Постанова
Іменем України
03 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 362/1872/19
провадження № 61-14403св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія»,
представник відповідача - Карась Андрій Андрійович,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скаргиприватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» та ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області у складі судді Ковбеля М. М. від 19 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Сержанюка А. С., Гуля В. В., від 16 червня 2021 року.
Основний зміст позовної заяви та її обґрунтування
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»
(далі - ПрАТ «СК «Гарантія»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2 , про захист прав споживачів.
Свої вимоги мотивувала тим, що 26 липня 2007 року між нею та ПрАТ «СК «Гарантія» укладений договір № 7НВ-1928-1/07 страхування позичальника на випадок смерті та стійкої втрати працездатності (інвалідності). Вигодонабувачем за цим договором визначено ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», яке у подальшому відступило право вимоги ОСОБА_2 . Внаслідок отримання 05 червня 2008 року закритої черепно-мозкової травми (струс головного мозку) їй була встановлена друга група інвалідності, що відповідно до пункту 5 укладеного між сторонами договору страхування від 26 липня 2007 року № 7НВ-1928-1/07 є страховим випадком, про що було повідомлено відповідача. ОСОБА_1 зазначала, що 08 грудня 2008 року ПрАТ «СК «Гарантія» відмовило у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що вона не здійснила сплату чергового платежу на наступний рік до 26 липня 2008 року.
Посилаючись на те, що відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є незаконною, оскільки страховий випадок трапився з нею у період дії вказаного договору, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила стягнути з ПрАТ «СК «Гарантія» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 1 929 731,25 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області
від 19 травня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право на звернення до суду з позовом має лише особа, права, свободи чи інтереси якої порушено, не визнано або оспорено. Оскільки відповідно до укладеного між сторонами договору від 26 липня 2007 року № 7НВ-1928-1/07 страхове відшкодування підлягає стягненню на користь вигодонабувача, тому в разі відмови у такій виплаті, саме вигодонабувач ОСОБА_2 має право звернутися до суду з позовом про стягнення на його користь невиплаченого страхового відшкодування.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «Гарантія» залишено без задоволення, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2020 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про відмову в задоволенні позову, оскільки ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом порушених, невизнаних, оспорюваних прав та інтересів ОСОБА_2 .
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції та доводи осіб, які їх подали
У серпні 2021 року ПрАТ «СК «Гарантія» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить змінити рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року, виключивши з мотивувальних частин судових рішень посилання на те, що ОСОБА_2 є вигодонабувачем.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень ПрАТ «СК «Гарантія» вказує відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України) та порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що висновок судів попередніх інстанцій про те, що третя особа ОСОБА_2 є вигодонабувачем за договором страхування 26 липня 2007 року № 7НВ-1928-1/07 суперечить як умовами цього договору, так і положенням статті 629, частини четвертої статті 636, частини другої статті 985 ЦК України, частини третьої
статті 3 Закону України «Про страхування». Вигодонабувачем
є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», оскільки договір страхування укладався виключно на його користь. На думку заявника, суд першої інстанції не повинен був брати до уваги договори про відступлення права вимоги, які містяться у матеріалах справи, оскільки відповідно до частини першої
статті 78 ЦПК України останні одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
У прохальній частині касаційної скарги ПрАТ «СК «Гарантія» просить викликати представника відповідача до суду для надання пояснень.
За змістом частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Частиною тринадцять статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ураховуючи те, що триває попередній розгляд справи, повідомлення учасників справи не передбачено положеннями ЦПК України, судом касаційної інстанції в межах касаційного провадження не проводиться встановлення обставин справи і фактів, а також не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, клопотання ПрАТ «СК «Гарантія» задоволенню не підлягає.
У вересні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявниця зазначила відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).
Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що поза увагою судів залишилось те, що страховий випадок трапився з нею під час першого року страхування, а тому відсутність оплати страхового платежу за другий рік страхування не може вважатись підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. На думку ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідно до статті 636 ЦК України страхувальник (позивач) шляхом подання позову має право вимагати виконання обов`язку щодо сплати відшкодування саме на користь третьої особи ОСОБА_2 , який є новим кредитором.
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «СК «Гарантія».
Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ «СК «Гарантія» просить суд касаційної інстанції залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, посилаючись на те, що наведені у ній доводи не відповідають дійсності та спростовуються листом від 08 грудня 2008 року, відповідно до якого відповідач не відмовляв позивачу у виплаті страхового відшкодування, а лише просив надати документи на підтвердження сплати страхового платежу за другий рік (період) страхування.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 липня 2007 року між ПрАТ «СК «Гарантія»та ОСОБА_1 укладений договір № 7НВ-1928-1/07 страхування позичальника на випадок смерті та стійкої втрати працездатності (інвалідності).
За умовами вищевказаного договору вигодонабувачем є ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», виключно на його користь укладено договір страхування (пункт 3 договору).
Об`єктом страхування за цим договором є страхування майнових інтересів вигодонабувача, пов`язаних з ризиком отримання збитків в результаті смерті страхувальника або втрати ним працездатності (пункт 4 договору).
Відповідно до пункту 6 вищевказаного договору страховим випадком є смерть застрахованого в період дії договору або встановлення інвалідності застрахованому (І і ІІ груп) внаслідок дії негативних обставин, вказаних в пункті 5 цього договору (страхових ризиків), якими є нещасний випадок, первинне захворювання або захворювання, що потягло збитки вигодонабувача за кредитним договором № 014/1179/74/1433 від 26 липня 2007 року.
Пунктом 7 договору страхування визначено, що страхова сума за цим договором встановлюється за кожен рік страхування в розмірі планової заборгованості страхувальника за кредитним договором (основна сума кредиту плюс відсотки (за умови включення планових відсотків до розміру страхової суми)), яка визначається на підставі графіку погашення згідно із кредитним договором. Страхова сума на перший рік страхування за цим договором становить 1 929 731,25 грн.
Договір страхування набуває чинності з моменту сплати першого страхового платежу (тобто страхового платежу на перший рік (період) страхування), передбаченого, пунктом 10 цього договору страхування і діє до моменту закінчення терміну дії кредитного договору, за умови добросовісної сплати страхувальником щорічних страхових платежів. Договір припиняє свою дію у випадках, передбачених пунктом 17.2 цього договору (пункт 11 договору страхування).
Згідно з пунктом 15.1.3. у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити вигодонабувачу страхове відшкодування у відповідності до умов цього договору страхування.
05 червня 2008 року ОСОБА_1 отримала травму - струс головного мозку.
Згідно з довідкою Обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 ОСОБА_1 з 25 листопада 2008 року встановлено другу групу інвалідності до 01 грудня 2009 року.
У листі від 08 грудня 2008 року № 2187/08 ПрАТ «СК «Гарантія»вказало, що для продовження дії договору страхування ОСОБА_1 зобов`язана була сплатити черговий платіж до 26 липня 2008 року, у зв`язку з чим просило надати копію документів, що підтверджують сплату страхового платежу на користь ПрАТ «СК «Гарантія».
Право вимоги за кредитним договором від 26 липня 2007 року № 014/1179/74/1433, укладеним між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , неодноразово відступалось.
Відповідно до останнього договору про відступлення права вимоги від 20 червня 2018 року № 20 усі права вимоги кредитора до ОСОБА_1 за кредитним договором від 26 липня 2007 року № 014/1179/74/1433 відступлено ОСОБА_2 .
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційних скарг не містять відомостей, які б могли бути підставою для скасування судових рішень.
Згідно з положеннями пункту 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах або якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За змістом частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Згідно зі статтею 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання y разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Такою підставою для виникнення прав є укладання договору на користь третьої особи.
Згідно з частиною другою статті 985 ЦК України страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування. Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.
Аналогічні положення закріплені у статті 3 Закону України «Про страхування».
Особливість правового статусу вигодонабувача (третьої особи, на користь якої укладено договір страхування) полягає в тому, що йому належить право вимагати від страховика виконання обов`язків за укладеним договором страхування та отримати страхову виплату у випадку настання страхового випадку.
Згідно з частиною другою, четвертою статті 636 ЦК України виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.
Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 15 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому спросила стягнути з ПрАТ «СК «Гарантія» страхове відшкодування на користь ОСОБА_2 , який є вигодонабувачем, посилаючись на настання страхового випадку.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що кредитор як вигодонабувач звертався до ПрАТ «СК «Гарантія» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
Також матеріали справи не містять відомостей, що ОСОБА_1 на протязі 2008-2018 років зверталась до кредитора з приводу настання страхового випадку за договором № 014/1179/74/1433 від 26 липня 2007 року.
Встановивши фактичні обставини справи, надавши правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суди попередніх інстанцій дійшли загалом правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що в результаті встановлення їй другої групи інвалідності вигодонабувач зазнав збитків за кредитним договором № 014/1179/74/1433 від 26 липня 2007 року, як це передбачено пунктом 6 договору страхування № 014/1179/74/1433 від 26 липня 2007 року.
В результаті розгляду справи не було здобуто доказів на підтвердження того, що внаслідок отримання ОСОБА_1 другої групи інвалідності постраждали майнові інтереси кредитора (пункт 4 договору страхування № 014/1179/74/1433 від 26 липня 2007 року), і що ці інтереси потребують захисту шляхом пред`явлення ОСОБА_1 позову до страхової компанії.
Доводи касаційної скарги ПрАТ «СК «Гарантія» з посиланням на те, що ОСОБА_2 не є вигодонабувачем за договором страхування 26 липня 2007 року № 7НВ-1928-1/07 є безпідставними, оскільки згідно договору про відступлення права вимоги від 20 червня 2018 року № 20-06/18
ОСОБА_2 набув права кредитора за кредитним договором
№ 014/1179/74/1433 від 26 липня 2007 року. Презумпція правомірності договору про відступлення прав вимоги спростована не була.
Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Підстав для обов`язкового скасування судових рішень не встановлено.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» та ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович