ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 380/8155/21
адміністративне провадження № К/990/10854/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 380/8155/21
за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури про стягнення матеріальної шкоди,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Цимбала Ірина Зіновіївна,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року, ухвалене суддею Качур Р.П.,
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2022 року, ухвалену колегією у складі головуючого судді Курильця А.Р., суддів Кушнерика М.П., Пліша М.А.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У травні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівської обласної прокуратури (далі - відповідач), де просив:
1.1. стягнути з Львівської обласної прокуратури на його користь матеріальну шкоду у розмірі 992598,43 грн у вигляді неотриманої частини заробітної плати - посадового окладу, визначеного за частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01.07.2015 по 31.08.2020.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 01.05.2015 по 31.08.2020 заробітна плата виплачувалася позивачу із урахуванням посадових окладів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов праці працівників органів прокуратури" (далі - Постанова № 505), всупереч положенням частини першої статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).
2.1. Позивач указав, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного Кодексу України (далі - БК України) у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону № 1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМ України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України N 6-р/2020 від 26.03.2020.
2.2. За викладених обставин позивач вважає, що належним способом захисту його прав є застосування частини третьої статті 152 Конституції України як норми прямої дії та стягнення на його користь матеріальної шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу, визначеного за частиною третьою статті 81 Закону № 1697-VII, завданої положеннями пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України, що визнані неконституційними.
2.3. Уважає, що діями та рішеннями Держави України в особі Чернівецької обласної прокуратури порушено право власності позивача на отримання заробітної плати у повному розмірі, гарантованої частиною третьою статті 81 Закону № 1697-VII, статті 41 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
Установлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 з 26.08.2008 по 31.08.2020 працював у органах Львівської обласної прокуратури.
4. Відповідно до наказу від 20.08.2020 № 1435а ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби прокуратури Львівського області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 31.08.2020.
5. Представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом щодо надання інформації про заробіток позивача.
6. Листом Львівської обласної прокуратури № 21-44вих21 від 24.02.2021 надано представнику позивача довідки про розмір заробітної плати та розрахункові листи за спірний період. Із вказаних документів слідує, що у 2015-2016 роках розмір посадового окладу позивача становив 3 197,00 грн; у 2017-2018 роках - 7 750,00 грн, у 2019-2020 роках - 7 660,00 грн.
7. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача в частині нарахування за період з 01.07.2015 посадового окладу в розмірі, що є меншим ніж встановлений статтею 81 Закону № 1697-VII, оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачає, що норми та положення статті 81 Закону № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, позивач звернувся до суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
8. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2022, в задоволенні позову відмовлено.
9. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки Кабінетом Міністрів України покладені на нього пунктом 13 розділу ХІІІ Закону №1697-VII обов`язки не були виконані, зміни до Постанови № 505 не внесені, а Законами України про Державний бюджет України на 2015-2020 роки видатки на реалізацію положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру" не передбачалися, відповідач не був наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача. Відтак, за висновком судів, правових підстав для виплати заробітної плати ОСОБА_1 поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України у додатках до Постанови № 505, у відповідача не було.
9.1. Судами зауважено, що дія окремого положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України, згідно з рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020 у справі № 1-223/2018(2840/18), втратила чинність з 26.03.2020. Указане Рішення Конституційного Суду України не поширюється на спірні правовідносини до часу ухвалення цього рішення, оскільки вони виникли до прийняття Конституційним Судом України цього рішення, яке не містить положень, що поширювали б його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.
9.2. Стосовно спірних правовідносин за період з 26.03.2020 по 31.08.2020, суд першої інстанції зауважив, що Законом України від 19.09.2019 № 113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури, який набрав чинності 25.09.2019 (далі - Закон № 113-ІХ), запроваджено реформування системи органів прокуратури.
9.3. Суди попередніх інстанцій підкреслили, що відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ, які неконституційними не визнавалися, за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови КМ України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. На той час це була постанова КМ України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (далі - Постанова № 505).
9.4. Тож, оскільки, позивача з моменту набрання чинності Законом № 113-IX по день звільнення з посади прокурора не переведено в результаті успішного проходження ним атестації до обласної прокуратури, оплата його праці правомірно здійснювалася відповідачем згідно із Постановою № 505.
9.5. Щодо покликання позивача на порушення його права на мирне володіння майном, та як наслідок порушення статті 1 Першого протоколу Європейська Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), суд зазначив, що заробітна плата позивача у спірний період нарахована та виплачена на підставі чинних законодавчих положень, а тому втручання Держави у цьому випадку є виправданим, законним та пропорційним.
9.6. Стосовно тверджень позивача про завдання йому матеріальної шкоди у вигляді невиплаченої заробітної плати (недоотриманий дохід) у зв`язку із застосуванням відповідачем положень нормативно-правового акта, частину якого визнано неконституційним, зокрема пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, то судами зазначено, що підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначає Цивільний кодекс України, зокрема стаття 1175 цього Кодексу.
9.7. Однак, на переконання судів попередніх інстанцій, ця норма застосовується у випадках, коли нормативно-правовий акт органу державної влади визнається незаконним і скасовується. Водночас визнання закону неконституційним не передбачає його скасування, натомість зумовлює втрату чинності з дня прийняття Конституційним Судом рішення про його неконституційність. Тобто, у випадку визнання закону неконституційним він залишається чинним протягом певного проміжку часу з дня прийняття до дня втрати чинності, у зв`язку із чим, правова основа відносин, що діяли в цей період, залишається легітимною.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг та їх рух у касаційній інстанції
10. Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Цимбала Ірина Зіновіївна, надійшла до Верховного Суду 03.05.2022, у якій скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
11. Ця касаційна скарга подана у зв`язку з неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права (що полягає у помилковому тлумаченні статті 81 Закону № 1697-VII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020, частини другої статті 131-1 Конституції України з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
12. В обґрунтування підстав касаційної скарги за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник указує, що предметом спору у цій справі, в основу позовних вимог у якій покладено Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020, є бездіяльність Львівської обласної прокуратури щодо неналежного розрахунку з позивачем, а саме невиплати йому частини заробітної плати - посадового окладу, визначеного за частиною третьою статті 81 Закону № 1697-VII за період з 01.07.2015 по 31.08.2020, при цьому відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм у подібних правовідносинах.
12.1. Касатор зауважує, що конкретного порядку та конкретного органу уповноваженого на відшкодування шкоди за частиною третьою статті 152 Конституції України на законодавчому рівні не закріплено, у зв`язку із чим у спірних правовідносинах норми Конституції повинні застосовуватися як норми прямої дії (з огляду на частини другої статті 8 Конституції України). Натомість стаття 1175 Цивільного кодексу України, на яку послалися суди попередніх інстанцій, не поширюється на правовідносини щодо відшкодування шкоди завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, оскільки зазначена норма регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої нормативно-правовим актом, що був визнаний незаконним і скасований, що залишилося поза увагою судів першої та апеляційної інстанції.
12.2. За твердженнями касатора внаслідок нездійснення нарахування та виплати заробітної плати за правилами статті 81 Закону № 1697 було порушено право власності позивача (правомірні очікування позивача на отримання заробітної плати у повному розмірі, гарантованої частиною третьої статті 81 цього Закону за період роботи у органах прокуратури, не були реалізовані Державною Україною), чим завдано майнову шкоду актом, що визнаний неконституційними.
13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.05.2022 відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.
14. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 25.11.2022 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні.
Позиція інших учасників справи
15. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.05.2022 про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 відповідачем отримано 16.05.2022, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта", ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення 0102936319049.
15.1. Однак відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що згідно статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
16. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
17. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
18. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
19. Спір у цій справі виник у зв`язку із бездіяльністю Рівненської обласної прокуратури, щодо неналежного розрахунку з позивачем (невиплати йому частини заробітної плати - посадового окладу, визначеного частиною 3 статті 81 Закону № 1697-VII, за період з 01.07.2015 по 31.08.2020), з якою позивач пов`язує завдання йому матеріальної шкоди.
20. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
21. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів визначаються Законом № 1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015.
22. Частиною першою статті 81 Закону № 1697-VII установлено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
22.1. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством (частина друга статті 81 Закону № 1697-VII).
22.2. Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат (частина третя статті 81 Закону № 1697-VII).
22.3. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора регіональної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Генеральної прокуратури України - 1,3 (частина четверта статті 81 Закону № 1697-VII).
22.4. Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома статті 81 Закону № 1697-VII).
23. Пунктом 5 Розділу XIII "Перехідні положення" Закону №1697-VII визначено, що положення цього Закону, в тому числі статті 86, що регулює пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури, поширюється на слідчих органів прокуратури до початку діяльності державного бюро розслідувань.
24. Водночас підпунктом 5 пункту 63 Розділу І Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 № 79-VIII розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу доповнено, зокрема, пунктом 26, яким, серед іншого, визначено, що стаття 81 Закону № 1697-VII застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
25. На підставі цієї норми оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснювалася відповідно до постанови КМ України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (далі - Постанова № 505), яка була чинною в оспорюваному позивачем періоді.
26. Згідно з пунктами 1, 2, 6 Постанови № 505 затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5; надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці: 1) установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів, а також зазначено, що видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснюється в межах затвердженого фонду оплати праці.
27. Законом України від 19.09.2019 № 113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон № 113-ІХ), що набрав чинності 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури.
28. Цим Законом до статті 81 внесені зміни, зокрема частини третю - п`яту викладено в такій редакції:
"Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року".
29. Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 справа № 1-223/2018(2840/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону № 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМ України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Визначено, що це положення втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
30. За приписами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
31. Аналогічне положення міститься у статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України". Окрім цього у статті 97 цього Закону визначено, що Конституційний Суд України у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.
32. У Рішенні від 26.03.2020 № 6-р/2020 Конституційний Суд України визначив, що положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України у частині, визнаній неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
33. За таких обставин немає правових підстав стверджувати, що відповідний орган прокуратури допустив протиправну бездіяльність в частині нарахування та виплати позивачу заробітної плати за чинним на той час законодавством.
34. Позивач своєю чергою не оскаржував розмір отриманої ним у спірному періоді заробітної плати, нарахованої та виплаченої йому у відповідності до діючого та чинного на той час законодавства (до ухвалення вищезазначеного Рішення Конституційним Судом України).
35. За таких обставин відсутні підстави для застосування положень частини третьої статті 152 Конституції України через недоведення позивачем наявності майнової шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між нею та протиправною бездіяльністю відповідача.
36. Необхідно враховувати, що Верховним Судом після подання касаційної скарги та відкриття касаційного провадження сформовано правову позицію щодо застосування у подібних правовідносинах частини третьої статті 81 Закону № 1697-VII з урахування Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 до прокурорів, які не пройшли атестацію у період заходів реформування прокуратури, зокрема у постанові від 14.07.2022 у справах № 160/13767/20 та № 240/1984/21, яка у подальшому підтримана у постановах від 18.08.2022 у справі № 200/2499/21-а, від 29.09.2022 у справі № 160/3129/21.
37. Висновки й підходи, наведені Верховним Судом у цих постановах, є релевантними до обставин цієї справи, тож колегія суддів не бачить підстав для їхнього неврахування і надалі зауважує таке.
38. Так, зокрема у постанові від 14.07.2022 у справі № 160/13767/20, Верховний Суд наголосив, що принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали дозвіл на вчинення певних дій та в наступному діяли виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.
39. У цьому зв`язку Верховний Суд підкреслив, що правове регулювання оспорюваних позивачем питань щодо виплати заробітної плати, визначено спеціальним законодавчим актом - Законом № 113-ІХ, яким передбачена переатестація прокурорів. Отже, на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі, діяла нова редакція статті 81 Закону № 1697-VII.
40. Сам Закон № 113-ІХ визначає умови переведення прокурорів, процедуру проходження атестації і відповідно порядок оплати праці прокурорів на період проведення їх атестації.
41. Згідно з пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
42. Отже, правовий статус зазначених вище прокурорів, який вони мали до набрання чинності цим Законом, характеризується і державними гарантіями щодо виплати заробітної плати з відповідних джерел фінансування. Тобто правове регулювання оплати праці, яке існувало до прийняття спеціального Закону № 113-IX, здійснювалося у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
43. Системний аналіз приписів Закону № 113-ІХ дозволяє зробити висновок, що на зазначений період (тобто до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури) оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до Постанови № 505, яка була чинною у спірному періоді.
44. Водночас, ті прокурори, які переведені на посаду прокурора в обласні прокуратури, отримують заробітну плату згідно зі статтею 81 Закону №1697-VII зі змінами, внесеними Законом №113-ІХ.
45. Верховний Суд звертає увагу, що положеннями пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX запроваджено різні підходи до оплати праці прокурорів залежно від проходження чи непроходження атестації.
46. Тому прирівняння посадового окладу позивача до посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури за відсутності факту переведення його на посаду прокурора в ці установи, суперечить вимогам Закону № 113-ІХ.
47. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 540/1268/21 та від 14.07.2022 у справі № 240/1984/21.
48. Стосовно застосування рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі № 6-р/2020, яким було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, Верховний Суд у наведених справах зазначив таке.
49. Відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, сформульованої у цьому рішенні (абзаці одинадцятий підпункту 2.2 пункту), заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом.
50. Таким чином, Конституційний Суд України дав тлумачення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, яка водночас відповідно до іншого рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 №5-р (II)/2020 вказує на те, що за новим конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.
51. Конституція України, як неодноразово зазначив Верховний Суд у своїх постановах від 21.09.2021 у справі № 160/6204/20, від 13.10.2021 у справі №560/4176/19, від 26.11.2021 у справі № 200/14545/19-а, віднесла прокурорів у розділ правосуддя, змінила характер їх діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання прокурорів. Таке оцінювання було визначено на законодавчому рівні і стосувалось без винятку усіх прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.
52. Тобто Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі № 6-р/2020, на яке посилається позивач, стосується приписів статті 81 Закону № 1697-VІІ зі змінами, офіційне тлумачення яких здійснено в розумінні статті 131-1 Основного Закону України і пов`язане з організацією і порядком діяльності прокуратури нової якості - функцією кримінального обвинувачення та проведення кадрового перезавантаження через оцінювання прокурорів. А тому застосування статті 81 Закону № 1697-VII зі змінами в редакції Закону № 113-ІХ без обмежень у цій справі, пов`язується із фактом переведення прокурорів (після їхньої атестації) на посади в "новоутворені"/"оновлені" прокуратури (відповідно до Закону № 113-ІХ).
53. Тож за висновком Верховного Суду у вказаних справах, до прокурора, який не пройшов успішно атестацію та не переведений за її наслідками на посаду в Офіс Генерального прокурора, обласну чи окружну прокуратури, застосуванню підлягають приписи абзацу 3 пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме Постанови № 505.
54. Судами попередніх інстанцій у цій справі установлено, що позивач звільнений з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.
55. Отже, позивач не є прокурором, який успішно пройшов атестацію, а тому у спірних правовідносинах застосуванню підлягають приписи абзацу 3 пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме: постанови Кабінету Міністрів України № 505.
56. При цьому, суд касаційної інстанції при вирішенні спірних правовідносин уважає за необхідне урахувати вже сформовані Верховним Судом за подібних правовідносин висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права.
57. З огляду на правову позицію, висловлену Верховного Суду у цій категорії спорів, доводи касаційної скарги стосовно незгоди із висновком судів попередніх інстанцій щодо застосування положень статті 1175 Цивільного кодексу України у цій справі не спростовують відсутності підстав для задоволення позову.
58. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій належним чином установивши фактичні обставини справи та дійшли вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
59. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
60. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
61. Отже, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
62. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Цимбала Ірина Зіновіївна, залишити без задоволення.
2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2022 року у справі № 380/8155/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов