Постанова
Іменем України
16 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 369/5153/21
провадження № 61-6413св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2022 року в складі судді: Волчко А. Я., та постанову Київського апеляційного суду від 29 березня 2023 року в складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У квітні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулися з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позов мотивований тим, що позивачі маючи намір прибути до своєї земельної ділянки для огляду та проведення діq щодо її очистки від чагарників, не змогли потрапити до земельної ділянки, оскільки земельна ділянка площею 16,0 га (до складу якої входить і їх земельні ділянки) обнесена загорожею з колючого дроту на якому були попереджувальні таблички про заборону проходу на земельні ділянки.
Біля встановленого паркану з колючого дроту були присутні озброєні військові/працівники Військової частини НОМЕР_1 , котрі пояснили, що огороджена територія належить військовій частині, але підтверджуючих документів не надали. Як наслідок, позивачам було відмовлено у доступі до їх земельної ділянок, які належать їм на праві власності, чим було порушено їх права та інтереси. Позивачі не раз намагалися ще потрапити на свою земельну ділянку для огляду та проведення дії щодо її очистки від чагарників, однак не змогли потрапити.
Позивачам стало відомо що на їх земельну ділянку та земельні ділянки 33 фізичних осіб ухвалою Києво-Святошинського районного суду у справі № 369/534/18 (в рамках кримінального провадження № 42018110350000001) та ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 04 травня 2018 року у справі № 761/16112/18 (в рамках кримінального провадження № 42016110350000255) накладено арешти.
Позивачі та інші власники земельних ділянок, які входять до складу земельної ділянки площею 16,0 га, створили ініціативну групу власників земельних ділянок та 24 липня 2020 року на адресу військової частини НОМЕР_1 направили листа в якому вимагали у строк до 31 липня 2020 року демонтувати паркани, які обмежують доступ до земельних ділянок їх власникам. У разі відмови паркани будуть демонтовані силами власників земельних ділянок 03 серпня 2020 року. Свої вимоги власники земельних ділянок (серед яких є позивачі) обґрунтовували тим, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва № 757/28057/20-к було скасовано арешт з 34 земельних ділянок серед яких і земельні ділянки Позивачів, який було накладено ухвалою Києво- Святошинського районного суду Київської області від 17 січня 2018 року № 369/534/18 та ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 травня 2018 року № 761/16112/18.
Голові ініціативної групи власників 34 земельних ділянок від військової частини НОМЕР_1 надійшов лист від 27 липня 2020 року № 381 в якому було повідомлено, що військова частина буде продовжувати здійснювати охорони земельних ділянок (майна ДП МОУ) відповідно до Статуту гарнізонної та вартової служби ЗСУ. Таким чином, враховуючи вище викладені обставини щодо закриття кримінального провадження № 42016110350000255 (в яке було об`єднано з кримінальним провадженням 42018110350000001) ТУ ДБР, розташоване у м. Києві було закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України та скасування арештів з земельних ділянок ухвалою Печерського районного суду м. Києва Відповідачем - військовою частиною НОМЕР_1 продовжуються порушуватися законні права та охоронювані інтереси Позивачів, як власників земельної ділянки.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 просили:
зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 усунути перешкоди позивачам в користуванні належними їм земельними ділянками, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 знести самовільно встановлену огорожу з колючого дроту, що огороджує земельні ділянки.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 задоволено.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні належною йому земельною ділянкою з кадастровим номером 3222481201:01:006:5098 площею 0,5295 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Києво - Святошинський район, с. Віта - Поштова, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 знести самовільно встановлену огорожу з колючого дроту, що огороджує вказану земельну ділянку.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 в користуванні належною йому земельною ділянкою з кадастровим номером 3222481201:01:006:5088 площею 0,15 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Києво - Святошинський район, с. Віта - Поштова, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, шляхом зобов`язання Військову частини НОМЕР_1 знести самовільно встановлену огорожу з колючого дроту, що огороджує вказану земельну ділянку.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 усунути перешкоди ОСОБА_3 в користуванні належною їй земельною ділянкою з кадастровим номером 3222481201:01:006:5100 площею 0,1501 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Віта - Поштова, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 знести самовільно встановлену огорожу з колючого дроту, що огороджує вказану земельну ділянку.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 усунути перешкоди ОСОБА_4 в користуванні належною йому земельною ділянкою з кадастровим номером 3222481201:01:006:5067 площею 0,067 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Києво - Святошинський район, с. Віта-Поштова, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 знести самовільно встановлену огорожу з колючого дроту, що огороджує вказану земельну ділянку.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 усунути перешкоди ОСОБА_5 в користуванні належною йому земельною ділянкою з кадастровим номером 3222481201:01:006:5066 площею 0,275 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Києво - Святошинський район, с. Віта-Поштова, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 знести самовільно встановлену огорожу з колючого дроту, що огороджує вказану земельну ділянку.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 усунути перешкоди ОСОБА_6 в користуванні належною їй земельною ділянкою з кадастровим номером 3222481201:01:006:5085 площею 0,15 та, яка розташована за адресою: Київська обл., Києво - Святошинський район, с. Віта-Поштова, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 знести самовільно встановлену огорожу з колючого дроту, що огороджує вказану земельну ділянку.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
обмеження встановлені відповідачем щодо доступу власників земельних ділянок також встановлено постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 369/5698/18;
звертаючись до суду з позовом, вказували на те, що встановлення Військовою частиною № НОМЕР_1 огороджувального паркану з колючого дроту на земельних ділянках, які зареєстровані за ними на праві власності, порушують їх право користування та володіння такими земельними ділянками, а тому, військова частина має усунути перешкоди у користуванні та володінні земельними ділянками шляхом знесення огорожі з колючого дроту;
військовою частиною № НОМЕР_1 порушено право позивачів на користування земельним ділянками з кадастровими номерами 3222481201:01:006:5098, 3222481201:01:006:5088, 3222481201:01:006:5100, 3222481201:01:006:5067, 3222481201:01:006:5066, 3222481201:01:006:5085, що належать ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відповідно, на праві власності, приходить до висновку, що наявні підстави для зобов`язання Військової частини № НОМЕР_1 усунути перешкоди позивачам в користуванні належним їм на праві власності, шляхом зобов`язання Військової частини № НОМЕР_1 знести самовільно встановлену огорожу з колючого дроту, що огороджує вказані земельні ділянки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 29 березня 2023 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2022 року змінено в мотивувальній частині виклавши його в редакції постанови.
В іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що
звертаючись до суду з позовом, позивачі вказували, що встановлення Військовою частиною НОМЕР_1 огороджувального паркану з колючого дроту на земельних ділянках, які зареєстровані за ними на праві власності, порушують їх право користування та володіння такими земельними ділянками, а тому, військова частина має усунути перешкоди у користуванні та володінні земельними ділянками шляхом знесення огорожі з колючого дроту. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не звернув уваги, що жодного доказу зазначеним обставинам позивачі не подали. При цьому, суд першої інстанції безпідставно послався на постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 369/5698/18.
вказуючи, що факт встановлення відповідачем огорожі на належних на праві власності позивачам земельних ділянках, підтверджується постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у справі №369/5698/18, суд першої інстанції не звернув уваги, що у зазначеній справі брали участь інші особи, які не беруть участі у цій справі. Крім того, земельні ділянки, які були предметом спору у справі, на яку посилається суд першої інстанції, не мають жодного відношення до позивачів у цій справі. Інших доказів, які б підтверджували факт встановлення огороджувального паркану ВЧ НОМЕР_1 на земельних ділянках, належних позивачам на підставі права приватної власності, матеріали справи не містять. Тому позовні вимоги є недоведеними та не підтвердженими наявними у справі доказами;
разом з тим, під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції, представник Військової частини НОМЕР_1 в судовому засіданні надав пояснення в яких вказав, що відповідачем дійсно встановлено огороджувальний паркан з колючого дроту на земельних ділянках, які зареєстровані за позивачами на праві власності. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Враховуючи пояснення представника відповідача, в яких він визнав обставини, на які посилалися позивачі, як підставу своїх вимог, а саме факт огородження військовою частиною НОМЕР_1 земельних ділянок позивачів, апеляційний суд вважає встановленим факт встановлення відповідачем огороджувального паркану на земельних ділянках позивачів, що порушує їх право користування та володіння такими земельними ділянками. Відтак, відповідач має усунути перешкоди у користуванні та володінні земельними ділянками, шляхом знесення вказаної огорожі. Доводи апеляційної скарги в частині допущених описок в позовній заяві в площах земельних ділянок, що належать позивачам, є не обґрунтованими, оскільки розміри вказаних ділянок зазначені в правовстановлюючих документах на них. При цьому, невірне зазначення позивачами площі ділянок, за умови подання достатніх доказів, які дають можливість ідентифікувати предмет спору, не може бути підставою до відмови в задоволенні позову.
Аргументи учасників справи
У березні 2023 року військова частина НОМЕР_1 подала касаційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 березня 2023 року, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування;
у судовому засіданні позивачі не надали доказів, на підставі яких суд встановив наявність обставин (фактів) порушення прав позивачів. Апеляційним судом було порушено зазначені норми, встановлюючи обставини справи лише на підставі пояснень позивача;
суд помилково дійшов висновку про факт встановлення відповідачем огороджувального паркану саме на земельних ділянках позивачів;
право користування земельними ділянками позивачів оскаржується в касаційному порядку. Військовою частиною НОМЕР_1 по даній справі право власності позивачів на спірну земельну ділянку не визнається;
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
09 серпня 2023 року справу передано судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 22 червня 2023 року вказано, щопідставою касаційного оскарження вказаних судових рішень військова частина НОМЕР_1 зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (пункт 1 другої статті 389 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що у 2017 році за рішеннями Віта-Поштової сільської ради було надано безоплатно у власність 34 громадянам земельні ділянки, які знаходяться в с. Віта-Поштова, шість із яких були земельними ділянками позивачів.
Земельні ділянки позивачів та земельні ділянки інших 28 фізичних осіб розташовані в межах земельної ділянки загальною площею близько 16,0 га.
ОСОБА_1 - є власником земельної ділянки площею 1,5295 га з кадастровим номером 3222481201:01:006:5098, яка розташована за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, с. Віта - Поштова, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12 квітня 2021 року №252193330.
ОСОБА_2 - є власником земельної ділянки площею 0,15 га за кадастровим номером 3222481201:01:006:5088, яка розташована за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, с. Віта - Поштова, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12 квітня 2021 року №252194945.
ОСОБА_3 - є власником земельної ділянки площею 0,1501 га за кадастровим номером 3222481201:01:006:5100, яка розташована за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, с. Віта - Поштова, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12 квітня 2021 року №252195306.
ОСОБА_4 - є власником земельної ділянки площею 0,2764 га за кадастровим номером 3222481201:01:006:5067, яка розташована за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, с. Віта - Поштова, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12 квітня 2021 року №252196646.
ОСОБА_7 - є власником земельної ділянки площею 0,275 га за кадастровим номером 3222481201:01:006:5066, яка розташована за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, с. Віта - Поштова, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12 квітня 2021 року №252197399.
ОСОБА_6 - є власником земельної ділянки площею 0,15 га за кадастровим номером 3222481201:01:006:5085, яка розташована за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, с. Віта - Поштова, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12 квітня 2021 року №252197412.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва №757/28057/20-к від 16 липня 2020 року було скасовано арешт з земельних ділянок відповідачів накладений ухвалою Києво- Святошинського районного суду Київської області від 17 січня 2018 року № 369/534/18 та ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 травня 2018 року № 761/16112/18. В ухвалі суду від 16 липня 2020 року зазначалося, що кримінальне провадження № 42016110350000255 (яке було об`єднано з кримінальним провадженням №42018110350000001) ТУ ДБР розташоване у м. Києві було закрито
Позиція Верховного Суду
Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Тлумачення статті 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов - це вимога власника про усунення перешкод. Тобто негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов`язаних з порушенням володіння. Негаторний позов може вчинятися тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, тобто при порушенні насамперед такої правомочностей власника, як користування та розпорядження своїм майном. Належним відповідачем у негаторному позові є особа, яка неправомірно перешкоджає власнику користуватися та розпоряджатися своїм майном. Тому для задоволення вимог власника необхідно встановити факт об`єктивно існуючих неправомірних перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 545/1994/16-ц (провадження № 61-7605св21).
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадка. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце підчас розгляду справи судом першої інстанції (див., зокрема, висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19).
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга статті 174 ЦПК України).
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 297/3225/16-ц (провадження № 61-19259св19) зазначено, що: «відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Комплексний аналіз норм пункту 3 частини першої статті 43, статті 180, частин першої, другої статті 227 ЦПК України свідчить, що про визнання обставин учасниками справи має, в тому числі, бути зазначено в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників або іншим чином визнано ці обставини саме під час розгляду спору в суді, а не поза його межами».
Тобто, оскільки апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, то визнання обставин повинно мати місце в суді першої інстанції.
У справі, що переглядається:
апеляційний суд встановив, що: звертаючись до суду з позовом, позивачі вказували, що встановлення Військовою частиною НОМЕР_1 огороджувального паркану з колючого дроту на земельних ділянках, які зареєстровані за ними на праві власності, порушують їх право користування та володіння такими земельними ділянками, а тому, військова частина має усунути перешкоди у користуванні та володінні земельними ділянками шляхом знесення огорожі з колючого дроту. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не звернув уваги, що жодного доказу зазначеним обставинам позивачі не подали. При цьому, суд першої інстанції безпідставно послався на постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 369/5698/18; позовні вимоги є недоведеними та не підтвердженими наявними у справі доказами;
апеляційний суд не врахував, що перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце підчас розгляду справи судом першої інстанції; оскільки апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, то визнання обставин повинно мати місце в суді першої інстанції;
апеляційний суд, встановивши неподання позивачами доказів на підтвердження позовних вимог, зробив взаємовиключний із встановленими обставинами висновок про задоволення позовних вимог з мотивів надання представником відповідача під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції, пояснень, якими визнається, що відповідачем дійсно встановлено огороджувальний паркан з колючого дроту на земельних ділянках позивачів.
За таких обставин, апеляційний суд зробив неправильний висновок про зміну мотивувальної частини рішення суду першої інстанції та по суті рішення суду не переглянув в межах тих обставин та подій, що мали місце на момент ухвалення рішення суду першої інстанції. Тому постанову апеляційного суду належить скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду прийнята без дотримання норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити частково; постанову апеляційного суду скасувати та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Висновки за результатами розподілу судових витрат
У постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України).
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено такий висновок, що «якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 29 березня 2023 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 29 березня 2023 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук