ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2022 року
м. Київ
Справа № 362/6438/21
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/824/1947/2022
Провадження № 51 - 1995 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_4
суддів: ОСОБА_5, ОСОБА_6
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8.,
засудженого ОСОБА_1 ,
його захисника адвоката ОСОБА_9.,
представника потерпілого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_10,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021111140000609 від 25 жовтня 2021 року, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за касаційними скаргами захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_9. та представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_10 на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня
2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 09 червня 2022 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня
2021 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 286 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
У порядку ст. 53 ч. 4 КК України покарання у виді штрафу ОСОБА_1 призначено із розстрочкою його виплати на строк 5 місяців - по 10 200 гривень до 30 числа відповідного місяця, обчислюючи з місяця набрання вироком законної сили.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 15 563 гривні 24 копійки на відшкодування матеріальної шкоди та 75 000 гривень моральної шкоди, а також на користь держави 3 432 гривні 40 копійок процесуальних витрат за проведення судових експертиз.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 23 жовтня 2021 року приблизно о 10 годині 10 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Passat» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Струмкова в с. Іванковичі Обухівського району Київської області в напрямку котеджного комплексу «Маєток» по вул. Струмкова, 36, порушив вимоги пунктів 10.1, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху, не переконався в безпечності свого маневру об`їзду перешкоди - місця проведення ремонтних робіт, не дотримався безпечного інтервалу та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , який йшов у попутному напрямку по правому краю проїзної частини поряд з місцем проведення ремонтних робіт. У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 червня 2022 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_10 - без задоволення.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_11 в інтересах засудженого ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цивільного позову в кримінальному провадженні в частині стягнення моральної шкоди, просить змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 75 000 гривень, визначивши розмір стягнення 13 000 гривень. Указує на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази заподіяння ОСОБА_3 моральної шкоди, а рішення суду в цій частині не мотивоване. Зазначає, що при визначенні розміру моральної шкоди судом не враховані дані про особу ОСОБА_1 , який є пенсіонером і отримує лише 1 800 гривень пенсії.
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_12 в інтересах потерпілого ОСОБА_2 , посилаючись на несправедливість вироку в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди, а також процесуальних витрат, просить змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 15 563 гривні 24 копійки на відшкодування матеріальної шкоди та 60 000 гривень втраченого заробітку, 10 000 гривень витрат на правову допомогу та 150 000 на відшкодування моральної шкоди. Зазначає, що у результаті отриманої травми потерпілий ОСОБА_2 не мав можливості утримувати свою сім`ю, втративши заробіток за два місяці в сумі 60 000 гривень. Вважає, що визначена сума 75 000 гривень на відшкодування моральної шкоди є явно несправедливою, оскільки не покриває тих моральних страждань, які довелося понести потерпілому. Указує на те, що додатком до договору про надання правової допомоги було визначено фіксовану суму оплати гонорару адвоката 10 000 гривень, однак суд безпідставно відмовив у стягненні з ОСОБА_1 витрат на правову допомогу.
Заперечень на касаційні скарги захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_9. та представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_10 від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_11 та засуджений ОСОБА_1 у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги захисника та просили її задовольнити, а касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_10 вважали необґрунтованою та просили залишити її без задоволення.
Представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_12 у судовому засіданні підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити, а касаційну скаргу захисника вважав необґрунтованою та заперечував проти її задоволення.
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційні скарги захисника ОСОБА_9. та представника потерпілого ОСОБА_10 необґрунтованими і просила залишити їх без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, кваліфікація його дій та призначене покарання в касаційних скаргах не оспорюються.
Доводи касаційних скарг про неправильне вирішення цивільного позову є необґрунтованими.
Згідно зі ст. 127 ч. 2 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ст. 128 ч. 5 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Як видно із матеріалів кримінального провадження, потерпілим ОСОБА_2
24 грудня 2021 року пред`явлено цивільний позов до ОСОБА_1 про стягнення завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди в сумі
15 563 гривні 24 копійки, 60 000 гривень втраченого заробітку (упущену вигоду),
10 000 гривень витрат на правову допомогу та 150 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
Вироком суду першої інстанції зазначені позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.
Відповідно до ст. 22 ч. 2 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо (ст. 1166 частини 1, 3,
При цьому, виходячи із законодавчих приписів, у своєму рішенні суд повинен навести точний розрахунок присуджених сум для відшкодування матеріальної шкоди.
Оцінивши додані до цивільного позову копії документів, які підтверджують витрати ОСОБА_2 на відновлення своїх прав, а саме на лікування та відновлення здоров`я, наявність безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями ОСОБА_1 та наслідками, суд обґрунтовано стягнув з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 документально підтверджену суму матеріальної шкоди в сумі 15 563 гривні 24 копійки.
Мотивуючи свої позовні вимоги в частині стягнення втраченого заробітку, потерпілий ОСОБА_2 посилався на те, що він працює на ремонті доріг і його середньомісячний заробіток складає 30 000 гривень. У зв`язку з відсутністю в матеріалах кримінального провадження будь-яких доказів на підтвердження того, що потерпілий міг і повинен був отримати доходи в розмірі 60 000 гривень, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні цивільного позову в частині стягнення втраченого заробітку (упущеної вигоди). Документів, які б підтверджували такі обставини, представник потерпілого не додав і до касаційної скарги.
Згідно зі ст. 1167 ч. 1 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадів, встановлених частиною другою цієї статті.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховують вимоги розумності і справедливості (ст. 23 ч. 3 ЦК України).
Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
При визначенні розміру заподіяної ОСОБА_2 моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 , суд виходив з того, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я понад 21 день, йому було проведено оперативне втручання, після якого потерпілий перебував під наглядом травматолога та виключалися навантаження на ліву ногу протягом шести тижнів, та врахував зазначені потерпілим і встановлені в судовому засіданні обставини про характер та тривалість фізичних і душевних страждань.
Крім того, судом при визначення розміру моральної шкоди було враховано, що ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує 1 800 гривень пенсії на місяць.
Виходячи із вимог розумності та справедливості суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з
ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 75 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
За таких обставин доводи захисника ОСОБА_9. щодо зменшення розміру на відшкодування моральної шкоди до 13 000 гривень та доводи представника потерпілого ОСОБА_10 про необхідність збільшення розміру такого відшкодування до 150 000 гривень є безпідставними.
Що стосується доводів касаційної скарги представника потерпілого про безпідставну відмову судом у стягненні з ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 10 000 гривень, то вони також є необґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 124 ч. 1 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Такі витрати складаються, у тому числі, із витрат на правову допомогу
(ст. 118 ч. 1 п. 1 КПК України).
Згідно зі ст. 126 ч. 1 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалою.
Обґрунтовуючи свої вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу, потерпілий ОСОБА_2 посилався на Додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги від 21 грудня 2021 року, укладеного між потерпілим
ОСОБА_2 та адвокатом ОСОБА_13, згідно з яким гонорар адвоката складає 10 000 гривень.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 1 ч. 1 п. 4, ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI).
Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження, тощо). Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг.
У зв`язку з відсутністю доказів реально понесених витрат потерпілим
ОСОБА_2 на правому допомогу в сумі 10 000 гривень, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог про відшкодування процесуальних витрат. Документів, які б підтверджували такі обставини, представник потерпілого не додав і до касаційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 та представника потерпілого
ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_10 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені в апеляційних скаргах доводи про неправильне вирішення цивільного позову, які аналогічні доводам касаційних скарг, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 , не виявлено.
За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційних скарг захисника ОСОБА_9. та представника потерпілого ОСОБА_10 не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436 438 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня
2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 09 червня 2022 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_9. та представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_10 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_14 ОСОБА_15 ОСОБА_16