Постанова
Іменем України
26 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 380/1726/16-ц
провадження № 61-8св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до П`ятигірської сільської ради Тетіївського району Київської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на майно в порядку спадкування за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 20 червня 2017 року у складі судді Лісовенка П. І. та постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - П`ятигірська сільська рада Тетіївського району Київської області,
третя особа - ОСОБА_2 ,
представник третьої особи - ОСОБА_4 ,
третя особа - ОСОБА_3 ,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до П`ятигірської сільської ради Тетіївського району Київської області (далі - П`ятигірська сільська рада), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому просила визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок, загальною площею 250,3 кв. м, житловою площею 98,3 кв. м, з надвірними будівлями і спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку, площею 8,4095 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території П`ятигорської сільської ради Тетіївського району Київської області, що залишилися після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_5
2. Позовна заява мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилась спадщина на земельну ділянку, площею 8,4095 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території П`ятигорської сільської ради Тетіївського району Київської області та житловий будинок по АДРЕСА_1 .
3. Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги. Крім неї, на спадщину претендує колишня дружина померлого ІНФОРМАЦІЯ_1
ОСОБА_5 - ОСОБА_2 . Проте остання не має права на спадкування, оскільки рішенням апеляційного суду Київської області від 13 липня 2016 року визнано недійсним шлюб, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_5
4. 18 листопада 2016 року позивач звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Однак постановою нотаріуса від 23 листопада 2016 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом відмовлено з підстав відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно, а також у зв`язку з неможливістю встановити коло спадкоємців, оскільки рішення апеляційного суду Київської області від 13 липня 2016 року переглядалося Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
5. У зв`язку з наведеним позивач позбавлена можливості реалізувати своє право на спадщину в позасудовому порядку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
6. Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 20 червня 2017 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок, загальною площею 250,3 кв. м, з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, площею 8,4095 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території П`ятигірської сільської ради Тетіївського району Київської області, вартістю 199 305,15 грн, що залишилися після
смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5
7. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на момент розгляду справи судом позивач є єдиним спадкоємцем за законом першої черги після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_5 , спадщину прийняла своєчасно, подала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори. Через відмову нотаріуса у видачі позивачу свідоцтва про прийняття спадкове майно за законом у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно та неможливість встановити коло спадкоємців, позивач не може реалізувати своє право на спадкування, тому наявні підстави для визнання за позивачем права власності в судовому порядку.
8. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на час розгляду справи третя особа ОСОБА_2 не має права на спадкування після смерті
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , оскільки рішенням апеляційного суду Київської області від 13 липня 2016 року шлюб між ними визнано недійсним, а актовий запис про шлюб від 20 листопада 1999 року анульовано. Дане рішення суду набрало законної сили та є чинним.
9. При цьому, суд першої інстанції відхилив посилання ОСОБА_2 на те, що вказане рішення апеляційного суду переглядається Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що, на її думку, унеможливлює прийняття рішення у даній справі.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
10. Постановою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 20 червня 2017 року змінено в частині визначення часток ОСОБА_1 в спадковому майні.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- на 1/4 частину житлового будинку з відповідними надвірними будівлями, загальною площею 250,3 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 ;
- на 1/2 частину земельної ділянки, площею 8,4095 га, цільове призначення (використання) земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території П`ятигірської сільської ради Тетіївського району Київської області, кадастровий номер: 3224685300 :08: 0060004.
11. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
12. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності. Позивачем не надано доказів того, що спірний будинок не є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 і ОСОБА_2 , а відтак, 1/2 частина спірного будинку належить ОСОБА_2 , як така, що набута в період шлюбу, а 1/4 частина
в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 . Частка позивача
ОСОБА_1 , як спадкоємця ОСОБА_5 , становить лише 1/4 частину.
13. При визначенні частки позивача у праві на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 на земельну ділянку, суд апеляційної інстанції виходив із того, що на час набуття земельної ділянки, набутої внаслідок безоплатної передачі її одному із подружжя, остання належала спадкодавцю на праві особистої приватної власності, тому частка позивача, як спадкоємця, в праві власності на вказану земельну ділянку становить 1/2 її частини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15. Доводи касаційної скарги зводяться до неповного встановлення фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору. При визначенні часток спадкоємців у праві на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , апеляційний суд не врахував, що належність майна до спільної власності подружжя визначається не лише фактом набуття його під час шлюбу, але і спільною участю подружжя у його набутті.
16. Заявник вважає хибним висновок суду про віднесення спірного будинку до майна, набутого у період шлюбу та визнання його спільною сумісною власністю, оскільки не дав жодної правової оцінки тому факту, що будівництво спірного будинку ОСОБА_5 було розпочато у вересні 1993 року, - за шість років до укладення шлюбу з ОСОБА_2 . До укладення шлюбу в 1999 році будівництво фактично було завершено, тому будинок був особистою приватною власністю батька заявника - ОСОБА_5 .
Доводи інших учасників справи
17. Доводи відзиву ОСОБА_2 на касаційну скаргу зводяться до того, що вимоги касаційної скарги безпідставні, необґрунтовані, скарга є такою, що не підлягає задоволенню у зв`язку з дотриманням судом апеляційної інстанції вимог процесуального законодавства і норм матеріального права та прийняття справедливого рішення, яке повинно бути залишено в силі.
18. Відзив містить посилання не те, що позивач не надала жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_5 вклав більше праці в будівництво будинку; на якій стадії було будівництво станом на 1999 рік; скільки саме праці вкладено кожним з них у будівництво будинку. Також не враховано працю
ОСОБА_2 як дружини по утриманню цього будинку і прибудинкової території, інші домашні роботи, які вона виконувала для ОСОБА_5 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19. Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.
20. Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21. 20 листопада 1999 року ОСОБА_5 зареєстрував шлюб із ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2 ).
22. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
23. Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне йому майно: житловий будинок, загальною площею 250,3 кв.м, з надвірним будівлями по АДРЕСА_1 , що належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 13 грудня 2002 року, та на земельну ділянку, площею 8,4095 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території П`ятигірської сільської ради Тетіївського району Київської області (державний акт на право власності на земельну ділянку від 30 серпня 2005 року).
24. Позивач ОСОБА_1 є дочкою спадкодавця та як спадкоємець першої черги за законом подала 06 липня 2011 року до Тетіївської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
25. 10 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Тетіївської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно.
26. Постановою державного нотаріуса Тетіївської державної нотаріальної контори від 23 листопада 2016 року у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку та житловий будинок відмовлено, у зв`язку з відсутністю у неї правовстановлюючих документів на вказане майно, а також неможливість встановити коло спадкоємців.
27. Інша дочка спадкодавця - ОСОБА_3 є спадкоємцем за законом першої черги, проте, згідно висновків судів попередніх інстанцій у цій справі, спадщину не прийняла.
28. Рішенням апеляційного суду Київської області від 13 липня 2016 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , зареєстрований 20 листопада 1999 року, визнано недійсним, а актовий запис про шлюб від 20 листопада 1999 року анульовано.
29. Проте, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року рішення апеляційного суду Київської області від 13 липня 2016 року скасовано із залишенням в силі рішення Тетіївського районного суду Київської області від 01 червня 2016 року про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання шлюбу, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , недійсним.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
30. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
31. Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
32. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
33. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
34. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги,під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
35. Частиною першою статті 402 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
36. Предметом позову у справі, яка переглядається, є визнання права власності в порядку спадкування на житловий будинок, загальною площею 250,3 кв. м, з надвірним будівлями по АДРЕСА_1 , що належав померлому
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 13 грудня 2002 року, та на земельну ділянку, площею 8,4095 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території П`ятигірської сільської ради Тетіївського району Київської області.
Щодо спадкування будинку
37 . Апеляційний суд установив, що свідоцтво про право власності на спірний житловий будинок видано на підставі рішення виконкому П`ятигірської сільської ради від 19 листопада 2002 року. Житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 . Вказаний будинок зареєстрований
13 грудня 2002 року в реєстровій книзі №3 за реєстром №643.
38. Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 19 жовтня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 до П`ятигірської сільської ради Тетіївського району Київської області, третіх осіб - Тетіївського міжміського бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_7 та інших про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок та визнання права власності на самочинно збудований житловий будинок відмовлено.
39. Вказаним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_5 закінчив будівництво вищевказаного будинку у 2002 році. В період будівництва ОСОБА_7 06 жовтня 1999 року зареєструвала шлюб з
ОСОБА_5 та продовжувала з чоловіком будувати будинок.
40. Згідно з пунктами 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, його положення застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
41. Таким чином, оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року, до них застосовуються положення Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року.
42. Відповідно до статей 16, 17 Закону України «Про власність», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім`ю України. Майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.
43. Відповідно до статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України, що діяв на час набуття спірного будинку у власність, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
44. Частиною другою статті 112 ЦК УРСР 1963 року, що діяв на час набуття спірного будинку у власність, визначено, що сумісною власністю є спільна власність без визначення часток.
45. Розглядаючи позови, пов`язані з спільною власністю громадян, набуття якого мало місце до набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу (стаття 16 Закону України «Про власність», стаття 22 КпШС України); майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім`ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункт 1 статті 17, стаття 18, пункт 2 статті 17 Закону України «Про власність»); квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім`ї наймача у їх спільну сумісну власність (статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
46. В інших випадках спільна власність громадян є частковою. Якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при надбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається ступенем його участі працею й коштами у створенні спільної власності.
47. При визначенні часток спадкоємців у праві на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 апеляційний суд узяв до уваги рішення Тетіївського районного суду Київської області від 19 жовтня 2012 року, яким відмовлено ОСОБА_8 у задоволенні позовних вимог до П`ятигірської сільської ради Тетіївського району Київської області, третіх осіб - Тетіївського міжміського бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_7 та інших про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок та визнання права власності на самочинно збудований житловий будинок.
48. Обмежившись посиланням на те, що позивач ОСОБА_1 не надала доказів того, що спірний будинок не є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 і ОСОБА_2 , апеляційний суд не дав жодної правової оцінки тій обставині, що при розгляді наведеної вище справи було встановлено, що ОСОБА_5 розпочав будівництво спірного будинку у вересні 1993 року, тобто за шість років до укладення шлюбу з ОСОБА_2
49. 25 серпня 1993 року виконавчий комітет П`ятигірської сільської ради виділив ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,15 га під будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 шляхом її вилучення, за згодою, у його матері ОСОБА_10 та надав дозвіл на індивідуальне житлове будівництво.
50. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
51. Згідно з частиною п`ятою статті 12 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, суд керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
52. Частиною першою статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
53. Способами забезпечення судом доказів є, зокрема, призначення експертизи.
54. За змістом положень статей 102 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.
55. Зважаючи на конкретні обставини справи, яка переглядається, а саме, початок будівництва - вересень 1993 року, укладення шлюбу - жовтень
1999 року, закінчення будівництва будинку - травень 2001 року, обов`язковому встановленню підлягає, яка саме частина спірного будинку була побудована спадкодавцем ОСОБА_8 до шлюбу з третьою особою, а яка частина будинку під час шлюбу, а також участь кожного з подружжя ОСОБА_2 у будівництві спірного будинку.
56. Суд повинен роз`яснити сторонам право на проведення відповідної судово-технічної експертизи в разі необхідності.
57. Від встановлення часу будівництва будинку залежить правильність визначення часток спадкоємців у спадковому майні.
58. У ході судового розгляду справи дане питання ані судом першої ані апеляційної інстанції не з`ясовувалось, докази сторонами не надавались та судом не досліджувались, фактичні обставини не з`ясовувались.
59. Згідно частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
60. Положення статті 51 ЦПК України передбачають право позивача у визначеному законом порядку на заміну неналежного відповідача.
61. Виходячи з категорії спору, заявлених позовних вимог та фактичних обставин справи, суд має роз`яснити позивачу право заміни первісного відповідача належним відповідачем.
62. Усунути ці недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції неможливо.
Щодо спадкування земельної ділянки
63. За змістом положень статей 1216, 1218, 1261, частин першої, третьої статті 1268 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
64. Законом України «Про внесення зміни до статті 61 СК України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя» від 11 січня 2011 року статтю 61 СК України доповнено частиною п`ятою такого змісту: об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.
65. Вказана норма набула чинності з 08 лютого 2011 року, однак була виключена на підставі Закону України від 17 травня 2012 року №4766 «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка», який набрав чинності 13 червня
2012 року.
66. Відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку від 30 серпня 2005 року, ОСОБА_5 на підставі розпорядження Тетіївської райдержадміністрації від 25 липня 2005 року набув у власність земельну ділянку площею 8,4095 га, кадастровий номер 3224685300:08:0060004. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
67. Встановивши, що спірна земельна ділянка, набута спадкодавцем внаслідок безоплатної передачі, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що таке майно належало спадкодавцю на праві особистої приватної власності та підлягає поділу між спадкоємцями в рівних частках.
68. Доводи касаційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують.
69. Колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги щодо підроблення підпису в актовому записі про одруження та в заповідальному розпорядженні, оскільки дані обставини були предметом дослідження у ході розгляду інших спорів, судами надавалась цьому оцінка, судові рішення у цих справах набрали законної сили.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
70. Згідно статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
71. У силу положень статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.
72. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
73. За таких обставин, коли фактичні обставини в частині вирішення вимог щодо будинку судом не встановлені, ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
74. В іншій частині касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400 410 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 20 червня
2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року в частині вирішення позовних вимог щодо будинку скасувати.
3. Справу у наведеній частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
4. В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня
2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська