Постанова
Іменем України
21 липня 2021 року
м. Київ
справа № 361/5840/19
провадження № 61-259св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2020 року в складі судді Сердинського В. С. та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року в складі колегії суддів: Суханової Є. М., Сержанюка А. С., Гуля В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 02 серпня 2005 року до 21 травня 2019 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , під час якого ними на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 05 липня 2016 року було придбано земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 3221281201:01:005:0027, для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки відповідач у добровільному порядку відмовляється поділити зазначене спільне майно, позивач просила суд визнати за нею право власності на Ѕ частину спірної земельної ділянки, а іншу половину ділянки залишити у власності відповідача.
У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання боргу спільним боргом подружжя.
В обґрунтування позову вказав, що 03 липня 2016 року між ним та ОСОБА_3 був укладений договір позики, за умовами якого він отримав у позику від неї грошові кошти в розмірі 600 000 грн зі строком їх повернення до 03 липня 2019 року. Гроші він позичав в присутності своєї колишньої дружини ОСОБА_1 , вони мали намір на спірній земельній ділянці побудувати станцію технічного обслуговування автомобілів.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу з нього на користь ОСОБА_3 стягнуто суму боргу в розмірі 600 000 грн. Оскільки даний договір позики був укладений в інтересах сім`ї, тому боргове зобов`язання повинно бути визнане спільним боргом подружжя, його та ОСОБА_1 , у рівних частках.
За таких обставин просив визнати борг за договором позики від 03 липня 2016 року в розмірі 600 000 грн ОСОБА_2 з ОСОБА_1 спільним боргом подружжя.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 3221281201:01:005:0027, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та залишено у власності ОСОБА_2 Ѕ частину вказаної земельної ділянки.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано борг за договором позики від 03 липня 2016 року у розмірі 600 000 грн ОСОБА_2 з ОСОБА_1 спільним боргом подружжя.
Судові рішення в частині вирішення позову ОСОБА_1 мотивовані тим, що спірне нерухоме майно в розумінні норм статті 60 СК України є об`єктом спільної сумісної власності сторін по справі як колишнього подружжя, відтак підлягає поділу в рівних частках кожному.
Ухвалюючи рішення в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання спільним боргом подружжя борг за договором позики від 03 липня 2016 року в розмірі 600 000 грн, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що крім права спільної сумісної власності на придбану земельну ділянку за рахунок позичених грошових коштів, внаслідок укладення договору позики у формі розписки у подружжя також виникло і зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення позиченої грошової суми, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.
Посилались на те, що факт укладення договору позики підтверджується преюдиційними обставинами, встановленими судами у справі № 361/7266/19.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У грудні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року в частині задоволення зустрічного позову та просила ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 20 листопада 2019 року в справі № 211/591/18, від 07 жовтня 2020 року в справі № 752/7501/18, від 18 листопада 2020 року в справі № 638/20102/16-ц, від 21 вересня 2020 року в справі № 638/637/17, від 30 січня 2020 року в справі № 372/1558/16-ц.
Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази.
Касаційна скарга мотивована тим, що зі змісту копії боргової розписки, відповідно до якої відповідачі узяв у борг гроші, неможливо встановити на які саме потреби були витрачені ці кошти та у якій сумі. Зазначає, що спірна земельна ділянка коштувала 84 000 грн, отже використання усієї суми боргу (600 000 грн) в інтересах сім`ї не доведено. Спірна розписка є нечитабельною, її оригінал суди не досліджували. Заперечення ОСОБА_1 про те, що договір позики ОСОБА_2 не підписував і він укладений не у 2016 році, а пізніше, суди не перевірили, безпідставно пославшись на судове рішення у справі № 361/7266/19, яке не може бути підставою звільнення від доказування, оскільки вона не брала участі у розгляді цієї справи.
У лютому 2021 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 05 січня 2021 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2021 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 02 серпня 2005 року до 21 травня 2019 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , під час якого ними на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 05 липня 2016 року було придбано земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 3221281201:01:005:0027, для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
03 липня 2016 року ОСОБА_2 складено розписку про те, що він отримав у борг від ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 600 000 грн, які зобов`язувався повернути до 03 липня 2019 року, з метою придбання земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва станції технічного обслуговування.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2019 року з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 600 000 грн за договором позики від 03 липня 2019 року (справа № 361/7276/19).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Оскільки касаційна скарга містить доводи в частині вирішення судами зустрічного позову, тому законність й обґрунтованість оскаржуваних судових рішень відповідно до вимог статті 400 ЦПК України переглядається судом касаційної інстанції лише у цій частині.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам судові рішення попередніх інстанцій не відповідають з таких підстав.
Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов висновку, що внаслідок укладення договору позики у формі розписки у подружжя виникло зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення позиченої грошової суми, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники. При цьому суд виходив із того, що подружжя придбало спірну земельну ділянку та здійснило комплекс робіт щодо неї за рахунок позичених грошових коштів за договором від 03 липня 2016 року.
Колегія суддів вважає, що вказані висновки судів не ґрунтуються на матеріалах і обставинах справи та є передчасними з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частина друга статті 1047 ЦК України). Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником коштів із зобов`язанням їх повернення.
У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).
Правовий аналіз частини четвертої статті 65 СК України дає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов`язану особу (боржника). Тобто, на рівні закону закріплено об`єктивний підхід, оскільки він не пов`язує виникнення обов`язку другого з подружжя з фактом надання ним згоди на вчинення правочину. Навіть якщо другий з подружжя не знав про укладення договору він вважатиметься зобов`язаною особою, якщо об`єктивно цей договір було укладено в інтересах сім`ї та одержане майно було використано в інтересах сім`ї. Такий підхід в першу чергу спрямований на забезпечення інтересів кредиторів.
За таких обставин суди повинні досліджувати, чи отримані грошові кошти були витрачені в інтересах сім`ї, чи підтверджено це відповідними доказами, а також з`ясовувати, чи надавав інший ж подружжя у письмовій формі згоду на укладення договору позики.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах: від 28 серпня 2019 року (справа № 638/20603/16, провадження № 61-26089св18) та від 08 квітня 2020 року (справа № 361/7130/15-ц, провадження № 61-1843св20).
Заперечуючи проти позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 зазначала, що позивачем не надано належних і допустимих доказів про укладення договору позики ОСОБА_2 саме 03 липня 2016 року, та вказуючи на фальсифікацію цього договору й неможливість прочитання тексту розписки, подала до суду першої інстанції клопотання про призначення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи.
Вказані клопотання у порушення норм статті 12 ЦПК України були залишені судом першої інстанції поза увагою та не були вирішені, чим суд допустив неповноту в з'ясуванні обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
На вказані порушення норм процесуального законодавства судом першої інстанції не звернув уваги й апеляційний суд. При цьому суди не надали належної правової оцінки доводам ОСОБА_1 про те, що спірна розписка є нечитабельною, та безпідставно послались на те, що факт укладення між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 договору позики на суму 600 000 грн для придбання спірної земельної ділянки не підлягає доказуванню, оскільки ці обставини установлені судовим рішенням, ухваленим у справі № 361/7266/19.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із положеннями статті 54 ЦПК України якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред`явити вимоги до сторони, така сторона зобов`язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява. У разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред`явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред`явленого цією третьою особою до такої сторони.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2019 року в справі № 361/7276/19 установлені обставини укладення ОСОБА_3 з ОСОБА_2 03 липня 2019 року договору позики на суму 600 000 грн та використання останнім як позичальником цих коштів на придбання спірної земельної ділянки, яка є предметом поділу в цій справі. При цьому ОСОБА_2 визнав цей позов та не заперечував проти його задоволення.
У результаті ухвалення зазначеного судового рішення ОСОБА_2 набув право вимагати від ОСОБА_1 визнавати це зобов'язання спільним боргом подружжя, яке реалізував шляхом подання зустрічного позову в цій справі.
З огляду на зазначене ОСОБА_2 був зобов'язаний сповістити свою дружину ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі № 361/7276/19 і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі, проте не зробив цього.
Таким чином, обставини щодо укладення договору позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на суму 600 000 грн з метою придбання земельної ділянки, які встановлені судовим рішенням у справі № 361/7266/19, не мають юридичних наслідків при розгляді позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання боргу спільним боргом подружжя.
З урахуванням викладеного, у касаційній скарзі ОСОБА_1 підставно вказує, що обставини, встановлені у справі № 361/7276/19, які суди вважали преюдиційними у цій справі, такими не є, оскільки вона не брала участь у вказаній справі та була позбавлена можливості їх спростувати у передбаченому законом порядку в межах розгляду цієї справи.
Окрім цього, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам ОСОБА_1 про те, що спір про стягнення з ОСОБА_2 коштів за договором позики від 03 липня 2016 року (справа № 361/7266/19) був ініційований ОСОБА_3 у жовтні 2019 року, тобто після звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом у серпні 2019 року, що на переконання останньої може свідчити про іншу дату складення вказаної боргової розписки і саме з метою з`ясування цих обставин нею було подано до суду клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, яке не було вирішено судом.
Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.
Заперечуючи обставини того, що ОСОБА_2 уклав договір в інтересах сім'ї і на потреби сім'ї витратив отримані за договором позики грошові кошти у сумі 600 000 грн, ОСОБА_1 звертала увагу на те, що вартість придбаної в період шлюбу земельної ділянки становить 84 000 грн.
Суди не дослідили чи були використані на потреби сім'ї і інші кошти.
За таких обставин суди дійшли передчасних та необґрунтованих висновків про наявність правових підстав кваліфікувати ОСОБА_1 , як зобов`язану особу (боржника) за укладеним ОСОБА_2 договором позики у формі розписки, не дослідивши питання щодо наявності згоди ОСОБА_1 на його укладення, та не надавши належної правової оцінки доводам останньої щодо недоведеності ОСОБА_2 факту укладення цього правочину в інтересах сім`ї та використання отриманих за ним коштів саме в інтересах сім`ї.
Відповідно пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.
Суди попередніх інстанцій у порушення статей 12 89 263 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернули; не з`ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин; не перевірили усіх доводів сторін, й не надали належної правової оцінки поданим ними доказам, не сприяли всебічному й повному з`ясуванню дійсних обставин справи, що мають юридичне значення для її вирішення, допустивши неповноту у з`ясуванні таких обставин.
Зазначене вище перешкоджає суду касаційної інстанції без встановлення вказаних фактичних обставин ухвалити правильне рішення по суті спору. При цьому суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Згідно з пунктами 1, 2 частини третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами повністю не встановлено, а тому судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що відповідно в силу статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання боргових зобов`язань спільним боргом подружжя.
Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Керуючись статтями 400 411 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року скасувати в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання боргових зобов`язань спільним боргом подружжя та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович