№ 369/11483/18

Постанова

Іменем України

24 березня 2021 року

м. Київ

справа № 369/11483/18

провадження № 61-18656св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Ступак О.В.,

суддів: Гулейкова І.Ю., Олійник А.С. (суддя-доповідач), Погрібного С.О., Яремка В.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Вишнева міська рада Києво-Святошинського району Київської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2019 року у складі судді Дубас Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Журби С. О, Писаної Т. О., Приходька К. П.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання членом сім`ї наймача жилого приміщення, визнання права користування приміщенням та зобов`язання укласти договір найму жилого приміщення.

Позов обґрунтований тим, що з 2007 року він зі своєю дружиною та тестем постійно проживав у квартирі АДРЕСА_1 . У спірній квартирі він незареєстрований, квартира неприватизована.

Станом на 10 липня 2018 року у квартирі були зареєстровані наймач ОСОБА_2 (тесть позивача) та ОСОБА_3 (дочка наймача).

Після їх смерті у серпні 2018 році позивач звернувся до Вишневої міської ради іззаявою про зміну договору найму та визнання його наймачем квартири, але відповіді на заяву не отримав.

На цей час він продовжує проживати у спірній квартирі, утримує її в належному стані та сплачує комунальні послуги.

Просив суд визнати його членом сім`ї померлого наймача квартири, визнати право користування житловим приміщенням та зобов`язати відповідача укласти з ним договір найму житлового приміщення.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2019 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року, в позові відмовлено.

Відмовивши в позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами його вселення до квартири наймача та отримання на це його згоди, а також постійне проживання в цій квартирі на правах члена сім`ї наймача та ведення з ним спільного господарства.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що наймач спірної квартири, його дружина та їхні діти померли. Позивач був зятем наймача ОСОБА_2 . Право власності на вказануквартиру незареєстроване, квартира неприватизована, у квартирі відсутні зареєстровані особи. Спірна квартира знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Вишневе. У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують наявність згоди наймача ОСОБА_2 на вселення позивача у спірну квартиру. Не було доведено й факту належного (законного) вселення позивача до спірної квартири.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення єнезаконними, ухвалені знеправильним застосуванням норм матеріального права іпорушенням норм процесуального права.

Помилковими є висновки судів про недоведеність факту його вселення до наймача, його згоди та згоди члена сім`ї наймача на вселення позивача у квартиру.

Крім того, висновок суду про недоведеність постійного проживання позивача у спірній квартирі на правах члена сім`ї наймача та ведення з ним спільного господарства також є необґрунтованим, безпідставним та спростовується матеріалами справи.

Аргументи інших учасників справи

Відзив Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними, ухвалені здодержанням норм матеріального і процесуального права.

Суди правильно встановили обставини справи.

Позов частково пред`явлений до неналежного відповідача, оскільки до повноважень Вишневої міської ради не входить вирішення питань щодо використання приміщень, будинків і споруд, які належить до комунальній власності, що є компетенцією Виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що укористуванні ОСОБА_1 знаходиться житлове приміщення (квартира), що АДРЕСА_2 . Наймачем вказаної квартири був ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Померлий був тестем позивача.

Згідно з довідкою про склад сім`ї від 28 квітня 2010 року № 806, яка видана управлінням міського господарства Вишневої міської ради Києво- Святошинського району Київської області, зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_2 (наймач), зареєстрований з 10 березня 1970 року;2) ОСОБА_4 (дочка наймача, дружина позивача), зареєстрована з 24 квітня 1984 року; 3) ОСОБА_5 (дочка наймача), зареєстрована з 22червня 1990 року.

Дружина ОСОБА_2 померла у 1999 році, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

3 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла дочка наймача ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Згідно з довідкою від 10 липня 2018 року№ 598 за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані: 1) ОСОБА_2 (наймач), зареєстрований з 10 березня 1970 року безстроково; 2) ОСОБА_3 (дочка наймача, дружина позивача), зареєстрованаз 10 березня 1970року, безстроково.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла.

На сьогоднінаймач квартири, яка розташованийза адресою: АДРЕСА_2 , його дружина та їх дітипомерли.

Згідно з відомостями Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області щодо надання довідки про те, за ким зареєстровано право власності або право користування на житлове - приміщення (квартиру), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на вказану квартиру незареєстроване, інвентаризаційна справа в архіві підприємства відсутня.

09липня 2018 року на адресу Вишневої міської ради направлено адвокатський запит ОСОБА_6 щодо надання інформації.

12 липня 2018 року Вишневою міською радою на вищезазначений адвокатський запит надано відповідь, а саме вказано, що житлове приміщення (квартира) за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Вишневе, щодо інформації кому саме надавалося цеприміщення, хто був зареєстрованим за вказаною адресоюповідомлено, що така інформація є інформацією з обмеженим доступом.

06 серпня 2018 року ОСОБА_1 на ім`я Вишневої міської ради направив заявупро визнання його наймачем квартири, на яку надана відповідь, що відповідно до статті 58 ЖК Української PCP на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Суд першої інстанції встановив, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження усправі та витребувано матеріали справи.

У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційну скаргу у цій справі подано у жовтні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Предметом спору у цій справі є визнання права коритсування квартирою, яка неприватизова.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявленихними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі та розгляду справи судом першої інстанції).

Верховний Суд зазначає, що під час здійснення правосуддя у цивільних справах суд першої інстанції, неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ухвалення законного ісправедливого судового рішення передбачає правильне визначення сторін у справі.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами вцивільному процесі є позивач і відповідач.

Верховний Суд зазначає, що відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач залучається до справи у зв`язку зпозовною вимогою, яка пред`являється до нього.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц, провадження № 61-61цс18 зазначено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження усправі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору єправом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів йобґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню до правовідносин, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.

У разі пред`явлення позову не до всіх відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи ібез згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів відповідачів. Суд зобов`язаний вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому. За клопотанням позивача у разі неможливості розгляду справи без участі співвідповідача чи співвідповідачів у зв`язку з характером спірних правовідносин суд залучає його чи їх до участі у справі, що визначено статтею 51 ЦПК України.

Неналежна сторона у цивільному процесі це особа, стосовно якої суд встановив, що вона не є ймовірним суб`єктом тих прав, свобод, законних інтересів чи юридичних обов`язків, щодо яких суд повинен ухвалити рішення, і у зв`язку з цим проведено її заміну або ухвалено рішення про відмову в позові.

Належними сторонами у справі є особи, між якими виник спір, який є предметом розгляду та вирішення судом, і які є суб`єктами спірних матеріальних правовідносин.

Верховний Суд зазначає, що пред`явлення позову до неналежного відповідача єсамостійною підставою для відмови в позові.

Дійшовши висновку про те, що позов в частині пред`явлений до неналежного відповідача, поза увагою суду залишилися норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно з частинами першою, другою статті 61 ЖКУкраїнської PCP користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається вписьмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно до частини першоїстатті 64 ЖКУкраїнської PCP члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом знаймачем і ведуть з ним спільне господарство (частина друга статті64 ЖКУкраїнської PCP).

Особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 65 ЖКУкраїнської PCP).

Відповідно до частин першої, другоїстатті 106 ЖК Української PCP повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

Згідно з частинами першою третьою статті 61 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер. Типовий договір найму жилого приміщення, правила користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території затверджуються Радою Міністрів Української РСР.

Суди встановили, що позивач зареєстрований за адресою: в/ч НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 , проживає за адресою:

АДРЕСА_2 в позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не довів його вселення до наймача, його згоди та згоди члена сім`ї наймача на вселення позивача до квартири, а також постійне проживання в цій квартирі на правах члена сім`ї наймача та ведення з ними спільного господарства у спірній квартирі.

Одночасно суд першої інстанції додатково зазначив, що позов пред`явлено до Вишневої міської ради, до повноважень якої не належить облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків іспоруд, що належать до комунальної власності.

Суд апеляційної інстанції, залишивши рішення суду першої інстанції без змін, погодився з висновками суду першої інстанції.

Верховний Суд не погоджується з висновками судів, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного зних.

Зміст судового рішення має містити дослідження фактичних обставин та питань права, які лежать в основі спору.

Верховний Суд зазначає, якщо позовна заява містить кілька позовних вимог, суд дійшов висновку про неналежного відповідача у справі, то суд має викласти висновки про належного відповідача щодо кожної позовної вимоги.

Згідно з частнами першою і другою статті 4 ЖК Української РСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» (далі - Закон) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ (частина друга статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд) ( частина перша статті 5 ЖК Української РСР).

Позивач просив суд визнати за ним право на користування приміщенням, яке належить до державного житлового фонду і перебуває у віданні місцевої ради. Зогляду на зазначені вище норми матеріального і процесуального права Вишнева місцева рада є належним відповідачем у справі, оскільки визнати право на приміщення, яке перебуває у її віданні, без участі у справі ради як відповідача не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Позивач також просив суд визнати членом сім`ї наймача жилого приміщення та зобов`язати укласти договір найму жилого приміщення.

Відповідно до підпункту 2 пункту «а», підпунктів 5, 8 пункту «б» частини першої статті30 Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності. облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням; видача ордерів на заселення жилої площі в будинках державних та комунальних організацій;

Виконавчим органом Вишневої міської ради Києво - Святошинського району Київської області є Виконавчий комітет Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Верховний Суд зазначає, що вирішення позовної вимоги про визнання членом сім`ї померлого наймача квартири зумовлене компетенцією Виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області. Тому спір має розглядатися також з участю Виконачого комітету Вишневої міської ради.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у справі, що переглядається, ОСОБА_1 пред`явив позов лише до Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, водночас виконавчим органом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області є Виконавчий комітет Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, який не залучений до участі у справі як відповідач. Позивач під час розгляду справи не заявляв клопотання про залучення як відповідача Виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Позивач також просив зобов`язати Вишневу міську раду укласти договір найму жилого приміщення.

Верховний Суд зазначає, що згідно зі статтею 61 ЖК Української РСР договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином.

Позивач пред`явив вимогу про зобов`язання укласти договір найму жилого приміщення до неналежного відповідача, оскільки така вимога має бути пред`явлена до наймодавця - житлово-експлуатаційної організації.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, порушив вимоги цивільного процесуального закону, не з`ясував коло належних відповідачів, відповідно до цивільного процесуального закону не вирішив питання про залучення усіх суб`єктів, які мають відповідати за позовом у межах заявлених позовних вимог як відповідачі.

Крім того, суди одночасно відмовили в позові з різних підстав, які є взаємовиключними: за недоведеністю і пред`явлення позову до неналежного відповідача.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що пред`явлення позову до неналежного відповідача єсамостійною підставою для відмови в позові, проте вирішення позову з неналежним відповідачем не може мати наслідки встановлення судом обставин справи та викладення у рішенні відповідних висновків щодо відмови в позові з інших підстав.

З огляду на це Верховний Суд дійшов висновку про зміну оскаржуваних судових рішень, виклавши їхмотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК Українисуд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 412 ЦПК Українипідставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати вдоповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального іпроцесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про зміну рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року, з викладенням їхмотивувальних частин в редакції цієї постанови.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу задоволено частково, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року змінено, з викладенням їхмотивувальних частин в редакції цієї постанови, то відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючисьстаттями400, 409, 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року змінити, виклавши їхмотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, єостаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В. Ступак

Судді: І.Ю. Гулейков

А.С. Олійник

С.О. Погрібний

В.В. Яремко