№ 390/1457/21

Постанова

Іменем України

26 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 390/1457/21

провадження № 61-6286св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ,

заінтересована особа - ОСОБА_3 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2021 року у складі судді Гершкул І. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 травня 2022 року у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Чельник О. І., Черненка В. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулась з до суду з заявою про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_3 .

Заява мотивована тим, що до Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернувся неповнолітній ОСОБА_2 із приводу систематичного вчинення біологічним батьком ОСОБА_3 психологічного насильства. З 2008 року ОСОБА_3 не приймав участі у вихованні сина ОСОБА_2 , будь-якого спілкування між ними не було, однак після звернення до суду матері ОСОБА_2 - ОСОБА_4 із позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , останній у 2018 році звернувся до суду з позовом про встановлення порядку участі у вихованні дитини. Рішенням суду відмовлено у позбавленні батьківських прав, а Кропивницьким апеляційним судом встановлено графік побачень батька з сином. 21 листопада 2020 року ОСОБА_3 разом із своєю матір`ю ОСОБА_5 і представником ОСОБА_6 прийшли на зустріч із неповнолітнім ОСОБА_2 . Під час зустрічі з сином, ОСОБА_3 вів себе відсторонено та незацікавлено, натомість ОСОБА_5 і ОСОБА_6 вели себе зухвало та агресивно щодо неповнолітнього ОСОБА_2 , зокрема вимагали від дитини негайно піти з ними, залякували його відповідальністю за невиконання рішення суду, принижували ОСОБА_4 у присутності сина. У решті дитина не витримала, рознервувалася та присутності свідків повідомила про своє категоричне небажання спілкуватися з батьком. Після зазначеної зустрічі, ОСОБА_2 почував себе пригніченим, виснаженим, втомленим, ображеним і приниженим. Вказані ситуації повторювалися під час наступних зустрічей батька з сином, під час яких ОСОБА_5 вимагала від родини ОСОБА_2 відкликання виконавчого листа про стягнення з її сина аліментів на утримання неповнолітнього сина. Врешті дитина була змушена звертатися до поліції. Відповідно висновків психолога, зустрічі ОСОБА_2 із біологічним батьком та бабусею є психотравмуючими та мають ознаки психологічного насилля. Заявник вважає, що сукупність вищевказаних обставин свідчить про вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства щодо ОСОБА_2 і його матері.

Заявник просив:

видати обмежувальний припис, яким визначити такі заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 :

заборонити ОСОБА_3 наближатися на 100 метрів до місця проживання (перебування), інших місць частого відвідування ОСОБА_2 , а саме: місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; місця навчання: Соколівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Соколівської сільської ради Кропивницького району, Кіровоградської області, розташованого за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Соколівське, просп. Соколівський 1-Б, або будь-якого іншого місця проживання чи навчання ОСОБА_2 ;

заборонити ОСОБА_3 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , якщо він за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_3 , переслідувати його та в будь-який спосіб спілкуватися з ним;

заборонити ОСОБА_3 ведення листування, телефонних переговорів із ОСОБА_2 або контактування з ним через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2021 року, яке залишено без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 18 травня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису відмовлено.

Відмовляючи у задоволення заяви суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надані належні, допустимі і достатні доказі на підтвердження факту домашнього насильства, а наведені заявником обставини не містять ознак фізичного (застосування відносно неповнолітнього ОСОБА_2 фізичної сили, або в будь-який спосіб спричинення шкоду його здоров`ю чи життю, або ж поставлення його під загрозу) чи психічного насильства (не встановлено, що ОСОБА_3 ображав малолітнього сина ОСОБА_2 , погрожував чи залякував його або вчиняв інші умисні дії, направлені на порушення психологічної рівноваги дитини, обмеження його волевиявлення) в розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Суд першої інстанції зазначив, що:

заява ОСОБА_4 до ВП №2 (м. Кропивницький) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області від 10 червня 2021 року про притягнення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за ст.126-1 КК України та витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань не можуть бути доказом вчинення домашнього насильства;

відеозаписи з відеокамери житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також мобільного телефона ОСОБА_4 , де зафіксовано зустрічі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 біля подвір`я вказаного будинку від 05 червня 2021 року, 07 серпня 2021 року та від 02 жовтня 2021 року, а також копії відеозаписів із нагрудних камер поліцейських, що прибули за викликом ОСОБА_2 на лінію 102 за реєстраційним номером звернення 8503 від 02 жовтня 2021 року, не містять будь-яких підтверджень щодо наявності факту фізичного чи психологічного насильства з боку ОСОБА_3 по відношенню до ОСОБА_2 ;

висновки психолога не містять чіткого визначення, які саме дії з боку батька прямо чи опосередковано становлять психологічне насильство щодо дитини;

пояснення свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_7 лише свідчать про небажання ОСОБА_2 бачитись з батьком і не містять відомостей про вчинення фізичного чи психологічного насильства щодо дитини з боку батька;

дії ОСОБА_3 вчинено в межах визначених рішенням суду про порядок участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У липні 2022 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_1 , в якій просить: скасувати рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 травня 2022 року; ухвалити нове рішення про задоволення заяви про видачу обмежувального припису.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржені судові рішення ухвалені із порушенням норм матеріального і процесуального права, на основі одностороннього та неповното з`ясування всіх обставин справи, що є безумовною підставою для їх скасування. Судом апеляційної інстанції залишена поза увагою постанова Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі 753/4405/20.Cуди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для застосування обмежувального припису, передбаченого Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Заявник вказував та доводив саме наявність психологічного насильства, а не застосування до дитини фізичної сили, тому є незрозумілим зазначення судами про недоведеність факту застосування ОСОБА_3 відносно неповнолітнього ОСОБА_2 фізичної сили. Фактично судами не встановлено, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та не оцінено ризики продовженим у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Вчинення психологічного тиска (використання переваги, щоб принизити та знецінити іншого члена сім`ї, свідомим ігноруванням потреб та почуттів інших членів сім`ї) з боку біологічного батька підтверджуються висновками психолога, які не спростовані жодними іншими доказами. ОСОБА_3 не звертався ні до психологів, ні до служби у справах дітей, ні до медіаторів для вирішення ситуації з сином мирним шляхом. Вважає, що не може бути правовою підставою для відмови у захисті прав жертви домашнього насильства, наявність між батьками конфлікту щодо участі і спілкуванні з дитиною та фактичного вчинення дій ОСОБА_3 у межах визначеним судовим рішенням про порядок участі у вихованні та спілкуванні з сином. Судами не взято до уваги пояснення свідка ОСОБА_7 - начальника служби у справах дітей. Зазначає, що суди під час ухвалення оскаржених судових рішень мали збалансувати інтереси батька та інтереси дитини, яка є постраждалою від домашнього насильства та повинні були дотримуватись принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.

Позиція інших учасників справи

У серпні 2022 року ОСОБА_3 подав відзив, в якому просить: розглянути питання про встановлення факту, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 по справі № 753/4405/20 і на який посилався скаржник у касаційній скарзі за даною справою № 390/1457/21, стосується правовідносин, які не є подібними; закрити (відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України) касаційне провадження; касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Відзив мотивований тим, що заява про видачу обмежувального припису та касаційна скарга подана з надуманих мотивів, до суду не подано належних і допустимих доказів наявності з боку ОСОБА_3 діянь домашнього насильства, які свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, а тому суди не мали можливості встановити згідно з законом, яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінити ризики продовження у майбутньому цього домашнього насильства. З огляду на викладене, вважає доведеним, що висновок щодо застосування норми права, викладений у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 753/4405/20, стосується правовідносин, які не є подібними. ОСОБА_3 зазначає, що висновки психологів не є допустимими доказами і не свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, оскільки отримані матір`ю дитини у процесі здійснення примусового виконання судового рішення про встановлення побачень з сином.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2022 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 20 липня 2022 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 753/4405/20).

Фактичні обставини

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_2 батьками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_8

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом із ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .

10 червня 2021 року ОСОБА_4 звернулася до відділення поліція № 2 (м. Кропивницький) Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області з заявою про притягнення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за статтею 126-1 КК України, тобто систематичне вчинення насильства щодо неповнолітнього ОСОБА_2 і ОСОБА_4 .

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінального провадження № 12021121010001821 від 30 липня 2021 року на підставі ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда зареєстровано кримінальне провадження за статтею 126-1 КК України відносно ОСОБА_3 , який систематично вчиняє домашнє насильство відносно колишньої дружини ОСОБА_4 та їх спільного сина ОСОБА_2 .

Згідно висновку шкільного психолога Соколівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області № 253 від 11 жовтня 2021 року, який зроблений за запитом ОСОБА_4 , ОСОБА_2 легко йде на контакт, вільно викладає свої думки, охоче ділиться, що має емоційну прихильність до чоловіка матері, розповідає про спільне дозвілля, зацікавленість вітчима у його житті, довірливі відносини між ними. Під час бесіди він переконливо наголошує на тому, що категорично проти побачень з біологічним батьком далеко від дому. На такі побачення він ходить неохоче. ОСОБА_2 говорить, що не відчуває батьківського тепла та піклування, а тільки бачить поряд із собою чужого чоловіка, поряд із яким він відчуває дискомфорт, страх, тривожність. Після таких побачень довго зберігається нестабільний психоемоційний стан. Біологічний батько не бере до уваги психологічний стан хлопчика, наполягає на побаченнях, що викликає супротив із боку сина, як реакція на насильницькі прояви у спілкуванні. Під час спілкування ОСОБА_2 із батьком ігноруються його потреби та почуття, що суперечить нормам спілкування та має різкий психотравмуючий вплив. Після таких побачень постійно виникає потреба у психологічній допомозі.

Висновок психолога № 13/0521 від 14 травня2021 року свідчить, що на момент проведення психодіагностичних заходів встановлено, що у хлопчика переважають емоція радості з періодичними проявами тривожності, злості, коли йдеться про його біологічного батька. Щодо матері та її чоловіка демонструє позитивне ставлення - любов, повагу. ОСОБА_2 категорично заявляє про небажання бачитись з батьком і однозначно зазначає, що хоче проживати зі своєю матір`ю та її чоловіком. Враховуючи вищезазначене реагування дитини на біологічного батька, подібні контакти можуть спричинити погіршення психофізичного стану ОСОБА_2 .

Висновок психолога № 16/0621 від 05 червня 2021 року свідчить, що ОСОБА_2 однозначно заявляє про небажання зустрічатись зі своїм біологічним батьком і його матір`ю. Має виражену емоційну прихильність до своєї матері та її чоловіка. Контакт із біологічним батьком, або згадування про нього, викликають у хлопчика різке погіршення психоемоційного стану, сльози. Зустрічі з біологічним батьком та його матір`ю (бабусею) мають для ОСОБА_2 різкий психотравмуючий вплив, що відбивається на психофізичному здоров`ї дитини. Після таких контактів виникає потреба у надані психологічної допомоги хлопчикові.

Висновок психолога № 17/0621 від 09 червня 2021 року свідчить, що ОСОБА_4 забезпечує побачення сина з біологічним батьком, але дитина має різко негативне ставлення до вищезазначеної особи та не бажає зустрічатись з ним взагалі. Спілкування ОСОБА_2 із біологічним батьком і бабусею є психотравмуючим для хлопчика та має ознаки психологічного насильства, адже викликає страждання у дитини, ігноруються потреби та почуття дитини. Внаслідок негативного впливу контактів хлопчика з біологічним батьком і його матір`ю у ОСОБА_2 погіршився психоемоційний стан, він проходить курс психокорекції засобами арт-терапії.

Висновок психолога № 31/1021 від 03 жовтня 2021 року свідчить, що на момент побачення з біологічним батьком ОСОБА_3 у ОСОБА_2 різко зростає тривожність, погіршується загальне самопочуття. Емоційний стан лабільний (нестійкий). Ці ознаки загострюються, коли до розмови намагається підключитись мати біологічного батька. Таке погіршення психофізичного стану хлопчика трапляється кожного разу після зустрічей із ОСОБА_3 і його матір`ю. Дитина не виявляє бажання бачитись з ним, однак вимушено погоджується на це. Біологічний батько та бабуся (мати батька) регулярно перебивають хлопчика, не бажають слухати про його страх і переживання, а їх звернення до дитини часто носять маніпулятивний характер. З метою збереження психологічного та фізичного здоров`я ОСОБА_2 необхідно звернути увагу на погіршення самопочуття дитини, після кожного вищезазначеного побачення, недопустимість примушування до психотравмуючих зустрічей, а також прохання самого хлопчика щодо надання йому психологічної допомоги.

Згідно характеристики Соколівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області № 256 від 11 жовтня 2021 року ОСОБА_2 навчається у Соколівській ЗШ із першого класу, характеризується позитивно, проте останнім часом помічено зміни поведінки, оскільки учень став нервовим, збудженим, вразливим і замкненим, складається враження, що його щось турбує. Під час бесіди з ОСОБА_2 стало відомо, що в його житті з`явився біологічний батько ОСОБА_3 , з яким він не хоче спілкуватися, однак через загрозу штрафу він змушений зустрічатися з біологічним батьком. Навчанням і поведінкою ОСОБА_2 постійно цікавляться його батьки ОСОБА_4 і ОСОБА_9 , біологічний батько ОСОБА_3 участі у шкільному житті дитини не приймає.

Відповідно письмових пояснень ОСОБА_2 наданих працівнику поліції 07 серпня 2021 року, останній вийшов на побачення з ОСОБА_3 , повідомив, що побачення відбудеться біля будинку, де він проживає, однак батько заперечив, оскільки їх зустріч знімають на відеокамеру, після чого ОСОБА_3 сперечався з ОСОБА_4 , шантажував її, врешті-решт ОСОБА_3 повідомив, що йому не підходить такий формат зустрічей, а тому пішов.

Акт державного виконавця від 02 жовтня 2021 року свідчить, що в рішенні суду не визначено місця зустрічі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а тому вирішено, що побачення відбудеться у кафе в м. Кропивницький для нормального спілкування, проте сторона боржника категорично проти, а тому рішення суду не виконано.

Листом відділення поліції № 2 (м. Кропивницький) Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області № 8424/111-3-202 від 04 жовтня 2021 року повідомлено ОСОБА_4 , що 02 жовтня 2021 року о 10.40 год. до чергової частини надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому здійснено виїзд на місце події нарядом групи реагування патрульної поліції. Вказане звернення внесено до інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» відділення поліції №2 (м. Кропивницький) Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області за реєстраційним номером 2503 від 02 жовтня 2021 року, проводиться перевірка.

Згідно висновку виконавчого комітету міської ради міста Кропивницького № 2573/49-05-24 від 05 червня 2018 року щодо позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , поведінка ОСОБА_3 розцінена, як ухилення від виховання та утримання дитини ОСОБА_2 , винна поведінку батька та свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов`язками.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 17 червня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про роз`яснення постанови Кропивницького апеляційного суду від 08 вересня 2020 року.

Згідно відеозаписів з відеокамери житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також мобільного телефона ОСОБА_4 , де зафіксовано зустрічі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 біля подвір`я вказаного будинку: 05 червня 2021 року на зустрічі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були присутні ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , начальник служби у справах дітей Соколівської сільської ради ОСОБА_7, державний виконавець Опря Ю. О., а також психолог ОСОБА_10 ; 02 жовтня 2021 року на зустрічі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були присутні ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , державний виконавець Опря Ю. О., а також психолог ОСОБА_10 ; рішення суду про порядок участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином виконується, проте нормального спілкування між сином і батьком не відбувається через суперечки між сторонами; будь-яких підтверджень щодо наявності факту фізичного чи психологічного насильства з боку ОСОБА_3 по відношенню до ОСОБА_2 на відеозаписах не зафіксовано.

На запит суду Відділенням поліції № 2 (м. Кропивницький) Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області листом № 9561/111-3-2021 від 08 листопада 2021 року надано копії відеозаписів із нагрудних камер поліцейських, що прибули за викликом ОСОБА_2 на лінію 102 за реєстраційним номером звернення 8503 від 02 жовтня 2021 року, які досліджено у судовому засіданні, де зафіксовано приїзд наряду поліції за адресою: АДРЕСА_1 , де відбувалася зустріч ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на якій були присутні ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , державний виконавець Опря Ю. О., психолог ОСОБА_10 . ОСОБА_2 пояснив працівникам поліції, що вийшов на побачення з ОСОБА_3 , однак спілкуватися з ним не бажає. Будь-яких підтверджень щодо наявності факту фізичного чи психологічного насильства з боку ОСОБА_3 по відношенню до ОСОБА_2 на відеозаписах не зафіксовано. Також надано наявну інформацію з бази даних ІПНП «АРМОР» щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема, щодо звернення ОСОБА_2 на лінію 102, звернення ВДВС про стягнення аліментів на користь ОСОБА_11 , вчинення ОСОБА_3 насильства в сім`ї щодо доньки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

На запит суду Кропивницьким відділом державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надано лист № 65458337/2 від 08 листопада 2021 року, яким повідомлено, що державною виконавчою службою заведено виконавче провадження АСВП № 64705350 щодо примусового виконання виконавчого листа № 404/3698/12 (№ 2/404/2538/18), виданого 04 грудня 2020 року Кіровським районним судом м. Кіровограда, яким визначено ОСОБА_3 порядок участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом періодичних побачень: 2 рази на місяць І та III суботи місяця з 10.00 год. до 17.00 год. При спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_2 та участі у його вихованні, батькові ОСОБА_3 , мати ОСОБА_4 , з якою проживає дитина, має створювати належні умови спілкування, що не перешкоджають нормальному розвитку дитини. Згідно матеріалів виконавчого провадження АСВП № 64705350 державним виконавцем відкрито виконавче провадження постановою від 18 травня 2021 року, а в подальшому: 05 червня 2021 року ОСОБА_2 відмовився від побачення з ОСОБА_3 ; 18 червня 2021 року відкладено проведення виконавчих дій через хворобу дитини; 01 липня 2021 року відкладено проведення виконавчих дій, оскільки ОСОБА_2 перебував у туристичному поході в Закарпатській області; 17 липня 2021 року відбулося побачення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Постановою державного виконавця від 04 серпня 2021 року закінчено виконавче провадження. Постановою державного виконавця від 11 серпня 2021 року відновлено виконавче провадження. Акт державного виконавця від 02 жовтня 2021 року свідчить, що в рішенні суду не визначено місця зустрічі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а тому вирішено, що побачення відбудеться у кафе в м. Кропивницький для нормального спілкування, однак сторона боржника категорично проти, тим самим рішення суду не виконано. Постановою державного виконавця від 07 жовтня 2021 року накладено на ОСОБА_4 штраф у сумі 1 700 грн. 13 жовтня 2021 року відкладено проведення виконавчих дій, оскільки ОСОБА_2 перебував у туристичному поході на території Соколівської сільської ради. 03 листопада 2021 року відкладено проведення виконавчих дій, оскільки ОСОБА_2 перебував на лікарняному.

21 листопада 2020 року ОСОБА_2 подав на ім`я начальника служби у справах дітей Соколівської сільської ради ОСОБА_7 заяву, згідно якої відмовився від побачення з батьком ОСОБА_3 21 листопада 2020 року.

Кропивницьким відділом державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надано лист № 22538/19-9-23/2 від 10 листопада 2021 року, яким долучено відеозаписи з відеокамери житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та мобільного телефона ОСОБА_4 , де зафіксовано зустрічі 07 серпня 2021 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 біля подвір`я вказаного будинку. Під час побачення була присутня ОСОБА_4 , яка здійснювала відеофіксацію побачення батька та сина. Будь-яких підтверджень щодо наявності факту фізичного чи психологічного насильства з боку ОСОБА_3 по відношенню до ОСОБА_2 на відеозаписах не зафіксовано.

18 квітня 2021 року ОСОБА_4 подала заяву до Кіровоградського районного відділення поліції Кропивницького відділення поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області за фактом отримання погроз фізичної розправи від ОСОБА_5 , що також зафіксовано рапортом працівника поліції від 18 квітня 2021 року.

Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 квітня 2018 року визнано протиправною бездіяльність службових осіб Кіровоградського РВП КВП ГУНП в Кіровоградській області, яка полягає у не внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_4 від 18 квітня 2018 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 129 КК України, а також зобов`язано начальника Кіровоградського РВП КВП ГУНП в Кіровоградській області внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_4 від 18 квітня 2018 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 129 КК України.

Листами Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області № 27/К-971 від 17 вересня 2018 року та № 27/К-1370 від 15 січня 2019 року повідомлено, що на виконання ухвали слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 квітня 2018 року, 07 травня 2018 року розпочато кримінальне провадження № 12018120170000482 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 129 КК України (погроза вбивством), досудове слідство тримає, будь-якого статусу ОСОБА_5 і ОСОБА_3 не мають.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Кропивницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 07 жовтня 2021 року ВП № 65458337 про накладення штрафу в розмірі 1 700 грн.

Позиція Верховного Суду

Звертаючись до суду першої інстанції, ОСОБА_2 обґрунтовував підстави для видачі судом обмежувального припису стосовно його біологічного батька нормами статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», зазначивши про вчинення ОСОБА_3 психологічного насильства.

Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно із частиною третьою статті 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 згаданого Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 травня 2022 року у справі № 569/11507/21 (провадження № 61-3103св22) зроблено висновок, що «у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що «враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях».

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У постанові апеляційного суду повинно бути зазначено мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу (стаття 382 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

суд апеляційної інстанції, пославшись на те, що ним не встановлено, що заінтересована особа як кривдник систематично вчиняє психологічне насильство по відношенню до сина, не навів мотивів прийняття чи відхилення аргументів заявника, викладених в апеляційній скарзі, зокрема,

тієї обставини, що психолог ОСОБА_10 був присутній під час зустрічі батька з сином 05 червня 2021 року та 02 жовтня 2021 року та надав свої висновки після безпосереднього спілкування з постраждалою дитиною ОСОБА_2 його батька ОСОБА_3 (висновок психолога ОСОБА_10 № 16/0621 від 05 червня 2021 року, відповідно до якого зустрічі з біологічним батьком та його матір`ю (бабусею) мають для ОСОБА_2 різкий психотравмуючий вплив, що відбивається на психофізичному здоров`ї дитини, які не спростовані іншими доказами;

не надав оцінки висновку шкільного психолога Соколівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області № 253 від 11 жовтня 2021 року, а також показанням свідка ОСОБА_7 , яка під час допиту в судовому засіданні 09 листопада 2021 року, що відображено в рішенні суду першої інстанції, повідомила, що під час розмови з сином, ОСОБА_3 здійснював тиск на сина, зокрема казав йому, що є рішення суду, яким встановлено, що вони повинні зустрічатися в обов`язковому порядку, а у разі його відмови, його матір ОСОБА_4 будуть штрафувати;

не врахував, що малолітня дитина ОСОБА_2 не бажає зустрічатися з батьком, негативно реагує на зустрічі з ним, а з часу виконання рішення про порядок участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_3 з малолітнім сином, останній став нервовим, збудженим, вразливим і замкненим;

не врахував, що психологічне насильство може проявлятися в погрозах, в т. ч. щодо третіх осіб, інших діянь, спрямованих на обмеження волевиявлення особи, якщо такі діяння спричинили емоційну невпевненість або завдали шкоди психологічному здоров`ю;

суд апеляційної інстанції не надав будь-якої оцінки ризикам відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису.

З урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги відсутні підстави для задоволення клопотання ОСОБА_3 про закриття провадження у справі через те, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 по справі № 753/4405/20 і на який послався ОСОБА_2 у касаційній скарзі у цій справі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про закриття касаційного провадження.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_1 ,задовольнити частково.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 травня 2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Кропивницького апеляційного суду від 18 травня 2022 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук