Постанова
Іменем України
27 cічня 2021 року
м. Київ
справа №368/180/19
провадження № 61-979св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,
Ткачука О. С.,
учасники справи:
стягувач - ОСОБА_1 ,
боржник (скаржник) - ОСОБА_2 ,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області Дубік Вероніка Самвелівна,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Семенюк Т. А.,
Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М. у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області Дубік Вероніки Самвелівни, заінтересована
особа - ОСОБА_1 ,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст скарги
У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Дубік В. С., і з урахуванням доповнень та уточнень до скарги в її обґрунтування, посилався на те, що державний виконавець здійснила розрахунок заборгованості по аліментах у сумі за період з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2017 року, виходячи з його загального доходу, отриманого, як фізичною особою-підприємцем.
Разом із тим, державний виконавець мав врахувати положення частини другої статті 195 СК України, яка передбачає, що заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Окрім того, при визначенні розміру доходів боржника, державним виконавцем не було визначено дійсний (чистий) дохід від підприємницької діяльності за період з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2017 року, оскільки дохід у податковій декларації вказаний валовий без врахування витрат фізичної особи-підприємця.
Також період розрахунку заборгованості складає з 19 листопада 2012 року до 31 грудня 2018 року, тобто за період до відкриття виконавчого провадження (15 лютого 2018 року).
Скаржник вважав, що через неправильний розрахунок заборгованості по аліментах державний виконавець неправомірно виніс постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 24 січня 2019 року, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання від 24 січня 2019 року, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 24 січня 2019 року, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування зброєю від 24 січня 2019 року, постанову про арешт коштів боржника від
08 лютого 2019 року та постанову про накладення арешту.
У зв`язку із викладеним, скаржник остаточно просив суд (том 1, а.с.18-20, том 2, а.с.47-48):
- визнати незаконними дії державного виконавця щодо проведення розрахунку заборгованості по аліментах на утримання дочки ОСОБА_3 , без номера та дати складання за період з 19 листопада 2012 року по 31 грудня 2018 року, складений в рамках виконавчого провадження № 55819303;
- визнати дії державного виконавця по накладенню арешту на усе майно, яке належить ОСОБА_2 на праві власності, а також дії по винесенню постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 24 січня 2019 року, постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання від 24 січня 2019 року, постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 24 січня 2019 року, постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування зброєю
від 24 січня 2019 року, постанови про арешт коштів боржника
від 08 лютого 2019 року та постанови про накладення арешту
від 08 лютого 2019 року неправомірними та зобов`язати скасувати їх;
- зобов`язати державного виконавця видалити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників, а саме: станом на 24 січня 2019 року у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно з розрахунком від 24 січня 2019 року за період з 19 листопада 2012 року до 31 грудня 2018 року становить 510 601,68 грн, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 26 вересня 2019 року у задоволенні скарги відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуваний розрахунок заборгованості було здійснено на виконання постанови Київського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року, яким було зобов`язано державного виконавця провести перерахунок заборгованості з урахуванням частини першої статті 195 СК України, в якому також було встановлено дохід боржника від підприємницької діяльності.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 26 вересня 2019 року в частині відмови у задоволенні скарги щодо визнання протиправними дій по визначенню заборгованості по аліментах за період з січня 2016 року по грудень 2017 року скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.
Визнано дії державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Дубік В. С. по визначенню заборгованості ОСОБА_2 за аліментами на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з виконавчим листом (дублікатом) Кагарлицького районного суду Київської області № 2-497/04 від 14 лютого 2018 року, за період із січня 2016 року по грудень 2017 року неправомірними та зобов`язано державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Дубік В. С. провести перерахунок заборгованості за період з січня 2016 року по грудень 2017 року.
В іншій частині ухвалу суду залишено без змін.
Визнаючи розрахунок заборгованості неправомірним, суд апеляційної інстанції виходив із того, що у податкових деклараціях зазначено валовий дохід, який включає до свого складу вартість проданих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інформація про чистий дохід від підприємницької діяльності міститься в Книзі обліку доходів, яка знаходиться та ведеться фізичною особою-підприємцем. Оскільки при складанні розрахунку такі відомості державним виконавцем у скаржника не зажадалися, а відтак, державним виконавцем фактично не встановлений дійсний дохід, з якого ОСОБА_2 мав сплачувати аліменти на доньку за період з січня 2016 року по грудень 2017 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У січні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду на постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано з Кагарлицького районного суду Київської області матеріали цивільної справи № 368/180/19.
Відкриваючи касаційне провадження у справі, суд виходив із того, що судове рішення за наслідками розгляду такої скарги в касаційному порядку буде мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
У квітні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Посилаючись на порушення судами норм процесуального права, скаржник просить суд скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуваний розрахунок заборгованості було складено державним виконавцем на виконання постанови Київського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року у справі № 368/403/18, якою було встановлено дохід боржника за період з січня
2016 року по грудень 2017 року.
Крім того, боржник зобов`язаний самостійно подавати державному виконавцю декларацію про його доходи, чого ним зроблено не було.
З аналізу доводів касаційної скарги вбачається, що постанова суду апеляційної інстанції оскаржується тільки в частині задоволення скарги в частині визнання неправомірними дій державного виконавця в частині визначення заборгованості по аліментах.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що рішенням Кагарлицького районного суду Київської області, яке набрало законної сили 29 липня 2004 року у справі № 2-497 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 в розмірі 30 % від заробітку до досягнення дитиною повноліття.
15 лютого 2018 року постановою державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відкрито виконавче провадження на примусове виконання вищевказаного рішення (том 1, а.с.14).
За інформацією Обухівського відділення Києво-Святошинського ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області, ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем та з 01 липня 2016 року перебуває на спрощеній системі оподаткування ( том 1, а.с.42).
28 лютого 2018 року державним виконавцем Дубік В. С. було видано довідку-розрахунок заборгованості за виконавчим листом № 2-497/04 за період
з 19 листопада 2012 року до 28 лютого 2018 року, відповідно до якого заборгованість по аліментах у ОСОБА_2 становить 91455,27 грн.
Не погоджуючись із порядком здійснення розрахунку заборгованості, стягувач ОСОБА_1 оскаржила його до суду.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2018 рокуу справі № 368/403/18зобов`язано державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу ДВС ГТУ юстиції в Київській області Дубік В. С. провести перерахунок заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , згідно виконавчого листа Кагарлицького районного суду Київської області №2-497/04 від 14 лютого 2018 року (том 1, а.с.46-51).
Під час ухвалення вказаної постанови суду, апеляційним судом було встановлено, що виходячи з положень ч.1 ст.195 Сімейного кодексу України, заборгованість за аліментами боржника має визначатися виходячи з фактичного заробітку (доходу), який боржник отримував у період виникнення заборгованості.
У зазначеній цивільній справі було встановлено, що згідно поданої податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 загальна сума доходу і вартість проданих товарів, виконаних робіт, наданих послуг за звітний (податковий) період від 01 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року склала 533 405,73 грн, а за звітний (податковий) період від 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року склала 1 263 606,10 грн.
На виконання вказаного судового рішення, державним виконавцем Обухівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області Дубік В. С. було складено довідку-розрахунок державного виконавця про заборгованість по аліментах без номера та дати, в якій зазначено, що станом на 31 грудня 2018 року заборгованість ОСОБА_2 по аліментах перед ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 становить 510 601,68 грн за період з 19 листопада 2012 року по 31 грудня
2018 року (том 1, а.с.6-8).
При визначенні суми заборгованості за період з січня 2016 року по липень 2017 року державний виконавець виходив із доходу, отриманого скаржником за місцем основної роботи та від підприємницької діяльності, при цьому дохід від підприємницької діяльності визначався виконавцем по відомостям, які містяться в податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .
Відповідно до роз`яснень Обухівського управління Києво-Святошинського ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області, інформацію щодо розміру суми чистого доходу та фактично понесених витрат від провадження підприємницької діяльності можливо отримати з Книги обліку доходів, яка знаходиться і ведеться фізичною особою-підприємцем ( том 1, а.с.42).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Визнаючи розрахунок заборгованості неправомірним, суд апеляційної інстанції виходив із того, що у деклараціях зазначено валовий дохід, який включає до свого складу вартість проданих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інформація про чистий дохід від підприємницької діяльності міститься в Книзі обліку доходів, яка знаходиться та ведеться фізичною особою-підприємцем. Оскільки при складанні розрахунку такі відомості державним виконавцем у скаржника не витребовувалися, а тому державним виконавцем фактично не встановлений дійсний дохід, з якого ОСОБА_2 мав сплачувати аліменти на доньку за період з січня 2016 року по грудень 2017 року.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Зокрема такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі
№ 183/1617/16.
Згідно з частиною другою статті 195 СК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Розмір заборгованості по аліментам обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Таким чином, державному виконавцю розрахунки заборгованості необхідно проводити відповідно до вимог частини другої статті 195 Сімейного кодексу України.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від
01 квітня 2019 року у справі № 708/326/18 та постанові від 05 серпня
2020 року у справі №464/6206/18.
Судами було встановлено, що рішенням Київського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року зобов`язано державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу ДВС ГТУ юстиції в Київській області Дубік В. С. провести перерахунок заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , згідно виконавчого листа Кагарлицького районного суду Київської області № 2-497/04 від 14 лютого 2018 року.
Під час ухвалення вказаної постанови суду, апеляційним судом було встановлено порядок розрахунку заборгованості по аліментах виходячи з положень ч.1 ст.195 Сімейного кодексу України, відповідно до якої заборгованість за аліментами боржника має визначатися виходячи з фактичного заробітку (доходу), який боржник отримував у період виникнення заборгованості.
Вказану постанову суду боржником не було оскаржено в суд касаційної інстанції, таким чином боржник погодився з порядком розрахунку заборгованості на підставі частини першої статті 195 СК України.
Відповідно до частини першої статті 195 СК України заборгованість за аліментами боржника має визначатися виходячи з фактичного заробітку (доходу), який боржник отримував у період виникнення заборгованості.
На виконання вказаного рішення, державним виконавцем було здійснено розрахунок заборгованості за період із 19 листопада 2012 року до 31 грудня 2018 року.
Разом із тим, державним виконавцем було здійснено перерахунок заборгованості по аліментах за період січня 2016 року по грудень 2017 року, коли боржник ОСОБА_2 перебував на спрощеній процедурі оподаткування, як фізична особа-підприємець, виходячи з положень частини першої статті 195 СК України.
Проте застосований державним виконавцем порядок розрахунку заборгованості щодо ОСОБА_2 , який на час виникнення заборгованості перебував на спрощеній системі оподаткування, суперечить правовому висновку щодо порядку розрахунку заборгованості по аліментах боржника фізичної особи-підприємця на спрощеній процедурі оподаткування Верховного Суду, викладеному в ухвалі від 01 квітня 2019 року у справі № 708/326/18 та постанові від 05 серпня 2020 року у справі № 464/6206/18, тому є неправомірним та підлягає скасуванню.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції відносно того, що оскаржуваний розрахунок заборгованості по аліментах за період з січня 2016 року по липень 2017 року було проведено з порушенням вимог законодавства, однак з інших підстав - з підстав порушення встановленого порядку здійснення розрахунку заборгованості по аліментах боржника фізичної особи-підприємця, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, який має здійснюватися лише відповідно до частини другої статті 195 СК України.
Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Частиною першою статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 412 ЦПК України).
Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги і зміну мотивувальної частинипостанови Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року в частині мотивів задоволення скарги ОСОБА_2 щодо визнання неправомірними дій державного виконавця щодо розрахунку заборгованості по аліментах, виклавши їх в редакції цієї постанови.
Постанова Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року в частині залишення без змін ухвали Кагарлицького районного суду Київської області від 26 вересня 2019 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_2 про визнання дій державного виконавця по накладенню арешту на усе майно, яке належить ОСОБА_2 на праві власності, а також дії по винесенню постанов про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування зброєю, про арешт коштів боржника, про накладення арешту неправомірними та зобов`язати скасувати їх, та зобов`язання державного виконавця видалити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників - в касаційному порядку не оскаржувалася, тому Верховним Судом не переглядалася.
Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року в частині задоволення скарги ОСОБА_2 щодо визнання неправомірними дій державного виконавця щодо здійснення розрахунку заборгованості по аліментах змінити, виклавши її мотивувальну частини в редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді: А. І. Грушицький
А. А. Калараш
Є. В. Петров
О. С. Ткачук