17.07.2025

№ 380/17507/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2025 року

м. Київ

справа №380/17507/24

адміністративне провадження № К/990/20649/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року (судді: Матковська З.М., Гінда О.М., Ніколін В.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просив:

- визнати протиправними бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців четвертого, п`ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 14 травня 2021року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 14 травня 2021 року, виходячи з фіксованої величини - 4 066,33 грн що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок та доплату грошової компенсації за невикористаних 84 доби додаткової відпустки як учаснику бойових дій, з врахуванням у складі грошового забезпечення - індексації грошового забезпечення, нарахованої, як після звільнення із військової служби на виконання рішення суду по даній справі так і нарахованих і отриманих під час проходження військової служби за крайній повний місяць до звільнення;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунку та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби з врахуванням у складі грошового забезпечення з якого розраховується одноразова грошова допомога у зв`язку із звільненням - індексації грошового забезпечення, нарахованої, як після звільнення із військової служби на виконання рішення суду по даній справі так і нарахованих і отриманих під час проходження військової служби за крайній повний місяць до звільнення;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі невиплаченої різниці суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації;

- підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нову довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення(надбавок. доплат, підвищень) та премії позивача для обчислення пенсії, у зв`язку із неправильним нарахуванням при призначенні, із включенням до Довідки індексації грошового забезпечення за 24 місяці до звільнення, нарахованої, як після звільнення із військової служби на виконання рішення суду по даній справі так і нарахованих і отриманих під час проходження військової служби за 24 місяці до звільнення.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 14 травня 2021 року, розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення його доходу у березні 2018 року, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4 066,33 грн в місяць за період з 01 березня 2018 року по 14 травня 2021 року включно, розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення його доходу у березні 2018 року, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідачем 11 листопада 2024 року через підсистему «Електронний Суд» подано до Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано особі, яка її подала, десятиденний строк з моменту отримання ухвали для усунення її недоліків шляхом надання документа про сплату судового збору.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у справі №380/17507/24 повернуто особі, яка її подала, у зв`язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги в установлений строк.

25 грудня 2025 року через підсистему «Електронний Суд» відповідачем повторно подано до Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у справі №380/17507/24.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано особі, яка її подала, десятиденний строк з моменту отримання ухвали для усунення її недоліків шляхом надання апеляційної скарги, оформленої з дотриманням вимог процесуального закону, заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням підстав для його поновлення, з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку, а також документа про сплату судового збору.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у справі №380/17507/24 повернуто особі, яка її подала, у зв`язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги в установлений строк.

21 лютого 2025 року через підсистему «Електронний Суд» відповідачем втретє подано до Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у справі №380/17507/24.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у справі №380/17507/24 повернуто особі, яка її подала, у зв`язку з поданням та підписанням її у спосіб, що не передбачений процесуальним законом.

28 лютого 2025 року через підсистему «Електронний Суд» відповідачем вчетверте подано до Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у справі №380/17507/24.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у справі №380/17507/24 залишено без руху та запропоновано особі, яка її подала, десятиденний строк з моменту отримання ухвали для усунення її недоліків шляхом подання заяви про поновлення строків із зазначенням поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження.

12 березня 2025 року через підсистему «Електронний Суд» скаржником подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтовану тим, що відповідач звертався з апеляційною скаргою вперше із дотриманням строків на апеляційне оскарження, однак у зв`язку з відсутністю належного фінансування військова частина не змогла забезпечити сплату судового збору, що призвело до повернення апеляційної скарги.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження військової частини НОМЕР_1 ; відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження військової частини НОМЕР_1 ; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у справі №380/17507/24 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судом апеляційної інстанції зазначено, що оскаржене судове рішення судом першої інстанції прийнято в порядку письмового провадження 25 жовтня 2024 року, а вказану апеляційну скаргу подано 03 березня 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Підстави, наведені скаржником для поновлення строку на апеляційне оскарження, судом апеляційної інстанції визнано необґрунтованими. Судом зауважено, що відсутність фінансування відповідача, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім вимог КАС України щодо оформлення апеляційної скарги і як наслідок, не є поважною підставою для поновлення строку звернення з апеляційною скаргою.

При цьому судом підкреслено, що відповідач не посилався на існування інших причин пропуску такого строку; не повідомив суд апеляційної інстанції про тривалість і характер обставин, які унеможливлювали виконання вимог процесуального закону щодо оформлення апеляційної скарги в частині надання документа про сплату судового збору, не надав належних доказів на підтвердження наведених ним аргументів на обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 28 квітня 2025 року, військова частина НОМЕР_1 просить її скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції на продовження розгляду.

Скаржник зазначає, що військова частина НОМЕР_1 вперше з апеляційною скаргою звернулася в межах строку на апеляційне оскарження, а також те, що військова частина НОМЕР_1 була позбавлена можливості виконати вимоги ухвали апеляційного суду з підстав відсутності бюджетних асигнувань на сплату судового збору, а тому можна вважати, що вона вчинила усі можливі та залежні від неї процесуальні дії для вчасного подання апеляційної скарги.

З огляду на це скаржник наполягає, що зазначені ним причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можна визнати неповажними. Наведеного суд апеляційної інстанції не врахував та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, чим обмежив право відповідача на апеляційне оскарження судового рішення.

Позиція інших учасників справи

Від позивача відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 червня 2025 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року у справі №380/17507/24.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 02 липня 2025 року призначено справу до розгляду.

Джерела права та акти їхнього застосування

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).

При цьому за приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення у межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, звертає увагу на таке.

У випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин, підтверджених належними доказами.

Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.

У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, належні підстави для цього.

У цьому випадку, намагаючись довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, відповідач зазначав, що вперше він подав апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року в межах процесуального строку, проте така була повернута судом апеляційної інстанції. Відповідач, користуючись правом на повторне подання апеляційної скарги, усунув усі недоліки первинної апеляційної скарги та виконав всі вимоги процесуального закону щодо її оформлення.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору та залишено без руху її апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року. Скаржникові встановлено десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення на адресу апеляційного суду документа про сплату судового збору.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року апеляційну скаргу повернуто скаржникові у зв`язку з неусуненням зазначених недоліків у встановлений в ухвалі від 25 жовтня 2024 року строк.

25 грудня 2024 року відповідач знову оскаржив рішення суду першої інстанції до апеляційного суду.

Восьмим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 14 січня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору та залишено без руху її апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року. Скаржникові встановлено десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення на адресу апеляційного суду апеляційної скарги, оформленої з дотриманням вимог процесуального закону, заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням підстав для його поновлення, з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку, а також документа про сплату судового збору.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2025 року апеляційну скаргу повернуто скаржникові у зв`язку з неусуненням зазначених недоліків у встановлений в ухвалі від 14 січня 2025 року строк.

21 лютого 2025 року відповідач втретє подав до апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року апеляційну скаргу повернуто скаржникові, у зв`язку з поданням та підписанням її у спосіб, що не передбачений процесуальним законом.

28 лютого 2025 року відповідачем вчетверте подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 березня 2025 року залишив апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року без руху, мотивувавши це тим, що відповідач подав таку апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне оскарження. При цьому відповідач не подав клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження. У зв`язку із цим скаржникові встановлено строк для усунення зазначених недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для його поновлення.

Оскаржуваною ухвалою від 28 квітня 2025 року суд апеляційної інстанції відмовив відповідачеві у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, мотивувавши це тим, що відсутність фінансування відповідача, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім вимог КАС України щодо оформлення апеляційної скарги і як наслідок, не є поважною підставою для поновлення строку звернення з апеляційною скаргою.

Верховний Суд погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та зазначає, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів на сплату судового збору не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, а обставини щодо сплати судового збору не є непереборними обставинами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою повторно. При цьому такі обставини є внутрішніми питаннями організації роботи відповідача, та не можуть бути підставою для поновлення пропущеного строку.

У статті 8 КАС України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відповідно до якого, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Стаття 44 КАС України передбачає обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, особливості організації роботи в установі жодним чином не впливає на неухильність виконання своїх процесуальних обов`язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань, пов`язаних з процедурою узгодження і проведення платежів (здійсненням видатків бюджету).

Це стосується і суб`єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ, а особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 01 серпня 2019 року у справі №1440/1822/18, від 22 липня 2021 року у справі №640/13056/19, від 30 листопада 2021 року у справі №560/6797/20, від 14 квітня 2022 року у справі №420/3670/20, від 05 квітня 2023 року у справі №300/8677/21.

Та обставина, що відповідач звернувся вперше з апеляційною скаргою у строк (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) не є підставою уважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Із цього приводу Верховний Суд у справі № 560/15534/21 зазначив, що строк на апеляційне оскарження, передбачений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, не зупиняється у зв`язку із залишенням без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги. вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових меж, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Відповідно до практики Верховного Суду суд апеляційної інстанцій не обмежений повноваженнями щодо поновлення строку апеляційного оскарження в порядку, передбаченому частиною третьою статті 295 КАС України, однак такі висновки не дають абсолютного права скаржнику на поновлення пропущеного процесуального строку, без поважних на те причин та відповідних підстав.

Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, на чому також неодноразово наголошував Верховний Суд. За відсутності таких обставин, у суду будуть відсутні і підстави для поновлення процесуального строку.

Водночас право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).

Зважаючи на те, що наведені у касаційній скарзі доводи не виправдовують безпідставність порушення суб`єктом владних повноважень процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, та не свідчить про поважність причин пропуску цього строку, Верховний Суд констатує, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, передбачених частиною першою статті 299 КАС України, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року у справі №380/17507/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов