12.11.2023

№ 360/1998/18

Постанова

Іменем України

31 березня 2021 року

м. Київ

справа № 360/1998/18

провадження № 61-21700св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Фастівська місцева прокуратура Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Кладієвське лісове господарство», Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства,

відповідачі: Бородянська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Іванової І. В., Мазурик О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року Фастівська місцева прокуратура Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Кладієвське лісове господарство» (далі - ДП «Кладієвське лісове господарство»), Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства звернулася до суду з позовом до Бородянської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Позовну заяву мотивовано тим, що розпорядженням Бородянської районної державної адміністрації Київської області від 16 листопада 2005 року № 752 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства в межах Бабинецької селищної ради» вилучено земельні ділянки, загальною площею 40,000 га, із земель державної власності. Ці земельні ділянки надані йому в довгострокову оренду та затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства.

Розпорядженням Бородянської районної державної адміністрації Київської області від 04 березня 2008 року № 272 «Про припинення ОСОБА_1 права оренди на земельну ділянку та надання дозволу громадянам на оформлення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Бабинецької селищної ради» надано дозвіл 20 громадянам на оформлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Бабинецької селищної ради, за межами населеного пункту смт Бабинці Бородянського району Київської області.

Розпорядженням Бородянської районної державної адміністрації Київської області від 04 вересня 2008 року № 1473 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 20 громадянам України, загальною площею 40 га, по 2,0 га кожному.

У подальшому розпорядженням Бородянської районної державної адміністрації Київської області від 16 березня 2009 року № 437 затверджено технічну документацію із землеустрою та змінене функціональне використання земельних ділянок, загальною площею 16,0282 га, які належать громадянам на праві приватної власності для ведення особистого селянського господарства в землі для ведення садівництва на території Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області.

16 березня 2009 року на підставі розпорядження Бородянської районної державної адміністрації Київської області від 16 березня 2009 року № 437 ОСОБА_3 отримала державний акт серії ЯЖ № 654245 на право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,2424 га, кадастровий номер 3221055300:04:001:0205; ОСОБА_5 отримала державний акт серії ЯЖ № 654248 на право власності на земельну ділянку, загальною площею 1,9999 га, кадастровий номер 3221055300:04:001:0216; ОСОБА_4 отримав державний акт серії ЯЖ № 654249 на право власності на земельну ділянку, загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3221055300:04:001:0217, для ведення садівництва на території Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області.

28 грудня 2009 року ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу № № 2126, 2123 відчужив на користь ОСОБА_1 земельні ділянки, загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3221055300:04:001:0217, загальною площею 1,9999 га, кадастровий номер 3221055300:04:001:0216.

Також 06 грудня 2011 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 2153 відчужила ОСОБА_2 земельну ділянку, загальною площею 0,2424 га, кадастровий номер 3221055300:04:001:0205.

Фастівська місцева прокуратура Київської області зазначає, що розпорядження Бородянської районної державної адміністрації Київської області від 04 вересня 2008 року № 1473 в частині затвердження ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 проектів землеустрою щодо відведення та передачі їм у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області та розпорядження Бородянської районної державної адміністрації Київської області від 16 березня 2009 року № 437 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо зміни функціонального використання цих земельних ділянок із земель для ведення особистого селянського господарства в землі для ведення садівництва є недійсними, оскільки прийняті поза межами її компетенції та вважає, що вони прийняті відносно земельних ділянок лісогосподарського призначення, що перебувають в користуванні ДП «Клавдієвське лісове господарство», тому спірні земельні ділянки підлягають витребуванню в державну власність.

Ураховуючи викладене, Фастівська місцева прокуратура Київської області просила визнати недійсними:

- розпорядження Бородянської районної державної адміністрації Київської області від 16 листопада 2005 року № 752 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства в межах Бабинецької селищної ради»;

- розпорядження Бородянської районної державної адміністрації Київської області від 04 вересня 2008 року № 1473 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області» в частині затвердження ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 2,0 га кожному та в частині затвердження ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2424 га для ведення особистого селянського господарства на території Бабинецької селищної ради, за межами смт Бабинці Бородянського району Київської області та передачі їм у власність цих земельних ділянок;

- розпорядження Бородянської районної державної адміністрації Київської області від 16 березня 2009 року № 437 «Про зміну функціонального використання земельних ділянок громадянам з ведення особистого селянського господарства на ведення садівництва на території Бабинецької селищної ради» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо зміни функціонального використання земельних ділянок, наданих ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , площею по 2 га кожному, та ОСОБА_3 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо зміни функціонального використання земельної ділянки, площею 0,2424 га, для ведення особистого селянського господарства, в землі для ведення садівництва на території Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області;

- державний акт від 13 липня 2009 року серії ЯЖ № 654245 на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, загальною площею 0,2424 га, кадастровий номер 3221055300:04:001:0205, зареєстрований за № 010990501991, для ведення садівництва на території Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області;

- державний акт від 13 липня 2009 року серії ЯЖ № 654248 на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, загальною площею 1,9999 га, кадастровий номер 3221055300:04:001:0216, зареєстрований за № 010990501992, для ведення садівництва на території Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області;

- державний акт від 13 липня 2009 року серії ЯЖ № 654249 на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3221055300:04:001:0217, зареєстрований за № 010990501993, для ведення садівництва на території Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області.

Витребувати на користь держави в особі ДП «Клавдієвське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2,0 га, кадастровий номер 3221055300:04:001:0217, та земельну ділянку, загальною площею 1,9999 га, кадастровий номер 3221055300:04:001:0216; з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,2424 га, кадастровий номер 3221055300:04:001:0205, загальною вартістю 111 123 188,00 грн, що розташовані на території Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 13 травня 2019 року у складі судді Унятицького Д. Є. у задоволенні позову Фастівської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі ДП «Кладієвське лісове господарство», Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що доводи позивача про те, що спірні земельні ділянки надані за рахунок земель лісового фонду та перебували в користуванні ДП «Клавдієвське лісове господарство» не підтверджені доказами, а надані позивачем докази не є належними та допустимими, оскільки не містять інформації про координати поворотних точок земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ДП «Клавдієвське лісове господарство», у зв`язку з чим неможливе проведення відповідних експертиз. Також судом було встановлено, що позивачем пропущено строк позовної давності, проте у задоволенні позову необхідно відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області Грабця І. Н. задоволено, рішення Бородянського районного суду Київської області від 13 травня 2019 року скасовано, позов Фастівської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Кладієвське лісове господарство», Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства задоволено.

Визнано недійсними розпорядження Бородянської районної державної адміністрації Київської області від 16 листопада 2005 року № 752 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства в межах Бабинецької селищної ради»; розпорядження від 04 вересня 2008 року № 1473 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області» в частині затвердження ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, по 2,0 га кожному, та в частині затвердження ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,2424 га, для ведення особистого селянського господарства на території Бабинецької селищної ради, за межами смт Бабинці та передачі їм у власність вказаних земельних ділянок; розпорядження від 16 березня 2009 року № 437 «Про зміну функціонального використання земельних ділянок громадянам з ведення особистого селянського господарства на ведення садівництва на території Бабинецької селищної ради» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо зміни функціонального використання земельних ділянок, наданих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , площею по 2 га кожному, та ОСОБА_3 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо зміни функціонального використання земельної ділянки, площею 0,2424 га, для ведення особистого селянського господарства, в землі для ведення садівництва на території Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області.

Визнано недійсними державні акти від 13 липня 2009 року серії ЯЖ № 654245 на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, загальною площею 0,2424 га, кадастровий номер 3221055300:04:001:0205, для ведення садівництва, зареєстрований за № 010990501991; від 13 липня 2009 року серії ЯЖ № 654248 на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, загальною площею 1,9999 га, кадастровий номер 3221055300:04:001:0216, зареєстрований за № 010990501992; від 13 липня 2009 року серії ЯЖ № 654249 на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3221055300:04:001:0217, для ведення садівництва на території Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області, зареєстрований за № 010990501993.

Витребувано на користь держави в особі ДП «Клавдієвське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2,0 га, кадастровий номер 3221055300:04:001:0217 та земельну ділянку, загальною площею 1,9999 га, кадастровий номер 3221055300:04:001:0216, на території Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області.

Витребувано на користь держави в особі ДП «Клавдієвське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,2424 га, кадастровий номер 3221055300:04:001:0205, на території Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області.

Суд апеляційної інстанції постановив, що матеріалами справи підтверджено те, що спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення, тому Бородянська районна державна адміністрація Київської області усупереч вимогам статті 5 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) розпорядилася землями лісового фонду, що свідчить про перевищення нею передбачених законом повноважень, тому позовні вимоги є обґрунтованими.

Також позивачем не було пропущено строк позовної давності, оскільки про порушення прав особи, в інтересах яких заявлено позов, стало відомо після отримання відповідей на запит прокуратури в рамках кримінального провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що спірні земельні ділянки накладаються та входять до земель лісового фонду, оскільки відсутні належним чином завірені планово-картографічні лісовпорядкувальнні матеріали, передбачені Інструкцією про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року.

Також не врахував висновок державної експертизи землевпорядної документації від 02 вересня 2008 року № 5-137с, затверджений Головним управлінням земельних ресурсів у Київській області.

Суд апеляційної інстанції усупереч вимогам статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) витребував спірні земельні ділянки у їх власників без визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

Крім того, відповідно до наданих позивачем до суду матеріалів вбачається, що про порушення свого права позивачу було відомо ще в 2014 році, що свідчить про пропуск строку звернення до суду.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзивах на касаційну скаргу прокуратура Київської області зазначила, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року і витребувано із Бородянського районного суду Київської області цивільну справу № 360/1998/18.

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набуття чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

Відповідно до розпорядження Бородянської районної державної адміністрації Київської області від 16 листопада 2005 року № 752 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства в межах Бабинецької селищної ради» вилучені земельні ділянки, загальною площею 40,0000 га, з них ріллі 32,6125 га та 7,3875 га пасовищ, із земель державної власності (землі запасу Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області); надано ОСОБА_1 в довгострокову оренду (терміном на 25 років) земельні ділянки, загальною площею 40,0000 га, з них ріллі 32,6125 га та 7,3875 га пасовищ, для ведення фермерського господарства, за рахунок земель запасу Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області та затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства.

Розпорядженням Бородянської районної державної адміністрації Київської області від 04 вересня 2008 року № 1473 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області» затверджений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 20 громадянам України (згідно з додатком), загальною площею 40 га, по 2,0 га кожному, для ведення особистого селянського господарства на території Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області, за межами смт Бабинці Бородянського району Київської області; передано 20 громадянам України (згідно з додатком) у власність земельні ділянки, загальною площею 40 га, по 2,0 га кожному, з наступною видачою державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області.

Також розпорядженням Бородянської районної державної адміністрації Київської області від 16 березня 2009 року № 437 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо зміни функціонального використання земельних ділянок, загальною площею 16,0282 га, які належать громадянам на праві приватної власності для ведення особистого селянського господарства, в землі для ведення садівництва на території Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області; змінено функціональне використання земельних ділянок, загальною площею 16,0282 га, які належать громадянам на праві приватної власності для ведення особистого селянського господарства, в землі для ведення садівництва на території Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області; надано дозвіл на виготовлення державних актів на право власності на землю.

06 грудня 2011 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 2153 відчужила ОСОБА_2 земельну ділянку, загальною площею 0,2424 га, кадастровий номер 3221055300:04:001:0205.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Щодо суті спору

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства (частини перша, друга та четверта статті 20 ЗК України).

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (стаття 21 ЗК України).

За змістом частини другої статті 3 ЗК України земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу.

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Відповідно до частини другої статті 1 ЛК України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Згідно зі статтею 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізовується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Згідно з частинами першою, другою статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районний державних адміністрацій, державних органів приватизації, центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів відповідно до закону.

Частиною другою статті 5 ЛК України передбачено, що віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Відповідно до статті 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин повинні визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Згідно з пунктом 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами.

Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 24 грудня 2014 року у справі № 6-212цс14, від 25 січня 2015 року у справі № 6-224цс14, від 23 грудня 2015 року у справі № 6-377цс15.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з пунктами «а», «б», «в», «г» частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Положеннями частини першої статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно зі змістом абзацу першого пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до частини першої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін (частина сьома статті 118 ЗК України).

Згідно зі статтею 50 Закону України «Про землеустрій» у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок складаються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статей 56 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Порядок вилучення земельних ділянок, зокрема, із земель державної власності, наданих у постійне користування, визначено статтею 149 ЗК України.

Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування (частина перша статті 149 ЗК України). Згідно з частиною другою зазначеної статті вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень

Частиною дев`ятою статті 149 ЗК України передбачено, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси - площею понад 1 га для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 48 ЛК України в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Судом апеляційної інстанції встановлено та не спростовується матеріалами справи, що відповідно до викопіювання з планшетів № № 3, 4 Здвижівського лісництва кв. 47 ДП «Кладієвське лісове господарство», землевпорядкування 2003-2014 років земельні ділянки з кадастровими номерами 3221055300:04:001:0205, 3221055300:04:001:0216, 3221055300:04:001:0217 накладаються на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у користуванні ДП «Клавдієвське лісове господарство».

Згідно з листом ДП «Клавдієвське лісове господарство» при лісовпорядкуванні 2003 -2014 років встановлено, що на зазначених земельних ділянках зростають дубові, соснові та вільхові насадження.

Відповідно до фрагментів з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами частини кварталів і таксаційних виділів Здвижівського лісництва ДП ««Кладієвське лісове господарство» земельна ділянка, кадастровий номер 3221055300:04:001:0205, накладається на квартал 47 виділи 34, 35 , земельна ділянка, кадастровий номер 3221055300:04:001:0216, накладається на квартал 47, виділ 40, а земельна ділянка, кадастровий номер 3221055300:04:001:0217, накладається на квартал 47, виділи 40, 43, 45.

З листів Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 29 березня 2018 року, від 18 квітня 2018 року вбачається, що управління лісового та мисливського господарства не надавало погодження про зміну цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення кадастрові номери: 3221055300:04:001:0205; 3221055300:04:001:0216; 3221055300:04:001:0217.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що учасники справи не заперечували того, що спірні земельні ділянки межують із землями лісогосподарського призначення.

Будь-яких доказів про те, що при наданні спірних земельних ділянок було погоджено межі земельних ділянок із суміжним землекористувачем ДП «Клавдієвське лісове господарство» матеріали справи не містять.

Відповідно до пояснювальної записки інженера-землевпорядника, яка міститься в матеріалах земельно-кадастрової інформації, при виконанні робіт зі складання проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок було детально досліджено і встановлено в натурі місце розташування зовнішніх меж земельних ділянок в присутності землевласників, представника сільської ради та представника районного відділу земельних ресурсів та суміжних землекористувачів, про що складено відповідні акти погодження меж.

Однак у актах встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельних ділянок ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 за 2008 рік у графі «в присутності представника районної державної адміністрації» будь - які записи відсутні, у графі «суміжних землекористувачів» вказано, землі селищної ради, проте прізвища особи, яка була присутня при погодженні меж не вказано та підписи такої особи у актах відсутні. Інших доказів про те, що виділ земельних ділянок було погоджено із суміжним землекористувачем земель лісогосподарського призначення відповідачами не надано.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що матеріалами справи підтверджено накладання меж земельних ділянок з кадастровими номерами: 3221055300:04:001:0205; 3221055300:04:001:0216; 3221055300:04:001:0217 на земельні ділянки лісогосподарського призначення.

Таким чином, розпорядження Бородянської районної державної адміністрації Київської області від 16 листопада 2005 року № 752 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства»; від 04 вересня 2008 року № 1473 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області» в частині затвердження ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, по 2,0 га кожному, та в частині затвердження ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,2424 га; від 16 березня 2009 року № 437 «Про зміну функціонального використання земельних ділянок громадянам з ведення особистого селянського господарства на ведення садівництва на території Бабинецької селищної ради» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо зміни функціонального використання земельних ділянок, наданих ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , та державні акти, видані зазначеним особам на право власності на ці земельні ділянки, підлягають визнанню недійсними, оскільки видані з порушенням вимог чинного земельного та лісового законодавства України.

Щодо вимог про витребування земельних ділянок із незаконного володіння

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку усіх сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Натомість, можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що у цій справі добросовісні набувачі внаслідок вилучення земельних ділянок з їх незаконного володіння не понесуть надмірний тягар, оскільки вони не позбавлені права отримати кошти, сплачені за ці земельні ділянки від продавців у порядку двосторонньої реституції. Самі ж продавці отримали ці земельні ділянки з порушенням вимог земельного та лісового законодавства безоплатно. ОСОБА_4 відчужив земельні ділянки на користь ОСОБА_1 через п`ять місяців після набуття права власності на земельні ділянки, а ОСОБА_3 відчужила земельну ділянку на користь ОСОБА_2 через два роки після набуття права власності на земельну ділянку.

Ні продавці цих земельних ділянок, ні покупці не надали будь-яких доказів про те, що ці земельні ділянки ними оброблялися та в їх обробіток вкладено певні кошти та навіть на такі обставини не посилалися.

Навпаки при намаганні суду з`ясувати питання про причини неможливості ведення фермерського господарства, для ведення якого вперше і було відведено земельну ділянку, до складу якої ввійшли і три спірні земельні ділянки (відсутність матеріальних та технічних ресурсів, чи у зв`язку з тим, що частина земельних ділянок вкрита лісами), ОСОБА_1 , пославшись на те, що такі питання не входять до предмета доказування, висловив недовіру складу суду та залишив зал судових засідань.

Таким чином, у справі, що переглядається, переважає загальний інтерес держави у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації.

Щодо строку позовної давності

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

На віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність. Вказаний висновок щодо застосування норм права висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган.

Вказаний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18) та у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 183/2534/16-ц (провадження № 61-10839св18).

При вирішенні цього спору апеляційний суд виходив з тих обставин, що про оскаржувані розпорядження, а також про оформлення державних актів на право власності на спірні земельні ділянки ДП «Клавдієвське лісове господарство» та Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства Бородянська районна державної адміністрації Київської області не повідомляла, межі при відведенні земельних ділянок з ДП «Клавдієвське лісове господарство» не погоджувала, спірні земельні ділянки не оброблялися та не огороджувалися, останнє не знало та не могло знати про відчуження спірних земельних ділянок на користь фізичних осіб.

Про порушене право особи, в інтересах яких заявлено позов, дізналися після отримання відповідей на запити прокуратури в рамках кримінального провадження № 12016110120000323. Відповіді Головного управління Держгеокадастру у Київській області на запити прокуратури, у яких зазначалося про те, що спірні земельні ділянки були передані у приватну власність фізичним особам отримані у березні-липні 2018 року. Позов подано до суду у вересні 2018 року, тому позовна давність позивачем не пропущена.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк