№ 362/949/18

Постанова

Іменем України

08 липня 2021 року

м. Київ

справа № 362/949/18

провадження № 61-4738св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Васильківської районної державної адміністрації у Київській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Незвіського Дмитра Ярославовича на постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Васильківської районної державної адміністрації у Київській області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив зобов`язати відповідача усунути перешкоди у його спілкуванні з дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши такі способи участі батька у спілкуванні з дочкою:

- систематичні побачення дитини з батьком в такі дні: - щотижня з п`ятниці з 15-00 год до неділі 20-00 год, з можливістю забирати дитину за місцем його проживання (без присутності матері дитини);

- один раз на тиждень: по його можливості з понеділка до п`ятниці з 15-00 год до 18-00 год за місцем навчання дочки або за місцем її проживання, перебування для відвідування дитячих заходів (без присутності матері дитини);

- половину осінніх, зимових, весняних і літніх канікул за місцем його проживання (без присутності матері дитини);

- на час його відпустки взимку до 10 днів і влітку до 21 дня з правом виїзду за межі України на оздоровлення дочки (без присутності матері дитини);

- у свята за місцем його проживання (без присутності матері дитини);

- Новий рік (парні календарні роки), Різдво (непарні календарні роки), Великдень (парні календарні роки);

- день народження дитини (непарні календарні роки);

- день народження його, його батька, матері, брата;

- безперешкодне відвідування дитини у школі, а також присутність на шкільних заходах;

- безперешкодне відвідування дитини у школі, а також присутність на шкільних заходах;

- на час хвороби дитини, безперешкодне відвідування її за місцем знаходження.

Зазначений позов обґрунтований тим, що 30 січня 2010 року між ним та ОСОБА_2 було укладено шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_6 .

У травні 2017 року відповідач після сварки з позивачем, яку сама спровокувала, забрала дитину з місця її проживання і поїхала з дочкою до місця проживання своєї матері за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач чинить перешкоди йому у спілкуванні з дочкою та ухиляється від виконання рішення органів опіки та піклування, у зв`язку з чим він змушений звернутися з таким позовом до суду.

При вирішенні спору, позивач просив суд врахувати, що безпосередня участь батька у вихованні дочки, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання його батьківських обов`язків, а насамперед буде повністю відповідати інтересам дитини.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2020 року позов задоволено частково.

Визначено такі способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні з дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - систематичні побачення дитини з батьком ОСОБА_1 у такі дні:

- щотижня в суботу з 10-00 год до 20-00 год (в присутності матері дитини);

- половину осінніх, зимових, весняних і літніх канікул (в присутності матері дитини);

- у святкові дні, день народження дитини, за бажанням дитини (в присутності матері дитини).

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позов місцевий суд врахував інтереси малолітньої ОСОБА_6 та відповідача і встановив графік зустрічей, який не порушує режиму дня та навчання дитини, не відриває її від нормального, звичайного для дитини середовища та не заважає нормальному її існуванню.

Також місцевим судом було враховано рекомендації щодо режиму дня, який має забезпечувати високу працездатність дитини протягом навчального дня, тижня, року, захищати нервову систему від перевтоми. Підвищувати загальну стійкість організму, створювати сприятливі умови для фізичного і психічного розвитку.

З метою дотримання якнайкращих інтересів дитини, недопущення тривожності та травматичності нервової системи, збереження її спокійного емоційного стану, поступового відновлення довіри до батька, суд вважав за можливе проведення побачень дитини з батьком виключно в присутності матері.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача не чинити перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами фактів створення відповідачем таких перешкод позивачу, а наявність суперечок щодо порядку та часу спілкування та відвідування дитини позивачем такої обставини не доводить.

Щодо заявлених вимог про встановлення графіка побачень через рік та півтора року, місцевий суд роз`яснив, що це рішення приймається на підставі доказів і обставин, що існують на момент його прийняття, у зв`язку з чим неможливо з`ясувати та передбачити ставлення дитини до батька та наявність чи відсутність у неї страхів і фобій через певний проміжок часу.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Незвіським Д. Я., залишено без задоволення, а рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2020 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що встановлюючи порядок побачень батька з дитиною, суд першої інстанції правильно застосувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, виходив із якнайкращих інтересів дитини, враховуючи думку дитини, її складний психічний стан та фобії дитини по відношенню до батька, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про визначення порядку побачень батька шляхом спілкування з дочкою у присутності матері дитини.

При цьому зустрічі малолітньої дитини з батьком в присутності матері будуть сприяти її нормальному психоемоційному розвитку, поступовому відновленню довіри дочки до батька.

З урахуванням вікових змін дівчинки, її розвитку та потреб, ставлення до батька позивач не позбавлений у майбутньому права на зміну встановленого судом способу участі у вихованні малолітньої дочки, що буде відповідати, насамперед, інтересам дитини.

Саме думка дитини стала вирішальним чинником для прийняття судом першої інстанції рішення щодо способів участі батька у вихованні дитини, проведення їх зустрічей у присутності матері. Надана судом першої інстанції оцінка дій позивача не стала підставою для висновку про проведення контакту батька з дитиною виключно у присутності матері.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Незвіський Д. Я. подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та справу направити до апеляційного суду для нового розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції відбувся без участі сторони скаржника (скаржника та його представника), тому судове рішення, прийняте за результатами такого розгляду є незаконним.

Сторона позивача у справі не змогла повною мірою реалізувати свої процесуальні права та обов`язки в суді апеляційної інстанції, що призвело до порушення норм процесуального закону, і як наслідок до прийняття незаконної постанови.

У призначене апеляційним судом судове засідання 17 лютого 2021 року представник заявника не зміг з`явитися з поважних причин, про що подав клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтовуючи його тим, що він буде приймати участь у розгляді справи в Дарницькому районному суді міста Києва у справі № 753/8368/20 судове засідання в якій було призначено в попередньому підготовчому засіданні і оголошено учасникам справи усно, а тому окреме повідомлення-виклик про участь в судовому засіданні учасникам справи не вручались.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У червні 2021 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила постанову апеляційного суду залишити без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2021 року відзив повернуто заявнику без розгляду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2021 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Васильківського міськрайонного суду Київської області.

16 квітня 2021 року справа № 362/949/18 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Сторони у справі 30 січня 2010 року зареєстрували шлюб, який було розірвано рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася дочка ОСОБА_6 , яка проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 .

Листом Васильківської районної державної адміністрації від 27 грудня 2017 року № 723.25 ОСОБА_1 повідомлено, що комісією з питань по захисту прав дитини при Васильківській районній державній адміністрації відмовлено у задоволенні його заяви про визначення місця проживання малолітньої дочки ОСОБА_6 разом з ним, рекомендовано звернутися з даним питанням до суду.

У акті обстеження умов проживання від 04 серпня 2017 року, затвердженого начальником служби у справах дітей Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, зазначено, що в результаті проведеного обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що житло ОСОБА_1 є орендованим, складається з однієї кімнати. Умови проживання є задовільними, для виховання та розвитку дитини створені такі умови: для малолітньої ОСОБА_6 облаштоване окреме спальне місце, створені умови для повноцінного розвитку, наявні іграшки, дитяча література. Стосунки, традиції сім`ї добрі, батько любить проводити час зі своєю донькою, стосунки загальноприйнятні, панує взаємоповага та взаємопідтримка.

Відповідно до наданих медичних висновків, малолітня ОСОБА_6 часто хворіє на захворювання дихальних шляхів, потребує нагляду та консультації педіатра.

Відповідно до довідки дошкільного навчального закладу № 234 від 15 грудня 2017 року ОСОБА_6 відвідувала даний заклад, що розташований за адресою: місто Київ, вулиця Боровиковського, 2/10 з 01 вересня 2015 року до 30 серпня 2017 року, відповідно до книги щоденного відвідування дітьми ДНЗ за 2016-2017 роки встановлено, що дитина відвідувала заклад рідко. Приводила і забирала ОСОБА_6 - ОСОБА_2 .

Також встановлено, що в провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа № 362/6807/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну - зменшення розміру аліментів.

Згідно з висновком Васильківської районної державної адміністрації від 28 жовтня 2019 року ОСОБА_1 не має заборгованості по сплаті аліментів на утримання малолітньої дочки, має належні умови за місцем проживання в місті Києві, а відповідач ОСОБА_2 , яка має належні побутові умови для проживання дитини за своїм місцем проживання в АДРЕСА_1 - не чинить перешкод у спілкуванні батька з дитиною, однак вважає неприйнятним запропонований графік побачень. Рекомендовано встановити батьку ОСОБА_1 брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до графіка спілкування в такі дні: кожну першу та третю суботу з 09-00 год до неділі 16-00 години, половину осінніх, зимових, весняних і літніх канікул; в святкові дні за бажанням дитини.

Висловлюючи свою думку з приводу питання щодо участі батьків у її вихованні, малолітня ОСОБА_6 в судовому засіданні в присутності психолога пояснила, що вона боїться тата, оскільки він бив її маму, і вона боїться залишатися з ним наодинці. Зустрічатися вона хоче з татом в Калинівці і щоб при цьому була мама.

Після заслуховування думки дитини, психолог, яка була присутня під час опитування, пояснила, що у дитини зберігається тривожність і страх по відношенню до батька, дитина боїться залишатися з ним наодинці.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша, друга статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучаться з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1 і 3 статті 9 Конвенції).

Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Статтями 12-15 Конвенції визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутим). На рівні внутрішнього законодавства України це право дитини конкретизовано, зокрема у статті 171 СК України, яка регулює врахування думки дитини при вирішенні питань, які стосуються її життя.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини ( рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачиться на шкоду інтересам дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справи потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Встановлюючи порядок побачень батька з дитиною, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із якнайкращих інтересів дитини, врахував думку дитини, її складний психічний стан та фобії дитини по відношенню до батька, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про визначення порядку побачень батька шляхом спілкування з дочкою у присутності матері дитини, оскільки зустрічі малолітньої дитини з батьком в присутності матері будуть сприяти її нормальному психоемоційному розвитку, поступовому відновленню довіри дівчинки до батька.

Також суди попередніх інстанцій правильно зазначили про те, що з урахуванням вікових змін дівчинки, її розвитку та потреб, ставлення до батька позивач не позбавлений у майбутньому права на зміну встановленого судом способу участі у вихованні малолітньої дочки, що буде відповідати, насамперед, інтересам дитини.

Доводи касаційної скарги про те, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції відбувся без участі сторони скаржника (скаржника та його представника), тому судове рішення, прийняте за результатами такого розгляду є незаконним, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

17 лютого 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Незвіський Д. Я. подав засобами електронної пошти на адресу Київського апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи, яка обґрунтував тим, що 17 лютого 2021 року о 12-30 год він приймає участь у судовому засіданні (розгляді справи по суті) в Дарницькому районному суді міста Києва у цивільній справі № 753/8368/20. Проте на підтвердження неможливості з`явитися в судове засідання не надав будь-яких доказів.

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

За приписами положень статті 366 ЦПК України про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до ЦПК України розглядається з їх повідомленням.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 372 ЦПК України).

Вивчивши поважності відсутності сторони позивача у судовому засіданні, апеляційний суд зазначив про те, що представником позивача не надано доказів на підтвердження зазначеної обставини до заяви, на сайті судової влади України в розділі «розклад засідань Дарницького районного суду міста Києва» відсутня інформація щодо участі адвоката Незвіського Д. Я. у розгляді справи про позбавлення батьківських прав, тому розглянув клопотання про відкладення розгляду справи та визнав причини його неявки неповажними, що є виключним повноваженням апеляційного суду (частина друга статті 372 ЦПК України).

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а спрямовані виключно на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Незвіського Дмитра Ярославовича залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2021 року, якою залишено без змін рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2020 року, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька А. І. Грушицький