06.11.2024

№ 390/116/18

Постанова

Іменем України

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 390/116/18

провадження № 61-6481св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - ОСОБА_2 ;

відповідач - Державна казначейська служба України;

представник відповідача - Новохатьський Владислав Іванович;

треті особи: прокуратура Кіровоградської області, Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління поліції Національної поліції в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 14 серпня 2018 року у складі судді Пасічника Д. І. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Авраменко Т. М., Письменного О. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомдо Державної казначейської служби України, треті особи: прокуратура Кіровоградської області, Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Позовна заява мотивована тим, що у 2000 році він був призначений на посаду голови правління відкритого акціонерного товариства «Кіровоградрибгосп» (далі - ВАТ «Кіровоградрибгосп»). Протягом 2001-2002 років він, члени його родини та головний бухгалтер ОСОБА_3 викупили у працівників товариства частину акцій підприємства, всього вони володіли 51% акцій.

27 листопада 2007 року ОСОБА_4 , який володів 25 % акцій, подав до управління боротьби з організованою злочинністю Управління Міністерства внутрішніх справ України (далі - УМВС) в Кіровоградській області заяву про нібито скоєння ним незаконних дій, пов`язаних із заволодінням акцій товариства.

18 березня 2008 року заступником начальника слідчого управління УМВС України в Кіровоградській області Паіцикою О. В. винесено постанову про порушення кримінальної справи № 30-895 відносно посадових осіб ВАТ «Кіровоградрибгосп» за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 190, частинами першою та третьою статті 358 КК України, у зв`язку із чим робота ВАТ «Кіровоградрибгосп» була паралізована.

17 листопада 2008 року слідчим слідчого управління УМВС України в Кіровоградській області Клімічевим О. О. порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за ознаками злочинів, передбачених частиною четвертою статті 190, частинами другою та третьою статті 358 КК України, яку об`єднано з кримінальною справою № 30-895, а також затримано його в порядку статті 115 КПК України.

09 грудня 2008 року відносно нього застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

09 березня 2009 року слідчим слідчого управління УМВС України в Кіровоградській області Клімічевим О. О. порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за ознаками злочинів, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України, яку об`єднано з кримінальною справою № 30-895.

09 березня 2010 року постановою слідчого накладено арешт на все належне йому майно. Вказував, що за час розслідування у нього безкоштовно відібрали більшу частину акцій підприємства, його було звільнено з посади голови правління ВАТ «Кіровоградрибгосп». У зв`язку із переживаннями, пов`язаними з незаконними діями органу досудового розслідування і судів, погіршився стан його здоров`я.

Вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26 березня 2013 року його визнано винним у вчинені злочинів, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України, призначивши покарання: у виді позбавлення волі на строк п`ять років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки. На підставі статті 75 КК України його звільнено від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з випробувальним терміном у три роки та з покладенням обов`язків відповідно до статті 76 КК України.

Вказаний вирок скасовано ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області, а справу направлено на новий розгляд.

05 грудня 2016 року слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області закрито кримінальне провадження у зв`язку із відсутністю в діянні складу злочину.

Зазначав, що у період перебування під слідством і судом він зазнав значних психо-емоційних страждань, оскільки його було незаконно затримано, а надалі незаконно обмежено в пересуванні, а також на належне йому майно було накладено арешт. Через незаконні дії правоохоронних органів, його було позбавлено власності, а саме акцій ВАТ «Кіровоградрибгосп» та звільнено з посади голови правління підприємства.

Незважаючи на встановлення невинуватості, він не зможе повернути втрачене майно, роботу, посаду, соціальний статус та здоров`я, яке підірване унаслідок незаконних дій органів досудового розслідування та суду. Під слідством та судом він перебував з 18 березня 2008 року по 05 грудня 2016 року, тобто 106 місяців, а тому мінімальний розмір грошового відшкодування моральної шкоди складає 394 638 грн (106 х 3 723 грн), однак з урахуванням тривалості страждань, значимості незворотних змін у житті та здоров`ї, а саме ним перенесено два інсульти, унаслідок чого йому було надано ІІІ групу інвалідності, розмір відшкодування моральної шкоди має бути визначено в більшому розмірі.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на його користь 3 млн грн на відшкодування моральної шкоди, а також понесені ним судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 14 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державним казначейством України на користь ОСОБА_1 : 357 408 грн на відшкодування моральної шкоди, витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 тис. грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що унаслідок протиправних дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду позивач впродовж тривалого проміжку часу зазнавав душевних страждань, пов`язаних з протиправною поведінкою щодо нього самого, членів його сім`ї, оскільки було порушено його право на свободу пересування та вибір місця проживання, право на володіння та розпорядження власним майном, яке перебувало під арештом, також позивача було усунуто від займаної посади. Розповсюдження органом досудового розслідування інформації відносно позивача про порушені кримінальні справи по установах та серед населення, принижувало честь та гідність ОСОБА_1 , а також його ділову репутацію, що створювало перешкоди у спілкуванні з оточуючими та формувало в останніх негативну думку про нього. Вказані обставини порушили звичайний ритм життя позивача, призвели до погіршення реалізації ним своїх звичок і бажань, унаслідок чого ОСОБА_1 був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя та спрямовувати свої зусилля на захист і відновлення попереднього становища. Розмір моральної шкоди визначено судом з урахуванням вимог розумності і справедливості, при цьому вказано, що позивач перебував під слідством та судом повних 96 місяців, а тому розмір відшкодування моральної шкоди становить 357 408 грн (3 723 грн х 96 місяців).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 26 лютого 2019 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 14 серпня 2018 року в частині відшкодування моральної шкоди змінено. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державним казначейством України на користь ОСОБА_1 500 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що унаслідок протиправних дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду позивач впродовж тривалого проміжку часу зазнавав душевних страждань, пов`язаних з протиправною поведінкою щодо нього самого, членів його сім`ї, оскільки було порушено його право на свободу пересування та вибір місця проживання, право на володіння та розпорядження власним майном, яке перебувало під арештом, також позивача було усунуто від займаної посади. Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд виходив, з того, що судом не в повній мірі враховані зміни, що відбулися у житті та побуті позивача внаслідок неправомірних дій посадових осіб органів дізнання, слідства та суду. Суд апеляційної інстанції вважав, що тривалість і характер душевних страждань потягли за собою спричинення моральної шкоди, яка має бути відшкодована в порядку визначеному законом у грошовому виразі не менше розміру втраченого ним за час слідства і суду заробітку та інших обставин справи.

Під слідством і судом ОСОБА_1 перебував з 18 березня 2008 року по 05 грудня 2016 року (106 місяців), з урахуванням тривалості страждань суд апеляційної інстанції вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 500 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, з урахуванням мінімальної заробітної плати, встановленої на січень 2019 року у розмірі 4 173 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2019 року Головне управління поліції Національної поліції в Кіровоградській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 липня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу № 390/116/18 з Кіровоградського районного суду Кіровоградської області.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції не прийняли до уваги те, що позивач не надав належних доказів, які б вказували на наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача (наприклад медичні картки, епікризи, аналізи, психіатричні експертизи, звернення і рекомендації лікарів) та вини органу досудового розслідування в її заподіяні.

Головне управління поліції Національної поліції в Кіровоградській області вважало, що без надання документальних доказів, твердження про погіршення стану здоров`я, незворотні зміни у житті, є лише припущеннями і не можуть братися судом до уваги як фактичні дані.

Також вважало, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б обґрунтовували розмір витрат на правову допомогу.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18 березня 2008 року заступником начальника слідчим відділом управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області Паіцикою О. В. винесено постанову про порушення кримінальної справи № 30-895 відносно посадових осіб ВАТ «Кіровоградрибгосп» за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 190, частинами першою та третьою статті 358 КК України на підставі заяви ОСОБА_4 (а.с. 40, т. 1).

Постановою слідчого слідчого управління УМВС України в Кіровоградській області Клімічевим О. О. від 17 листопада 2008 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за ознаками злочинів, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною другою та третьою статті 358 КК України, яку об`єднано з кримінальною справою № 30-895, а також затримано ОСОБА_1 в порядку статті 115 КПК України і притягнуто в якості обвинуваченого (а.с. 41-42, т. 1).

Постановою слідчого управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Кіровоградській області від 03 лютого 2009 року ОСОБА_1 відсторонено від посади голови правління ВАТ «Кіровоградрибгосп» (а.с. 48-49, т. 1).

Постановами слідчого управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Кіровоградській області від 03 березня 2010 року накладено арешт на належні ОСОБА_1 акції ВАТ «Кіровоградрибгосп» та на все його майно із забороною відчуження (а.с. 61-65, т. 1).

Постановами слідчого управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Кіровоградській області Клімічева О. О. від 08 листопада 2010 року та 20 січня 2011 року знято заборону відчуження з частини акцій ВАТ «Кіровоградрибгосп», зареєстрованих на ОСОБА_5 в кількості 17 497 штук та ОСОБА_6 в кількості 6 117 штук.

Листами Обласного кардіологічного диспансеру від 09 лютого 2009 року № 163 та від 23 лютого 2009 року № 202 повідомлено, що ОСОБА_1 поступив в диспансер за терміновими показаннями 05 лютого 2009 року по направленню Аджамської дільничної лікарні Кіровоградського району Кіровоградської області, хворого обстежено, проліковано і виписано 16 лютого 2009 року, що також підтверджується епікризом № 544.

Довідки Аджамської дільничної лікарні Кіровоградського району Кіровоградської області від 19 лютого 2009 року, 06 березня 2009 року та епікриз свідчить, що хворий ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні дільничної лікарні з 17 лютого 2009 року по 06 березня 2009 року з діагнозом гіпертонічна хвороба ІІІ ступеню, хворий виписаний у відносно задовільному стані.

Постановою слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Управління МВС України в Кіровоградській області Клімічева О. О. 23 лютого 2009 року зупинено досудове слідство по кримінальній справі № 30-895 у зв`язку із тяжким захворюванням обвинуваченого ОСОБА_1

23 березня 2010 року ОСОБА_1 поступив до Обласного кардіологічного диспансеру з діагнозом гіпертонічна хвороба ІІІ, ступінь 3, ризик дуже високий, ДЕ-ІІ ступінь, змішаного генезу, залишкові явища ГПМК 2005 року церебрастенічний синдром.

Довідка Аджамської дільничної лікарні Кіровоградського району Кіровоградської області від квітня 2010 року свідчить, що хворий ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні дільничної лікарні з 03 квітня 2010 року по 14 квітня 2010 року, хворий направлений до Кіровоградської центральної районної лікарні. Стан хворого середньої тяжкості.

Листом Кіровоградської центральної районної лікарні від 20 квітня 2010 року № 489 повідомлено, що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні з 14 квітня 2010 року по 30 квітня 2010 року з діагнозом: гіпертонічна хвороба ІІІ. Кризовий перебіг. Вказане також підтверджується довідкою Кіровоградської центральної районної лікарні № 2426 та епікризом № 2391/595.

Згідно з епікризом № 4131/1079 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні Кіровоградської центральної районної лікарні з 05 липня 2010 року по 23 липня 2010 року з діагнозом: позагоспітальна лівобічна нижньодольова пневмонія І ступеню; гіпертонічна хвороба ІІ ступеню.

Відповідно до епікризів із історії хвороби № 688, № 96, № 281, № 453, № 801 та б/н ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в Аджамській дільничній лікарні Кіровоградського району Кіровоградської області: з 08 грудня 2010 року по 22 грудня 2010 року; з 23 грудня 2010 року по 05 січня 2011 року; з 26 січня 2012 року по 08 лютого 2012 року; з 26 березня 2012 року по 09 квітня 2012 року; з 29 травня 2012 року по 13 червня 2012 року; з 20 жовтня 2012 року по 03 листопада 2012 року; з 31 травня 2014 року по 11 червня 2014 року, з діагнозом: гіпертонічна хвороба ІІ ступеню, тяжкий перебіг, гіпертонічний криз.

Епікриз № 921/113 свідчить, що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Кіровоградської центральної районної лікарні з 09 лютого 2015 року по 19 лютого 2015 року з діагнозом: ДЕ-ІІ на фоні гіпертонічної хвороби та атеросклерозу.

Згідно з вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26 березня 2013 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені злочинів, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України та призначено відповідне покарання (а.с. 13-34, т. 1).

Постановою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 19 лютого 2016 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України, направлено прокурору Кіровоградської області для організації та проведення додаткового розслідування та слідчих дій. Скасовано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Постановою слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 05 грудня 2016 року закрито кримінальне провадження від 15 березня 2016 року у зв`язку із відсутністю в діяннях складу кримінального правопорушення (а.с. 6-10, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Головного управління поліції Національної поліції в Кіровоградській області підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до статей 55 56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За змістом статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Частиною другою статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

У наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги (стаття 3 вказаного Закону).

Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Пункт 2 частини другої статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відповідно до частин другої та третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, право на відшкодування моральної шкоди на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» виникає в особи у випадку повної реабілітації.

Разом з тим згідно з частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вказані правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством та судом, суд першої інстанції правильно застосував положення частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та визначив розмір відшкодування моральної шкоди із розрахунку мінімальної заробітної плати у розмірі 3 723 грн.

Такий висновок суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 червня 2018 року у справі № 489/2492/17 (провадження № 61-8890св18), від 13 червня 2018 року у справі № 464/6863/16 (провадження № 61-10293св18), від 21 червня 2018 року у справі № 205/119/17 (провадження № 61-24700св18), від 25 липня 2018 року у справі № 607/14493/16-ц (провадження № 61-12051св18), від 19 вересня 2018 року у справі № 534/955/17 (провадження № 61-22539св18).

При цьому, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно визначив період перебування позивача під слідством та судом, врахував характер і обсяг душевних і психічних страждань позивача, їх тривалість, втрату ним роботи та погіршення стану здоров`я.

Змінюючи розмір відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд помилково послався на те, що позивач перебував під слідством і судом, починаючи з березня 2018 року, оскільки кримінальну справу відносно ОСОБА_1 було порушено та притягнуто його в якості обвинуваченого 17 листопада 2008 року і саме з цього моменту має відраховуватися період його перебування під слідством і судом, що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18). Розмір моральної шкоди підлягає визначенню виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на час розгляду справи судом першої інстанції.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди є безпідставними, зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин справи, що в силу вищенаведеної частини першої статті 400 ЦПК України не належить до повноважень Верховного Суду під час розгляду справи в касаційному порядку.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління поліції Національної поліції в Кіровоградській області задовольнити частково.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 лютого 2019 року скасувати, рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 14 серпня 2018 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович