Постанова
Іменем України
27 січня 2021 року
м. Київ
справа № 385/185/19-ц
провадження № 61-572св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя - доповідач),
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ПІВДЕНЬ»,
відповідачі: ОСОБА_1 , фермерське господарство «Росток»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - державний реєстратор Гайворонської міської ради Кіровоградської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ПІВДЕНЬ» на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області, у складі судді Панасюка І. В., від 18 липня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Дьомич Л. М., Кіселика С. А., від 12 листопада 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Інвестагросервіс», яке в подальшому змінило своє найменування на
ТОВ «ТАС АГРО ПІВДЕНЬ», звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , фермерського господарства (далі - ФГ) «Росток», в якому просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3521183600:02:000:0626 площею 3,2448 га, розміщеної на території Могильненської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області (далі - спірна земельна ділянка), який укладено 30 серпня 2018 року між ОСОБА_1 та ФГ «Росток»; скасувати рішення державного реєстратора Гайворонської міської ради Кіровоградської області від 10 вересня 2018 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 42912095); визнати поновленим договір оренди земельної ділянки № 626
від 01 листопада 2008 року, який укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Інвестагросервіс».
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 листопада 2008 року між ТОВ «Інвестагросервіс» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 , за умовами якого остання передала, а позивач прийняв у строкове платне користування спірну земельну ділянку, строком на 10 років, до 30 грудня 2018 року.
30 грудня 2008 року Гайворонським відділом № 6 Кіровоградської Регіональної Філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» проведено державну реєстрацію вказаного договору оренди.
Позивач стверджував, що належним чином виконував умови договору оренди та будь-яких претензій з боку ОСОБА_1 до нього не надходило.
З метою використання свого переважного права на поновлення договору оренди на новий строк, 25 жовтня 2018 року позивач направив ОСОБА_1
лист-повідомлення щодо поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди до договору оренди, в якому пропонував збільшити орендну плату до 7, 78% від грошової оцінки земельної ділянки.
08 листопада 2018 року позивач отримав від ОСОБА_1 заяву, в якій вона повідомила про небажання укладати з позивачем договір оренди земельної ділянки, однак будь-яких причин такої відмови не навела.
04 січня 2019 року позивачу стало відомо про реєстрацію речового права (права оренди) на спірну земельну ділянку за ФГ «Росток», яка проведена
05 вересня 2018 року, тобто до закінчення дії попереднього договору оренди земельної ділянки.
Підставою для виникнення у ФГ «Росток» права користування спірною земельною ділянкою став договір оренди земельної ділянки від 30 серпня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Росток», строком дії
до 05 вересня 2028 року. При цьому орендна плата за цим договором оренди становить 6% від вартості земельної ділянки, що менше ніж пропонував позивач.
За таких обставин позивач вважав, що договір від 30 серпня 2018 року укладений з порушенням вимог законодавства, а діями відповідачів порушено його переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області
від 18 липня 2019 року позов ТОВ «ТАС АГРО ПІВДЕНЬ» задоволено частково.
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 3521183600:02:000:0626 площею 3,2448 га, розміщеної на території Могильненської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, укладений 30 липня 2018 року між ОСОБА_1 та ФГ «Росток».
У задоволенні позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора Гайворонської міської ради Кіровоградської області
від 10 вересня 2018 року про держану реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 42912095) та визнання поновленим договору оренди земельної ділянки № 626 від 01 листопада 2008 року відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, що на момент укладення оспорюваного договору оренди між ОСОБА_1 та ФГ «Росток» попередній договір оренди із ТОВ «Інвестагросервіс» був чинним, а тому укладення нового договору і його державна реєстрація порушує права позивача як орендаря. У задоволенні позовних вимог в частині скасування державної реєстрації договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Росток» судом відмовлено, оскільки рішення про визнання недійсним договору оренди є самостійною підставою для скасування запису про державну реєстрацію.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 01 листопада 2008 року, укладеного між ТОВ «Інвестагросервіс» та ОСОБА_1 , суд виходив із того, що ОСОБА_1 не погодилась із запропонованими орендарем умовами договору і відмовилась від його поновлення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 12 листопада 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «ТАС АГРО ПІВДЕНЬ» залишено без задоволення,
а рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області
від 18 липня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги колегія суддів вважала такими, що не спростовують висновків місцевого суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду
ТОВ «ТАС АГРО ПІВДЕНЬ», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 18 липня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки та постанову Кропивницького апеляційного суду
від 12 листопада 2019 року і ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Гайворонського районного суду Кіровоградської області.
У січні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що ОСОБА_1 , відмовляючи позивачу в поновленні договору оренди земельної ділянки,
не зазначила причин своєї відмови, не вказала за яких умов розгляне можливість поновити цей договір.
Суди не звернули уваги, що умови договору оренди, укладеного між
ОСОБА_1 та ФГ «Росток», значно погіршують майновий стан орендодавця, що підтверджує протиправність дій відповідачів.
Вважає, що судами не враховані висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 910/12017/17.
Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 18 липня 2019 року та постанова Кропивницького апеляційного суду від 12 листопада 2019 року в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди від 30 липня 2018 року та скасування рішення державного реєстратора в касаційному порядку не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) справа цій частині касаційним судом не переглядається.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому в лютому 2020 року відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Максименюк О. М., посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Вважає, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 листопада 2008 року між ТОВ «Інвестагросервіс», правонаступником якого є ТОВ «ТАС АГРО ПІВДЕНЬ», та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Могильненської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, загальною площею 3,24 га, строком на
10 років, зі сплатою орендної плати не менше 3% від вартості земельної ділянки.
До закінчення строку дії вказаного договору оренди, між ФГ «Росток» та
ОСОБА_1 30 липня 2018 року було укладено договір оренди спірної земельної ділянки.
Державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за ФГ «Росток» проведено державним реєстратором Гайворонської міської ради Кіровоградської області 05 вересня 2018 року.
25 жовтня 2018 року позивач направив ОСОБА_1 лист-повідомлення щодо поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди до договору оренди. У додатковій угоді позивач пропонував внести зміни в договір оренди шляхом викладення його у новій редакції, зокрема розмір орендної плати визначити як 7,78% від узгодженої сторонами грошової оцінки земельної ділянки.
08 листопада 2018 року позивач отримав від ОСОБА_1 письмову заяву, в якій остання повідомила про свою відмову укладати новий договір із
ТОВ «Інвестагросервіс», просила повернути земельну ділянку та не приступати до її обробітку.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом частини першої статті 4, частини першої статті 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або законних інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати, зокрема, з договорів та інших правочинів; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інших юридичних фактів; безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування; настання або ненастання певної події; у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України «Про оренду землі». Тобто до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме спеціальні норми ЗК України та Закону України «Про оренду землі».
За змістом частини першої статті 93 ЗК України, статті 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, засноване на договорі.
Статтями 13, 14 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, укладений у письмовій формі, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Отже, зміст прав та обов`язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства, сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.
Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша статті 15 Закону України «Про оренду землі»).
За змістом статті 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі як істотна умова договору визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.
Закінчення строку дії договору оренди землі спричиняє усталені та законодавчо визначені наслідки, зокрема припиняються права та обов`язки, що випливають із договору, за винятком тих, які продовжують існувати після закінчення договірних відносин. Власник земельної ділянки вправі користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою після закінчення договору оренди за правилами статті 317 ЦК України, у тому числі укладати договори оренди з іншими орендарями на власний розсуд.
Випадки та умови, коли права і обов`язки сторін за договором оренди продовжують існувати після закінчення узгодженого строку дії цього договору незалежно від волевиявлення власника, обмежуючи останнього у його правомочностях щодо здійснення права власності, обумовлюються договором або законом.
Законодавець передбачає різні способи продовження строку дії договору оренди на новий строк, які можуть полягати у визначенні для сторони договору необхідності вдатися до активних дій для отримання бажаного результату або, навпаки, у вказівці для досягнення бажаного результату утриматися від певних дій.
Наприклад, стаття 764 ЦК України вказує на правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму, зазначаючи, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Також статтею 126-1 ЗК України для договорів про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови, укладених або змінених після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», визначені умови поновлення, згідно з якими договором оренди землі, договором про встановлення земельного сервітуту, договорами про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови може встановлюватися умова щодо поновлення таких договорів. Якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається. Сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору, не пізніш як за місяць до дати закінчення дії такого договору подає до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору. У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору до дати закінчення дії такого договору після настання відповідної дати закінчення дії договору державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк.
Тож у статті 764 ЦК України та статті 126-1 ЗК України законодавець вдався до такого правового регулювання, за яким для настання наслідків у вигляді поновлення договору оренди сторони мають утриматися від дій, які б спричиняли закінчення дії такого договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення, зокрема укладення правочину про продовження договору, не вимагається.
Що ж стосується правового регулювання поновлення договору оренди землі, то про обставини його поновлення у відповідний період ідеться у статті 33 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Так, відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Відповідно до частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і надалі - в редакції станом на час вирішення спору судами) державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема право оренди земельної ділянки. Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону; згідно із частиною другою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
За визначеннями, наведеними у статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) є офіційне визнання і підтвердження державою фактів як набуття, так і зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; заявником у таких випадках є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.
Державний реєстр прав на нерухоме майно містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно у процесі проведення таких реєстраційних дій.
Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Оформлення відповідних правовідносин сторін здійснюється шляхом укладення сторонами додаткової угоди до договору оренди землі.
Тож поновлення договору оренди землі в судовому порядку у передбачений
статтею 33 Закону України «Про оренду землі» спосіб вимагає укладення додаткової угоди між сторонами, як підстави для продовження орендних прав і обов`язків на новий строк.
Правочин, на підставі якого здійснюється продовження орендних прав та обов`язків, у силу загальних приписів ЦК України щодо порядку укладення, зміни та розірвання договорів має бути вчинений у тій самій формі, що й первісний договір оренди.
У випадку недосягнення сторонами згоди щодо укладення додаткової угоди спір про укладення такої угоди, зміни та розірвання первісного договору вирішується судом (статті 651 652 ЦК України).
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частина друга статті 16 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту цивільних прав та інтересів судом, як визнання права, визнання правочину недійсним, зміна та припинення правовідношення.
Укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі кореспондує передбаченому пунктом 6 частини другої статті 16 ЦК України способу захисту порушеного права шляхом зміни правовідношення та відповідає підставам виникнення, припинення та зміни прав та обов`язків сторін за статтею 11 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18),
від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).
Тож статтею 33 Закону України «Про оренду землі» у відповідній редакції, визначено як підстави поновлення договору оренди землі, так і порядок такого поновлення шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору оренди землі. Право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означають право сторони на звернення до суду для укладення додаткової угоди.
Додаткова угода до договору оренди землі, зміст якої зафіксований у рішенні суду, відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Висновки про належний спосіб захисту при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди землі викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19) та від 29 вересня 2020 року у справі
№ 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19) згідно з якими при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі», належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту.
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (пункт 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц).
Звертаючись до суду із розглядуваним позовом, ТОВ «ТАС АГРО ПІВДЕНЬ», посилаючись на те, що ОСОБА_1 відмовилась укладати додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки № 626 від 01 листопада 2008 року на частково змінених умовах, просило визнати поновленим договір оренди земельної ділянки № 626 від 01 листопада 2008 року.
Вимог про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі позивач не заявляв.
За таких обставин у задоволенні позовних вимог в частині визнання договору оренди поновленим, необхідно відмовити з підстав неправильно обраного позивачем способу захисту своїх прав.
З огляду на положення частини третьої статті 400 ЦПК України, неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при мотивуванні оскаржуваних судових рішень, дає суду касаційної інстанції підстави вийти за межі доводів та вимог касаційної скарги.
Згідно пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання поновленим договору оренди землі, але допустив помилку при викладенні мотивів такої відмови.
За таких обставин рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 18 липня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 листопада 2019 року необхідно змінити, шляхом зміни їх мотивувальних частини, з урахуванням висновків, сформульованих в даній постанові Верховного Суду про те, що підставою для відмови у задоволенні позову ТОВ «ТАС АГРО ПІВДЕНЬ» в частині визнання поновленим договору оренди землі, є неправильно обраний позивачем спосіб захисту своїх прав.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ПІВДЕНЬ» задовольнити частково.
Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 18 липня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 листопада 2019 року в частині вирішення позовних вимог про визнання поновленим договору оренди землі змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови Верховного Суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович