ПОСТАНОВА
Іменем України
03 квітня 2020 року
Київ
справа №369/4991/17
адміністративне провадження №К/9901/43581/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Забірської сільської ради Київської області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної та матеріальної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду у складі судді Пінкевич Н.С. від 27.09.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О., Губської О.А. від 09.11.2017,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Забірської сільської ради Київської області (далі - Сільрада, відповідач), третя особа - ОСОБА_2 (далі - третя особа), у якому просив:
- визнати незаконною відмову відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд орієнтованою площею 0,25 га як таку, що прийнята всупереч пункту 7 статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України);
- скасувати рішення Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №309/1 від 24.03.2017 (далі - спірне рішення);
- зобов`язати Сільраду задовольнити його клопотання як інваліда війни 2 групи та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд орієнтованою площею 0,25га і надати у власність безоплатно земельну ділянку у відповідності до статті 118 ЗК України;
- стягнути з місцевого бюджету Забірської сільської ради на його користь заподіяну неправомірними діями сільської ради моральну шкоду в розмірі 10000 гривень, а також заподіяну матеріальну шкоду (витрати на змушену тривалу переписку) у розмірі 500 гривень (далі моральна і матеріальна шкода).
2. Мотивуючи свій позов позивач зазначав, що спірне рішення вважає необґрунтованим, оскільки наведені відповідачем підстави, для його прийняття, є надуманими й не узгоджуються з вимогами законодавства.
3. Посилався ОСОБА_1 й на те, що за даними публічної кадастрової карти вказана ним у клопотанні земельна ділянка у власність не передавалась, є вільною від забудови й може бути використана ним в подальшому для будівництва власного житлового будинку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Постановою Києво-Святошинського районного суду від 27.09.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017, у задоволенні позову відмовлено.
5. Приймаючи таку постанову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що оскаржуване рішення Сільради є законним та обґрунтованим, оскільки, як встановлено у ході розгляду справи, земельна ділянка, яку бажає отримати у власність в порядку безоплатної приватизації позивач, не відноситься до земель комунальної власності, натомість, була передана у власність третьої особи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з судовими рішеннями, ухваленими судами попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати, а позов задовольнити.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до посвідчення серія ААБ № НОМЕР_1 ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
8. 08.02.2016 позивач направив до Сільради клопотання в порядку статей 118 121 ЗК України про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки для будівництва, обслуговування жилого будинку і господарських будівель та споруд, орієнтовного розміру 0,25 га в межах с . Забір`я.
9. До вищевказаного клопотання ОСОБА_1 додав копію паспорта, ідентифікаційного номера, графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташуванням земельної ділянки.
10. Спірним рішеннями Сільради відмовлено у задоволенні вищевказаного клопотання, оскільки заявником не було додано до клопотання погодження землекористувача (вказана в графічному матеріалі земельна ділянка перебуває в користуванні третіх осіб).
11. Окрім цього, суди встановили, що рішенням виконавчого комітету Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №39/14 від 20.12.2001 земельну ділянку площею 0,4177 га для будівництва, обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 передано у приватну власність ОСОБА_3
12. 05.03.2002 ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, ІІІ-КВ № 017927.
13. 05.05.2016 ОСОБА_3 помер, а відповідно до довідки Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області №169/02-14 від 11.02.2017 єдиною спадкоємицею померлого ОСОБА_3 , 1939 р.н. є його донька - ОСОБА_2 .
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
14. У касаційній скарзі позивач наполягає на тому, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з`ясували усіх обставин цієї справи та не надали належної оцінки наявним у справі доказам, внаслідок чого ухвалили незаконні та необґрунтовані рішення. Зокрема, скаржник наголошує, що суд не перевірив оригіналів письмових доказів, а саме - державного акту на право приватної власності на землю. Відтак, ОСОБА_1 вважає, що висновки судів ґрунтуються на доказах, які, у розумінні, процесуального закону, не є належними та допустимими.
15. У мотивах касаційної скарги наводяться аргументи й про те, що Сільрада, приймаючи спірне рішення, вийшла за межі наданих їй повноважень, оскільки відмовила у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою з підстав, не передбачених статтею 118 ЗК України, перелік яких є вичерпним.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Так, у частині другій статті 19 Конституції України закріплено правило, за яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Стаття 116 ЗК України, у частині першій визначає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
18. В свою чергу, за змістом частин шостої, сьомої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
19. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
20. В свою чергу, відповідно до визначених статтею 122 ЗК України повноважень, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
21. Названим приписам ЗК України кореспондують положення пункту 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР), згідно з яким питання регулювання земельних відносин належить до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради й вирішуються нею виключно на пленарних засіданнях.
22. Аналіз наведених законодавчих положень свідчить, що громадяни мають право одержати безоплатно у власність земельні ділянки із земель комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) й з метою практичної реалізації такого права сільським радам надано відповідне повноваження.
23. Водночас, право громадян на одержання вищезазначених земельних ділянок не є абсолютним і не повинно завдавати шкоди правам та законним інтересам інших осіб. З цією метою законодавець, у частині п`ятій статті 116 ЗК України закріпив правило, за яким земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
24. В той же час, згідно з пунктом 11 частини першої, частини другої статті 346, статті 378 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом. Право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
25. При цьому, як визначено статтями 1216-1218 1225 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
26. Невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, частиною сьомою статті 118 ЗК України визначено як одну з підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього ж Кодексу.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
27. У даному ж випадку суди встановили, що у вказаному позивачем бажаному місці розташування об`єкта знаходилась земельна ділянка, право власності на яку оформлено за ОСОБА_3 відповідно до державного акту на право приватної власності на землю, який, однак, у травні 2016 року помер і єдиною його спадкоємицею є дочка ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину й до якої перейшло право власності на вказану вище земельну ділянку.
28. У ході судового розгляду не було встановлено обставин, які б свідчили про припинення права власності третьої особи на вказану земельну ділянку станом на час звернення позивача до Сільради з відповідним клопотанням, у зв`язку з чим, в силу положень частини п`ятої статті 116 ЗК України, у відповідача були відсутні засновані на законі правові підстави для реалізації щодо неї повноважень, визначених у частині першій статті 122 цього ж Кодексу.
29. Саме перебування земельної ділянки у користуванні третіх осіб й було покладено відповідачем в основу підстав для прийняття спірного рішення, що вбачається зі змісту останнього.
30. Тобто, можна констатувати, що у даному випадку наявні передбачені у частині сьомій статті 118 ЗК України підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення обраної позивачем земельної ділянки, оскільки вказане ним у клопотанні бажане місце розташування цього об`єкту не відповідало вимогам законів.
31. Решта ж доводів касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, досліджених у судах попередніх інстанцій, що, однак знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду, визначених у частині другій статті 341 КАС України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
32. Ураховуючи викладене, Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційної скарги, повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України, не виявив неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та/або порушень норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які ухвалені відповідно до закону.
33. Наведені ж у касаційній скарзі мотиви таких висновків не спростовують і не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б давали підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, які, як встановлено за результатами касаційного розгляду справи, є законними та обґрунтованими.
34. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 350, 355, 356, підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Києво-Святошинського районного суду від 27.09.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді: Я.О. Берназюк
І.В. Желєзний