ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 369/328/19
провадження № 61-8474св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «РТ ТРЕЙДЕР», ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелков Михайло Костянтинович,
третя особа - Київський державний нотаріальний архів,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РТ ТРЕЙДЕР», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Михайла Костянтиновича, третя особа - Київський державний нотаріальний архів, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2023 року у складі судді Дубас Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Мережко М. В., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про доповнення позовних вимог просила визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,9698 га, кадастровий номер 3222488200:07:003:0052, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим М. К. 25 вересня 2014 року за реєстровим номером 858; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,91 га, кадастровий номер 3222488200:07:003:0064, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим М. К. 25 вересня 2014 року за реєстровим номером 861; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,9698 га, кадастровий номер 3222488200:07:003:0052, та земельну ділянку площею 1,91 га, кадастровий номер 3222488200:07:003:0064.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що 22 грудня 2015 року між нею і Приватним сільськогосподарським підприємством «Амарант Агро» (далі - ПСП «Амарант Агро») були укладені договори оренди належних їй земельних ділянок площею 1,91 га, кадастровий номер 3222488200:07:003:0064, та площею 0,9698 га, кадастровий номер 3222488200:07:003:0052, що розташовані на території Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222488200:07:003:0064, площею 1,91 га, зареєстрований 24 лютого 2016 року.
Водночас у реєстрації договору оренди іншої належної їй земельної ділянки площею 0,9698 га, кадастровий номер 3222488200:07:003:0052, відмовлено, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено інформацію про те, що право власності на цю земельну ділянку належить невідомій юридичній особі - Товариству з обмеженою відповідальністю «РТ ТРЕЙДЕР» (далі - ТОВ «РТ Трейдер»).
З інформації з Державного земельного кадастру про право власності на спірні земельні ділянки від 19 жовтня 2016 року відомо, що записи про їх належність ТОВ «РТ Трейдер» вніс до бази Держгеокадастру 25 вересня 2014 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелков М. К.
Так, 25 вересня 2014 року нотаріус посвідчив договори купівлі-продажу обох належних позивачці земельних ділянок площею 1,91 га, кадастровий номер 3222488200:07:003:0064, та площею 0,9698 га, кадастровий номер 3222488200:07:003:0052, що розташовані на території Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Договори купівлі-продажу посвідчені нотаріусом від імені позивачки на підставі нібито наданої нею та оформленої в іншій державі довіреності на ім`я ОСОБА_3 .
Разом з цим вона нікому своїх земельних ділянок не продавала і довіреностей на їх продаж нікому не надавала.
У зав`язку з цим просила позов задовольнити.
Під час розгляду справи позивачка подала клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_2 , оскільки в процесі розгляду справи вона стала власницею спірних земельних ділянок.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 15 серпня 2023 року позов задовольнив частково. Витребував із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,9698 га, кадастровий номер 3222488200:07:003:0052, та земельну ділянку площею 1,91 га, кадастровий номер 3222488200:07:003:0064, що розташовані на території Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. вирішив питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позовні вимоги залишив без задоволення.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними, оскільки ОСОБА_1 не наділяла ОСОБА_3 повноваженнями щодо відчуження належного їй на праві власності майна, тобто договори купівлі-продажу укладено без волевиявлення власника нерухомого майна.Водночас суд дійшов висновку, що спірні земельні ділянки можуть бути витребувані від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову до добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, без визнання недійсними договорів, на підставі яких відбулося відчуження спірного майна. Відмовляючи в задоволенні вимог пред`явлених до приватного нотаріуса, суд виходив з того, що ці вимоги пред`явлені до неналежного відповідача.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, адвокат Богонос А. В., який діє в інтересах ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу.
Київський апеляційний суд постановою від 11 квітня 2024 року апеляційну скаргу адвоката Богоноса А. В., який діє в інтересах ОСОБА_2 , залишив без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2023 року в оскарженій частині залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У червні 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року в частині задоволених позовних вимог і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказувала те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 та постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 201/1669/21.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судом того, що висновок почеркознавчої експертизи від 27 березня 2023 року № 24/23, складений Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр судових експертиз «Альтернатива» (далі ТОВ - «Центр судових експертиз «Альтернатива»), та відповідь нотаріуса м. Москви Сухової Е. В. від 24 березня 2023 року, не є належним та допустимим доказом на підтвердження тих обставин, що оспорювані договори купівлі-продажу укладено без волевиявлення власника нерухомого майна ОСОБА_1 . Також суди не звернули уваги на те, що, залучаючи ОСОБА_2 співвідповідачем, позивачка не вказувала про її недобросовісність. Добросовісний набувач не може відповідати за порушення інших осіб, допущених під час укладення договору купівлі-продажу попереднім власником при вчиненні правочинів із земельними ділянками.
У липні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Здоренко В. Є. подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки ці судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали їм належну правову оцінку. Також представник позивачки просив стягнути з ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
09 серпня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 07 листопада 2007 року серії ЯД № 688901, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010732900485, належить земельна ділянка площею 1,9100 га, кадастровий номер 3222488200:07:003:0064 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Крім того, ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 07 листопада 2007 року серії ЯД № 688902, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010732900484, належить земельна ділянка площею 0,9698 га, кадастровий номер 3222488200:07:003:0052, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 02 березня 2016 року відомо, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222488200:07:003:0064 перебуває в оренді ПСП «Амарант Агро» на підставі договору оренди, укладеного між ОСОБА_1 і ПСП «Амарант Агро» 22 грудня 2015 року.
Згідно з інформацією з довіреності від 16 лютого 2013 року, посвідченої нотаріусом міста Москви російської федерації 16 лютого 2013 року за № 1-1346, ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 користуватися і розпоряджатися (з правом здійснення продажу, міни, передачі в іпотеку, надання в оренду, тощо) належними їй на праві власності земельними ділянками площею 1,9100 га, кадастровий номер 3222488200:07:003:0064, та площею 0,9698 га, кадастровий номер 3222488200:07:003:0052.
25 вересня 2014 року між ОСОБА_1 , від імені якої на підставі довіреності від 16 лютого 2013 року діяв громадянин російської федерації ОСОБА_3 , і ТОВ «РТ «Трейдер» був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,9698 га, кадастровий номер 3222488200:07:003:0052, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим М. К. та зареєстрований в реєстрі за № 858.
25 вересня 2014 року між ОСОБА_1 , від імені якої на підставі довіреності діяв громадянин російської федерації ОСОБА_3 , і ТОВ «РТ «Трейдер» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,9100 га, кадастровий номер 3222488200:07:003:0064, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим М. К. та зареєстрований в реєстрі за № 861.
Згідно з відповіддю Державної податкової служби України від 21 лютого 2023 року № 6296/6/10-36-24-13 за період з 2014 року до 2021 року ОСОБА_1 сплатила до бюджету 1 341,81 грн земельного податку.
З витягу з ЄРДР № 12016100010011743 відомо, що 09 грудня 2016 року до реєстру внесено відомості за заявою ОСОБА_1 за фактом того, що 25 вересня 2014 року невстановлена особа з використанням підробленого доручення оформила договір купівлі-продажу земельних ділянок, внаслідок чого шахрайським шляхом заволоділа земельними ділянками, які належали ОСОБА_1 .
З відповіді нотаріуса м. Москви Сухової Е. В. від 24 березня 2023 року № 27 відомо, що довіреність від імені громадянки України ОСОБА_1 16 лютого 2013 року нотаріус не посвідчувала, інших нотаріальних дій не вчинялось, бланк 77 АА 9091210 нотаріус не видавала, підпис на документі не належить нотаріусу, відтиск печатки не відповідає оригіналу печатки нотаріуса.
Згідно з висновком експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи від 27 березня 2023 року № 24/23, складеного ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива» на замовлення ОСОБА_1 , підпис від імені ОСОБА_1 , зображення якого міститься зліва від зображення рукописного запису « ОСОБА_1 » у технічній копії довіреності від 16 лютого 2013 року, що посвідчена нотаріусом м. Москва Суховою Е. В. та зареєстрована у реєстрі за № 1-1346, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 .
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 24 грудня 2021 року відомо, що власником спірних земельних ділянок з 15 листопада 2021 року є ОСОБА_2 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Зміст касаційної скарги з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що судові рішення оскаржені тільки в частині задоволених вимог позову, а тому переглядаються лише в цій частині.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
У справі, яка переглядається, пред`явлений позов про витребування нерухомого майна у кінцевого набувача відповідно до статті 388 ЦК України з тих підстав, що спірні земельні ділянки вибули з володіння власника поза його волею, зокрема, на підставі довіреності, яка не видавалася, а під час розгляду цієї справи спірні ділянки відчужені на підставі цивільно-правових угод.
Главою 17 ЦК України унормовано правовідносини представництва при здійсненні правочинів.
Згідно з частинами першою та третьою статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.
Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
За своєю правовою природою довіреністю є односторонній правочин, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника. Довіреність свідчить про надання представнику від імені довірителя відповідних повноважень стосовно вчинення правочину, стороною якого є третя особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, провадження № 12-88гс19).
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частин першої, третьої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Із матеріалів справи відомо, що ОСОБА_1 не наділяла ОСОБА_3 повноваженнями щодо відчуження спірних земельних ділянок, дії представника не відповідали її волі, вона не схвалювала у подальшому вчинені від її імені правочини, а тому договори купівлі-продажу укладені без волевиявлення власника нерухомого майна.
Установивши, що спірні земельні ділянки вибули з володіння позивачки поза її волею та з порушенням законодавства, зокрема на підставі довіреності, яка не видавалася, місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про витребування цього майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 , яка є останнім набувачем спірного майна за правочинами щодо його відчуження.
Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень (стаття 400 ЦПК України).
Верховний Суд не може погодитися із доводами касаційної скарги, що добросовісний набувач не може відповідати за порушення інших осіб, допущених під час укладення договору купівлі-продажу попереднім власником при вчиненні правочинів із земельними ділянками, враховуючи обставини саме цієї справи.
Зокрема, ОСОБА_2 набула право власності на підставі договорів купівлі-продажу від 15 листопада 2021 року, тобто більше ніж через 2,5 роки після пред`явлення позивачкою позову до ТОВ «РТ Трейдер» у цій справі, тобто під час її розгляду.
Зазначені обставини свідчать про те, що, укладаючи договори купівлі-продажу земельних ділянок з ТОВ «РТ Трейдер», проявивши розумну обачність і, за необхідності, отримавши правову допомогу, ОСОБА_2 мала можливість ознайомитися з відкритих джерел про наявність судового спору щодо спірних земельних ділянок та зважити на ці обставини, а тому не можна вважати, що за таких обставин мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Слід ураховувати, що цивільне законодавство як передбачає право витребування майна його власником (статті 387 388 ЦК України), так і визначає правові наслідки вилучення товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до його продажу, зокрема і право на відшкодування саме продавцем покупцю завданих збитків (стаття 661 ЦК України), чим може скористатись і відповідач, пред`явивши відповідний позов.
Доводи касаційної скарги про те, що позивачка не довела відсутності її волевиявлення на відчуження земельних ділянок з підстав неналежності та недопустимості висновку експертизи від 27 березня 2023 року, не заслуговують на увагу, оскільки суди дійшли такого висновку, встановивши обставини справи на підставі сукупності доказів, які вважали достатніми. Водночас відповідач не спростував належними доказами, що спірна довіреність посвідчена нотаріусом та взагалі існує.
Як зазначено вище, Верховний Суд є судом права і не може встановлювати обставини у справі.
З огляду на вказане Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями.
Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судом, оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Судові рішення в оскаржуваній частині відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У відзиві на касаційну скаргу представник позивачки просив стягнути з ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 9 000,00 грн.
На підтвердження витрат адвокат Здороенко В. А. надав:
- договір про надання правової (професійної правничої) допомоги від 08 грудня 2023 року № 08/12;
- додаток від 18 червня 2024 року № 1/3 до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги, згідно з яким вартість представництва інтересів клієнта в суді касаційної інстанції є фіксованою та становить 9 000,00 грн. Оплата представництва інтересів замовника у суді касаційної інстанції здійснюється протягом 30 календарних днів з дня закінчення розгляду справи у суді касаційної інстанції.
ОСОБА_2 та її представник - Богонос А. В. , який зареєстрований в системі «Електронний суд», не скористалися правом на заперечення розміру визначених адвокатом позивача витрат на правову допомогу, понесених ОСОБА_1 під час розгляду справи в касаційному суді, а тому немає підстав для їх зменшення.
Таким чином, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати, понесені на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, в розмірі 9 000,00 грн.
Керуючись статтями 141 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в сумі 9 000 (дев`ять тисяч) гривень 00 копійок.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов