Постанова
Іменем України
29 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 368/561/19
Провадження № 14-118цс20
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Дарницького районного суду м. Києва, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди
за касаційною скаргою Дарницького районного суду м. Києва на постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року, прийняту колегією суддів у складі Олійника В. І., Желепи О. В., Кулікової С. В.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. Позивачка звернулася з позовом проти суду, з посади помічника судді в якому її звільнили. Суди першої й апеляційної інстанцій мали різну думку щодо того, за правилами якого судочинства - цивільного чи адміністративного - розглядати спір. Відповідач у касаційній скарзі заперечив висновок апеляційного суду про необхідність вирішення спору за правилами цивільного судочинства. Велика Палата Верховного Суду має дати відповідь на питання, до юрисдикції якого суду належить розгляд вимог про скасування виданого після 15 грудня 2017 року наказу про звільнення з посади помічника судді, поновлення на цій посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку зі звільненням.
(2) Короткий зміст позовних вимог
2. У травні 2019 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, у якій з урахуванням заяви про усунення недоліків від 29 травня 2019 року просила:
2.1. Скасувати наказ № 32-ОС/К керівника апарату Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_4 від 15 квітня 2019 року про звільнення позивачки з посади помічника судді Дарницького районного суду м. Києва (далі - наказ про звільнення).
2.2. Поновити позивачку на посаді помічника судді Дарницького районного суду м. Києва, допустивши у цій частині негайне виконання рішення суду.
2.3. Стягнути з Дарницького районного суду м. Києва на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 16 квітня 2019 року і до дня винесення судового рішення, допустивши у частині стягнення такого платежу за один місяць негайне виконання рішення суду.
2.4. Стягнути з Дарницького районного суду м. Києва на користь позивачки 3 000,00 грн як відшкодування моральної шкоди.
3. Мотивувала позов такими обставинами:
3.1. З 8 травня 2015 року за поданням судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_2 позивачка призначена тимчасово (на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_5 ) помічником цього судді, про що керівник апарату вказаного суду ОСОБА_6 12 травня 2015 року видав наказ № 51-ОС/К.
3.2. 28 вересня 2018 року за наказом № 97-ОС/К в. о. керівника апарату Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_4 позивачку перевели з тимчасової посади помічника судді ОСОБА_2 на постійну посаду.
3.3. 25 березня 2019 року в. о. голови Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_3 видала наказ № 30-В, згідно з яким суддя ОСОБА_2 , за яким закріплена позивачка, з 2 до 24 квітня 2019 року перебував у щорічній відпустці.
3.4. 11 квітня 2019 року Вища рада правосуддя прийняла рішення № 1124/0/15-19 про звільнення судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_2 із займаної ним посади.
3.5. 11, 12 і 15 квітня 2019 року позивачка повний робочий день до 18:00 год перебувала на робочому місці за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 5-А, каб. 115, і виконувала покладені на неї обов`язки, що підтверджує витяг із журналу виходу на роботу, порядок ведення якого затверджений згідно з пунктом 6 розпорядження № 51 керівника апарату Дарницького районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року.
3.6. 15 квітня 2019 року приблизно о 17:40 год в. о. голови Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_3 викликала позивачку до кабінету № 207 і в присутності кількох осіб, зокрема і керівника апарату цього суду ОСОБА_4 , без будь-яких пояснень сказала поставити підпис про ознайомлення з документом про звільнення з посади. Позивачка цей документ не підписала, оскільки не була ознайомлена з його текстом. Крім того, станом на той день її безпосередній керівник - суддя ОСОБА_2 - продовжував перебувати у відпустці, тобто був у штаті Дарницького районного суду м. Києва, і не вносив керівнику апарату цього суду подання про звільнення позивачки з посади.
3.7. 15 квітня 2019 року з метою збереження безперервного трудового стажу в майбутньому (після виходу судді ОСОБА_2 з відпустки та припинення з ним трудових відносин) і за згодою судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_8 позивачка зареєструвала в загальній канцелярії цього суду заяву з вимогою покласти на неї обов`язки додаткового помічника зазначеного судді та відповідне його подання (вх. № 22594/19).
3.8. В. о. голови Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_3 письмово відмовила у задоволенні вказаного подання (лист № 1/166/2019-Вих. від 15 квітня 2019 року). Вона вказала, що 12 квітня 2019 року видала наказ № 11-ОС «Про відрахування зі штату судді ОСОБА_2 », і що позивачка ще не припинила трудові відносини з її безпосереднім керівником. Проте позивачка вважає, що оскільки суддя ОСОБА_2 був відрахований зі штату Дарницького районного суду м. Києва ще 12 квітня 2019 року, то не міг бути її безпосереднім керівником 15 квітня 2019 року.
3.9. 16 квітня 2019 року суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_8 повторно подав і зареєстрував у загальній канцелярії цього суду подання про покладення на позивачку обов`язків додаткового помічника судді. Того ж дня позивачку було госпіталізовано до Київської міської клінічної лікарні № 18.
3.10. В. о. голови Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_3 письмово відмовила в задоволенні вказаного подання (лист № 23261 від 17 квітня 2019 року). Вона вказала, що до виконання повноважень додаткового помічника судді можна залучати виключно працівників патронатної служби зі штату суду, а позивачка не належить до цих осіб, оскільки була відрахована зі штату суду 15 квітня 2019 року на підставі наказу № 32-ОС/К.
3.11. 25 квітня 2019 року - у перший день приходу до Дарницького районного суду м. Києва після закінчення періоду тимчасової непрацездатності - позивачка ознайомилася з текстом листа № 23261 від 17 квітня 2019 року, а також із прикріпленою до нього копією наказу про звільнення. Тоді ж позивачка зареєструвала у загальній канцелярії Дарницького районного суду м. Києва заяву з вимогою покласти на неї обов`язки додаткового помічника судді цього суду ОСОБА_8 , а останній зареєстрував відповідне подання. Проте станом на день звернення з позовом до суду відповіді на заяву та подання не було.
3.12. 25 квітня 2019 року керівник апарату Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_4 зобов`язала позивачку передати до канцелярії цього суду справи, які були у провадженні судді ОСОБА_2, для подальшого їх перерозподілу. Тому до 8 травня 2019 року позивачка як помічник судді виконувала роботу з підготовки вказаних справ для їх передання до канцелярії.
3.13. Позивачка вважає, що її звільнили без дотримання гарантії переведення на іншу посаду та за поданням судді не призначили на посаду додаткового його помічника всупереч частині третій статті 157 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII і пункту 11 Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України від 18 травня 2018 року № 21.
3.14. Оскільки звільнення з посади позивачка вважала незаконним, просила з 16 квітня 2019 року до дня винесення судового рішення про поновлення на роботі стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу із суми середньоденного заробітку за два останні місяці у розмірі 780,93 грн. (згідно з довідкою про її заробітну плату від 22 травня 2019 року № 323).
3.15. Щодо моральної шкоди, завданої у зв`язку зі звільненням з посади помічника судді через опублікування у відкритому доступі інформації з обмеженим доступом, яку не можна було опубліковувати (повідомлення про звільнення із зазначенням у ньому прізвища, імені, по батькові й адреси проживання, яка є і адресою місця реєстрації позивачки). Відкритість інформації з обмеженим доступом створює загрозу для позивачки, а також для близьких їй осіб, які були невдоволені результатами судових рішень і висловлювали погрози.
(3) Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
4. 20 грудня 2019 року Кагарлицький районний суд Київської області постановив ухвалу про закриття провадження у справі, вказавши, що з огляду на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1594/17, спір є адміністративним і «відноситься до юрисдикції Шостого апеляційного адміністративного суду». Мотивував ухвалу тим, що особа, яка обіймає посаду помічника судді, підпадає під визначення особи, яка перебуває на публічній службі.А на спори з приводу прийняття на таку службу, її проходження та звільнення з цієї служби поширюється юрисдикція адміністративних судів.
(4) Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
5. 26 лютого 2020 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою апеляційну скаргу позивачки задовольнив: ухвалу суду першої інстанції скасував і направив справу для продовженнярозгляду до цього ж суду. Мотивував постанову так:
5.1. На час виникнення спірних правовідносин посада помічника судді належала до патронатної, а не до державної служби. Тому на ці відносини поширювалися гарантії, передбачені Кодексом законів про працю України, а не приписи Закону України «Про державну службу». З огляду на вказане, враховуючи висновок, висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 308/4431/17, спір треба розглядати за правилами цивільного судочинства.
5.2. Суд першої інстанції порушив право позивачки на захист, передбачене статтею 55 Конституції України, та право на розгляд справи у розумний строк, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки не розглянув справу в розумний строк і закрив у ній провадження.
(5) Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. У березні 2020 року Дарницький районний суд м. Києва подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
(6) Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
7. 15 липня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, за якою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Обґрунтував ухвалу так:
7.1. Необхідно відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах шляхом конкретизації тих висновків, які Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 308/4431/17 і від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1594/17. Причини для відступу полягають у такому:
7.1.1. Суд першої інстанції врахував висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1594/17. Згідно з цим висновком помічник судді підпадає під визначення особи, яка перебуває на публічній службі. Тому у разі виникнення спору за її участю, зокрема з приводу звільнення з публічної служби, на такий спір поширюється юрисдикція адміністративного суду. Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 640/293/19.
7.1.2. Суд апеляційної інстанції врахував іншу постанову Великої Палати Верховного Суду - від 13 березня 2019 року у справі № 308/4431/17, - вважаючи, що відповідний спір треба розглядати за правилами цивільного судочинства, оскільки станом на час звільнення позивачки посада помічника судді належала до патронатної, а не державної служби.
7.2. У справі є виключна правова проблема, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики щодо юрисдикції суду у спорах щодо оскарження звільнення з посади помічника судді.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи осіб, які подали касаційні скарги
8. Дарницький районний суд м. Києва мотивував касаційну скаргу так:
8.1. Суд першої інстанції врахував висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1594/17, і правильно закрив провадження у справі, вважаючи спір адміністративним. А суд апеляційної інстанції прийняв постанову з порушенням частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Висновок апеляційного суду про те, що спір треба розглядати за правилами цивільного судочинства, оскільки на спірні правовідносини не поширювалася дія Закону України «Про державну службу», є помилковим.
8.2. У постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17-ц Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що суди під час вирішення аналогічних спорів мають враховувати саме останній висновок Великої Палати Верховного Суду.
(2) Позиція інших учасників процесу
9. Позивачка відзив на касаційну скаргу не подала.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(1.1) Щодо меж розгляду справи в суді касаційної інстанції
10. 16 квітня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження у межах вимоги скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції та у межах доводів касаційної скарги про неврахування апеляційним судом висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 (щодо необхідності застосування останнього висновку Великої Палати Верховного Суду, зробленого у подібних правовідносинах) і від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1594/17 (щодо розгляду відповідного спору за правилами адміністративного судочинства).
11. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
12. З огляду на вказаний припис Велика Палата Верховного Суду переглядає у касаційному порядку постанову апеляційного суду у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
(1.2) Щодо юрисдикції суду
13. Велика Палата Верховного Суду має вирішити питання про визначення юрисдикції суду для розгляду спору про звільнення особи з посади помічника судді.Суд першої інстанції вважав, що такий спір слід розглядати за правилами адміністративного судочинства, а суд апеляційної інстанції - за правилами судочинства цивільного. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції.
14. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
15. ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).
16. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін, зазвичай, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
17. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункт 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).
18. Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).
19. Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
20. Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг(пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
21. Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
22. Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24-25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18-19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16-17), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 21)).
23. Тому помилковим є застосування приписів статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень. Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
24. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
25. Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України).
26. Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що поняття «публічна служба» охоплює поняття державної служби (див. постанови від 20 червня 2018 року у справі № 426/160/14-ц (пункт 20), від 4 липня 2018 року у справі № 310/66/14-ц (пункт 20), від 22 серпня 2018 року у справі № 766/10783/16-ц (пункт 24), від 17 жовтня 2018 року у справі № 661/3699/16-ц (пункт 36), від 23 січня 2019 року у справі № 752/2922/17 (пункт 23), від 20 листопада 2019 року у справі № 623/1656/16-ц). Крім того, поняття «публічна служба» включає також діяльність у патронатній службі у державних органах. А тому саме до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник з приводу прийняття на посаду у патронатну службу, її проходження та звільнення з патронатної служби.
27. Кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника (помічників) судді, затвердженим Радою суддів України (частина перша статті 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII).
28. Посади помічників суддів належать до посад патронатної служби (частина перша статті 92 Закону України «Про державну службу»), на які не поширюється дія Закону України «Про державну службу», крім статті 92 цього Закону (абзац другий пункту 1 Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України від 18 травня 2018 року № 21).
29. Помічник судді - це працівник патронатної служби у суді, який забезпечує виконання суддею повноважень щодо здійснення правосуддя (абзац четвертий пункту 2 вказаного Положення).
30. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що позивачка з 8 травня 2015 року до 15 квітня 2019 року включно перебувала на посаді помічника судді Дарницького районного суду м. Києва. Станом на день звільнення позивачки ця посада належала до патронатної служби. Тому відповідно до пункту 17 частини першої статті 4, пункту 2 частини першої статті 19 КАС України ініційований після 15 грудня 2017 року спір щодо звільнення позивачки з посади помічника судді, а саме вимоги про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді помічника судді та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу треба розглядати за правилами адміністративного судочинства. Стосовно вимоги позивачки про відшкодування моральної шкоди, згідно з частиною п`ятою статті 21 КАС України цю вимогу також слід розглядати в адміністративному суді, якщо вона заявлена в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
31. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновками апеляційного суду, вважав цей спір цивільним, і вважає аргументи касаційної скарги обґрунтованими.
(1.3) Щодо підстав для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду
32. В ухвалі від 15 липня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказав про необхідність відступу від сформульованих у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 308/4431/17 і від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1594/17 висновків щодо юрисдикції суду. Велика Палата Верховного Суду вважає, що є підстави відступити від висновку, викладеного в її постанові від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1594/17.
33. Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень (пункт 49) зазначила, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.
34. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 5 грудня 2018 року у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43-44) і № 818/1688/16 (пункти 44-45), від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (пункт 54), від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44-45), від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (пункт 24), від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (пункт 48), від 30 червня 2020 року у справі №264/5957/17 (пункт 41) та у справі № 727/2878/19 (пункт 39), від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (пункт 35), від 9 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 (пункти 58-59)).
35. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що на визначення юрисдикції суду щодо розгляду спорів про прийняття на посаду помічника судді, проходження служби на цій посаді та звільнення з неї вплинули зміни до Закону України «Про державну службу» та до КАС України. Хронологію вказаних змін можна окреслити трьома періодами: 1) до 30 квітня 2016 року включно; 2) з 1 травня 2016 року до 14 грудня 2017 року включно; 3) з 15 грудня 2017 року.
(1.3.1) Стосовно юрисдикції суду для розгляду спорів, ініційованих до 30 квітня 2016 року включно
36. За змістом частини першої статті 154 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у період до 30 квітня 2016 року включно статус і умови діяльності помічника судді визначалися вказаним Законом, Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року N 3723-XII і Положенням про помічника судді, затвердженим рішенням Ради суддів України від 25 березня 2011 року № 14. Відповідно до цього Положення порядок перебування на державній службі помічника судді регулювався Законом України «Про державну службу» й іншими нормативно-правовими актами України (пункт 14).
37. Отже, до набрання 1 травня 2016 року чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIIIпомічник судді був державним службовцем. А тому за змістом пункту 15 частини першої статті 3, пункту 2 частини другої статті 17 КАС України у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року, ініційовані до 30 квітня 2016 року спори щодо призначення на посаду помічника судді, перебування на цій посаді та звільнення з неї належали до юрисдикції адміністративного суду.
(1.3.2) Стосовно юрисдикції суду для розгляду спорів, ініційованих з 1 травня 2016 року до 14 грудня 2017 року включно
38. 1 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, згідно з підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень якого Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року N 3723-XII за винятком деяких приписів втратив чинність.
39. За змістом частини першої статті 154 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI, який був чинним до 30 вересня 2016 року, частини першої статті 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, що набрав чинності 30 вересня 2016 року, у період з 1 травня 2016 року до 15 грудня 2017 року статус і умови діяльності помічника судді визначалися відповідними Законом України «Про судоустрій і статус суддів» і Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України.
40. Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII визначив, що його приписи не поширюються на працівників патронатних служб, до яких належать, зокрема, помічники суддів (пункт 18 частини третьої статті 3, частина перша статті 92). Іншими словами, з 1 травня 2016 року посада помічника судді перестала належати до посад державної служби, тоді як пункт 15 частини першої статті 3 і відповідно пункт 2 частини другої статті 17 КАС України у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року, для цілей визначення юрисдикції адміністративного суду не поширював поняття публічної служби на службу патронатну. Саме тому ініційовані з 1 травня 2016 року до 14 грудня 2017 року включно спори щодо призначення на посаду помічника судді, перебування на цій посаді та звільнення з неї слід розглядати за правилами цивільного судочинства (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 308/4431/17, у якій позивачка у травні 2017 року звернулася до суду щодо її звільнення з посади помічника судді у березні того року, а також від 13 березня 2019 року у справі № 815/2546/17, у якій позивач у травні 2017 року звернувся до суду щодо його звільнення з такої ж посади у квітні того року).
41. Натомість у постанові від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1594/17 Велика Палата Верховного Суду залишила в адміністративній юрисдикції спір за позовом, поданим у березні 2017 року щодо накладення на помічника судді дисциплінарного стягнення у листопаді 2016 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.
42. З огляду на наведені вище мотиви задля забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів про призначення на посаду помічника судді, перебування на цій посаді та звільнення з неї Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного в її постанові від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1594/17, вказавши, що такі спори належить вирішувати за правилами цивільного судочинства, якщо їхній розгляд ініційований у суді в період з 1 травня 2016 року до 14 грудня 2017 року включно.
43. У разі коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду, ніж той, який передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, згідно із частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц (пункт 88), від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (пункт 93), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 27.3), від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (пункт 49), від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17(пункт 43)).
(1.3.3) Стосовно юрисдикції суду для розгляду спорів, ініційованих з 15 грудня 2017 року
44. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року, згідно з яким КАС України викладений у новій редакції. У юрисдикції адміністративного суду залишився розгляд спорів про прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункт 2 частини першої статті 19). Однак перелік видів діяльності, які охоплюються поняттям публічної служби, був розширеним, зокрема, за рахунок патронатної служби в державних органах (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України).
45. Тому спори про призначення на посаду помічника судді, перебування на цій посаді та звільнення з неї, розгляд яких ініційований з 15 грудня 2017 року, слід розглядати за правилами адміністративного судочинства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 640/293/19, у якій позивачка у січні 2019 року звернулася до суду щодо її звільнення з посади помічника судді 21 грудня 2017 року). З огляду на це висновок суду першої інстанції у справі № 368/561/19 про необхідність розгляду спору в адміністративному суді є правильним.
(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
(2.1) Щодо суті касаційної скарги
46. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині (пункт 4 частини першої статті 409 ЦПК України).
47. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 ЦПК України межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 413 цього кодексу).
48. З огляду на викладені у цій постанові висновки щодо юрисдикції суду постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року слід скасувати. Велика Палата Верховного Суду погоджується з викладеним в ухвалі від 20 грудня 2019 року висновком Кагарлицького районного суду Київської області про закриття провадження у справі через необхідність вирішення спору за правилами адміністративного судочинства, але з огляду на приписи статей 20, 21, 22 і 25 КАС України звертає увагу на помилковість роз`яснення позивачці належності цього спору «до юрисдикції Шостого апеляційного адміністративного суду» замість «до юрисдикції адміністративного суду».
49. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України). Оскільки висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі правильний по суті та законний, є підстави залишити ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 20 грудня 2019 року в силі. Суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки (частина перша статті 269 ЦПК України).
(2.2) Щодо наслідків закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України
50. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до ЦПК України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX).
51. Зміни до ЦПК України, внесені Законом № 460-IX, пов`язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини четвертої статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. Закон № 460-IX вніс зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного розгляду. Так, згідно з підпунктом 8 пункту 2 розділу І Закону № 460-IX абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: «Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі».
52. Оскільки Велика Палата Верховного Суду залишила в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України в редакції Закону № 460-IX роз`яснює позивачці її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду, який закрив провадження у справі, із заявою про її направлення до відповідного суду адміністративної юрисдикції.
(3) Висновки щодо застосування норм права
53. За змістом пункту 15 частини першої статті 3, пункту 2 частини другої статті 17 КАС України у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року, ініційовані до 30 квітня 2016 року спори щодо призначення на посаду помічника судді, перебування на цій посаді та звільнення з неї слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
54. З огляду на приписи пункту 18 частини третьої статті 3, частини першої статті 92 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, пункту 15 частини першої статті 3, пункту 2 частини другої статті 17 КАС України у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року, ініційовані з 1 травня 2016 року до 14 грудня 2017 року включно спори щодо призначення на посаду помічника судді, перебування на цій посаді та звільнення з неї слід розглядати за правилами цивільного судочинства.
55. Спори про призначення на посаду помічника судді, перебування на цій посаді та звільнення з неї, розгляд яких ініційований з 15 грудня 2017 року, слід розглядати відповідно до пункту 17 частини першої статті 4, пункту 2 частини першої статті 19 КАС України у редакції, чинній з вказаної дати, за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись частиною першою статті 400, пунктом 4 частини першої статті 409, статтею 413, статтями 416, 418 і 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
П О С Т А Н О В И Л А:
1. Касаційну скаргу Дарницького районного суду м. Києва задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року скасувати, а ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 20 грудня 2019 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:Н. О. АнтонюкВ. С. Князєв Т. О. АнцуповаЛ. М. Лобойко В. В. БританчукО. Б. Прокопенко Ю. Л. ВласовВ. В. Пророк М. І. ГрицівЛ. І. Рогач В. І. ДанішевськаО. С. Ткачук Ж. М. ЄленінаВ. Ю. Уркевич О. С. ЗолотніковО. Г. Яновська О. Р. Кібенко