№ 370/2179/17

Постанова

Іменем України

15 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 370/2179/17

провадження № 61-18330св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Яблунівська сільська рада Макарівського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру у Київській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 28 травня 2019 року в складі судді: Мазки Н. Б., та постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Суханової Є. М., Ігнатченко Н. В., Кулікової С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

12 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ в натурі спільної часткової власності, визначення права власності на виділену частину земельної ділянки.

06 березня 2019 року до суду надійшло клопотання відповідача про закриття провадження у справі в порядку пункту 3 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 28 травня 2019 року провадження у цій справі закрито.

Суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 17 січня 2014 року у справі 370/2857/13-ц вирішено спір між цими учасниками справи і з того ж самого предмета спору, припинено право спільної часткової власності на домоволодіння, що по АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,2500 га, що розташована на території Яблунівської сільської ради Макарівського району, Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №431379. Вказана ухвала набрала законної сили і не оскаржувалась учасниками справи.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Апеляційний суд вважав правильним висновок суду першої інстанції про те, що є ухвала суду про затвердження мирової угоди у справі №370/2857/13-ц, яка набрала законної сили, постановлена з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, яка не оскаржувалась сторонами та є чинною.

Аргументи учасників справи

09 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про закриття провадження у справі, оскільки постановленою у справі № 370/2857/13-ц ухвалою суду, яка набрала законної сили, затверджено мирову угоду щодо розподілу будинку в натурі, питання щодо розподілу земельної ділянки у вигляді конкретної площі, координат, цією ухвалою не вирішувалось, між сторонами не досягнуто згоди з приводу користування спірною земельною ділянкою, отже спір між ними не вирішений.

01 листопада 2019 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу апеляційного суду, постановлену з додержанням норм процесуального права - без змін.

Відзив мотивовано тим, що судами з дотримання норм процесуального права закрито провадження у справі. Ухвалою суду від 17 січня 2014 року у справі № 370/2857/13-ц затверджено мирову угоду, визнано право власності на спірне майно між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Це рішення суду набрало законної сили і сторонами не оскаржувалось.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги з таких підстав.

Суди встановили, що ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 17 січня 2014 року у справі № 370/2857/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності, затверджено мирову угоду, за умовами якої спірну земельну ділянку площею 0,2500 га, що розташована на території Яблунівської сільської ради Макарівського району, поділено між указаними сторонами порівну відповідно до варіанту поділу вказаного жилого будинку та господарських споруд; припинено право спільної часткової власності на домоволодіння, що по АДРЕСА_1 , та спірну земельну ділянку площею 0,2500 га.

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просить здійснити поділ земельної ділянки площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3222788901:01:004:0118, що розташована по АДРЕСА_1 , виділивши їй у приватну власність 1/2 частини земельної ділянки, та визнати за нею право власності на вказану частину цієї земельної ділянки.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що: «згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що: «необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, у яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про тотожність предмету і підстав позову (щодо спірної земельної ділянки) у справі, що розглядається, і у справі № 370/2857/13-ц, у якій закрите провадження у зв`язку з затвердженням укладеної між сторонами мирової угоди і судове рішення набрало законної сили, у зв`язку чим з додержанням вимог пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України правильно закрив провадження у справі.

Доводи касаційної скарги про те, що судом у справі № 370/2857/13-цне вирішувалось питання щодо конкретного розподілу спірної земельної ділянки, є безпідставними, оскільки за ухвалою про затвердження мирової угоди у вказаній справі спірну земельну ділянку поділено між сторонами за конкретним варіантом поділу і припинено право спільної часткової власності на неї.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, їх належить залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 28 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Крат