05.12.2024

№ 369/5183/19

Постанова

Іменем України

29 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 369/5183/19

провадження № 61-3224св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргупредставника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Нежури В. А., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Р. Т. про визнання правочинів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є власником земельної ділянки площею 1,0369 га, кадастровий номер 3222481600:02:007:0226, за адресою: АДРЕСА_1 , а також нежитлової будівлі - магазину, загальною площею 21,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі укладених 25 грудня 2007 року між ним і ОСОБА_5 договорів купівлі-продажу.

З реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо, що право власності на його майно перереєстроване за іншою особою. Так, 29 квітня 2016 року нібито між ним і ОСОБА_2 підписано іпотечний договір № 579, предметом якого була зазначена земельна ділянка, а 13 травня 2016 року - договір про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого право власності на земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_2 , який у подальшому відчужив її ОСОБА_3 шляхом укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08 вересня 2016 року.

Зазначав, що він не укладав та не підписував іпотечний договір, договір позики та договір про задоволення вимог іпотекодержателя. За його заявою були внесені відомості про кримінальне правопорушення за фактом заволодіння земельною ділянкою шляхом використання підроблених документів за частиною четвертою статті 358 КК України (кримінальне провадження

№ 12019110200000254).

Зауважував, що на час укладення оспорюваних правочинів (29 квітня

2016 року, 13 травня 2016 року) він перебував за межами України, тому підписати правочини не міг фізично. Окрім того, при укладенні правочинів був використаний недійсний паспорт НОМЕР_1 з фотокарткою невідомої людини, який був втрачений ним, а на його заміну 14 вересня 2015 року він отримав новий паспорт серії НОМЕР_2 , який був дійсний до 02 серпня 2016 року та замінений на паспорт серії НОМЕР_3 від 02 серпня 2016 року, який дійсний дотепер.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати недійсними договори: позики від 29 квітня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 ; іпотеки від 29 квітня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 ; про задоволення вимог іпотекодержателя від 13 травня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 ; купівлі-продажу земельної ділянки від 08 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ;

- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на його користь земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222481600:02:007:0226;

- скасувати: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про проведену державну реєстрацію обтяження нерухомого майна у вигляді іпотеки на спірну земельну ділянку; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя за ОСОБА_2 ; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір позики, укладений між ОСОБА_2 і

ОСОБА_1 29 квітня 2016 року.

Визнано недійсним договір іпотеки, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 29 квітня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р. Т. за реєстраційним номером 579.

Визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 13 травня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р. Т. за реєстраційним номером 592.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 08 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Ю. В. за реєстраційним номером 2717.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222481600:02:007:0226, цільове призначення - для розміщення торговельного центру.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 квітня 2016 року № 14388533, прийняте приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Ю. В., про реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень обтяження нерухомого майна у вигляді іпотеки на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222481600:02:007:0226, загальною площею 1,0369 га, цільове призначення - для розміщення торговельного центру.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 травня 2016 року № 14497468, прийняте приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Ю. В. про реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222481600:02:007:0226, загальною площею 1,0369 га, цільове призначення - для розміщення торговельного центру, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя за ОСОБА_2 .

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 вересня 2016 року № 16288490, прийняте приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Ю. В. про реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222481600:02:007:0226, загальною площею 1,0369 га, цільове призначення - для розміщення торговельного центру,

за ОСОБА_3 .

Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірне нерухоме майно вибуло із власності ОСОБА_1 поза його волею, а тому позовні вимоги щодо визнання недійсними договорів та витребування майна підлягають задоволенню.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 02 червня 2020 року заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2019 року скасовано, справу призначено до судового розгляду.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 вересня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довів на підставі належних та допустимих доказів наявності обставин щодо недійсності спірних договорів і того, що спірна земельна ділянка вибула з його володіння незаконно. Наголошено, що оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 вересня 2022 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги висновок експерта № 17-3/1670, який відповідає статті 102 ЦПК України, та не врахував, що спірні договори - іпотеки від 29 квітня 2016 року, про задоволення вимог іпотекодержателя від 13 травня 2016 року позивач не підписував та, відповідно, істотних умов цих договорів не погоджував. Позовні вимоги про визнання недійсними оспорюваних правочинів апеляційний суд вважав неналежним способом захисту прав позивача, водночас зазначив, що порушені права підлягають захисту в порядку статті 388 ЦК України.

Ураховуючи, що ОСОБА_1 втратив майно внаслідок неукладених ним правочинів, права та інтереси позивача визнані такими, що переважають інтереси добросовісного набувача, який не позбавлений можливості відновити свої права у спосіб звернення до суду з позовом до продавця спірного нерухомого майна на підставі статті 661 ЦК України.

Короткий зміст постанови касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Українець М. П., залишено без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2024 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 644/7281/16-ц, від 27 липня 2023 року у справі

№ 372/1710/19, від 14 вересня 2022 року у справі № 465/3517/19,

від 03 лютого 2023 року у справі № 344/11947/20, від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19, від 22 листопада 2023 року у справі № 334/5993/21, від 10 листопада 2021 року у справі № 757/38773/17, від 06 липня 2022 року у справі № 757/24489/20-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також порушення судами норм процесуального права, оскільки справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою, суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині третій статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Відповідно до частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається у судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 березня 2023 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Гречаної Р. Т. про визнання правочинів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18 травня 2023 року о 09 год 45 хв. У судове засідання викликано учасників судового процесу та їх представників.

18 травня 2023 року справу відкладено на 21 червня 2023 року.

21 червня 2023 року справу відкладено на 26 липня 2023 року.

26 липня 2023 рокусправу відкладено на 13 вересня 2023 року.

У матеріалах справи є оголошення про виклик ОСОБА_2 від 28 липня 2023 року (т. 3 а. с. 207), розміщене на офіційному вебсайті суду.

Доказів надсилання апеляційним судом поштової кореспонденції ОСОБА_2 рекомендованим листом з повідомленням про вручення матеріали справи не містять.

Особи, які беруть участь у справі, згідно зі статтею 43 ЦПК України мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання (частини перша, третя та п`ята статті 128 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку.

У випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частини перша, друга та п`ята статті 130 ЦПК України).

Відповідно до частини одинадцятої статті 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Системний аналіз вказаної норми процесуального права свідчить про те, що оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України не є належним способом виклику особи в судове засідання, навіть ухилення від явки, чи умисного неотримання судової повістки або коли вона деякий час дійсно відсутня за місцем проживання (чи роботи) за будь-яких причин (відрядження, хвороба, знаходження на заробітках тощо), - такий виклик здійснюється лише у разі, коли фактичне місце проживання або місцезнаходження особи невідоме.

Із матеріалів справи відомо, що ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 (адреса, вказана в позовній заяві, апеляційній та касаційній скаргах).

Отже, відповідача не можна викликати до суду за правилами частини одинадцятої статті 128 ЦПК України, оскільки його місце проживання відоме. А тому оголошення про виклик ОСОБА_2 від 28 липня 2023 року (т. 3 а. с. 207), розміщене на офіційному вебсайті суду, не підтверджує належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання.

Апеляційний суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки (частина перша статті 372 ЦПК України).

Відомостей про те, що ОСОБА_2 був належним чином повідомлений судом апеляційної інстанції про дату, час і місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції, в матеріалах справи немає.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Таким чином, суд апеляційної інстанції порушив право ОСОБА_2 знати про час і місце судового засідання (частина перша статті 8 ЦПК України), що є порушенням права на доступ до правосуддя та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Віктор Назаренко проти України» від 03 жовтня 2017 року та у справі «Лазаренко та інші проти України» від 27 червня 2017 року).

Апеляційний суд, у порушення вимог пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України, розглянув справу за відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, про що він зазначає у касаційній скарзі.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржене рішення апеляційного суду та постанову Верховного Суду на підставі пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддівДругої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 13 вересня 2023 рокута постанову Верховного Суду від 06 грудня 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська