Постанова
Іменем України
05 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 363/3307/15-ц
провадження № 61-6307св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_3 , Димерська селищна рада Вишгородського району Київської області,
відповідач за зустрічним позовом -Вишгородська районна державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про виділ в натурі частки із спільного майна та усунення перешкод в користуванні майном та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Вишгородської районної державної нотаріальної контори про визнання права власності, поділ будинку та скасування державної реєстрації
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Небукіна Івана Володимировича на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 грудня 2019 року у складі судді Чіркова Г. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 15 березня 2021 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Суханової Є. М., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, уточнивши свої позовні вимоги, просила виділити їй у власність в житловому будинку АДРЕСА_1 : веранду I-І, площею 9,0 кв. м, вартістю 39 563,00 грн; житлову кімнату 1-1, площею 12,6 кв. м; 50/63 частини житлової кімнати 1-2, площею 15,0 кв. м; погріб під частиною будівлі «ап», ганок «аг», козирок «ак», загальною площею 36,6 кв. м та господарські будівлі: 1/2 частини сараю «Б», убиральню «В», навіс «Г», 1/2 частини огорожі № 1, 1/2 частини воріт № 2, 1/2 частину хвіртки № 3, що складає 55/100 частин будинку з господарськими спорудами, припинивши право спільної часткової власності;
усунути їй перешкоди в користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зі спірного житлового будинку без надання іншого житлового приміщення;
повернути їй з депозитного рахунку внесені нею кошти у розмірі 21 093,23 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що в позасудовому порядку вона не може врегулювати з відповідачами своє право на виділення та користування своєю часткою у спірному будинку, у зв`язку з чим потребує судового захисту свого права власності на майно.
ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому, уточнивши свої позовні вимоги, просила здійснити поділ будинку АДРЕСА_1 , виділивши співвласникам їй та ОСОБА_1 в натурі частини спірного житлового будинку;
визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 ;
скасувати рішення державного реєстратора Вишгородської районної державної контори Загвоздіної А. М. Вишгородського районного нотаріального округу від 08 жовтня 2013 року № 6519081 на підставі якого було зареєстровано 55/100 частин житлового будинку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вишгородський районний суд Київської області рішенням від 19 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнив частково. Виділив у власність ОСОБА_1 в житловому будинку АДРЕСА_1 : веранду I?І, площею 9,0 кв. м, вартістю 39 563,00 грн; житлову кімнату 1-1, площею 12,6 кв. м, вартістю 65 366,00 грн; 50/63 частини житлової кімнати 1-2, площею 15,0 кв. м, вартістю 77 817,00 грн; погріб під частиною будівлі «ап», вартістю 25 952,00 грн; ганок «аг», вартістю 1 460,00 грн; козирок «ак», вартістю 8 026,00 грн, загальною площею 36,6 кв. м та господарські будівлі: 1/2 частину сараю «Б», вартістю 51 114,00 грн; убиральню «В», вартістю 3 660,00 грн; навіс «Г», вартістю 1 674,00 грн; 1/2 частину огорожі № 1, вартістю 2 383,00 грн; 1/2 частину воріт № 2, вартістю 4 263,00 грн; 1/2 частину хвіртки № 3, вартістю 600,00 грн, що загалом складає 55/100 частин зазначеного будинку з господарськими спорудами.
Виділив у власність ОСОБА_2 в житловому будинку АДРЕСА_1 інші приміщення, а саме: комору І-ІІ, площею 7,9 кв. м, вартістю 34 727,00 грн; кухню 1-5, площею 8,1 кв. м, вартістю 42 020,00 грн; 13/63 частини житлової кімнати 1-2, площею 3,9 кв. м, вартістю 20 232,00 грн; житлову кімнату 1-3, площею 5,5 кв. м, вартістю 28 533,00 грн; житлову кімнату 1-4, площею 5,1 кв. м, вартістю 26 458,00 грн, загальною площею 30,5 кв. м та господарські будівлі: 1/2 частину сараю «Б», вартістю 51 114,00 грн; убиральню «Е», вартістю 12 846,00 грн; літній душ «Ж», вартістю 4 340,00 грн; 1/2 частину огорожі № 1, вартістю 2 383,00 грн; 1/2 частину воріт № 2, вартістю 4 263,00 грн; 1/2 частину хвіртки № 3, вартістю 600,00 грн, що загалом складає 45/100 частин зазначеного будинку з господарськими спорудами.
Змінив розмір ідеальних часток співвласників та визначив, що ОСОБА_1 належать 55/100 частин зазначеного будинку з господарськими спорудами, а ОСОБА_2 45/100 його частин, визнавши за ними право власності на вказані частки в житловому будинку.
Зобов`язав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 провести ремонтно-будівельні роботи для забезпечення ізольованого користування приміщеннями: демонтувати дверний блок між приміщеннями веранди (І-І) та кладової (І-ІІ); закласти (замурувати) дверний проріз між приміщеннями веранди (І-І) та кладової (І-ІІ); демонтувати дверний блок між приміщеннями житлової кімнати (1-1) та кухні (1 5); закласти (замурувати) дверний проріз між приміщеннями житлової кімнати (1-1) та кухні (1-5); влаштувати дверний проріз між приміщеннями комори (І-ІІ) та кухні (1-5); заповнити утворений дверний проріз між приміщеннями комори (І-ІІ) та кухні (1-5) дверним блоком; у приміщенні комори (І-ІІ) влаштувати віконний проріз згідно зі схемою додатку № 2 висновку експерта; заповнити утворений віконний проріз (віконні прорізи) віконним блоком (блоками); між приміщеннями житлових кімнат (1-4) та (1-3) демонтувати перегородку; влаштувати опалення в приміщеннях прибудови «а»; в приміщенні кладової (І-ІІ) влаштувати кухню; у приміщенні житлової кімнати (1-2) демонтувати один з віконних блоків згідно зі схемою додатку № 2 висновку експерта; замурувати віконний проріз у площинні демонтованого віконного блоку; у приміщенні житлової кімнати (1-2) загальною площею 18,9 кв. м влаштувати перегородку таким чином, щоб утворилось два приміщення площею 15,0 кв. м та 3,9 кв. м; між приміщеннями житлових кімнат (1-3), (1-4) та створеного приміщення площею 3,9 кв. м від житлової кімнати (1-2) демонтувати перегородки таким чином, щоб утворилось приміщення загальною площею 14,5 кв. м; в площині приміщення (1-5) демонтувати віконний блок згідно зі схемою додатку № 2 висновку експерта; у площині демонтованого віконного блоку влаштувати дверний проріз; заповнити дверний проріз металевою або дерев`яною дверною коробкою із заповненням відповідним дверним полотном та влаштувати вхідну групу до новоствореної квартири; до площини вхідної групи новоствореної квартири влаштувати ганок (сходи); в приміщенні кладової влаштувати кухню; в приміщенні житлової кімнати площею 12,6 кв. м влаштувати передпокій; в приміщенні кухні (1-5) влаштувати коридор; в новоствореному приміщенні площею 14,5 кв. м, що складається із житлових кімнат (1-4), (1-5) та 13/63 (1-2) влаштувати житлову кімнату, витрати за проведення яких покладено на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок компенсації за перевищення її долі в будинку і в господарських спорудах 27 181,00 грн, які внесені позивачем на депозитний рахунок Вишгородського районного суду Київської області.
Усунув перешкоди ОСОБА_1 у користуванні виділеною їй частиною житлового будинку шляхом зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 в цьому.
В іншій частині позовних вимог первісного та зустрічного позовів відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги первісного та зустрічного позовів є частково обґрунтованими та доведеними. При цьому суд виходив з того, що оскільки права співвласників щодо житлового будинку є рівними, а тому суд вважав необхідним зобов`язати сторони виконати будівельні роботи для влаштування двох ізольованих квартир і витрати за їх проведення слід покласти на них в рівних частинах. Здійснення зазначених перебудов призведе до утворення нових самостійних, ізольованих квартир (приміщень) будинку, тобто внаслідок цього кожна з поділених частин будинку буде складати окремий об`єкт нерухомого майна. Між сторонами не склався фактичний порядок користування будинком, а відповідачі за первісним позовом чинять позивачці з перешкоди в користуванні належною їй частиною будинку, також перешкоджають її вселенню в спірний будинок. У зв`язку з цим суд першої інстанції вважав за необхідне усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні виділеною їй частиною житлового будинку шляхом зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити їй перешкоди в цьому. Водночас суд не встановив підстав для усунення перешкод в користуванні позивачкою житловим будинком шляхом виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з спірного житлового будинку без надання іншого житлового приміщення та наявності підстав для задоволення інших вимог зустрічного позову.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Київський апеляційний суд постановою від 15 березня 2021 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 грудня 2019 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовив.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що виділ в натурі частки із спірного житлового будинку, що є у спільній частковій власності, можливий лише за умов виконання робіт по його переобладнанню та переплануванню, що передбачає втручання в несучі конструкції будинку та облаштування автономними системами електро-, газо-, водопостачання та автономною системою водовідведення. Разом з цим суд першої інстанції не звернув уваги на те, що такі роботи потребують отримання документів, які дають право на їх виконання до ухвалення рішення суду про виділ частини спірного майна в натурі. Водночас при поділі нерухомого майна в натурі в разі необхідності його переобладнання та перепланування до ухвалення рішення суду повинні бути надані відповідні висновки. Позивачі за первісним та за зустрічним позовами не надали визначених законодавством дозвільних документів відповідних органів та служб, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Крім того суд першої інстанції ухвалив рішення без наявних в матеріалах справи висновків технічної експертизи щодо можливих варіантів поділу будинку в натурі відповідно до належних співвласникам часток, висновків органів державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекції про допустимість пов`язаних з цим переобладнань, а також дозволу місцевої ради на переобладнання і перепланування жилого будинку, що є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. Оскільки сторони у цій справі є рівноправними співвласниками будинку на законних підставах, тому суд дійшов висновку, що вимоги про усунення перешкод шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення, також задоволенню не підлягають.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У квітні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Небукін І. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 15 березня 2021 року та скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 грудня 2019 року в частині зміни розміру ідеальних часток співвласників та визначення, що ОСОБА_1 належать 55/100 частин зазначеного будинку з господарськими спорудами, а ОСОБА_2 45/100 його частин, визнання за ними право власності на вказані частки в житловому будинку,
зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 провести ремонтно-будівельні роботи для забезпечення ізольованого користування приміщеннями: демонтувати дверний блок, між приміщеннями веранди (1-І) та кладової (І-ІІ); закласти (замурувати) дверний проріз між приміщеннями веранди (1-І) та кладової (І-ІІ); демонтувати дверний блок між приміщеннями житлової кімнати (1-1) та кухні (1-5); закласти (замурувати) дверний проріз між приміщеннями житлової кімнати (1-1) та кухні (1-5); влаштувати дверний проріз між приміщеннями комори (І-ІІ) та кухні (1-5); заповнити утворений дверний проріз між приміщеннями комори (І-ІІ) та кухні (1-5) дверним блоком; у приміщенні комори (І-ІІ) влаштувати віконний проріз згідно зі схемою додатку № 2 висновку експерта; заповнити утворений віконний проріз (віконні прорізи) віконним блоком (блоками); між приміщеннями житлових кімнат (1-4) та (1-3) демонтувати перегородку; влаштувати опалення в приміщеннях прибудови «а»; в приміщенні кладової (І-ІІ) влаштувати кухню; у приміщенні житлової кімнати (1-2) демонтувати один з віконних блоків згідно зі схемою № 2 висновку експерта; замурувати віконний проріз у площинні демонтованого віконного блоку; у приміщенні житлової кімнати (1-2) загальною площею 18,9 кв. м влаштувати перегородку таким чином, щоб утворилось два приміщення площею 15,0 кв. м та 3,9 кв. м; між приміщеннями житлових кімнат (1-3), (1-4) та створеного приміщення площею 3,9 кв. м від житлової кімнати (1-2) демонтувати перегородки таким чином, щоб утворилось приміщення загальною площею 14,5 кв. м; в площині приміщення (1-5) демонтувати віконний блок згідно зі схемою № 2 висновку експерта; у площині демонтованого віконного блоку влаштувати дверний проріз; заповнити дверний проріз металевою або дерев`яною дверною коробкою із заповненням відповідним дверним полотном та влаштувати вхідну групу до новоствореної квартири; до площини вхідної групи новоствореної квартири влаштувати ганок (сходи); в приміщенні кладової влаштувати кухню; в приміщенні житлової кімнати площею 12,6 кв. м влаштувати передпокій; в приміщенні кухні (1-5) влаштувати коридор; в новоствореному приміщенні площею 14,5 кв. м, що складається із житлових кімнат (1-4), (1-5) та 13/63 (1-2) влаштувати житлову кімнату; витрати за проведення яких покласти на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках,
та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким
припинити для ОСОБА_1 право спільної часткової власності на домоволодіння АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_1 провести ремонтно-будівельні роботи для забезпечення ізольованого користування виділеними їй приміщеннями, а саме: демонтувати дверний блок між приміщеннями веранди (1-І) та кладової (ГІІ); закласти (замурувати) дверний проріз між приміщеннями веранди (1-І) та кладової (ГІІ); демонтувати дверний блок між приміщеннями житлової кімнати (1-1) та кухні (1-5); закласти (замурувати) дверний проріз між приміщеннями житлової кімнати (1-1) та кухні (1-5); в приміщенні веранди влаштувати кухню; влаштувати опалення в приміщенні веранди; у приміщенні житлової кімнати (1-2) демонтувати один з віконних блоків згідно зі схемою додатку № 2 висновку експерта; замурувати віконний проріз у площині демонтованого віконного блоку; у приміщенні житлової кімнати (1-2) загальною площею 18,9 кв. м влаштувати перегородку таким чином, щоб утворилось два приміщення площею 15,0 кв. м та 3,9 кв. м; в приміщенні житлової кімнати (1-1) площею 12,6 кв. м влаштувати передпокій.
В іншій частині рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 грудня 2019 року залишити без змін.
Підставою касаційного оскарження вказує те, що суди не врахували правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 465/275/16-ц, від 18 лютого 2020 року у справі № 205/7623/16-ц.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням місцевим судом того, що позивачка за первісним позовом ставила питання саме про виділ в натурі частки із майна, оскільки ОСОБА_2 станом на день подання остаточної редакції позовної заяви не здійснила дій щодо оформлення у встановленому порядку свого права власності на спадкове майно. Заявлений у цій справі спір може бути вирішений лише шляхом виділу часток у натурі, згідно із запропонованими експертом варіантами, у іншому випадку права ОСОБА_1 не будуть захищені. Водночас місцевий суд, поклавши на сторони спільний обов`язок провести ремонтно-будівельні роботи для забезпечення ізольованого користування приміщеннями, витрати за проведення яких поклав на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках, фактично унеможливив виконання рішення й в цій частині, з огляду на відносини, що склалися між сторонами. Також є незрозумілим, яким чином одна сторона буде проводити ремонтно-будівельні роботи в приміщеннях, що належать іншій стороні. У зв`язку з цим ОСОБА_1 вважає більш доцільним покласти на сторону позивача за первісними позовом обов`язок провести ремонтно-будівельні роботи, в приміщеннях, що виділені їй у власність.
Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове в частині вирішення вимог про виділ частки, апеляційний суд не врахував того, що відповідачка не навела жодних аргументованих доказів про те, що такий поділ будинку завдасть неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Таким чином, відмовляючи у задоволенні цієї вимоги суд не вирішивши спір по суті, не захистив права особи, що зверталася до суду, створивши для позивачки безвихідну ситуацію. При цьому ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції правильно захистив її право на усунення їй перешкод у користуванні нерухомим майном, однак суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції і в цій частині.
У травні 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Кубрак О. В. подав письмові пояснення на касаційну скаргу, в яких просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки це судове рішення є законним і обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
18 травня 2021 року справа № 363/3307/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що до 2005 року єдиним власником житлового будинку АДРЕСА_1 була ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 23 червня 2004 року № 4283 та свідоцтвом про право на спадщину від 23 червня 2004 року № 4286, посвідчених державним нотаріусом Вишгородської державної нотаріальної контори.
Станом на 31 грудня 2012 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_4 - 1/2 частини згідно зі свідоцтвом про право власності, посвідченим Вишгородською державною нотаріальною конторою від 23 червня 2004 року № 4283, та - 1/2 частини згідно зі свідоцтвом про право на спадщину, посвідченим Вишгородською державною нотаріальною конторою від 23 червня 2004 року № 4286.
Згідно з технічним паспортом на будинок та довідкою-характеристикою Комунального підприємства «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» від 26 квітня 2016 року № 397 житловий будинок загальною площею 67,1 кв. м, житловою площею 42,1 кв. м складається з таких приміщень: веранда 1-I площею 9,00 кв. м, житлова кімната 1-1 площею 12,60 кв. м, житлова кімната 1-2 площею 18,90 кв. м, житлова кімната 1-3 площею 5,50 кв. м, житлова кімната 1-4 площею 5,10 кв. м, комора 1-ІІ площею 7,90 кв. м, кухня 1-5 площею 8,10 кв. м, погребу під частиною будівлі «ап», ганку «аг», козирок «ак». Надвірні споруди складаються із сараю «Б», убиральні «В», навісу «Г», навісу «Д», убиральні «Е», літнього душу «Ж», огорожі № 1, воріт № 2 та хвіртки № 3.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_1 .
05 серпня 2004 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла житловий будинок та все її майно своїм дочкам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частках кожній.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 .
ОСОБА_1 є власником 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 08 жовтня 2013 року.
ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину на належну їй 1/2 частину житлового будинку згідно зі статтею 1297 ЦК України не отримувала.
Згідно з актом від 31 липня 2017 року, складеним депутатом Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 в будинку АДРЕСА_1 не проживає.
З акта складеного того ж дня депутатом Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області відомо, що в спірному будинку зареєстровані та проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Згідно з висновком Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області від 26 липня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 чинять перешкоди ОСОБА_2 у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 .
З висновку ДОП Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області від 18 серпня 2017 року видно, що ОСОБА_2 проживає разом з чоловіком ОСОБА_3 в будинку своєї матері, яка померла в 2005 році. У ОСОБА_2 виник конфлікт з сестрою ОСОБА_1 щодо будинку.
У висновку комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 31 жовтня 2016 року № 160/16-43-14733/14734/16-43, проведеної в межах цієї справи запропоновано три варіанти поділу спірного будинку з відступленням від ідеальної частки. По кожному з варіантів розподілу експертом зазначено про необхідність виконати роботи.
ОСОБА_1 уточнено вимоги, за якими вона просила виділити їй частину у спірному будинку за другим варіантом поділу, запропонованим експертом та внесла на депозит суду компенсацію частки у майні у розмірі 27 181,00 грн.
Згідно із зазначеним варіантом ОСОБА_1 слід виділити відокремлену (ізольовану після переобладнання) частину спірного будинку: веранду I-І площею 9,0 кв. м, вартістю 39 563,00 грн, житлову кімнату 1-1 площею 12,6 кв. м, вартістю 65 366,00 грн, 50/63 житлової кімнати 1-2 площею 15,0 кв. м, вартістю 77 817,00 грн, погріб під частиною будівлі «ап», вартістю 25 952,00 грн, ганок «аг», вартістю 1 460,00 грн, козирок «ак», вартістю 8 026,00 грн, загальною площею 36,6 кв. м та господарські будівлі: 1/2 частину сараю «Б», вартістю 51 114,00 грн, убиральню «В», вартістю 3 660,00 грн, навіс «Г», вартістю 1 674,00 грн, 1/2 частину огорожі № 1, вартістю 2 383,00 грн, 1/2 частину воріт № 2, вартістю 4 263,00 грн, 1/2 частину хвіртки № 3, вартістю 600,00 грн, що загалом складає 55/100 частин зазначеного будинку з господарськими спорудами.
ОСОБА_2 виділити (ізольовану після переобладнання) в натурі: комору І-ІІ площею 7,9 кв. м, вартістю 34 727,00 грн, кухню 1-5 площею 8,1 кв. м, вартістю 42 020,00 грн, 13/63 житлової кімнати 1-2 площею 3,9 кв. м, вартістю 20 232,00 грн, житлову кімнату 1-3 площею 5,5 кв. м, вартістю 28 533,00 грн, житлову кімнату 1-4 площею 5,1 кв. м, вартістю 26 458,00 грн, загальною площею 30,5 кв. м та господарські будівлі: 1/2 частину сараю «Б», вартістю 51 114,00 грн, убиральню «Е», вартістю 12 846,00 грн, літній душ «Ж», вартістю 4 340,00 грн, 1/2 частину огорожі № 1, вартістю 2 383,00 грн, 1/2 частину воріт № 2, вартістю 4 263,00 грн, 1/2 частину хвіртки № 3, вартістю 600,00 грн, що загалом складає 45/100 частин зазначеного будинку з господарськими спорудами.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Частиною першою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Згідно з частинами другою-третьою статті 358 ЦК України співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Основними вимогами до будівель і споруд є забезпечення: механічного опору та стійкості, пожежної безпеки, гігієни, здоров`я та захисту довкілля, безпеки і доступності під час експлуатації, захисту від шуму та вібрації, енергозбереження та енергоефективності, сталого використання природних ресурсів тощо (частина 7-2 Закону України «Про будівельні норми»).
Статтею 152 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.
Згідно з пунктом 1.4.4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (далі - Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій), не допускається перепланування, переобладнання, реконструкція житлових приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту. Не допускається перепланування, переобладнання житлових приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або даній квартирі (житловому приміщенні).
Згідно з пунктом 1.4.2 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій переобладнання - це улаштування в окремих жилих будинках, квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.
До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків (пункт 1.4.3 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій).
Управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється, зокрема, шляхом надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт (стаття 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Параметри забудови визначаються з урахуванням державних будівельних норм ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій».
Відповідно до наявної містобудівної документації здійснюється розроблення будівельного паспорта, порядок оформлення й видачі якого передбачені Порядком видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженим наказом Міністерстварегіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 липня 2011 року № 103 (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 2.4 цього Порядку передбачено, що пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику у зв`язку із невідповідністю намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Повідомлення про початок виконання будівельних робіт має містити відомості про будівельний паспорт, відомості про виконавця робіт тощо (Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466).
При вирішенні спору про поділ нерухомого майна в натурі в разі необхідності його переобладнання та перепланування позивач має довести, що будівельні роботи, які планується провести, відповідають містобудівній документації на місцевому рівні, детальним планам територій, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Апеляційний суд встановив, що у висновку комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 31 жовтня 2016 року № 160/16-43-14733/14734/16-43 зазначено, що відповідно до запропонованих варіантів поділу житлового будинку, які виділяються в ізольоване користування у наданих вище можливих варіантах № № 1-3 розділу домоволодіння (та наведених в додатках № 1-3 до цього висновку), згідно з вимогами нормативних документів, чинних на території України в галузі будівництва, повинні або можуть бути забезпечені таким інженерним устаткуванням: автономною системою електропостачання та слабких струмів; автономною системою газопостачання; автономною системою опалення; автономною системою водопостачання; автономною системою водовідведення. Перелік робіт із зміни об`ємно-просторового рішення кожної з двох частин житлового будинку, а також перелік з влаштування або переобладнання систем інженерного устаткування, залежить від прийнятих рішень (об`ємно-планувальних, конструктивних, тощо), які обумовлюються розробленою і погодженою у встановленому законом порядку проектно-кошторисною документацією. Розробка проєктно-кошторисної документації, а також погодження документації у встановленому законом порядку з відповідними службами і установами не відноситься до діяльності Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. За відповідним проєктом по відокремленню комунікацій співвласникам слід звертатись до проектних установ, що мають відповідну ліцензію.
Відтворивши технічний запис судового засідання 24 жовтня 2019 року, апеляційний суд також встановив, що допитана в судовому засіданні 24 жовтня 2019 року експерт Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Колотюк Н. А. в суді першої інстанції декілька разів наголосила, що виконання запропонованих ремонтно-будівельних робіт можливе після виготовлення проектної документації та наголосила про необхідність звернення до відповідної організації для виготовлення проектної документації, а також процитувала висновки по першому питанню ухвали суду, викладені у висновку експерта на аркушах 75, 76.
Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що позивачі за первісним та за зустрічним позовами не надали передбачених законодавством дозвільних документів відповідних органів та служб на проведення ремонтно-будівельних робіт.
З урахуванням наведеного Верховний Суд погоджується з висновкам апеляційного суду про відмову в задоволенні позову в оскаржуваній частині, оскільки до ухвалення судом першої інстанції рішення у справі позивачі за первісним та за зустрічним позовами не надали документів (будівельний паспорт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт), які б підтверджували, що будівельні роботи з переобладнання та перепланування у спірному житловому будинку, які необхідно провести для виділу частки з будинку в натурі, відповідають містобудівній документації на місцевому рівні, детальним планам територій, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Водночас співвласники спірного майна не позбавлені можливості вирішити питання щодо порядку користування домоволодінням у визначений законом спосіб чи звернутися до органу місцевого самоврядування з метою отримання передбачених нормативно-правовими актами документів на проведення переобладнань та перепланувань у спірному житловому будинку.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовим рішенням та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінку доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині відповідає вимогам закону, і підстав для її скасування немає.
У касаційній скарзі заявник просив скасувати як рішення місцевого суду, так і постанову апеляційного суду, якою рішення місцевого суду в оскаржуваній частині скасоване та ухвалене нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови апеляційного суду в оскаржуваній частині, немає і підстав для скасування рішення місцевого суду щодо вирішення цих вимог.
Керуючись статтями 400, 401, 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Небукіна Івана Володимировича залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 15 березня 2021 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов