Постанова
Іменем України
03 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 376/1680/16-ц
провадження № 61-14384св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Шаліївська сільська рада Сквирського району Київської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу - Головне управління Держгеокадастру
у Київській області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Солонини Ігоря Юрійовича, на постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2019 року, у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шаліївської сільської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права постійного користування земельною ділянкою у порядку спадкування.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 50 га, яка розташована на території Шаліївської сільської ради Сквирського району Київської області та була надана ОСОБА_5 для ведення фермерського господарства на підставі рішення Сквирської районної ради народних депутатів Сквирського району Київської області від 06 вересня 1994 року, що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Відповідно до пункту 6.1 Статуту селянського фермерського господарства «Фіволта», затвердженого засновником (його батьком), він є головою цього господарства. На теперішній час він продовжує обробляти земельну ділянку «Фіволта», веде виробничу і господарську діяльність, сплачує податки, тобто фактично прийняв спадщину по селянському (фермерському) господарству.
Враховуючи статтю 1228 ЦК України, та обставину, що спірна земельна ділянка використовується за цільовим призначенням, він є головою фермерського господарства, вважає, що існують правові підстави для визнання за ним права постійного користування землею відповідно до державного акта на право постійного користування, виданого його батьку. Всі інші спадкоємці першої черги - треті особи по справі, відмовляються від цього права на його користь, про що подано відповідні заяви.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 29 вересня
2016 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право постійного користування земельною ділянкою площею 50,0 га, розташованої на території Шаліївської сільської ради Сквирського району Київської області в порядку спадкування за законом для ведення селянського (фермерського) господарства після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і мав державний акт серії КВ на право постійного користування землею, виданий Сквирською районною радою народних депутатів 21 листопада 1994 року.
Рішення суду мотивоване тим, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, входить до складу спадщини і передається спадкоємцям у порядку спадкування за законом без укладення відповідного договору.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 27 червня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області задоволено. Рішення Сквирського районного суду Київської області від 29 вересня 2016 року скасовано. Ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Шаліївської сільської ради про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування відмовлено.
Апеляційний суд виходив із того, що оскільки право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини, правові підстави для задоволення позову відсутні.
Аргументи учасників справи
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргоюна постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2019 року,
в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області було безпідставно поновлено строк на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції від 29 вересня 2016 року. Київський апеляційний суд виходив із того, що заявник не брав участі у справі, про наявність судового рішення дізнався лише 18 квітня 2019 року, а обставини порушення його прав при ухваленні судом оскарженого рішення потребують перевірки. Апеляційний суд не врахував, що відповідно до пункту 13 частини першої розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Рішення Сквирського районного суду Київської області ухвалено до набрання чинності діючої редакції ЦПК України з 15 грудня 2017 року. Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції до 15 грудня 2017 року незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд повинен був відмовити у відкритті апеляційного провадження на рішення Сквирського районного суду Київської області від 29 вересня
2016 року, оскільки апеляційна скарга подана після спливу одного року
з моменту оголошення оскарженого судового рішення.
У вересні 2019 року Шаліївською сільською радою Сквирського району Київської областіподано відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу задовольнити, оскільки апеляційний суд вийшов за межі своєї компетенції щодо поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.
У вересні 2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржене судове рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на безпідставність її вимог.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
11 грудня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Краснощокову Є. В.
26 січня 2021 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що: «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не
є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня
2008 року)»; «одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими
і непереборними обставинами (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, §46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року)».
У справі, що розглядається рішення Сквирського районного суду Київської області оголошене 29 вересня 2016 року, а апеляційну скаргу на це рішення Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області подано 23 квітня 2019 року, тобто після спливу більше одного року з моменту оголошення зазначеного рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 травня 2019 року поновлено Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області строк на апеляційне оскарження рішення Сквирського районного суду Київської області від 29 вересня 2016 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 травня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Київській області.
На момент ухвалення рішення Сквирського районного суду Київської області від 29 вересня 2016 року був чинним ЦПК України в редакції до 15 грудня 2017 року.
Відповідно до абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє
у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі
№ 2-1678/05 (провадження № 14-262цс19) зазначено, що: «враховуючи імперативний характер положень абзацу третього частини третьої статті
297 ЦПК України та те, що річний строк, визначений для органу місцевого самоврядування, є присічним і поновленню не підлягає, то суд позбавлений
у цьому випадку можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження».
У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21 лютого 2019 року у справі № 908/1141/15-г вказано, що: «згідно із статтею 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) норми щодо річного присічного строку для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції розповсюджувались на апеляційні скарги, подані прокурором або органом державної влади, або органом місцевого самоврядування. За результатами системного аналізу вказаних норм процесуального права Касаційний господарський суд у складі об`єднаної палати дійшов висновку, що у даному випадку передумовою вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи (яка є органом державної влади), поданою після 15 грудня 2017 року, на рішення, ухвалене судом до набрання чинності редакцією ГПК України з 15 грудня 2017 року, є розгляд та вирішення питання розповсюдження присічного річного строку для поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначеного статтею 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Тобто у даному випадку на Комітет як орган державної влади поширюється присічний річний строк для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначеного статтею 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), що, у свою чергу, передбачає відмову у відкритті апеляційного провадження».
На Головне управління Держгеокадастру у Київській області як орган державної влади поширюється присічний річний строк для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначений абзацом третім статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня
2017 року), що, у свою чергу, передбачає відмову у відкритті апеляційного провадження. Проте зазначеного апеляційний суд не врахував при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження у справі.
Колегія суддів враховує, що ЦПК України у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги, не передбачає такої підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження, яка була передбачена абзацом третім статті
297 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Проте, оскільки право Головного управління Держгеокадастру у Київській області на апеляційне оскарження припинилося після спливу одного року з моменту оголошення оскарженого судового рішення суду першої інстанції (29 вересня 2016 року), то подальша зміна процесуального законодавства не свідчить про відновлення права на апеляційне оскарження Головного управління Держгеокадастру
у Київській області.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня
2020 року у справі № 638/11409/15-ц (провадження № 61-530св20).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За таких обставин ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження, про відкриття апеляційного провадження у справі та оскаржена постанова апеляційного суду постановлені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити, зазначені ухвали та постанову апеляційного суду скасувати і передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвали Київського апеляційного суду від 08 травня 2019 року, від 16 травня
2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2019 року скасувати.
Передати справу № 376/1680/16-ц до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції ухвали Київського апеляційного суду від 08 травня 2019 року, від 16 травня 2019 року та постанова Київського апеляційного суду від 27 червня 2019 року втрачають законну силу.
Постанова судукасаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук