставами апеляційного оскарження рішення суду заявник зазначив порушення судом норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права.

Так, суд першої інстанції не звернув увагу, що спірне нерухоме майно було передано в іпотеку АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», тому судове рішення стосується прав та обов`язків банку, якого не залучено до участі у справі.

Оскільки АТ «Укрсоцбанк» не було залучено до участі у справі, а його правонаступнику АТ «Альфа-Банк» стало відомо про ухвалене судове рішення лише 20 квітня 2021 року, коли працівником товариства з метою проведення звернення стягнення на предмет іпотеки було отримано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, тому строк на апеляційне оскарження суду першої інстанції пропущено з поважних причин.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року клопотання АТ «Альфа-Банк» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду задоволено.

ПоновленоАТ «Альфа-Банк» строк для подачі апеляційної скарги на рішення Бородянського районного суду Київської області від 18 серпня 2017 року та залишено апеляційну скаргу без руху для сплати заявником судового збору.

Апеляційний суд в частині поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції зазначив, що повний текст судового рішення суду першої інстанції банк не отримував, оскільки не брав участі у справі. Зазначене є поважною причиною пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою АТ «Альфа-Банк» особи, яка не брала участі у справі, на рішення Бородянського районного суду Київської області від 18 серпня 2017 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» задоволено.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 18 серпня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції розглянув справу без залучення та участі АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», а вирішення питання про визнання за позивачем права власності на Ѕ частину нежитлової будівлі (магазину), розташованої на АДРЕСА_1 , суттєво вплинуло на права, інтереси та обов`язки АТ «Альфа-Банк» як законного правонаступника за договором кредиту та договором іпотеки.

Позивач та відповідач явно зловживаючи своїми правами, не повідомили суду, що спірне нерухоме майно є предметом іпотеки.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про поділ майна подружжя та направити справу в цій частині до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не надав оцінки доводам позивача про зловживання банком своїми процесуальними правами, зокрема не звернув увагу, що в позовній заяві зазначено про перебування спірного нерухомого майна в іпотеці банку, а під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач заявляв клопотання про залучення до участі у справі ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», але ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 15 серпня 2017 року у задоволенні такого клопотання відмовлено.

Вирішуючи питання щодо поновлення АТ «Альфа-Банк» строку на апеляційне оскарження, суд порушив принцип правової визначеності, оскільки не з`ясував факт отримання банком судового рішення, яке було предметом перегляду суду апеляційної інстанції, у зв`язку з чим у позивача є сумнів в неупередженості та об`єктивності суду при розгляді справи.

Банк дізнався (повинен був дізнатися) про рішення Бородянського районного суду Київської області від 18 серпня 2017 року у січні 2020 року, коли отримав копію рішення Бородянського районного суду Київської області від 23 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ «Укрсоцбанк», Бородянського РВДВС ГТУЮ у Київській області, третя особа - Державне підприємство «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), про зняття арешту з майна (справа № 360/1823/18).

Також про оскаржуване судове рішення банк міг дізнатися ще у вересні 2020 року під час розгляду справиза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П., про визнання іпотечних договорів недійсними (справа № 360/1992/17).

Проте, з апеляційною скаргою на рішення Бородянського районного суду Київської області від 18 серпня 2017 року заявник звернувся лише 26 квітня 2021 року, тобто з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду, посилаючись на недостовірну інформацію щодо наявності поважних причин для поновлення цього строку.

Перебування спірної квартири в іпотеці не перешкоджає поділу спільного майна подружжя, оскільки гарантії АТ «Альфа-Банк» як іпотекодержателя щодо спірного майна визначені частиною другою статті 23 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором, у тому ж обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

На даний час відсутній висновок Верховного Суду, яким би визначались правові підстави для відмови у позові про поділ майна подружжя, яке перебуває в іпотеці, за наявності заперечень іпотекодержателя.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову апеляційного суду, справу направити до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд розглянув справу без повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, в якому розглядалась апеляційна скарга АТ «Альфа-Банк».

Банку було відомо про наявність оскаржуваного рішення суду першої інстанції набагато раніше, ніж він зазначає в апеляційній скарзі, але апеляційну скаргу подав не в строки, передбачені цивільним процесуальним законодавством, а коли заявник вважав за потрібне з надуманих, необґрунтованих підстав.

Поновлюючи строк на апеляційне оскарження рішення суду та скасовуючи рішення суду, яке набрало законної сили, апеляційний суд порушив принцип правової визначеності.

На даний час відсутній висновок Верховного Суду, яким би визначались правові підстави для відмови в позові про поділ майна розлученого подружжя, яке перебуває в іпотеці, за наявності заперечень іпотекодержателя. Також відсутній висновок, що заперечення банку про поділ іпотечного майна розлученого подружжя є безумовною підставою для відмови в такому позові.

Інші учасники судового процесу не скористалися правом подати відзив на касаційні скарги, заперечень щодо їх вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2021 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року, відкрито касаційне провадження та витребувано справу з Бородянського районного суду Київської області.

01 грудня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

01 грудня 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2021 року клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задоволено. Поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 .

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з 07 травня 1976 року до 24 лютого 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі (а. с. 6, 7).

30 листопада 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБ «Укрсоцбанк») та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) укладено договір кредиту № 401/20/06-М, згідно з яким банк надав позичальнику у кредит грошові кошти у розмірі 310 000 грн зі сплатою 18 % річних з кінцевим терміном повернення заборгованості до 25 листопада 2011 року на поточні потреби (а. с. 81 - 83).

У рахунок забезпечення виконання боржником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором 30 листопада 2006 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ФОП ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 27/1-127, предметом якого є нежитлове приміщення (магазин) загальною площею 196,5 кв. м., розташоване на АДРЕСА_1 (а. с. 83 - 85).

11 квітня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ФОП ОСОБА_2 укладено договір невідновлювальної кредитної лінії № 401/1/07-М, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 43 000 грн зі сплатою 18 % річних на строк до 10 квітня 2012 року на поточні потреби (а. с. 75 - 78).

Виконання зобов`язань за цим договором також було забезпечене іпотекою (іпотечний договір від 11 квітня 2007 року № 27/1-150). Предметом іпотеки є також нежитлове приміщення (магазин) загальною площею 196,5 кв. м., розташоване на АДРЕСА_1 (а. с. 79, 80).

Згідно зі свідоцтвом про право на нерухоме майно, виданим 15 квітня 2008 року виконавчим комітетом Немішаївської селищної ради Бородянського району Київської області, власником нежитлової будівлі (магазину), загальною площею 237,1 кв. м., розташованої на АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 (а. с. 8, 9).

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 15 серпня 2017 року відмовлено представнику позивача ОСОБА_3 в залученні до участі у справі третьою особою ПАТ «Укрсоцбанк».

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 18 серпня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину нежитлової будівлі (магазину), розташованої на АДРЕСА_1 .

26 квітня 2021 року АТ «Альфа-Банк» звернулося до суду з апеляційною скаргою на рішення Бородянського районного суду Київської області від 18 серпня 2017 року, зазначало, що банк не був залучений до участі у справі, про оскаржуване судове рішення йому стало відомо лише 20 квітня 2021 року (а. с. 67 - 69).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Поновлюючи строк на апеляційне оскарження судового рішення та відкриваючи апеляційне провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що повний текст судового рішення банк не отримував, оскільки не приймав участь у справі. Разом з тим, заявник зазначає, що про наявність оскаржуваного рішення він дізнався лише 20 квітня 2021 року.

Обставини, які безпосередньо унеможливлювали особу, як не брала участі у справі вчинити процесуальну дію щодо оскарження судового рішення у визначений процесуальним законодавством строк, є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, тому такий строк підлягає поновленню.

Оскільки апеляційна скарга АТ «Альфа-Банк» відповідає вимогам щодо її форми і змісту, перешкод для відмови у відкритті апеляційного провадження не встановлено, тому апеляційний суд дійшов висновку про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ «Альфа-Банк» на рішення суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалення рішення, яке стосується зміни власника іпотечного майна, у будь-якому випадку стосується прав та обов`язків іпотекодержателя, оскільки безумовно впливає на можливість виконання уже ухваленого на користь іпотекодержателя рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та впливає на можливість виконання цього рішення.

Суд першої інстанції розглянув справу без залучення та участі АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», а вирішення питання про визнання за позивачем права власності на Ѕ частину нежитлової будівлі (магазину), розташованої на АДРЕСА_1 , суттєво вплинуло на права, інтереси та обов`язки АТ «Альфа-Банк» як законного правонаступника АТ «Укрсоцбанк» за договором кредиту та договором іпотеки.

Позивач та відповідач, явно зловживаючи своїми правами, не повідомили суду, що спірне нерухоме майно є предметом іпотеки.

Натомість Верховний Суд частково не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (рішення ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України», заява № 23436/03).

Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Усталеною практикою ЄСПЛ закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

Так, у рішенні від 08 січня 2008 року у справі «Скорик проти України», заява № 32671/02, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

Таким чином, апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів особи.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України», заява № 50966/99).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України», заява № 48553/39, а також згідно з рішенням ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, існує установча судова практика щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно з частиною першою статті 294 ЦПК України, чинній на час ухвалення рішення суду, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження (частина третя статті 297 ЦПК України, чинній на час ухвалення рішення суду).

За правилами статті 354 ЦПК України, чинній на час подання апеляційної скарги на рішення суду, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Питання поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано положеннями статті 127 ЦПК України, чинній на час подання апеляційної скарги на рішення суду, згідно з частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Виходячи зі змісту як статті 294 ЦПК України, чинній на час ухвалення рішення суду, так і статті 354 ЦПК України, чинній на час подання апеляційної скарги на рішення суду, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При чому поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ЦПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі № 926/1037-б/15, від 14 червня 2022 року у справі № 904/3541/15).

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 89 ЦПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Пунктом 1 частини другої статті 358 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

У справі, яка переглядається, з апеляційною скаргою на рішення Бородянського районного суду Київської області від 18 серпня 2017 року, в якій заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, АТ «Альфа-Банк» звернулося до апеляційного суду 26 квітня 2021 року.

В обґрунтування наявності підстав для поновлення процесуального строку АТ «Альфа-Банк» вказувало, що про оскаржуване судове рішення воно дізналося 20 квітня 2021 року, коли працівником товариства з метою проведення звернення стягнення на предмет іпотеки було отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також вказувало, що воно є правонаступником АТ «Укрсоцбанк», яке не було залучене до участі у справі, та не знало про наявність такого судового рішення.

Перевіривши матеріали справи та зважаючи на конкретні обставини, апеляційній суд вважав, що наявні підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції.

У постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського у складі Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 62/112 та від 16 січня 2020 року у справі № 925/1600/16 сформульовано правовий висновок, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статті 356 ЦПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Частина друга статті 358 ЦПК України не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 358 ЦПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ЦПК України.

Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, АТ «Альфа-Банк» зазначало, що воно є правонаступником усіх прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» внаслідок реорганізації останнього шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».

Таким чином, усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

АТ «Альфа-Банк» подало апеляційну скаргу на судове рішення суду першої інстанції 26 квітня 2021 року, при цьому як на підставу поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження посилалось на те, що про оскаржуване судове рішення воно дізналося 20 квітня 2021 року (а. с. 69).

При цьому, до апеляційної скарги банк додав, в тому числі, рішення Бородянського районного суду Київської області від 01 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П., про визнання іпотечних договорів недійсними (справа № 360/1992/17), залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року, які залишені без змін постановою Верховного Суду від 27 серпня 2020 року.

У зазначеній справі суди встановили, що на підставі рішення Бородянського районного суду від 18 серпня 2017 року за ОСОБА_1 визнано право власності на Ѕ частину нежитлової будівлі (магазину), розташованої на АДРЕСА_1 (а. с. 86 - 90).

Разом з тим, заявник не вказав, коли він дізнався про наявність судових рішень у справі № 360/1992/17.

Крім того, у касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що постанову Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі № 360/1992/17 банк отримав у вересні 2020 року.

Заперечуючи проти поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду у цій справі та задоволення апеляційної скарги АТ «Альфа-Банк» Кліщевський С. Г. зазначав про те, що банк зловживає процесуальним правом на звернення до суду з апеляційною скаргою.

До відзиву на апеляційну скаргу додав матеріали, серед яких містяться: ухвала Бородянського районного суду Київської області від 26 листопада 2019 року про залучення до участі у справі АТ «Альфа-Банк», яке є правонаступником АТ «Укрсоцбанк», у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , АТ «Укрсоцбанк», Бородянського РВДВС ГТУЮ у Київській області, третя особа - ДП «Сетам», про зняття арешту з майна (справа № 360/1823/18), копія рішення Бородянського районного суду Київської області від 23 грудня 2019 року у справі № 360/1823/18.

У рішенні Бородянського районного суду Київської області від 23 грудня 2019 року у справі № 360/1823/18 зазначено, що позивачу ОСОБА_1 належить на праві власності Ѕ частина нежитлової будівлі (магазину), розташованої на АДРЕСА_1 , що підтверджується копією рішення Бородянського районного суду від 18 серпня 2017 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а. с. 158, 176, 179 - 181).

Копію рішення Бородянського районного суду Київської області від 23 грудня 2019 року у справі № 360/1823/18 направлено на адресу АТ «Альфа-Банк» 08 січня 2020 року, яке отримано останнім 11 січня 2020 року (а. с. 182 - 184).

Тобто, можна зробити висновок, що АТ «Альфа-Банк» могло дізнатись про існування рішення Бородянського районного суду Київської області від 18 серпня 2017 року не 20 квітня 2021 року, як воно зазначає у клопотанні про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження цього судового рішення місцевого суду, а набагато раніше.

Разом з тим, з апеляційною скаргою до апеляційного суду заявник звернувся лише 26 квітня 2021 року.

Верховний Суд також звертає увагу на те, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції ухвалене у 2017 році, тобто зі спливом майже 4 років, тому вирішуючи питання про поновлення процесуального строку у цій справі апеляційний суд зобов`язаний був навести належні обґрунтування поновлення цього строку у зв`язку зі спливом значного періоду часу та надати оцінку встановленому й вирішити чи не буде це порушенням статті 6 Конвенції й невиправданим втручанням у принцип правової визначеності.

Апеляційний суд, поновлюючи АТ «Альфа-Банк» строк на апеляційне оскарження, не встановив усіх обставин, які свідчать про обґрунтованість чи необґрунтованість заяви про поновлення процесуального строку, а виходив лише з безумовності підстав такого поновлення у зв`язку з незалученням банку до участі у справі, тому передчасно поновив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкрив апеляційне провадження.

Також апеляційний суд зробив помилковий висновок, що сторони зловживали своїми права під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції, оскільки не повідомили суд про те, що спірне нерухоме майно є предметом іпотеки.

Натомість матеріалами справи зазначені доводи спростовуються у зв`язку з тим, що позивач в позовній заяві зазначав, що спірне майно є предметом іпотеки, та заявляв клопотання про залучення іпотекодержателя ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», до участі у справі як третю особу, у задоволенні якого суд відмовив.

Вирішуючи питання про поновлення АТ «Альфа-Банк» строку на апеляційне оскарження, апеляційному суду слід дати оцінку доводам ОСОБА_1 про можливу дату початку перебігу процесуального строку, оскільки це має важливе значення для правильного вирішення питання щодо поновлення цього строку.

Відповідно до частини другої статті 406 ЦПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову.

У касаційних скаргах на постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року містяться доводи про необґрунтованість ухвали Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року в частині поновлення АТ «Альфа-Банк» строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Також касаційні скарги містять заперечення щодо відкриття апеляційного провадження у справі на підставі ухвали Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року, зокрема з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційних скарг щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права під час вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, вважає обґрунтованими аргументи касаційних скарг в цій частині.

Крім того, відповідно до частин першої та другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Частиною п`ятою статті 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України, статті 6 Конвенції, порушенням права на справедливий суд та вимог статей 128-130 223 372 ЦПК України.

Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справи у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

У справі, яка переглядається, судове засідання, призначене апеляційним судом на 15 вересня 2021 року, було відкладене на 29 вересня 2021 року (а. с. 134,135).

16 вересня 2021 року ОСОБА_2 була надіслана судова повістка-повідомлення про відкладення розгляду справи на 29 вересня 2021 року о 13 год. 15 хв. (а. с. 137).

Разом з тим, матеріали справи не містять жодного рекомендованого повідомлення про вручення ОСОБА_2 поштового відправлення з повідомленням про розгляд справи Київським апеляційним судом 29 вересня 2021 року.

Отже, ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, що суперечить статтям 7, 128, частині третій статті 368 ЦПК України.

Зазначене позбавило ОСОБА_2 права мати реальну можливість представляти свої інтереси як учасника справи в умовах, які передбачені процесуальним законодавством, та належним чином користуватися передбаченими статтею 43 ЦПК України процесуальними правами.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції та безумовною підставою для скасування судового рішення.

Підсумовуючи, Верховний Суд наголошує на тому, що мотиви, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, підтвердилися.

Крім того, слід зазначити, що відкриття апеляційного провадження у справі слід розглядати як сукупність передбачених процесуальним законом послідовних дій суду апеляційної інстанції, які розпочинаються визначенням колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи та завершуються постановленням ухвали про повернення апеляційної скарги, про відкриття або про відмову у відкритті апеляційного провадження. Відкриття апеляційного провадження є підставою для переходу до іншої стадії судового процесу - апеляційного розгляду, порядок проведення якої регламентований параграфом 3 Глави 1 Розділу V ЦПК України.

За змістом частини шостої статті 357 ЦПК України, чинній на час подання апеляційної скарги на рішення суду, на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині третій статті 34 ЦПК України, що міститься у Главі 3 розділу І «Загальні положення» ЦПК України. Згідно з приписом вказаної частини перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.

Отже ЦПК України не передбачає постановлення ухвал про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі чи повернення апеляційної скарги суддею-доповідачем одноособово.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною третьою статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. А такий перегляд регламентований у Главі І «Апеляційне провадження» розділу V «Перегляд судових рішень» ЦПК України».

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20).

У справі, яка переглядається, ухвала Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року постановлена суддею-доповідачем одноособово.

Отже, суд апеляційної інстанції, постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження неповноважним складом суду, що є порушенням норм процесуального права.

Враховуючи, що Верховний Суд зробив висновок про направлення справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, то решта доводів касаційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Верховним Судом не оцінюються у зв`язку з тим, що наявні обов`язкові підстави для скасування постанови апеляційного суду, а також таке порушення норм процесуального права, як безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження, є самостійною підставою для направлення справи на новий розгляд.

Взявши до уваги те, що відповідно до вимог статей 389 406 ЦПК України ухвали суду апеляційної інстанції про поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень та відкриття апеляційного провадження підлягають касаційному оскарженню разом із рішенням суду, скарги на такі ухвали розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на судові рішення.

Врахувавши, що ухвалою Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року порушено вимоги статті 358 ЦПК України під час вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, та ухвалою Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року необґрунтовано відкрито апеляційне провадження у справі й ця ухвала постановлена неповноважним складом суду, а постановою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року переглянуте судове рішення, яке набрало законної сили, за скаргою, поданою з пропуском строку на апеляційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначені судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості та підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі.

Під час нового розгляду справи апеляційний суд повинен повторно вирішити питання про відкриття апеляційного провадження із урахуванням принципу res judicata, з наведенням обґрунтованих мотивів наявності підстав для відкриття чи відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції без поважних причин в силу статті 411 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень, ухвалених на стадії відкриття апеляційного провадження, з передачею справи до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі.

За таких обставин, ухвала Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року, ухвала Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року та постанова Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі.

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року, ухвалу Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. Ю. Мартєв

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук