26.06.2024

№ 360/1789/17

Постанова

Іменем України

22 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 360/1789/17

провадження № 61-1997св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Титаренко Тарас Анатолійович, на рішення Бородянського районного суду Київської області від 25 вересня 2018 року у складі судді Унятицького Д. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (далі - Закон України № 460-IX).

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Солом`янський РВ ДВС міста Києва), про виділ частки в натурі.

Позов обґрунтований тим, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року задоволено його позов до ОСОБА_2 про стягнення боргу та звернення стягнення на заставне майно. На підставі цього рішення був виданий виконавчий лист на стягнення з ОСОБА_2 на його користь боргу у розмірі 3 490 009 грн, 1 078 412,78 грн пені, 88 636,66 грн річних, 219 800,76 грн інфляційних втрат та 6 890 грн судового збору, та звернено стягнення на заставне майно - автомобілі марки Porshe, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2008 року випуску та марки Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_2 .

06 червня 2017 року виконавчий лист поданий на виконання до відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві. Постановою про відкриття виконавчого провадження від 07 червня 2017 року накладено арешт на майно боржника та заборона його відчуження.

Пунктом 12 договору позики від 29 серпня 2011 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , передбачено, що якщо позичальник не поверне позичену суму грошей до вказаного строку, позикодавець має право, починаючи з наступного дня після цього строку пред`явити цей договір до стягнення та звернути стягнення на будь-яке майно позичальника на яке згідно з законодавством України може бути звернено стягнення.

ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності володіють земельною ділянкою площею 18.0001 га (кадастровий номер 3221085500:05:001:0096) на території Микулицької сільської ради Бородянського району Київської області.

Згідно зі статтею 366 ЦК України кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.

Посилаючись на вищевикладене, та те, що вказаного майна недостатньо для погашення заборгованості, позивач просив суд виділити ОСОБА_2 в натурі 1/2 частку земельної ділянки загальною площею 18.0001 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бородянський район, Микулицька сільська рада (кадастровий номер 3221085500:05:001:0096), для звернення стягнення на неї в рахунок погашення заборгованості.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 25 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено факт недостатності у боржника іншого майна, крім спірної земельної ділянки, на яке може бути звернено стягнення.

Крім того зазначено, що відсутні підстави вважати, що спірна земельна ділянка належить відповідачам на праві спільної сумісної власності, оскільки ця земельна ділянка набута ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 21 листопада 2007 року, після розірвання шлюбу між відповідачами.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року рішення Бородянського районного суду Київської області від 25 вересня 2018 року змінено, виключено з мотивувальної частини абзаци 9 та 10 на третій сторінці рішення: «Таким чином шлюб між відповідачами припинено з набранням чинності Сімейним кодексом України, тобто з 1 січня 2003 року. Враховуючи, що земельна ділянка відповідачкою набута за договором купівлі-продажу від 21 листопада 2007 року доказів того, що вона набута відповідачкою під час проживання однією сім`єю з відповідачем суду не надано, то підстав вважати, що вона належить відповідачам на праві спільної сумісної власності не вбачається».

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що посилання позивача на відсутність у ОСОБА_2 майна, на яке можна звернути стягнення в рахунок погашення боргу, є припущенням та не може бути підставою для задоволення позову, оскільки матеріали справи не містять доказів щодо вартості майна, переданого стягувачу в ході виконання рішення суду, та розміру заборгованості, яка була погашена шляхом передачі ОСОБА_2 ОСОБА_1 автомобіля марки Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_2 . Доказів на підтвердження оцінки інших транспортних засобів, належних відповідачу, матеріали справи також не містять.

Також в рішенні суду вказано, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 припинено з 01 січня 2003 року, посилаючись на відсутність відмітки про розірвання шлюбу в актовому записі про шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Отже, безпідставним є висновок місцевого суду про відсутність підстав вважати такий шлюб припиненим в силу вимог статті 44 Кодексу про шлюб та сім`ю України 1969 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Титаренко Т. А., просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги фактичне невиконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року в частині звернення стягнення на заставне майно - автомобілі марки Porshe, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2008 року випуску та марки Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_2 . Вказує, що за ним не зареєстроване право власності на зазначені автомобілі. Крім того, автомобіль марки Porshe, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2008 року випуску, взагалі не передавався позивачу, що підтверджувалося ОСОБА_2 в судових засіданнях.

Також ОСОБА_1 звертає увагу, що суди безпідставно поклали на позивача тягар доказування достатності у відповідачів майна, на яке може бути звернено стягнення.

Доводи інших учасників справи

У березні 2019 року від ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Танцюра К. Л., надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній вказує, що суди попередніх інстанцій зробили вірний висновок про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту недостатності та відсутності майна у боржника, що є головною підставою для звернення з такими позовними вимогами у розумінні статей 366 367 ЦК України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу.

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що на виконанні у Солом`янському РВ ДВС міста Києва перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Солом`янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 4 883 749, 20 грн.

З матеріалів виконавчого провадження, копія якого міститься в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_2 на праві власності належать транспортні засоби: автомобілі марки Maserati державний номерний знак НОМЕР_3 , марки Porshe, державний номерний знак НОМЕР_1 , марки Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_2 та марки Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_4 .

З акту приймання-передачі транспортного засобу від 07 червня 2017 року вбачається, що автомобіль марки Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_2 було передано стягувачу в рахунок погашення заборгованості.

Постановою державного виконавця від 19 червня 2017 року автомобілі марки Maserati державний номерний знак НОМЕР_3 та марки Porshe, державний номерний знак НОМЕР_1 було оголошено у розшук.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 22 вересня 2017 року було замінено спосіб та порядок виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року та в рахунок погашення боргу ОСОБА_2 у власність ОСОБА_1 передано автомобіль марки Porshe, державний номерний знак НОМЕР_1 та марки Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Згідно з умовами договорів застави від 29 серпня 2011 року, укладених між позивачем та ОСОБА_2 , в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором позики, сторони погодили вартість заставних транспортних засобів - автомобілів марки Porshe, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2008 року випуску та марки Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_2 , в розмірі 1 440 000 грн та 2 800 000 грн, що було встановлено рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Києва від 12 жовтня 1990 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано. В актовому записі про шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмітка про розірвання шлюбу відсутня.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-ІХ) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

На підставі частини першої статті 48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно з частиною п`ятою статті 48 Закону у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Відповідно до частини першої статті 366 ЦК України кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що у разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Для реалізації кредитором такої вимоги підлягають з`ясуванню усі обставини, передбачені статтею 366 ЦК України (недостатність у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, можливість чи неможливість виділу в натурі частки із спільного майна в натурі без повної втрати і зміни її цільового призначення, тощо).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні у Солом`янському РВ ДВС міста Києва перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Солом`янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 4 883 749, 20 грн.

Крім того, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що боржник ОСОБА_2 повідомив державного виконавця про передачу стягувачу ОСОБА_1 запчастин в рахунок погашення боргу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суди попередніх інстанцій посилалися на відсутність в матеріалах справи доказів щодо вартості майна, переданого стягувачу в ході виконання рішення суду, та розміру заборгованості, яка була погашена шляхом передачі ОСОБА_2 ОСОБА_1 автомобіля марки Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_2 , а також відсутність доказів на підтвердження оцінки інших транспортних засобів, належних відповідачу.

Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком, оскільки судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх обставин справи, які необхідні для ухвалення законного, обґрунтованого та мотивованого рішення у справі, зокрема суди не встановили розміру вартості майна, переданого стягувачу боржником, а також не встановлено інше належне ОСОБА_2 майно, на яке може бути звернено стягнення у рахунок погашення заборгованості та його розміру.

Так, в матеріалах виконавчого провадження маються докази про наявність у ОСОБА_2 іншого майна, яке він запропонував для реалізації та спрямування отриманих коштів на задоволення вимог позивача, проте будь-яких дій щодо оцінки та реалізації вказаного майна не вчинено.

Лише за встановлення цих обставин висновок про відсутність підстав для виділення частки майна боржника був би вірним.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про виділ частки в натурі з метою її реалізації для погашення боргу позивач посилався на невиконання відповідачем ОСОБА_2 рішення суду про стягнення боргу та звернення стягнення на заставне майно, окрім автомобіля марки Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_2 , який було передано стягувачу в рахунок погашення заборгованості відповідно до акту приймання-передачі транспортного засобу від 07 червня 2017 року, однак суди не встановили, який розмір боргу було відшкодовано передачею цього майна.

ОСОБА_1 також зазначив, що автомобіль марки Porshe, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2008 року випуску, який належить ОСОБА_2 позивачу не передавався, матеріали справи не містять доказів перереєстрації вказаного автомобіля на ОСОБА_1 .

Крім того, за фактом незаконного відчуження ОСОБА_2 заставного автомобіля марки Porshe, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2008 року випуску, який знаходиться під арештом, проводиться досудове розслідування.

Також слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження отримання ОСОБА_1 запчастин в рахунок погашення боргу та оцінки їх вартості.

Згідно з статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

ОСОБА_2 повинен спростувати належними та допустимими доказами відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Однак відповідачі не надали доказів виконання ними рішення суду про стягнення боргу та звернення стягнення на заставне майно, не зазначили розміру боргу, який сплачено ОСОБА_2 на виконання вказаного рішення.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично-значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (пункт 41 рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним стосовно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 63 рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі проти Італії»).

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом із тим, відмова у задоволенні даного позову перешкоджає законному способу виконання судового рішення, що набрало законної сили, отже, порушує право позивача на судовий захист.

Суди не врахували вказані вимоги норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановили та не перевірили обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому дійшли передчасного висновку про відсутність правових підстав для виділу частини земельної ділянки у зв`язку з достатньою кількістю іншого майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення у рахунок погашення боргу.

Таким чином, всупереч вимогам процесуального закону суди не з`ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

За вказаних обставин, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Отже, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Щодо клопотання про доповнення касаційної скарги

14 квітня 2020 року на електронну пошту Верховного Суду від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Титаренко Т. А., надійшло клопотання про доповнення касаційної скарги не підписане електронним цифровим підписом.

Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником (частина друга статті 183 ЦПК України). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника) (абзац перший частини восьмої статті 43 ЦПК України). Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог, зокрема, частини другої статті 183 ЦПК України, повертає її заявнику без розгляду (частина четверта вказаної статті).

Оскільки клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Титаренко Т. А., про доповнення касаційної скарги, надіслане 14 квітня 2020 року на електронну пошту Верховного Суду, не було скріплене електронним цифровим підписом, колегія суддів повертає це клопотання заявникові без розгляду.

Керуючись статтями 400 402 403 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Титаренко Тарас Анатолійович, про доповнення касаційної скарги повернути заявнику без розгляду.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Титаренко Тарас Анатолійович, задовольнити частково.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 25 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська