№ 380/13241/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 380/13241/22

адміністративне провадження № К/990/29282/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу №380/13241/22 за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Львівської обласної прокуратури на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року (головуючий суддя Желік О.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Іщук Л.П., суддів - Обрізка І.М., Шинкар Т.І.),

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до прокуратури Львівської області, Львівської обласної прокуратури, у якій просив:

- зобов`язати відповідача Львівську обласну прокуратуру (попередня назва прокуратура Львівської області (ЄДРПОУ 02910031) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 20 серпня 2020 року (наступний день після звільнення) по день розрахунку 30 серпня 2022 року.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що відповідач не розрахувався у повному розмірі із позивачем під час звільнення, що змусило звернутися до суду з позовом.

3. Указував, що на виконання рішення суду відповідач нарахував позивачеві на картковий рахунок кошти, а отже відбувся остаточний розрахунок по належним йому виплатам, а тому у період з 20 серпня 2020 року до 30 серпня 2022 року існувала затримка в розрахунку у зв`язку зі звільненням.

4. З урахуванням викладеного вважав, що у нього виникло право на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, передбачений статтею 117 КЗпП України.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

5. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року, позовні вимоги задоволено частково:

- стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні в сумі 135352 грн 80 коп. (сто тридцять п`ять тисяч триста п`ятдесят дві гривні, 80 копійок).

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

6. Задовольняючи позовні вимоги частково суди попередніх інстанцій установили, що остаточний розрахунок з позивачем проведено 30 серпня 2022 у розмірі 16508 грн 94 коп., тобто після змін, внесених 19 липня 2022 року до статті 117 КЗпП України. Відповідно до таких змін, організація повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

7. Оскільки остаточний розрахунок із позивачем у зв`язку зі звільненням проведено виплатою грошової компенсації на виконання рішення суду лише 30 серпня 2022 року, то з відповідача належить стягнути середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні але не більш як за шість місяців за затримку терміном 132 робочі днів (з 28 лютого 2022 року по 30 серпня 2022 року остаточний день розрахунку).

8. Відповідно до довідки про розрахунок середньомісячної та середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 №21-425вих-22 від 12 жовтня 2022 року, середньоденна заробітна плата позивача становить 1025 грн 40 коп., а середньомісячна заробітна плата - 20508 грн 00 коп.

9. З огляду на викладене суди констатували, що середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню з відповідача, відповідно до статті 117 КЗпП України, становить 135352 грн 80 коп. (1025,40 х 132).

Короткий зміст касаційної скарги

10. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями Львівська обласна прокуратура звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

11. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

12. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 09 лютого 2023 року у справі №620/2338/20, від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування.

13. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 117 КЗпП України з урахуванням внесення до неї змін 19 липня 2022 року, що охоплюється спірним періодом.

14. Окрім викладеного зазначає, що при визначенні кількості робочих днів у період з 28 лютого 2022 року по 30 серпня 2022 року суди попередніх інстанцій не урахували докази, надані відповідачем, які підтверджують, що 08 березня 2022 року був вихідним днем, а тому його безпідставно ураховано як робочий день.

Позиція інших учасників справи

15. Від ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу відповідача не надійшло, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у суді касаційної інстанції.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

16. 24 серпня 2023 року до касаційного суду надійшла скарга Львівської обласної прокуратури.

17. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 серпня 2023 року для розгляду справи №380/13241/22 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

18. Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2023 року касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури залишено без руху.

19. Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргою Львівської обласної прокуратури на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року у справі №380/13241/22 на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

20. Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Львівської обласної прокуратури про зупинення виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року у справі №380/13241/22.

21. Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2025 року закінчено підготовчі дії, справу №380/13241/22 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

22. Наказом прокурора Львівської області №1401к від 14 серпня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області у зв`язку з рішенням кадрової комісії про неуспішне проходження атестації, з 19 серпня 2020 року.

23. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року залишено без змін рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі №380/7505/20, яким частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 : зобов`язано Львівську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу у зв`язку зі звільненням, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» із урахуванням рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року у справі №6-р(ІІ)2020.

24. Згідно з платіжним дорученням №1681 від 25 серпня 2022 року ОСОБА_1 30 серпня 2022 року перераховано суму вихідної допомоги з відрахуванням податків та зборів у розмірі 16 508 грн 94 коп.

25. Оскільки відповідні кошти не були виплачені ОСОБА_1 своєчасно при звільненні, вважаючи, що відповідач зобов`язаний виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. Позиція Верховного Суду

26. За змістом частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

28. Спір у цій справі стосується стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, у редакції якої у спірному періоді відбулися зміни на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року №2352-ІХ.

29. Суди попередніх інстанцій при вирішенні спору керувалися приписами статті 117 КЗпП України у редакції, чинній з 19 липня 2022 року, та дійшли висновку, що на користь позивача підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 135352 грн 80 коп. за шість місяців, що передують даті фактичного розрахунку [з 28 лютого 2022 року по 30 серпня 2022 року].

30. Касаційне провадження у цій справі відкрито, у тому числі, на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування статті 117 КЗпП України з урахуванням внесення до неї змін 19 липня 2022 року, що охоплюється спірним періодом.

31. Колегія суддів зазначає, що після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд сформував висновок щодо застосування статті 117 КЗпП України, [до якої протягом спірного періоду були внесені зміни], який викладено у постанові Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року у справі №440/6856/22. Указаний висновок стосується подібних правовідносин та підлягає урахуванню при вирішенні цього спору.

32. Так, за правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

33. За змістом статті 117 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

34. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, статтю 117 КЗпП України викладено в такій редакції:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».

35. Указана редакція статті 117 КЗпП України набрала чинності з 19 липня 2022 року.

36. Частиною першою статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

37. Стаття 58 Конституції України закріплює один із ключових принципів права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

38. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

39. У Рішенні від 12 липня 2019 року №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

40. Подібних висновків щодо тлумачення змісту положень статті 58 Конституції України Конституційний Суд України дійшов у Рішеннях від 13 травня 1997 року №1-зп, від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, відповідно до яких закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

41. Аналіз вищенаведених правових положень дозволяє дійти висновку, що з 19 липня 2022 року, положення статті 117 КЗпП України у попередній редакції, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 117 КЗпП України. Так, до 19 липня 2022 року правове регулювання таких правовідносин здійснювалося відповідно до положень статті 117 КЗпП України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України», тоді як після 19 липня 2022 року підлягає застосуванню стаття 117 КЗпП України, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».

42. Водночас, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 117 КЗпП України, у редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України», та були припинені на момент чинності дії статті 117 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то в такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 117 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 117 КЗпП України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».

43. Повертаючись до обставин цієї справи колегія суддів зауважує, що період затримки розрахунку у цій справі охоплює часові проміжки як до, так і після внесення змін до статті 117 КЗпП України [19 липня 2022 року], а тому такий умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності новою редакцією статті 117 КЗпП України (19 липня 2022 року) і після цього.

44. Період з 20 серпня 2020 року (наступний день після звільнення) по 18 липня 2022 року регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», тобто без обмеження строком виплати у шість місяців.

45. Проте період з 19 липня 2022 року по 30 серпня 2022 року (день фактичного розрахунку) регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає стягнення на користь працівника середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, «але не більш як за шість місяців».

46. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин лише «нову» редакцію статті 117 КЗпП України, яка набула чинності 19 липня 2022 року, та, відповідно, неправильно визначили розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь позивача.

47. Відповідаючи на доводи Львівської обласної прокуратури про необхідність урахування при вирішенні цього спору висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц колегія суддів зазначає таке.

48. У постанові Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року у справі №440/6856/22 сформовано такий висновок:

1) норми статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, належить застосовувати із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, а на їх виконання підлягає установленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат;

2) чинну редакцію статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19 липня 2022 року, якою законодавець обмежив виплату 6 місяцями, слід застосовувати без урахування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

49. Таким чином, доводи касаційної скарги, які були підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, частково знайшли своє підтвердження під час перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

50. Суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів та не може установлювати або вважати доведеними обставини, які не були установлені в оскаржуваній постанові.

51. Оскільки для правильного вирішення спору потрібно додатково дослідити докази та установити додаткові обставини, Суд дійшов висновку про наявність підстав для нового розгляду цієї справи.

52. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

53. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

54. За таких обставин, з огляду на заявлені до суду касаційної інстанції вимоги, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для нового розгляду.

IV. Висновки щодо судових витрат

55. З огляду на результат касаційного перегляду справи перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року - скасувати.

3. Справу №380/13241/22 направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду