ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 369/11432/23
провадження № 61-12553св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого- Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Андрєєва Микити Андрійовича на постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, пов`язаних з неналежним виконанням договору.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 20 жовтня 2018 року між нею та ОСОБА_2 укладений попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири, згідно з умовами якого у строк до 30 грудня 2018 року ОСОБА_2 зобов`язалась передати у її власність з укладенням договору купівлі-продажу (основного договору) квартиру АДРЕСА_1 , збудованому на земельній ділянці площею 0,1002 га, кадастровий номер 3222486200:03:006:0020, що знаходиться у АДРЕСА_2 . Ціна продажу квартири становить 749 362,00 грн, що на день укладення договору еквівалентно 26 592,00 дол. США. Основний договір між сторонами не був укладений, будинок не збудований.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 листопада 2022 року у справі № 369/17432/21 розірвано попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири від 20 жовтня 2018 року, укладений між нею та ОСОБА_2 , і стягнуто із ОСОБА_2 на її користь сплачений аванс у розмірі 749 362,00 грн, а також судові витрати.
Вказувала на те, що у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання відповідачкою, наявні правові підстави для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
Також вказувала на те, що діями відповідачки їй завдана моральна шкода.
З урахуванням зазначеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила судстягнути з відповідача на її користь 3 % річних за боргом, які обчислюються з дня його виникнення до дня прийняття рішення у справі № 369/17432/21, які складають 88 050,03 грн, інфляційні втрати за боргом, які обчислюються з дня його виникнення до дня прийняття рішення у справі 369/17432/21, які складають 331 967,37 грн та моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 лютого 2024 року, ухваленим у складі судді Фінагеєвої І. О., позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три проценти річних за боргом у розмірі 84 749,76 грн, інфляційні втрати за боргом у розмірі 331 967,34 грн, судовий збір у розмірі 3 360,14 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовими та містять зобов`язальний характер, прострочення виконання зобов`язання розпочалось з 01 лютого 2019 року, а тому дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат та 3 % річних з моменту прострочення зобов`язання (01 лютого 2019 року) до дати ухвалення судового рішення у цій справі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд врахував, що позивачка не надала доказів на підтвердження заподіяння йому душевних страждань неправомірними діями відповідачки, не зазначено, у чому саме вони полягали, не підтверджено їх обсяг та тривалість. По суті позивачка обмежилася наведеннями лише загальними фразами, без їх конкретизації, без зазначення, у чому саме полягало порушення життєвого ритму.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 лютого 2024 року задоволено частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 лютого 2024 року скасовано.
Передано матеріали справи № 369/11432/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, пов`язаних з неналежним виконанням договору, на розгляд Господарського суду Київської області, у провадженні якого перебуває справа № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_2 .
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ухвалою Господарського суду Київської області від 14 лютого 2024 року відкрито провадження у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_2 , тому спір, який виник між сторонами у цій справі, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції, у зв`язку із чим справу необхідно передати до господарського суду, на розгляді якого перебуває справа про неплатоспроможність ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У вересні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Андрєєв М. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про те, що спір, який виник між сторонами у цій справі, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, посилався на висновки, які містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15, яка стосується неподібних правовідносин.
Висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній, а саме: не існує висновку Верховного Суду щодо застосування частин першої та другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства у випадках, коли рішення у справі ухвалено до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, але його апеляційний перегляд відбувається вже після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У жовтні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Андрєєва М. А. підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
Відповідно до частин першої - третьої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18), постанову Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20), постанову Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19), постанову Верховного Суду від 21 грудня 2023 року у справі № 686/23143/20 (провадження № 61-13878св23)).
При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що юрисдикція спору визначається на час відкриття провадження у справі в суді першої інстанції, тому і застосуванню підлягає процесуальне законодавство, що було чинним саме на час відкриття провадження у справі.
У постанові від 04 листопада 2024 року у справі № 756/3328/20 Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про те, що:
- юрисдикція спору визначається на час відкриття провадження у справі в суді першої інстанції, тому і застосуванню підлягає процесуальне законодавство, що було чинним саме на час відкриття провадження;
- апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції;
- норми статті 7 КУзПБ регулюють питання передачі справи господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, ще на стадії розгляду справи у суді першої інстанції та до ухвалення рішення суду по суті заявлених вимог;
- передача справи до господарського суду на підставі частини третьої статті 7 КУзПБ можлива лише на стадії розгляду справи в суді першої інстанції та до ухвалення рішення судом першої інстанції по суті заявлених вимог. Неможливо передати матеріали справи до суду іншої юрисдикції з ухваленим у ній рішенням по суті заявлених вимог;
- не є підставою для скасування рішень при апеляційному/касаційному перегляді з передачею справи до господарського суду відкриття провадження у справі про банкрутство, яке відбулося після ухвалення судового рішення судом першої інстанції, за винятком, якщо судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апеляційний суд встановив, що 14 лютого 2024 року ухвалою Господарського суду Київської області відкрито провадження у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника. Відповідну інформацію розміщено суддею Лопатіним А. В. в оголошенні про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на офіційному сайті Судової влади (номер публікації: 72530 від 14 лютого 2024 року).
У справі, яка переглядається, апеляційний суд не врахував, що на момент звернення позивача з позовом у липні 2023 року, а також на час ухвалення судом першої інстанції рішення 13 лютого 2024 року провадження у справі про банкрутство порушене не було.
З огляду на викладене, у апеляційного суду не було підстав для скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи до господарського суду для розгляду в межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, а передає справу на новий розгляд, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Андрєєва Микити Андрійовича задовольнити.
Постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець