24.04.2023

№ 363/2060/17

Постанова

Іменем України

23 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 363/2060/17

провадження № 61-945св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України,

відповідачі: Вишгородська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

треті особи: Державне підприємство «Вищедубечанське лісове господарство», ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Тетерів»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу прокурора Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 березня 2019 року у складі судді Рудюка О. Д. та постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду з позовом до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (далі - Вишгородська РДА), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Державне підприємство «Вищедубечанське лісове господарство» (далі - ДП «Вищедубечанське лісове господарство»), ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_25 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Тетерів» (далі - ТОВ «Тетерів»), про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування їх з чужого незаконного володіння.

Прокурор мотивував позовні вимоги тим, що прокуратурою Київської області на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району виявлені порушення вимог земельного законодавства при вилученні з постійного користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» земельних ділянок лісогосподарського призначення, зміни цільового призначення та передачі їх у власність громадянам для ведення садівництва.

Розпорядженням Вишгородської РДА від 14 травня 2004 року № 302 «Про передачу в оренду земельної ділянки під розміщення садівницького товариства ТОВ «Тетерів»» затверджено проєкт відведення земельної ділянки ТОВ «Тетерів», вилучено із земель Вищедубечанського держлісгоспу 9,9439 га та надано земельну ділянку товариству в оренду на 10 років під розміщення садівницького товариства на території Хотянівської сільської ради за межами населеного пункту. На підставі вказаного розпорядження 20 квітня 2004 року між Вишгородською РДА та ТОВ «Тетерів» укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, який 25 травня 2004 року зареєстровано в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди за № 16.

За рахунок відведених у користування земель ТОВ «Тетерів» та суміжної ділянки ПАТ «Іванківський маслозавод» розпорядженням Вишгородської РДА від 01 липня 2004 року № 409 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок членам садівницького товариства «Ягода-малина»» затверджено матеріали технічної документації із землеустрою по складанню державних актів на право власності на земельні ділянки членам садівницького товариства «Ягода-малина» та передано у власність 144 його членам земельні ділянки загальною площею 16,9521 га для ведення садівництва, у тому числі: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_25 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_79 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_80 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 .

Розпорядженням Вишгородської РДА від 04 квітня 2006 року № 198 «Про передачу в приватну власність земель загального користування садівницькому товариству «Ягода-малина» на території Хотянівської сільської ради» затверджено матеріали технічної документації по складанню державного акту на право власності на земельну ділянку загального користування. На підставі цього розпорядження громадська організація у квітні 2006 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №787104, кадастрові номери: 3221888800:33:049:0101, 3221888800:33:041:0101, 3221888800:33:042:0101.

У подальшому ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_79 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 належні їм земельні ділянки на підставі договору купівлі-продажу від 13 грудня 2004 року № 6094 відчужили на користь ОСОБА_76 , який об`єднав землі у три земельні ділянки та 03 травня 2007 року отримав державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 094869 площею 1,4228 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0059, серії ЯЕ № 094868 площею 2,0178 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0040 та серії ЯЕ № 094867 площею 0,72 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0006.

На підставі договорів купівлі-продажу від 31 березня 2010 року № 425, № 436 та № 437 ОСОБА_76 відчужив земельні ділянки ОСОБА_2 , який здійснив поділ придбаних земельних ділянок та отримав державні акти на право власності на земельні ділянки серії: ЯЛ № 595484 площею 0,7229 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0227, ЯЛ № 595493 площею 0,0771 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0226, ЯЛ № 595489 площею 0,1773 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0220, ЯЛ № 595488 площею 0,5797 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0228, ЯЛ № 595492 площею 0,2288 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0219, ЯЛ № 595491 площею 0,2303 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0212, ЯЛ № 595487 площею 0,5834 га кадастровий номер 3221888800:33042:0221, ЯЛ № 595482 площею 0,2447 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0213, ЯЛ № 595481 площею 0,2053 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0206, ЯЛ № 595486 площею 0,5871 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0214, ЯЛ № 595490 площею 0,1838 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0205, ЯЛ № 595485 площею 0,0903 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0207.

У свою чергу ОСОБА_2 частину земельних ділянок відчужив на користь інших осіб. Зокрема, 27 травня 2011 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку площею 0,0903 га з кадастровим номером 3221888800:33:042:0207 ОСОБА_1 , у зв`язку з чим на державному акті серії ЯЛ № 595485 здійснено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_1 15 вересня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 відчужив земельні ділянки площею 0,5871 га з кадастровим номером 3221888800:33:042:0214, площею 0,2053 га з кадастровим номером 3221888800:33:042:0206 та площею 0,1838 га з кадастровим номером 3221888800:33:042:0205 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по Ѕ частині кожному.

Крім того, інші члени садівницького товариства «Ягода-малина» ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_25 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_80 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 належні їм земельні ділянки на підставі договору купівлі-продажу від 13 грудня 2004 року № 6095 відчужили на користь ОСОБА_77 , який об`єднав вказані землі у три земельні ділянки та 26 грудня 2006 року отримав державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 711828 площею 0,84 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0007, серії ЯБ № 711829 площею 1,9152 га кадастровий номер 322888800:33:042:0042, та серії ЯБ № 713000 площею 1,4335 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0058.

На підставі договорів купівлі-продажу від 31 березня 2010 року № 549, № 543 та № 546 ОСОБА_77 відчужив вищезазначені земельні ділянки ОСОБА_1 , який в свою чергу здійснив поділ придбаних земель та отримав державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯЛ № 639401 площею 0,0331 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0230, ЯЛ № 639382 площею 0,0479 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0229, ЯЛ № 639381 площею 0,2332 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0222, ЯЛ № 595497 площею 0,5005 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0225, ЯЛ № 639400 площею 0,2309 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0223, ЯЛ № 595496 площею 0,5948 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0218, ЯЛ № 639399 площею 0,2237 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0216, ЯЛ № 595500 площею 0,2348 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0215, ЯЛ № 639398 площею 0,2205 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0209, ЯЛ № 595499 площею 0,2363 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0208, ЯЛ № 595495 площею 0,5988 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0211, ЯЛ № 639397 площею 0,7275 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0202, ЯЛ № 595494 площею 0,2211 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0204, ЯЛ № 595485 площею 0,0877 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0201.

На підставі договору купівлі-продажу від 31 березня 2010 року № 540 ОСОБА_1 придбав у ГО СТ «Ягода-малина» земельну ділянку площею 1,5778 га з кадастровим номером 3221888800:33:042:0101, яку поділив та отримав державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯЛ № 639396 площею 0,2657 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0241, ЯЛ № 639394 площею 0,0737 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0239, ЯЛ № 639395 площею 0,109 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0240, ЯЛ № 639392 площею 0,1068 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0237, ЯЛ № 639393 площею 0,0767 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0238, ЯЛ № 639391 площею 0,0798 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0236, ЯЛ № 639390 площею 0,1044 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0235, ЯЛ № 639388 площею 0,1021 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0233, ЯЛ № 638389 площею 0,0829 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0234, ЯЛ № 639387 площею 0,0861 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0231, ЯЛ № 639386 площею 0,0996 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0224, ЯЛ № 639385 площею 0,0893 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0217, ЯЛ № 639384 площею 0,0972 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0210, ЯЛ № 639383 площею 0,2045 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0203.

На підставі договорів купівлі-продажу від 29 листопада 2013 року ОСОБА_1 відчужив на користь ОСОБА_81 земельні ділянки з кадастровими номерами 3221888800:33:042:0208, 3221888800:33:042:0209, 3221888800:33:042:0210, 3221888800:33:042:0211, 3221888800:33:042:0215, 3221888800:33:042:0216, 3221888800:33:042:0217, 3221888800:33:042:0218, 3221888800:33:042:0224 та 3221888800:33:042:0231. При цьому, ОСОБА_81 на підставі розпорядження Вишгородської РДА від 21 січня 2014 року змінив цільове призначення земельних ділянок з ведення садівництва на землі для індивідуального дачного будівництва.

Придбані ОСОБА_81 земельні ділянки були об`єднані в одну земельну ділянку площею 2,4811 га кадастровий номер 3221888800:33:042:0200, яку він 16 лютого 2015 року на підставі договору купівлі-продажу відчужив ОСОБА_78 , яка в свою чергу 01 червня 2016 року подарувала земельну ділянку ОСОБА_5 , що підтверджується інформаційними довідками з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На підставі договорів купівлі-продажу від 22 квітня 2011 року ОСОБА_1 відчужив земельні ділянки площею 0,0877 га з кадастровим номером 3221888800:33:042:0201, площею 0,7275 га з кадастровим номером 3221888800:33:042:0202, площею 0,2045 га з кадастровим номером 3221888800:33:042:0203, площею 0,2211 га з кадастровим номером 3221888800:33:042:0204 на користь ОСОБА_6 , який на підставі заяви від 17 січня 2017 року об`єднав вказані земельні ділянки, внаслідок чого утворилась земельна ділянка площею 1,2408 га з кадастровим номером 3221888800:33:042:6001.

10 березня 2017 року ОСОБА_6 здійснив поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:33:042:6001, внаслідок чого утворилися наступні ділянки: площею 0,15 га кадастровий номер 3221888800:33:042:6002, площею 0,15 га кадастровий номер 3221888800:33:042:6003, площею 0,15 га кадастровий номер 3221888800:33:042:6004, площею 0,15 га кадастровий номер 3221888800:33:042:6005, площею 0,146 га кадастровий номер 3221888800:33:042:6006, площею 0,146 га кадастровий номер 3221888800:33:042:6007, площею 0,146 га кадастровий номер 3221888800:33:042:6008, площею 0,146 га кадастровий номер 3221888800:33:042:6009.

Земельні ділянки з кадастровими номерами 3221888800:33:042:0206, 3221888800:33:042:0229, 3221888800:33:042:0230, 3221888800:33:042:0235 та 3221888800:33:042:0236, які перебували у власності ОСОБА_1 , на підставі договорів купівлі-продажу від 15 вересня 2016 року набули у спільну часткову власність по Ѕ ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується інформаційними довідками з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Прокурор вважав, що вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» відбулось з порушенням чинного законодавства, оскільки для надання такого погодження була необхідна попередня згода органу управління майном.

Лісову ділянку після вилучення її у державного лісогосподарського підприємства було надано в оренду суб`єкту господарювання для розміщення садівницького товариства, а відповідно до вимог чинного законодавства лісову ділянку може бути надано у постійне користування лише спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. При цьому, ТОВ «Тетерів», якому надано в оренду спірну земельну ділянку, не є спеціалізованим лісогосподарським підприємством та не має у своїй структурі спеціалізованого лісогосподарського підрозділу.

Розпорядження Вишгородської РДА від 14 травня 2004 року № 302 суперечить положенням статті 22 ЗК України, у якій визначено, що для ведення садівництва у власність та користування надаються лише землі сільськогосподарського, а не лісогосподарського, призначення. При цьому, згідно зі статтею 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, серед іншого, і землі лісогосподарського призначення.

При прийнятті оспорюваних розпоряджень про вилучення лісових земель та їх передачі у власність порушені вимоги статті 42 ЛК України, яка передбачає, що переведення лісових земель до інших категорій провадиться за згодою відповідних державних органів лісового господарства Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя. Водночас установлено, що Київське обласне та по місто Києву управління лісового та мисливського господарства не надавало погодження на вилучення і зміну цільового призначення спірних лісових земель.

Посилаючись на те, що спірні земельні ділянки вилучені з постійного користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» та передані у власність з порушенням встановленого для цього земельним та лісовим законодавством порядку, прокурор просив:

- визнати недійсними розпорядження Вишгородської РДА від 21 січня 2014 року № 12, від 14 травня 2004 року № 302, від 04 квітня 2006 року № 198 та від 01 липня 2004 року № 409 у частині затвердження технічної документації та передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_82 , ОСОБА_25 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_83 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_84 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_85 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_79 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_80 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 ;

- визнати недійсними державні акти на право власності на землю серії: ЯЛ № 595484 на земельну ділянку площею 0,7229 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0227, ЯЛ № 595493 на земельну ділянку площею 0,0771 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0226, ЯЛ № 595489 на земельну ділянку площею 0,1773 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0232, ЯЛ № 595483 на земельну ділянку площею 0,2510 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0220, ЯЛ № 595488 на земельну ділянку площею 0,5797 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0228, ЯЛ № 595492 на земельну ділянку площею 0,2288 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0219, ЯЛ № 595491 на земельну ділянку площею 0,2303 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0212, ЯЛ № 595487 на земельну ділянку площею 0,5834 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0221, ЯЛ № 595482 на земельну ділянку площею 0,2447 га, кадастровий номер 3221883800:33:042:0213, видані управлінням Держкомзему у Вишгородському районі 21 квітня 2011 року ОСОБА_2 ; ЯЛ № 639381 на земельну ділянку площею 0,2332 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0222, ЯЛ № 595497 на земельну ділянку площею 0,5005 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0225, ЯЛ № 639400 на земельну ділянку площею 0,2309 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0223, ЯЛ № 639396 на земельну ділянку площею 0,2657 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0241, ЯЛ № 639394 на земельну ділянку площею 0,0737 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0239, ЯЛ № 639395 на земельну ділянку площею 0,109 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0240, ЯЛ № 639392 на земельну ділянку площею 0,1068 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0237, ЯЛ № 639393 на земельну ділянку площею 0,0767 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0238, ЯЛ № 639388 на земельну ділянку площею 0,1021 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0233, ЯЛ № 638389 на земельну ділянку площею 0,0829 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0234, видані управлінням Держкомзему у Вишгородському районі 21 квітня 2011 року ОСОБА_1 , а також державний акт на право власності серії ЯЛ № 595485 на земельну ділянку площею 0,0903 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0207, виданий управлінням Держкомзему у Вишгородському районі 21 квітня 2011 року ОСОБА_2 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1

- на підставі статті 388 ЦК України витребувати у власність держави Україна в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння: ОСОБА_2 земельні ділянки площею 0,7229 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0227, площею 0,0771 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0226, площею 0,1773 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0232, площею 0,2510 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0220, площею 0,5797 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0228, площею 0,2288 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0219, площею 0,2303 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0212, площею 0,5834 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0221, площею 0,2447 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0213; ОСОБА_1 земельні ділянки площею 0,2332 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0222, площею 0,5005 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0225, площею 0,2309 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0223, площею 0,2657 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0241, площею 0,0737 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0239, площею 0,109 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0240, площею 0,1068 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0237, площею 0,0767 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0238, площею 0,1021 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0233, площею 0,0829 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0234, площею 0,0903 га, кадастровий номер 3221888800:33:042:0207; ОСОБА_5 земельну ділянку площею 2,4811 га з кадастровим номером 3221888800:33:042:0200; ОСОБА_6 земельні ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером 3221888800:33:042:6002, площею 0,15 га з кадастровим номером 3221888800:33:042:6003, площею 0,15 га з кадастровим номером 3221888800:33:042:6004, площею 0,15 га з кадастровим номером 3221888800:33:042:6005, площею 0,146 га з кадастровим номером 3221838800:33:042:6006, площею 0,146 га з кадастровим номером 3221888800:33:042:6007, площею 0,146 га з кадастровим номером 3221888800:33:042:6008, площею 0,146 га з кадастровим номером 3221888800:33:042:6009, загальною вартістю 317 907,98 грн, які розташовані в адміністративних межах Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Оскільки прокурору стало відомо про порушене право лише у 2016 році за результатами опрацювання інформації різних органів державної влади, установ та організацій, а саме Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, що є об`єктивними обставинами, пов`язаними зі складнощами своєчасного виявлення порушень земельного законодавства та інтересів держави, прокурор також просив визнати причини пропуску строку для подання позову до суду поважними та поновити його.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 21 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року, у задоволенні позову прокурора Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України відмовлено.

Відмова у задоволенні позову мотивована необґрунтованістю позовних вимог. Суди зазначили, що Вишгородська РДА була повноважним органом державної влади щодо вилучення спірних земельних ділянок. Посилання прокурора на те, що вилучення спірної земельної ділянки відбулось без згоди Київського обласного та по місті Києву управління лісового та мисливського господарства спростовується тим, що на момент прийняття оспорюваних розпоряджень Вишгородської РДА Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, яке перетворене в Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, не існувало, оскільки відповідний орган було створено першочергово лише 01 січня 2005 року. Крім того, після прийняття оспорюваного розпорядження про передання земельної ділянки в оренду від 14 травня 2004 року № 302 воно вичерпало свою дію внаслідок його виконання. Прокурор вказував, що підставою для звернення до суду слугувала перевірка додержання вимог земельного законодавства на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, під час якої виявлені порушення вимог земельного законодавства при вилучені з постійного користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» земельних ділянок лісогосподарського призначення, зміни цільового призначення та подальшу передачу їх у власність громадянам. Відповідачі у справі у встановленому законом порядку зареєстрували право власності на спірні земельні ділянки. Питання про скасування такої реєстрації перед судом не ставиться. Тому вимога про витребування земельних ділянок на користь держави Україна в особі Кабінету Міністрів України спірних земельних ділянок не ґрунтується на вимогах закону.Крім того, у даному випадку первісне безвідплатне відчуження майна здійснено державою шляхом прийняття рішень державними органами, тобто внаслідок реалізації волі держави на розпорядження державною власністю. В матеріалах справи відсутні докази неправомірної поведінки відповідачів - фізичних осіб під час приватизації земельних ділянок та укладення договору купівлі-продажу. Тому вимога прокурора про витребування на підставі статей 387-388 ЦК України на користь держави Україна в особі Кабінету Міністрів України земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб - співвідповідачів у справі (зі збереженням за ними зареєстрованого у встановленому законом порядку права власності на земельні ділянки) є необґрунтованою. Додатково суди вказали, що прокурор пропустив позовну давність, однак підставою для відмови у задоволенні позову є саме необґрунтованість вимог.

Аргументи учасників справи

Зміст доводів касаційної скарги

У січні 2020 року до Верховного Суду від прокурора Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі прокурор зазначає, що:

- суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували до спірних правовідносин положення статей 42 44 ЛК України та неправильно застосували статті 16 388 ЦК України;

- підставою для звернення до суду з даним позовом стало вибуття спірних земель лісового фонду загальною площею 9,9439 га з постійного користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» з порушенням вимог ЗК України та ЛК України щодо порядку зміни цільового призначення за відсутності згоди органу управління майном, а також подальша їх передача у приватну власність громадянам усупереч імперативній законодавчій забороні;

- надаючи оцінку підставам позову у частині визнання недійсним розпорядження Вишгородської РДА від 14 травня 2004 року № 302 «Про передачу в оренду земельної ділянки під розміщення садівницького товариства ТОВ «Тетерів»», яким припинено право постійного користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» землями лісового фонду площею 9,9439 га та надано їх в оренду для ведення садівництва приватній юридичній особі, суди обмежились лише посланням на його відповідність вимогам статті 149 ЗК України, якою розмежовано компетенцію органів державної виконавчої влади на вилучення земель з постійного користування;

- вилучення з постійного користування державного лісогосподарського підприємства земель лісового фонду та їх подальша передача для сільськогосподарських потреб несільськогосподарському підприємству, наступна приватизація цих земель членами ГО «СТ «Ягода малина», які не мали жодних речових прав на спірні лісові ділянки, об`єктивно не відповідає вимогам земельного та лісового законодавства;

- метою даного позову є відновлення прав народу України в особі Кабінету Міністрів України саме на землі лісогосподарського призначення, якими останні мають бути до цього часу з огляду на незаконність розпорядження Вишгородської РДА від 14 травня 2004 року № 302, що в силу вимог статті 14 Конституції України не породжує правових наслідків, на які воно спрямоване, а тому вищевказане рішення суб`єкта владних повноважень може оскаржуватись в порядку цивільного судочинства, навіть не дивлячись на його індивідуально- правовий характер;

- відсутність територіального органу лісового господарства не відміняє принципів державного регулювання в галузі розпорядження землями лісового фонду, а тому до моменту створення Київського обласного управління лісового та мисливського господарства його функції безпосередньо здійснював відповідний центральний орган державної виконавчої влади, який забезпечував реалізацію державної політики в галузі лісового господарства та в галузі ведення мисливського господарства - Державний комітет лісового господарства України. Наведене свідчить, що Вишгородська РДА вийшла за межі своїх повноважень.

Зміст відзиву

У квітні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому він просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків судів про відмову у задоволенні позову. Відповідно до статті 149 ЗК України Вишгородська РДА була наділена повноваженнями приймати рішення про вилучення земельних ділянок лісового фонду. В оренду ТОВ «Тетерів» було надано земельну ділянку сільськогосподарського призначення відповідно до проєкту землеустрою щодо її відведення, а не лісогосподарського, як про це помилково вказує прокурор, тому посилання останнього на статті 22, 37 та 57 ЗК України є безпідставними. На момент прийняття оспорюваних розпоряджень Вишгородської РДА Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, яке перетворене в Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, не існувало, оскільки відповідний орган було створено лише 01 січня 2005 року. Крім того, ОСОБА_1 наголошує на тому, що прокурор пропустив позовну давність, яку, як установив суд першої інстанції, він простив за відсутності поважних причин.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що розпорядженням Вишгородської РДА від 14 травня 2004 року № 302 «Про передачу в оренду земельної ділянки під розміщення садівницького товариства з обмеженою відповідальністю «Тетерів»» затверджено проєкт відведення земельної ділянки ТОВ «Тетерів», розроблений ТОВ «Земельний кадастр». Вилучено із земель Вище-Дубечанського держлісгоспу земельну ділянку загальною площею 9,9439 га, з них: ліси та лісовкриті площі - 9,9439 га. Надано земельну ділянку загальною площею 9,9439 га, з них: ліси та лісовкриті площі - 9,9439 га, в оренду терміном на 10 років ТОВ «Тетерів» під розміщення садівничого товариства на території Хотянівської сільської ради за межами населеного пункту (т. 1, а. с. 30-31).

Розпорядженням Вишгородської РДА від 01 липня 2004 року № 409 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок членам садівницького товариства «Ягода-малина» затверджено матеріали технічної документації по складанню державних актів на право приватної власності на земельні ділянки членам садівницького товариства «Ягода-малина», розроблену ТОВ «Земельний кадастр». Передано безкоштовно в приватну власність земельні ділянки членам садівницького товариства «Ягода-малина» згідно зі списком (т. 1, а. с. 33).

Згідно з додатком до розпорядження голови райдержадміністрації від 01 липня 2004 року № 409 144 громадянам, які є членами садівницького товариства «Ягода-малина» передано земельні ділянки в приватну власність для ведення садівництва, у тому числі ОСОБА_7 0,1200 га, ОСОБА_8 0,1200 га, ОСОБА_9 0,1200 га, ОСОБА_10 0,1200 га, ОСОБА_11 0,1200 га, ОСОБА_12 0,1200 га, ОСОБА_13 0,1200 га, ОСОБА_14 0,1200 га, ОСОБА_15 0,1200 га, ОСОБА_25 0,1200 га, ОСОБА_17 0,1200 га, ОСОБА_18 0,1200 га, ОСОБА_19 0,1200 га, ОСОБА_20 0,1200 га, ОСОБА_21 0,1200 га, ОСОБА_22 0,1200 га, ОСОБА_23 0,1197 га, ОСОБА_24 0,1197 га, ОСОБА_25 0,1197 га, ОСОБА_26 0,1197 га, ОСОБА_27 0,1197 га, ОСОБА_28 0,1197 га, ОСОБА_29 0,1197 га, ОСОБА_30 0,1197 га, ОСОБА_31 0,1197 га, ОСОБА_32 0,1197 га, ОСОБА_33 0,1197 га, ОСОБА_34 0,1197 га, ОСОБА_35 0,1197 га, ОСОБА_36 0,1197 га, ОСОБА_37 0,1197 га, ОСОБА_38 0,1140 га, ОСОБА_39 0,1140 га, ОСОБА_40 0,1140 га, ОСОБА_41 0,1197 га, ОСОБА_79 0,1197 га, ОСОБА_43 0,1197 га, ОСОБА_44 0,1197 га, ОСОБА_45 0,1197 га, ОСОБА_46 0,1197 га, ОСОБА_47 0,1197 га, ОСОБА_48 0,1197 га, ОСОБА_49 0,1197 га, ОСОБА_50 0,1197 га, ОСОБА_51 0,1197 га, ОСОБА_52 0,1197 га, ОСОБА_53 0,1197 га, ОСОБА_54 0,1197 га, ОСОБА_55 0,1197 га, ОСОБА_80 0,1200 га, ОСОБА_56 0,1188 га, ОСОБА_57 0,1199 га, ОСОБА_58 0,1193 га, ОСОБА_59 0,1187 га, ОСОБА_60 0,1182 га, ОСОБА_61 0,1193 га, ОСОБА_62 0,1195 га, ОСОБА_63 0,1195 га, ОСОБА_64 0,1199 га, ОСОБА_65 0,1188 га, ОСОБА_66 0,1191 га, ОСОБА_67 0,1193 га, ОСОБА_68 0,1200 га, ОСОБА_69 0,1197 га, ОСОБА_70 0,1114 га, ОСОБА_71 0,1187 га, ОСОБА_72 0,1184 га, ОСОБА_73 0,1200 га, ОСОБА_74 0,1200 га, ОСОБА_75 0,1200 га (т. 1, а. с. 34-41).

Розпорядженням Вишгородської РДА від 04 квітня 2006 року № 198 «Про скасування розпорядження голови адміністрації від 19.11.2004 року № 694 «Про затвердження технічної документації по виготовленню державного акту на право спільної часткової власності на землі загального користування членам садівницького товариства «Ягода-малина» на території Хотянівської сільської ради» та «Про передачу у власність земель загального користування садівницькому товариству «Ягода-малина» на території Хотянівської сільської ради» скасовано розпорядження голови райдержадміністрації від 19 листопада 2004 року № 694 «Про затвердження технічної документації по виготовленню державного акту на право спільної часткової власності на землі загального користування членам садівницького товариства «Ягода-малина» на території Хотянівської сільської ради. Затверджено технічну документацію по складанню державного акту на право власності на землі загального користування садівницькому товариству «Ягода-малина». Передано у власність садівницькому товариству «Ягода-малина» землі загального користування площею 2,8828 га (т. 1, а. с. 32).

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Щодо позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України про визнання недійсними розпоряджень та державних актів на право власності на землю

Суди відмовили у задоволенні позовних вимог прокурора про визнання недійсними оспорюваних розпоряджень та державних актів на право власності на земельні ділянки у зв`язку з необґрунтованістю цих вимог.

Колегія суддів вважає правильним висновок судів про відсутність підстав для задоволення означених вимог, однак не погоджується з мотивами такої відмови.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що «рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення… Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою».

Виходячи з викладеного, заявлені у справі, що розглядається, вимоги прокурора щодо визнання недійсними розпоряджень не є ефективним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) також зроблено висновок, що «визнання недійсним державного акта також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 94))».

З врахуванням цих висновків в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки слід було відмовити в зв`язку з обранням неналежного способу захисту.

Щодо позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України про витребування земельних ділянок

Апеляційний суд погодився з судом першої інстанції, який вважав, що відсутні підстави для витребування земельних ділянок у відповідачів, оскільки останні у встановленому законом порядку зареєстрували за собою право власності на спірні земельні ділянки. Питання про скасування такої реєстрації перед судом не ставилося. Тому вимога про витребування земельних ділянок на користь держави Україна в особі Кабінету Міністрів України спірних земельних ділянок не ґрунтується на вимогах закону. Крім того, у даному випадку первісне безвідплатне відчуження майна здійснено державою шляхом прийняття рішень державними органами, тобто внаслідок реалізації волі держави на розпорядження державною власністю. В матеріалах справи відсутні докази неправомірної поведінки відповідачів - фізичних осіб під час приватизації земельних ділянок та укладення договору купівлі-продажу. Тому вимога прокурора про витребування на підставі статей 387-388 ЦК України на користь держави Україна в особі Кабінету Міністрів України земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб - співвідповідачів у справі (зі збереженням за ними зареєстрованого у встановленому законом порядку права власності на земельні ділянки) є необґрунтованою.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з таких підстав.

Позов у цій справі поданий прокурором в інтересах держави у зв`язку з незаконним заволодінням земельними ділянками державної власності, які належали до лісового фонду, зокрема, фізичними особами - відповідачами, що, на переконання позивача, є підставою для витребування цих земельних ділянок на користь держави.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У статті 55 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісового фонду не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; б) полезахисними лісовими смугами, захисними насадженнями на смугах відводу залізниць, захисними насадженнями на смугах відводу автомобільних доріг, захисними насадженнями на смугах відводу каналів, гідротехнічних споруд та водних об`єктів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Згідно зі статтею 42 ЛК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) переведення лісових земель до нелісових для використання у цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, використанням лісових ресурсів і користуванням земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт, провадиться за рішенням органів, які надають ці землі у користування відповідно до земельного законодавства. Переведення лісових земель до інших категорій провадиться за згодою відповідних державних органів лісового господарства Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) вказано, що «положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі. Власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України».

У постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 362/3612/17 (провадження № 61-11676св20) зазначено, що «у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації, центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, відповідно до закону (частини перша, друга статті 84 ЗК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин визначені статтею 27 ЛК України, до яких, зокрема, належить передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності. Статтею 57 ЛК України передбачені вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства. Відповідно до частини першої цієї статті зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України. Аналогічне положення міститься й у статті 20 ЗК України. Порядок вилучення земельних ділянок передбачений статтею 149 ЗК України, згідно з якою земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Згідно з частиною шостою статті 149 ЗК України обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті. Відповідно до частини дев`ятої статті 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу. Отже, вилучення від постійних користувачів лісових ділянок державної власності площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, зміна їх цільового призначення з метою використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, та передача таких земельних ділянок у власність або постійне користування належить до повноважень Кабінету Міністрів України. За таких обставин, вилучення земель лісогосподарського призначення не належало до компетенції Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, оскільки такі повноваження належали до компетенції Кабінету Міністрів України. Відповідно до статей 6 16 Лісового кодексу України, у редакції, чинній на час прийняття оспорюваних рішень, усі ліси є власністю держави. Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в порядку, визначеному Земельним та цим кодексами. До відання сільських рад у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить лише надання в межах селищ земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування для спеціального використання лісових ресурсів, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Установивши вказані обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що рішення Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області від 25 жовтня 2004 року № 116 про вилучення із земель запасу держлісфонду Васильківського лісництва в кварталі 13 виділі 1 земельних ділянок та рішення від 20 грудня 2004 року № № 118, 119, 120, 121, 122 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та для ведення особистого селянського господарства в с. Іванковичі Васильківського району Київської області», не відповідають положенням чинного законодавства, а видані на їх підставі державні акти також не можуть вважатися законними».

У справі, що переглядається:

- пред`являючи вимогу про витребування земельних ділянок на користь держави, прокурор посилався на те, що у порушення вимог земельного законодавства Вишгородська РДА вилучила з державного лісового фонду землі, які були передані у власність членам садівницького товариства «Ягода-малина», як земельні ділянки для садівництва;

- прокурор наголошував на тому, що при передачі цих земельних ділянок був порушений порядок переведення лісових земель до категорії нелісових, відсутня згода відповідного державного органу лісового господарства на таке переведення;

- перевіряючи наявність підстав для витребування земельних ділянок, апеляційний суд належним чином не перевірив цих доводів прокурора, не з`ясував, чи були порушені норми ЗК України та ЛК України при вилученні спірних земельних ділянок, чи мало місце переведення лісових земель до земель для садівництва, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про відмову у застосуванні статті 388 ЦК України до спірних правовідносин, формально пославшись на необґрунтованість цієї вимоги у зв`язку з тим, що відповідачі дотрималися порядку набуття права власності на землі, передбаченого чинним законодавством.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що:

- касаційну скаргу належить задовольнити частково;

- рішення та постанову судів попередніх інстанцій у частині позовних вимог про визнання недійсними розпоряджень та державних актів на право власності на землю - змінити, виклавши їх мотивувальні частині у редакції цієї постанови;

- постанову апеляційного суду в частині вимог прокурора в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України про витребування земельних ділянок - скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 та 411, 412, 409 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу прокурора Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог заступника прокурора Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними розпоряджень та державних актів на право власності на земельні ділянки змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог заступника прокурора Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про витребування земельних ділянок скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року у скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. М. Русинчук

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. М. Коротун

Є. В. Краснощоков