Постанова
Іменем України
03 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 369/7383/17-ц
провадження № 61-14350св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору,- Білогородська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 листопада 2018 року, ухвалене у складі судді Пінкевич Н. С., та постанову Київського апеляційного суду від 01 липня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Лапчевської О. Ф., Болотова Є. В., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що він та ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Із 2014 року ОСОБА_2 без погодження з ним та без дозволу (повідомлення) уповноважених органів влади здійснює з порушенням будівельних норм самочинне переобладнання та перепланування житлового будинку, що знаходиться спільній частковій власності.
Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 руйнується приміщення, яке ним використовується (стіни і стеля потріскалися, вкрилися цвіллю; обвалилась штукатурка; відійшли шпалери), що створює перешкоди в користуванні цим приміщенням та завдає йому майнової та моральної шкоди.
Уточнивши позовні вимоги, просив суд:
1) усунути перешкоди в користуванні власністю та зобов`язати ОСОБА_2 привести у попередній стан покрівлю, дах та конструкції житлового будинку (літ. А) за адресою: АДРЕСА_1 , розташовані над приміщенням № 2-6 площею 10,9 кв. м, та частиною приміщення № 2-5 площею 15,7 кв. м, шляхом: демонтування встановлених на перекритті газоблоків; демонтування влаштованого монолітного перекриття; влаштування дерев`яного перекриття на даху, відновлення частини покрівлі і даху;
2) стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 6 944 грн, моральну шкоду 5 000 грн, судовий збір 640 грн, витрати на проведення експертизи 16 259 грн, витрати на правничу допомогу
12 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 12 листопада 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні власністю ОСОБА_1 та привести у попередній стан покрівлю, дах та конструкції житлового будинку (літ. А) за адресою: АДРЕСА_1 , розташовані над приміщенням № 2-6 площею 10,9 кв. м, та частиною приміщення № 2-5 площею 15,7 кв. м, шляхом: демонтування встановлених на перекритті газоблоків; демонтування влаштованого монолітного перекриття; влаштування дерев`яного перекриття на даху, відновлення частини покрівлі і даху.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 6 944 грн, моральну шкоду - 2 000 грн, судовий збір - 479, 23 грн, витрати на правничу допомогу - 4 792,32 грн, витрати на проведення експертизи - 12 174,74 грн.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 самовільно здійснила реконструкцію спільного будинку без згоди іншого співвласника ОСОБА_1 , без документів дозвільного характеру на перебудову житлового будинку, чим спричинила позивачу як перешкоди у користуванні власністю так і завдала йому майнову та моральну шкоду. Усунення перешкод в користування власністю шляхом зобов`язання ОСОБА_2 привести покрівлю, дах, конструкції житлового будинку в попередній стан є належним способом захисту порушеного права позивача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 01 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 листопада
2018 року залишено без змін.
Приймаючи постанову 01 липня 2019 року, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважала такими, що не спростовують висновків місцевого суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду
ОСОБА_2 , в інтересах якої дії представник - адвокат Шуляк Ю. Л., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 липня 2019 року, справу направити до суду першої інстанції або апеляційної інстанції на новий розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали
з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
У жовтні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, я ка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.
Вказує, що судами не встановлено доцільність та безпечність демонтажу добудови. Судами не взято до уваги, що експертний висновок не дає відповідь на питання щодо технічної можливості приведення частини будинку у попередній стан. Суди не врахували, що добудова не несе загрози для руйнування будівельних конструкцій, тому для подальшої безпечної експлуатації будівлі достатньо: виконати облаштування примикання існуючої покрівлі до стіни добудови, посилення сталевої балки перекриття надбудови або обмежити навантаження на перекриття, влаштувати покрівлю та заповнення віконних і дверних прорізів.
Суди не взяли до уваги, що житловий будинок фактично складається з будинків НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , а заявник вже сплатила ОСОБА_1 1 500 грн на відшкодування майнової шкоди.
ОСОБА_1 надавав усну згоду на будівництво добудови.
Суди не врахували відсутність доказів на підтвердження розміру моральної шкоди.
Апеляційний суд не надав їй можливості долучити докази, з відзивом на апеляційну скаргу ознайомив її представника під час судового засідання, обмежував її у часі на виступ та поверхнево поставився до вирішення спору.
Доводи особи, що подала відзив на касаційну скаргу
У поданому в жовті 2019 року відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, оскільки оскаржені судові рішення ухвалені при повному з`ясуванні фактичних обставин справи, із правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права.
Вказав, що належний сторонам будинок є одним цілим. Виділ часток будинку в натурі не здійснено. Внаслідок проведення ОСОБА_2 будівельних робіт житлова кімната, яка використовується ним, зазнала пошкоджень. Він не давав згоди на будівництво відповідачем добудови.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку площею 148,4 кв. м, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1.
ОСОБА_1 є власником 7/25 часток житлового будинку, згідно договору купівлі-продажу від 05 грудня 1989 року, а ОСОБА_2 власником
18/25 часток житлового будинку, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 лютого 1989 року.
Суди встановили, що належний сторонам житловий будинок є одним цілим, що підтверджено технічним паспортом та відомостями бюро технічної інвентаризації.
Виділ (поділ) в натурі будинку не здійснено, сторони фактично користуються частинами будинку - квартирами №1 та №2 із самостійними виходами, відповідно до порядку, що склався.
У 2014 році ОСОБА_2 розпочала роботи з переобладнання та перепланування спірного житлового будинку, зокрема, демонтовано частину покрівлі і даху, що були спільними для обох частин будинку; демонтовано дерев`яне покриття над приміщеннями і замість нього влаштовані залізобетонне перекриття по профільних листах, на перекритті влаштовано два ряди стін з газоблоків; розпочато добудову другого поверху будинку; роботи по будівництву добудови не завершені і не законсервовані належним чином, не влаштовані ні покрівля над конструкцією, ні гідроізоляція.
Із висновку судової будівельно-технічної експертизи № 9106 від 17 липня 2018 року суди встановили, що внаслідок проведених ОСОБА_2 будівельних робіт, житлова кімната № 1-2, яка використовується
ОСОБА_1 , зазнала пошкоджень: на стелі - відставання касетонів, відставання штукатурки, руйнування штукатурки під впливом цвілі; на стінах і перегородці - відставання шпалер, жовті плями різних відтінків, розміру і характеру, відставання шпаклівки і штукатурки. Причиною пошкоджень житлової кімнати № 1-2, є залиття атмосферними опадами через зруйновану конструкцію даху та покрівлі, просочування вологи крізь конструкції перекриття через відсутність виконаної належним чином гідроізоляції.
Вартість відновлювального ремонту житлової кімнати № 1-2, який необхідно провести для ліквідації наслідків залиття і замокання, становить 6 944 грн.
Для приведення частини будинку, що містить приміщення № 2-6 і частину приміщення № 2-5, та розташована на АДРЕСА_2 , в попередній стан, який існував до добудови, необхідно: демонтувати встановлені на перекритті газоблоки; демонтувати влаштоване монолітне перекриття; влаштувати дерев`яне перекриття; влаштувати двосхилий дах; влаштувати покрівлю з шифером; демонтувати перегородку з шлакоблоків в приміщеннях
№ 2-5 і № 2-6.
Будівельні роботи проводяться ОСОБА_2 без документів дозвільного (декларативного) характеру від уповноважених державних органів та без погодження із ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини першої статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до частини третьої статті 364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 є власником 7/25 часток, а ОСОБА_2 18/25 часток житлового будинку, виділ часток в натурі не проводився, дійшов правильного висновку, що спірний будинок належить сторонам на праві спільної часткової власності.
Доводи касаційної скарги про те, що сторони є власниками двох окремих будинків, які не є спільною частковою власністю, підлягають відхиленню, оскільки спростовані доказами дослідженими судами попередніх інстанцій.
За змістом частини першої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.
Отже, співвласник житлового будинку може зробити за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників лише за умови, що така добудова не порушує прав таких співвласників та проводиться у встановленому законом порядку.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції, встановивши, що проведені відповідачем роботи з добудови спільного будинку безпосередньо вливають на стан приміщення, яке використовується ОСОБА_1 , завдаючи йому шкоди, порушують його права та інтереси, дійшов вірного висновку, що ОСОБА_2 мала погодити із позивачем проведення таких будівельних робіт.
Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із статтею 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, встановивши, що між сторонами у справі існує спір щодо усунення перешкод у користуванні спірним житловим будинком, який належить їм на праві спільної часткової власності та з урахуванням того, що ОСОБА_2 на власний розсуд здійснила реконструкцію вказаного житлового будинку без згоди на те іншого співвласника ОСОБА_1 та така реконструкція (добудова) порушує право останнього, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Доводи касаційної скарги про те, що виконання рішення суду є ускладненим, а усунення перешкод в користуванні ОСОБА_1 своєю власністю можливе в інший спосіб підлягають відхиленню.
Колегія суддів враховує, що ОСОБА_2 із липня 2017 року було відомо про перебування на розгляді в суді даної цивільної справи за позовом
ОСОБА_1 , однак незважаючи на це будівельні роботи нею продовжувались і після пред`явлення позову, а факт усунення в добровільному порядку обставин, які призвели до порушення прав позивача, не доведено.
При цьому, відповідно до частини другої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ.
Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 сплатила ОСОБА_1 1 500 грн на відшкодування шкоди, а ОСОБА_1 надав усну згоду на будівництво добудови, недоведені.
За таких обставин усунення перешкод в користування власністю шляхом зобов`язання ОСОБА_2 привести покрівлю, дах, конструкції житлового будинку в попередній стан; стягнення майнової та моральної шкоди є ефективним способом захисту порушеного права.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно враховував характер та обсяг моральних страждань, зокрема їх тривалість та істотність вимушених змін у житті ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням його прав, а також обсяг і тривалість зусиль, необхідних для їх відновлення.
Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували відсутність доказів на підтвердження розміру моральної шкоди, спростовуються встановленими судами обставинами.
Доводи касаційної скарги про те, що суд не надав можливості долучити докази, не відповідають дійсності, оскільки заявлене клопотання представника ОСОБА_2 апеляційним судом розглянуто.
З приводу доводів ОСОБА_2 про неотримання відзиву на апеляційну скаргу, то відповідно до цивільно-процесуального законодавства обов`язок його надсилання іншим учасникам справи покладається на особу, яка його подає. Такий обов`язок належним чином виконаний ОСОБА_1 , що підтверджено наявним в матеріалах справи описом вкладення рекомендованого поштового відправлення.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені судами обставини та переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Отже відсутні правові підстави для розгляду скарги в судовому засіданні за особистої участі учасників справи, про що представник відповідача - адвокат Шуляк Ю. Л. просила у клопотанні, поданому до касаційного суду
у вересні 2019 року.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 12 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду
від 01 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта