ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2023 року
м. Київ
справа № 380/13603/21
адміністративне провадження № К/990/12655/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 (суддя - Хома О. П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2022 (колегія суддів у складі: Пліша М. А., Курильця А. Р., Мікули О. І.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) та пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 при обчисленні в період з 29.01.2020 по 01.02.2021 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок грошового забезпечення та доплатити позивачу: за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 включно належні, з урахуванням проведених раніше виплат, суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 5040 грн на місяць та окладу за військовим званням 1430 грн на місяць, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, на відповідні тарифні коефіцієнти; за період з 01.01.2021 по 01.02.2021 включно належні, з урахуванням проведених раніше виплат, суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 5450 грн на місяць та окладу за військовим званням 1540 грн на місяць, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 15.12 2020 № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 20021 рік» на 01.01.2021, на відповідні тарифні коефіцієнти; за період з 29.01.2020 по 01.02.2021 включно належні, з урахуванням проведених раніше виплат, суми грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу позивача в період з 29.01.2020 по 31.12.2020 - 5040 грн на місяць, з 01.01.2021 по 01.02.2021 - 5450 грн на місяць, та розміру окладу за військове звання з 29.01.2020 по 31.12.2020 - 1430 грн на місяць, з 01.01.2021 по 01.02.2021 - 1540 грн на місяць, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-1Х «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, Законом України від 15.12.2020 № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти; належну з урахуванням проведених раніше виплат грошову компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки у зв`язку зі звільненням з військової служби, нараховану із грошового забезпечення, обчисленого із розміру посадового окладу 5450 грн та розміру окладу за військове звання 1540 грн, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 15.12.2020 № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти; належну, з урахуванням проведених раніше виплат, одноразову грошову допомогу, передбачену частиною другою статті 15 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку зі звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на день звільнення позивача, обчисленого із розміру посадового окладу 5450 грн та розміру окладу за військове звання 1540 грн, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 15.12.2020 № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в період з 29.01.2020 по 01.02.2021 відповідач нараховував та виплачував йому грошове забезпечення не в повному обсязі, оскільки розмір його посадового окладу та окладу за військовим званням був визначений шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт, а не шляхом множення 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, як це передбачено пунктом 1 Примітки до Додатку 1 та Примітки до Додатку 14 Постанови № 704. Вважаючи, що Військова частина НОМЕР_1 протиправно у 2020 та 2021 роках не застосовувала пункт 1 Примітки до Додатку 1 та Примітки до Додатку 14 до Постанови № 704 при обчисленні розмірів його посадового окладу та окладу за військовим званням, позивач звернувся з даним позовом до суду. Просить задовольнити позов в повному обсязі.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Старший лейтенант ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді викладача циклової комісії водіння та технічної підготовки.
Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 29.12.2020 № 483 ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.02.2021 № 21 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 01.02.2021.
Позивач у червні 2021 року звернувся до відповідача із заявами щодо виплати йому належного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 01.02.2021, з урахуванням розмірів окладів за посадою і військовим званням, виходячи з 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021, а також множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, надбавки за вислугу років (50%).
Листом від 13.07.2021 № 3588 Військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про те, що пунктом 4 Постанови № 704 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 103) встановлено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Враховуючи зазначене, при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а також відсоткової надбавки за вислугу років діючим військовослужбовцям відповідач керувався правовою нормою прямої дії, тобто пунктом 4 Постанови № 704, а не примітками до додатків 1, 12, 13 і 14 до Постанови № 704, які в частині встановлення конкретної розрахункової величини, що множиться на тарифний коефіцієнт, суперечать нормі цього ж нормативно-правового акту.
Вважаючи, що відповідач протиправно в період з 29.01.2020 по 01.02.2021 не виплачував йому посадовий оклад та оклад за військовим званням в розмірі, визначеному шляхом множення 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, як це передбачено пунктом 1 Примітки до Додатку 1 та Примітки до Додатку 14 Постанови № 704, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2022, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки додатки 1 і 14 до Постанови № 704 були затверджені 30.08.2017, а пункт 4 цієї ж постанови змінено 21.02.2018 на підставі Постанови № 103, то відповідно і у цьому випадку пріоритетним у застосуванні є положення саме пункту 4 Постанови № 704. Разом з цим суд зауважив, що примітки за своїм змістом та призначенням є такими, що лише роз`яснюють механізм (формулу) обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням. Отже, суд зазначив, що примітка до нормативно-правового акту носить інформаційний характер та не може містити норм права.
Водночас суд зауважив, що пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01.01.2017, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
На цій основі та з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 240/4946/18, постанови Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 200/3775/20-а, від 14.04.2021 у справі № 240/12309/20, від 11.02.2021 у справі № 200/3757/20-а, від 11.02.2021 у справі № 200/3774/20-а, від 11.02.2021 у справі № 240/11952/19, суд дійшов висновку, що оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, то немає правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Отже, суд встановив, що згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 02.02.2021 № 99 в період з березня 2019 року по січень 2021 року розмір посадового окладу та окладу за військовим званням позивача був визначений відповідачем шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт. Також суд зазначив, що згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням як складових відповідного грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник указує на відсутність правових висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 4 Постанови № 704, що діє з 29.01.2020 в попередній редакції.
Також скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не враховано приписи абзацу другого пункту 3 розділу II Закону № 1774-УІИ, яким встановлено, що «До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.» Отже, на його думку, при визначенні розміру окладів грошового забезпечення застосуванню як розрахункова величина підлягає саме прожитковий мінімум станом на 1 січня відповідного календарного року.
Крім того, скаржник наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій не враховано, що спірним у даному випадку є виключно застосування відповідачем самого пункту 4 Постанови № 704 в редакції з 29.01.2020.
Також зазначає, що Додатки до Постанови № 704 та примітки до таких додатків лише визначають відповідні тарифні коефіцієнти та правила заокруглення конкретного розміру окладу, а тому, на його думку, підлягають застосуванню саме в цій частині. Звертає увагу, що конкретний розмір тарифного коефіцієнту відповідачем визначено правильно - на умовах додатків до Постанови № 704 та примітки до таких додатків. Також зазначає, що відповідач здійснив заокруглення до десяти гривень конкретного розміру окладу - як це визначено додатками до Постанови № 704 та примітками до таких додатків, а тому наголошує на тому, що дані правовідносини не с спірними та не можуть бути предметом позовних вимог. Про це він багаторазово зазначав у своїй позовній заяві.
Зазначає, що вся суть спору зводиться до того, що пункт 4 Постанови № 704 з 29.01.2021 діє в попередній редакції, яку ігнорує відповідач. Проте судами попередніх інстанцій не досліджено його позовну заяву та неправильно визначено суть предмету моїх позовних вимог.
Також скаржник звертає увагу на те, що у висновках постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 вказано, що «Представник Кабінету Міністрів України у судовому засіданні зазначив, що спірний пункт постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам звільнених з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» прийнятий відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, проте не спростував доводів сторони позивача про те, що оскаржуваний пункт постанови стосується прав позивача та звужує гарантоване державою право на належне пенсійне забезпечення вказаної категорії осіб.». Зазначає, що з моменту ухвалення даного судового рішення та скасування спірного пункту 6 Постанови № 103 в частині внесення змін до пункту 4 Постанови № 704 стосовно того, що «розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» з 29.01.2020 фактично є нечинними і скасованими. Отже, на його думку, з 29.01.2020 розмір посадового окладу та окладу за військове звання військовослужбовців має бути обчислений шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Позиція інших учасників справи
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій - залишити без змін.
Рух касаційної скарги
24.05.2022 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2022.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2022 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 380/13603/21.
Ухвалою Верховного Суду від 14.07.2022 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2022.
Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2023 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права та акти їхнього застосування
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до частини другої, третьої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
За приписами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Кабінетом Міністрів України 30.08.2017 прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018, та якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 4 Постанови № 704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови № 704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень (примітка Додатку 14 до постанови № 704).
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах касаційного перегляду, Верховний Суд виходить із такого.
Постановою № 704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103, якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.» (пункт 6 Постанови № 103).
Постанова № 103 набула чинності 24.02.2018.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704.
З огляду на це, Верховний Суд уважає про необхідність застосування до спірних правовідносин з 29.01.2020 (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18) положень пункту 4 Постанови № 704 у редакції до 24.02.2018, тобто у редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.
Висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.02.2021 у справах № 200/3757/20-а, № 200/3774/20-а, № 240/11952/19, від 18.02.2021 у справі № 200/3775/20-а, від 14.04.2021 у справі № 240/12309/20, на які посилаються суди попередніх інстанцій, до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки, з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих, згідно з Постановою № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21, від 28.02.2023 у справі № 380/18850/21, від 23.05.2023 у справі № 380/22021/21.
Позивач оскаржує у цьому спорі розмір прожиткового мінімуму, а не розмір мінімальної заробітної плати.
Неврахування указаних обставин та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: пункту 4 Постанови № 704, призвело до помилкових висновків та неправильного вирішення спору.
Крім того, Верховний Суд ураховує, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 залишена без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022.
У контексті наведеного, для правильного вирішення вимог позивача, суди повинні встановити відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 на який позивач має право виплати, розмір прожиткового мінімуму, згідно з пунктом 4 Постанови № 704 за період з 30.01.2020 до 31.12.2020, з 01.01.2021 до 01.02.2021, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зі змісту оскаржуваних судових рішень встановлено, що суди першої й апеляційної інстанції не вжили заходів щодо оцінки та дослідження вказаних обставин, які мали суттєве значення для правильного вирішення спору.
Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень, з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами попередніх інстанцій принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що є порушенням статей 9 242 308 КАС України.
Таке порушення процесуального закону, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), неможливо усунути на стадії касаційного розгляду.
Тож Суд констатує, що висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову є передчасним і таким, що зроблений без повного з`ясування обставин, які мають значення для вирішення справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Оскільки судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, то відсутні підстави для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень.
З огляду на приписи частини другої статті 353 КАС України, касаційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій належить скасувати із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
Висновки щодо розподілу судових витрат
З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341 345 353 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2022 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Львівського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
уддіЖ.М. Мельник-Томенко Н.М. Мартинюк А.В. Жук