№ 373/2257/18

Постанова

Іменем України

17 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 373/2257/18

провадження № 61-15136св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Петренко Павло Іванович, на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від07квітня 2020 року у складі судді Залеської А.О. та постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року у складі колегії суддів: ЖурбиС.О., Писаної Т.О., Приходька К.П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису про народження.

Позовна заява мотивована тим, що з 22 листопада 2003 року до 17 лютого 2012 року вона з ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі. Під час перебування у шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу подружні відносини між ними не були припинені, вони продовжили проживати разом, виховувати дітей та вести спільне господарство. Після розірвання шлюбу під час спільного проживання зі ОСОБА_3 вона народила ще трьох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у свідоцтві про народження яких батьком записаний ОСОБА_3 зі слів матері відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (далі СК України).

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 помер, після його смерті відкрилася спадщина, право на яку мають діти померлого та його мати ОСОБА_2 .

У зв`язку з тим, що факт родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_3 та трьома його дітьми: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , що народились після розірвання шлюбу, не підтверджується актовим записом про їх народження, ОСОБА_1 просила встановити факт батьківства в судовому порядку та внести зміни в актовий запис про народження дітей, зазначивши батьком ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від07квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суди виходили із того, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, як це передбачено статтями 12 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) та частини другої статті 128 СК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Петренко П.І., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від17 вересня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову вповному обсязі.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначила застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18), від29серпня 2018 року в справі № 641/9147/15-ц (провадження №61-26210св18), від 21 листопада 2018 року в справі № 225/6301/15-ц (провадження № 61-30047св18), від 12 грудня 2019 року в справі №562/1155/18 (провадження № 61-11709св19), від 12 лютого 2020 року всправі № 527/938/18 (провадження № 61-9355св19), від 21 лютого 2020 року в справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили повною мірою матеріали справи, не надали їм належної правової оцінки, оскільки факт батьківства підтверджується показаннями свідків.

Відповідно до статті 130 СК України можливість встановлення факту батьківства не залежить від того, чи вирішувався в судовому порядку спір про батьківство за життя особи, батьківство якої встановлюється після її смерті.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Петренко П.І., на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року залишено без руху для усунення недоліків.

У листопаді 2020 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Петренко П.І., на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року і витребувано із Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області цивільну справу №373/2257/18.

Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення відтакого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права вмежах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 , відімені якої діє адвокат Петренко П.І., не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

22 листопада 2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 відділом реєстрації актів громадського стану Переяслав-Хмельницького міського управління юстиції зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

Під час перебування у шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_7 , у сторін народилася донька ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 11 січня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Переяслав-Хмельницького міського управління юстиції Київської області. ІНФОРМАЦІЯ_8 у сторін народився син ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 04вересня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Переяслав-Хмельницького міського управління юстиції Київської області.

Заочним рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2012 року в справі № 1019/173/12 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу задоволено.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано. Рішення суду набрало законної сили.

ІНФОРМАЦІЯ_9 у ОСОБА_1 народився син ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 15травня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міського управління юстиції у Київській області.

ІНФОРМАЦІЯ_10 у ОСОБА_1 народився син ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим 17червня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міського управління юстиції у Київській області.

ІНФОРМАЦІЯ_11 у ОСОБА_1 народився син ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим 22грудня 2017 року Переяслав-Хмельницьким міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Відповідно до витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України від 08 лютого 2018 року № № 00019540168, 00019540258, 00019540306, у свідоцтвах про народження ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відомості про батька вказані зі слів матері ОСОБА_1 в порядку частини першої статті 135 СК України.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданим 23 січня 2018 року Переяслав-Хмельницьким міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Згідно з актом депутата Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області від 13 липня 2018 року № 563 та довідкою виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області від 13 липня 2018року № 1512 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , до дня смерті, ІНФОРМАЦІЯ_6 , фактично проживав на АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , та дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до довідки Переяслав-Хмельницького об`єднаного міського військового комісаріату Міністерства оборони України від 14 серпня 2018року № 114 ОСОБА_3 проходив військову службу з 19 грудня 1994року до 28 червня 1996 року, з 03 квітня 2014 року до 19 травня 2015року, в тому числі брав участь в антитерористичній операції (далі АТО) з 27 червня 2014 року до 10 вересня 2014 року.

Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2019 року за клопотанням ОСОБА_2 у справі призначено судову медико-генетичну експертизу. На вирішення експерта поставлено такі питання: чи є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьком дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ?

Згідно з повідомленням Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від04червня 2019 року № 19/10-1/230-СЕ/19 для вирішення питань, поставлених перед судовим експертом, відповідно до статі 71 ЦПК України 19квітня 2019 року на адресу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області було направлено клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, зокрема зразків біологічного матеріалу (кров або букальний епітелій) ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та біологічної матері ОСОБА_1 , а також біологічного матеріалу померлого ОСОБА_3 , та забезпечення явки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ібіологічної матері ОСОБА_1 разом для відбору експериментальних зразків до Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та біологічна матір ОСОБА_1 для відбору порівняльних зразків до Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру не з`явились, їх біологічні зразки (кров або букальний епітелій) для дослідження не надано, а також не надано зразків біологічного матеріалу померлого ОСОБА_3 . У зв`язку із зазначеним провести експертизу неможливо.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог ізаперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Предметом судового розгляду у цій справі є позов ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства ОСОБА_3 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та внесення змін до актових записів про народження.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народження за вказівкою матері, батьківство якого встановлюється.

Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, аім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до свідоцтв про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відомості про батька дитини записані відповідно до частини першої статті 135 СК України згідно із заявою матері дітей ОСОБА_1 . Батьком дітей вказано ОСОБА_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_6 помер.

Оскільки встановлення факту батьківства ОСОБА_3 зачіпає інтереси його спадкоємців, справа розглядається судами в порядку позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим.

Та обставина, що питання визначення батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128 129 СК України не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування статті 130 СК України.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції про те, що підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 є у тому числі той факт, що за життя ОСОБА_3 вона не подала до суду позов про визнання його батьком народжених нею трьох дітей: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а звернулася до суду після смерті ОСОБА_3 із заявою про встановлення факту батьківства з метою прийняття дітьми спадщини.

Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини відпевної особи.

Тлумачення норм статті 130 СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (стаття 128 СК України).

За приписами статей 12 81 89 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини третя, четверта статті 4 ЦПК України).

Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.

Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільногокористування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.

Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.

Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги вутриманні дитини незалежно від розміру допомоги.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від21березня 2018 року в справі № 543/738/16-ц (провадження №61-4163св18), від 29 серпня 2018 року в справі № 641/9147/15-ц (провадження № 61-26210св18), від 21 листопада 2018 року в справі №225/6301/15-ц (провадження № 61-30047св18), від 12 грудня 2019 року всправі №562/1155/18 (провадження № 61-11709св19).

Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі ЄСПЛ) на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 07 травня 2009 року в справі «KALACHEVA v. RUSSIA», заява № 3451/05, § 34, зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

Таким чином, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так ікожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Під час розгляду справи про встановлення батьківства суд повинен врахувати роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені в пункті 9постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», де зазначено, що у разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до статті 146 ЦПК України може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза). Якщо відповідач у такій справі ухиляється від участі у проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, суд вправі постановити ухвалу про його примусовий привід.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Статтею 109 ЦПК України передбачено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що з метою встановлення кровної спорідненості дітей: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 зпомерлим ОСОБА_3 під час розгляду справи судом першої інстанції було призначено судову медико-генетичну експертизу, проте ця експертиза не була проведена через неможливість виконання вимоги експерта про надання на аналіз генетичного матеріалу померлого і неявки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і їхньої біологічної матері ОСОБА_1 для відбору експериментальних зразків. При цьому така експертиза була призначена за клопотанням саме відповідача, незважаючи на те, що обов`язок доказування в цій справі покладений на позивача.

Ураховуючи положення статті 12 ЦПК України, що визначає зміст змагальності судового процесу, позивач мала право звертатися до суду із клопотанням про призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, проте таким правом не скористалась.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не спростовано матеріалами справи, позивач не клопотала перед судом про проведення експертизи для встановлення спорідненості дітей з іншими особами, які перебували вкровному спорідненні з померлим, зокрема з його матір`ю (відповідачем усправі) або з двома старшими дітьми позивача, що народились в період шлюбу, хоча за умови відсутності генетичного матеріалу померлого таке дослідження мого б допомогти встановити його спорідненість з дітьми позивача. При цьому, як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 як мати покійного, погоджувалася здати біологічний матеріал для ДНК-експертизи після смерті сина, однак позивач проведення такої експертизи не ініціювала. За таких умов жодного експертного доказу народження дітей: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 від померлого ОСОБА_3 матеріали цієї справи не містять.

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи іоскаржувані судові рішення, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій надали належну оцінку наявним у справі доказам, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно зположеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального іпроцесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права іпідстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд ускладі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Петренко Павло Іванович, залишити без задоволення.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від07квітня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від17вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк