ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2025 року
м. Київ
справа №380/6445/24
адміністративне провадження № К/990/44325/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Жука А.В., Соколова В.М.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Новак Наталією Юріївною, на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 (суддя Кравців О.Р.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024 (суддя-доповідач Затолочний В.С., судді: Гудим Л.Я., Курилець А.Р.),
УСТАНОВИВ:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 18.03.2024 через представника - адвоката Новак Наталію Юріївну (далі - представник позивача) - звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати солдату ОСОБА_1 грошового забезпечення у сумі 7815,26 грн за серпень 2022 року, додаткової винагороди у сумі 30000,00 грн за серпень 2022 року та додаткової винагороди у сумі 74193,55 грн за період з 01 по 23 серпня 2022 року, а загалом у сумі 112008,81 грн;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення в сумі 7815,26 грн за серпень 2022 року, додаткову винагороду у сумі 30000,00 грн за серпень 2022 року та додаткову винагороду у сумі 74193,55 грн за період з 01 по 23 серпня 2022, а загалом у сумі 112008,81 грн.
2. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 позовну заяву залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду та надано позивачу десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
3. На виконання ухвали від 29.03.2024 представник позивача подала заяву, в якій просила поновити строк для звернення до адміністративного суду як пропущений з поважних причин та зазначила, що про порушення своїх прав позивач дізнався тільки наприкінці вересня 2023 року з відповіді відповідача на адвокатський запит від 07.09.2023 про надання розрахунку нарахування належного ОСОБА_1 грошового забезпечення за липень та серпень 2022 року.
4. Ухвалою від 26.04.2024 Львівський окружний адміністративний суд визнав неповажними причини пропуску строку звернення до суду та повернув позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.
5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 про повернення позовної заяви у справі №380/6445/24 залишено без змін.
6. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, застосував положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), відповідно до якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
6.1. Ураховуючи, що за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно, суди попередніх інстанцій установили, що після отримання саме за серпень 2022 року грошового забезпечення в меншому розмірі, ніж встановлений нормами законодавства, позивач дізнався про своє порушене право.
6.2. Суди обох інстанцій наголосили, що отримання листа-відповіді від військової частини НОМЕР_1 на адвокатський запит не змінює моменту, з якого позивач мав дізнатися про порушене право, водночас навіть після отримання 16.09.2023 листа-відповіді на адвокатський запит представник позивача звернувся до суду з порушенням тримісячного строку.
6.3. Також суди попередніх інстанцій взяли до уваги покликання представника позивача щодо перебування ОСОБА_1 з моменту мобілізації в зоні бойових дій, а з 01.09.2022 на стаціонарному лікуванні, проте не визнали таку обставину поважною для поновлення строків звернення до суду, що порушені аж на півтора року.
7. Не погодившись із прийнятими судовими рішеннями, покликаючись на порушення норм процесуального права представник ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
8. На обґрунтування касаційної скарги представник позивача зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій, застосовуючи тримісячний строк від моменту неотримання належного грошового забезпечення за серпень 2022 року, не врахували, що позивач до цього часу не звільнений з військової служби, відтак порушення його права на належну оплату у серпні 2022 року є триваючим. З огляду на це висновок про пропущений позивачем процесуальний строк звернення до суду є помилковим.
8.1. На думку представника позивача, саме з подією отримання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, законодавець пов`язує перебіг тримісячного строку для звернення до суду.
9. Ухвалою від 05.12.2024 Верховний Суд відкрив касаційне провадження з підстав правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, положень пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо підстав для повернення позовної заяви.
10. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав.
11. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.
12. Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
13. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
14. Отже КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
15. На стадії касаційного провадження спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, предметом якого є порушення відповідачем законодавства про оплату праці та невиплата в повному обсязі належного грошового забезпечення, а саме: основного грошового забезпечення у сумі 7815,26 грн, додаткової винагороди у сумі 30000,00 грн та додаткової винагороди у сумі 74193,55 грн за серпень 2022 року.
16. Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.
17. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
18. Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
18.1. «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
18.2. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
19. З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду здійснила перегляд судового рішення у справі №460/21394/23.
20. У постанові від 21.03.2025 Судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду, зокрема, від 29.01.2025 у справі №500/6880/23 та від 28.08.2024 у справі №580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19.07.2022, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року).
21. У зазначеній постанові судова палата дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ).
22. Ураховуючи, що невиплата спірних сум грошового забезпечення позивача охоплює серпень 2022 року, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що до спірних правовідносин у цій справі належить застосовувати норми частини першої статті 233 КЗпП України у редакції після 19.07.2022, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
23. Водночас згідно з пунктом 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
24. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричинений коронавірусом SARS-CoV-2, карантин, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211, скасовано 30.06.2023.
25. Судова палата в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 констатувала, що, з урахуванням приписів пункту 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023.
26. Повертаючись до змісту оскаржених судових рішень, суди обох інстанцій зазначили, що позивач міг і повинен був дізнатися в серпні 2022 року, коли спірні суми не були йому виплачені, а тому, з урахуванням приписів пункту 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України, ОСОБА_1 мав право звернутися до суду з цим позовом у тримісячний строк з дня завершення дії карантину, тобто до 02.10.2023 (з урахуванням вихідних днів), і навіть після отримання 16.09.2023 листа-відповіді відповідача на адвокатський запит, представник позивача звернулася до суду лише 18.03.2024, тобто з порушенням тримісячного строку.
27. У контексті зазначеного варто зауважити, що судами попередніх інстанцій не було з`ясовано і встановлено конкретної дати, коли позивач дізнався про порушення свого права на виплату грошового забезпечення в належному розмірі за серпень 2022 року, водночас Верховний Суд наголошує, що в цьому випадку така обставина не впливає на правильність оскаржених судових рішень, оскільки з огляду на твердження самого ж позивача про те, що про порушене право він дізнався лише після отримання листа-відповіді на адвокатський запит, цей позов було подано поза межами тримісячного строку.
28. Також твердження представника позивача в касаційній скарзі про те, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, що ускладнювало процес звернення позивача до суду, суд касаційної інстанції вважає непереконливими, оскільки в цій справі від імені позивача діє адвокат, договір з яким ОСОБА_1 уклав ще 07.09.2023 (а.с. 43-44).
29. Верховний Суд наголошує, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов реалізації права на позов, метою якої є дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. Наявність такої умови запобігає зловживанням звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
29.1 Інститут строків в адміністративному судочинстві сприяє досягненню юридичної визначеності в адміністративно-процесуальних відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
30. Таким чином, ураховуючи встановлені в цій справі обставини, Верховний Суд констатує, що суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши недотримання позивачем установленого частиною першої статті 233 КЗпП України строку звернення з цим позовом до суду, дійшли правильного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
31. Міркування і твердження представника позивача в касаційній скарзі не спростовують правильності висновків, викладених в оскаржених судових рішеннях.
32. За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
33. Керуючись статтями 345 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Новак Наталією Юріївною, залишити без задоволення.
2. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не оскаржується.
Суддя-доповідач С.А. Уханенко
Судді: А.В. Жук
В.М. Соколов