ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2024 року
м. Київ
справа № 380/14867/22
адміністративне провадження № К/990/24284/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 про забезпечення позову (постановлену головуючим суддею Клименко О.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 (ухвалена у складі колегії: головуючий суддя Мікула О.І., судді: Курилець А.Р., Кушнирек М.П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ-ОІЛ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування розпорядження про анулювання ліцензії, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СМАРТ-ОІЛ» (далі - Товариство, ТОВ «СМАРТ-ОІЛ», позивач) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС, податковий орган, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 02.12.2021 №1219/03-20-09-03-17; зобов`язати Головне управління ДПС у Волинській області видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним та поновити інформацію (внести відомості) до Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним про ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за №03180314202100003.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
19.12.2022 позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову, в обґрунтування якої вказав на очевидність ознак протиправності оспорюваного розпорядження та зазначив, що анулювання ліцензії за №03180314202100003, виданої ТОВ «СМАРТ-ОІЛ» свого часу на здійснення роздрібної торгівлі пальним за місцем: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ківерцівська, 83/Б, має наслідком припинення господарської діяльності; створює передумови для несплати податків, невиплати заробітної плати працівникам та орендної плати за користування нерухомим майном за місцем ведення роздрібної торгівлі; може призвести до руйнування ділової репутації з огляду на неможливість забезпечення позивачем як постачальником пального своїх зобов`язань за укладеними договорами поставок паливно-мастильних матеріалів; втручання контролюючих органів у господарську діяльність Товариства шляхом проведення фактичних перевірок та здійснення нарахувань штрафних санкцій за ведення безліцензійної торгівлі до моменту перевірки в судовому порядку правомірності розпорядження від 02.12.2021 №1219/03-20-09-03-17. Вважає, що до вирішення судового спору щодо законності розпорядження по суті, його істотні права та інтереси будуть порушені та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль і витрат навіть у випадку задоволення адміністративного позову, якщо лише суд не застосує заявлений захід забезпечення.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2022, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023, заяву про забезпечення позову задоволено, забезпечено позов ТОВ «СМАРТ-ОІЛ» у спосіб зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Волинській області від 02.12.2021 №1219/03-20-09-03-17 про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ «СМАРТ-ОІЛ», реєстраційний номер № 03180314202100003, місце роздрібної торгівлі: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ківерцівська, буд. 83/Б, автозаправна станція, до набрання рішенням суду в адміністративній справі №380/14867/22 законної сили.
Постановляючи зазначену ухвалу про забезпечення позову від 21.12.2022, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що анулювання виданої позивачу ліцензії на право роздрібної торгівлі тягне за собою припинення ним відповідної господарської діяльності. При цьому, дослідивши та оцінивши сукупність поданих позивачем разом із заявою документальних доказів, суд дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам Товариства до ухвалення рішення за результатами розгляду позовної заяви (як то втрати прибутку, утворення й накопичення сум заборгованостей зі сплати податків і зборів, виплати заробітної плати найманим працівникам та орендної плати, порушення умов договорів поставок паливно-мастильних матеріалів) та, що їх відновлення потребуватиме від нього значних зусиль і матеріальних витрат. В той же час суд зауважив, що питання щодо встановлення правомірності/протиправності оскаржуваного розпорядження податкового органу підлягає з`ясуванню та доведенню безпосередньо під час розгляду справи по суті, а тому не встановив підстав для забезпечення позову з мотивів очевидної протиправності рішення суб`єкта владних повноважень.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Волинській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилався на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також зазначав про необґрунтованість поданої Товариством заяви й відсутність документальних доказів існування обставин, у зв`язку з якими процесуальні норми передбачають виникнення підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову; вважає, що Кодексом не визначено можливість суду розглядати повторно подану позивачем заяву з питання забезпечення позову у разі, якщо за результатами вирішення первісної такої ж заяви було ухвалено відмовити у її задоволенні; крім того, наголошував на тому, що заходи забезпечення позову повинні бути адекватними і співрозмірними з позовними вимогами та жодним чином не зумовлювати фактичне вирішення спору по суті на тій стадії, на якій вони вживаються.
Позивач своїм правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Тим часом Львівський окружний адміністративний суд, розглянувши по суті позовні вимоги ТОВ «СМАРТ-ОІЛ» у даній справі, ухвалив рішення від 03.03.2023 про їх задоволення. А саме визнав протиправним та скасував розпорядження від 02.12.2021 №1219/03-20-09-03-17; зобов`язав ГУ ДПС у Волинській області видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним реєстраційний номер 03180314202100003, яка видана ТОВ «СМАРТ-ОІЛ», та поновити інформацію (внести відомості) до Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним про зазначену ліцензію. Вказане рішення суду першої інстанції від 03.03.2023 залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2023 та набрало законної сили.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Правовий аналіз наведених норм статті 150 КАС України дає підстави для висновку, що даний Кодекс не містить положень, які б забороняли звернутися із заявою про забезпечення позову повторно після ухвалення судового рішення про відмову у задоволенні попередньої заяви.
Аналогічна позиція щодо тлумачення змісту вказаних процесуальних норм міститься й у постанові Верховного Суду від 28.11.2023 у справі №160/7089/23.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Водночас суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має зазначити, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Разом з тим, підлягає враховуванню й специфіка правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
При цьому обґрунтованість позовних вимог є предметом дослідження судом лише під час розгляду спору по суті.
Так, при вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову ТОВ «СМАРТ-ОІЛ» суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до оспорюваного розпорядження відповідач анулював попередньо видану позивачу ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за місцем розташування його АЗС: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ківерцівська, 83/Б.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР), анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання (стаття 3 Закону №481/95-ВР).
Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що суб`єкт господарювання позбавлений права здійснювати діяльність, зокрема, з роздрібної торгівлі пальним, без відповідної ліцензії.
Колегія суддів зазначає, що для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.
За оцінкою наведених позивачем доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали на існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з моменту її отримання суб`єктом господарювання позбавляє ТОВ «САМРТ-ОІЛ» права на подальше здійснення такої діяльності (що є для нього основним видом економічної діяльності), та може призвести до ухвалення судом рішення по суті спору до розриву відповідних господарських зв`язків (ділових стосунків) із контрагентами-покупцями палива, втрати прибутку, утворення та накопичення заборгованостей зі сплати податків й зборів, а також орендної плати, виплати заробітної плати найманим працівникам (зокрема, тим, які працювали на відповідній АЗС), що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду.
Колегія суддів вважає, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин даної справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Суди попередніх інстанцій також обґрунтовано вважали, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів вже була предметом розгляду Верховного Суду, який у постановах від 14.12.2021 у справі №240/16920/21, від 15.04.2022 у справі №440/6755/21, від 13.07.2022 у справі №240/26736/21, від 21.09.2023 у справі №600/1531/23-а, від 28.11.2023 у справі №160/7089/23, від 29.11.2023 у справі №380/11108/23 дійшов висновків, аналогічних до викладених колегією суддів у даній справі.
Висновки ж, викладені Верховним Судом у постановах від 20.03.2019 у справі №826/14951/18, від 28.10.2020 у справі №140/2474/20), не можуть бути застосовані у цій справі, оскільки вказані рішення ухвалені у неподібних до цієї справи правовідносинах (а саме в межах спорів щодо правомірності наказу Державної служби геології та надр України про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами, припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил).
Щодо посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 04.08.2022 у справі №420/21952/21 суд касаційної інстанції зауважує, що висновки у такій зроблені за результатами встановлених судами у цій іншій судовій справі фактичних обставин і досліджених певних доказів, з їх оцінкою у сукупності. Так, у постанові від 04.08.2022 касаційний суд звернув увагу на те, що мотиви суду апеляційної інстанції, з яких він виходив при вирішенні заяви про забезпечення позову у подібній категорії спорів, зводяться до надання правової оцінки фактичним обставинам справи до ухвалення рішення по суті, а не наявності певних ризиків для здійснення господарської діяльності товариством на час розгляду справи судом, та зроблені без посилань на документальні докази.
Отже, зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі та наведених скаржником рішень суду касаційної інстанції свідчить, що викладені у них висновки ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи. Варто зауважити, що у кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справі, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази. Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм.
Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених судами висновків є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим, доводи касаційної скарги не свідчать про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 у справі №380/14867/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.Я.Олендер