№ 390/1839/16

Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 390/1839/16

провадження № 61-26416св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , який діє від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Колос»,

треті особи:Обласне комунальне підприємство «Кіровоградське обласне об`єднання бюро технічної інвентаризації», Орган опіки та піклування в особі Кіровоградської районної державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2017 року у складі судді Пасічника Д. І. та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 березня 2018 року у складі колегії суддів: Черненко В. В.,Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , який діє від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Колос» (далі ОСББ «Колос»), треті особи: Обласне комунальне підприємство «Кіровоградське обласне об`єднання бюро технічної інвентаризації», Орган опіки та піклування в особі Кіровоградської районної державної адміністрації, про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житло і державної реєстрації права власності, визнання ордеру на житло недійсним, виселення.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що у 1979 році його батько ОСОБА_5 отримав ордер на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на сім`ю у складі трьох осіб: дружину ОСОБА_6 , сина ОСОБА_1 , на підставі якого їхня сім`я у повному складі зареєструвалася у цій квартирі та вселилася для постійного проживання.

За архівними даними реєстрових книг ОКП «КООБТІ» та згідно з довідкою від 13червня 2014 року № 108258, право власності на будинок АДРЕСА_2 належало підприємству «Кіровоградрайагробуд», на якому більше 15 років працював батько позивача і яке надало йому ордер на спірну квартиру.

16 грудня 1992 року шлюб між батьками позивача розірвано, мати позивача ОСОБА_6 , виписалась зі спірної квартири та вибула до іншого місця проживання у м. Мала Виска Кіровоградської області. Позивач у позові зазначав, що після закінчення школи (у 17 років) він повернувся до батька і проживав з ним у спірній квартирі до його смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивача ОСОБА_6 померла. Після смерті матері позивач продовжував проживати з батьком однією сім`єю в спірній квартирі. Позивач зазначив, що він працевлаштувався на підприємстві у місті Кіровограді, вів з батьком спільне господарство, спільний бюджет та були пов`язані спільними обов`язками, спільним побутом до дня смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У 1996 році почалася ліквідація підприємства «Кіровоградрайагробуд», у зв`язку з чим це підприємство передало будинок АДРЕСА_2 на баланс новоствореному ОСББ «Колос», а квартири цього будинку у власність квартиронаймачів за актом передачі.

Позивач зазначав, що його батько набув у власність квартиру АДРЕСА_3 , став членом ОСББ «Колос», але за життя не оформив належним чином і не отримав свідоцтво про право власності на житло (квартиру) та не провів державну реєстрацію права власності. Також позивач вказував, що оскільки він був включений в ордер, то як член сім`ї, а в подальшому, як член ОСББ «Колос» позивач разом зі своїм батьком у рівних частках набули права на зазначену квартиру АДРЕСА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивача ОСОБА_5 помер. Позивач зазначав, що він є єдиним спадкоємцем за законом після смерті батька. Після смерті батька позивач звернувся до голови правління ОСББ «Колос» з письмовою заявою про переоформлення з померлого батька на його ім`я особового рахунку на спірну квартиру та визнання його наймачем квартири.

Весною у 2005 році позивач виїхав на кілька місяців за межі України у відрядження по роботі і у зв`язку з цим звернувся до правління ОСББ «Колос» із заявою про збереження за ним права користування квартирою АДРЕСА_4 на весь період його відсутності. Проте коли повернувся з відрядження додому, то виявив, що його квартира заселена іншими мешканцями - сім`єю ОСОБА_2 у складі трьох осіб та проведена заміна вхідних дверей і замків.

Після звернення до нового голови правління ОСББ «Колос», він отримав неправдиву інформацію про те, що сім`я ОСОБА_2 правомірно вселилася в цю квартиру шляхом її викупу в ОСББ «Колос» на підставі рішення членів ОСББ.

В 2015 році позивач дізнався, що в Кіровоградському районному суді Кіровоградської області розглядалась справа за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , ОСББ «Колос», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Орган опіки і піклування в особі Кіровоградської районної державної адміністрації, КП «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації Реєстраційної служби Кіровоградського РУЮ в Кіровоградській області, про визнання незаконним та скасування розпорядження про приватизацію житлового приміщення (квартири), визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житло та державної реєстрації права власності, визнання права користування житловим приміщенням. Під час розгляду справи було встановлено, що ордер на зайняття спірної квартири виданий ОСОБА_2 є фіктивним, а вселення та реєстрація у спірній квартирі незаконні, протиправні. Приватизація спірної квартири вчинена з порушенням чинного законодавства. Тобто позивач дізнався, що спірна квартира набута відповідачем ОСОБА_2 у власність протиправним, злочинним шляхом. Ознайомившись із судовими рішеннями, позивач дізнався, що вселення сім`ї відповідача у його квартиру, реєстрація в ній та її приватизація були незаконними, протиправними та за фіктивними документами, сфабрикованими колишнім головою ОСББ «Колос, яка одночасно є матір`ю відповідача. Рішення про передачу спірної квартири відповідачеві ОСОБА_2 членами ОСББ«Колос» не приймалось і відсутнє.

Позивач зазначив, що звернувся до відповідача ОСОБА_2 з проханням добровільно звільнити самоправно та незаконно зайняту квартиру, яка належала його батькові та йому, як єдиному спадкоємцю, проте на теперішній час відповіді не отримав.

Крім того зазначив, що про факт того, що відповідач вселився у спірну квартиру саме по ордеру, а не у зв`язку з її викупом у ОСББ позивач дізнався лише у 2015році.

З урахуванням наведеного, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження органу приватизації від 05 грудня 2008 року за № 227 про приватизацію квартири АДРЕСА_3 на ім`я ОСОБА_2 , видане ОСББ «Колос»; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на житло від 05 грудня 2008 року серії НОМЕР_1 , видане на ім`я ОСОБА_2 на підставі розпорядження органу приватизації від 05 грудня 2008 року за № 227, зареєстрованого ОКП КООБТІ в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно та в реєстровій книзі № 2, запис №214 від 12 грудня 2008 року; скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 на ім`я ОСОБА_2 ; визнати недійсним ордер за від 05 грудня 2005 року № 1 на жиле приміщення квартиру АДРЕСА_3 ; виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зі спірної квартири без надання іншого житла; визнати за ним право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26грудня 2017рокуу задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач втратив право користування спірною квартирою, оскільки виписався з неї. Крім того, за життя ОСОБА_5 не оформив право власності на квартиру, не провів державну реєстрацію права власності, та не склав заповіт. Після смерті батька позивач не подавав нотаріусу або уповноваженій посадовій особі органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини, а також не надав до суду жодних належних та допустимих доказів постійного проживання із ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не скористався своїм правом на спадкування права на користування спірною квартирою після смерті батька, і внаслідок чого не приватизував квартиру та не оформив право власності на цю квартиру.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2017року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи та є обґрунтованими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У травні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати повністю або частково та ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення не передаючи справи на новий розгляд.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що внаслідок шахрайських та самоправних дій відповідачів він був позбавлений права користування спірною квартирою, а також можливості зареєструватись за цією адресою та приватизувати її. Також заявник зазначає, що на час розгляду справи ніхто його права на спірну квартиру не оспорював, квартиру безхазяйною не було визнано, він не був визнаний таким, що втратив право користування спірною квартирою. Про незаконність вилучення у нього відповідачем ОСОБА_2 житла він дізнався випадково, у 2015 році.

Також заявник у касаційній скарзі звертає увагу на те, що суд не взяв до уваги його твердження про те, що він не втратив інтересу до цієї квартири, заборгованості з квартплати не мав, оскільки вона у ОСББ відсутня, квартиру не продавав, ключі не передавав, заселятись та розпоряджатись спірною квартирою, його особистим майном нікого не уповноважував. Крім того наймодавець ОСОБА_8 у зв`язку з ліквідацією втратив право на спірну квартиру, а відповідач ОСББ «Колос» такого права не набув, не провів державну реєстрацію права власності, тому розпоряджатись спірною квартирою не має права, як і його правами оскільки він не є членом ОСББ«Колос».

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

У вересні 2018 року ОСОБА_2 засобом поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

19 березня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020року № 460-IXпередбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до рішення районної ради Кіровоградського району Кіровоградської області від 12 квітня 1979 року видано ордер на право володіння квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , на ім`я ОСОБА_5 та його дружини ОСОБА_6 і сина ОСОБА_1 .

Згідно з особовим рахунком № НОМЕР_2 погосподарської книги за 1996-2000 роки Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначений головою домогосподарства, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 .

02 січня 1997 року на підставі розпорядження райадміністрації від 30 жовтня 1996 року №881-Р комісії Кіровоградського Райагробуду та ОСББ «Колос» склали акт на предмет передачі житла, що перебувало на балансі Кіровоградського АТ«Райагробуд» утвореному ОСББ «Колос», а саме будинки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , 56, 58, 60. До цього акта додано списки мешканців, де ОСОБА_5 зазначений, як мешканець квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 .

16 грудня 1992 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 шлюб розірвано.

25 листопада 2000 року ВРАГС Маловисківського РУЮ Кіровоградської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , який було розірвано рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 21лютого 2005 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 .

Згідно з довідою Соколівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Кіровоградської районної державної адміністрації від 30грудня 2016 року №250 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , навчався в зазначеному навчальному закладі з 01 вересня 1985 року по 31 серпня 1992 року (з першого по восьмий клас).

Відповідно до листа КЗ «Соколівське навчально-виховне об`єднання» від 31 січня 2017 року №6 ОСОБА_1 навчався в Соколівській середній школі Кіровоградського району з 01 вересня 1984 року, наказом директора навчального закладу від 31 серпня 1992 року № 52 ОСОБА_1 виключений з числа учнів школи, документи про вибуття чи переведення до іншої школи на навчання, не збереглися.

Листом Маловисківського районного сектору від 31 грудня 2016 року №23/1128 повідомлено, що ОСОБА_1 , по обліках реєстрації/зняття з реєстраційного обліку в Маловисківському РС УДМС не значиться. 09 грудня 1994 року ОСОБА_1 по досягненню віку був документований паспортом серія НОМЕР_3 Маловисківським РВ УМВС України в Кіровоградській області, який 31 жовтня 2000 року в порядку обміну було змінено на паспорт громадянина України серія НОМЕР_4 Маловисківським РВ УМВС України в Кіровоградській області, та 18 березня 2005 року у вказаний паспорт була вклеєна фотокартка по досягненню 25 років.

Листами Маловисківського районного військового комісаріату від 06 січня 2017року №17 та від 21 лютого 2017 року №533 повідомлено, що сержант запасу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживав за адресою: АДРЕСА_6 , згідно запису в паспорті від 09 грудня 1994 року, в 1995 році закінчив середню школу №3 м.Мала Виска Кіровоградської області, з 09 січня 1995 року приписаний до Маловисківської призовної дільниці; 23 червня 1997 року ОСОБА_1 призваний на строкову військову службу Маловисківським районним військовим комісаріатом, звільнений в запас 16 жовтня 1998 року. Відомості про місце проживання з 16 жовтня 1998 року по 16 січня 2001 року в особовій справі відсутні, а відповідно довідки Маловисківської міської ради від 16 січня 2001 року адресу місце проживання вказано: АДРЕСА_6 . В контракті підписаним сержантом ОСОБА_1 із Міністерством оборони України від 19 листопада 2001 року вказано місце проживання: АДРЕСА_2 , (без зазначення міста, району, області). 19 листопада 2001 року ОСОБА_1 призваний на військову службу за контрактом Маловисківським РВК з 19 січня 2001 року до 19 січня 2004 року (з 19 січня 2001 року до 30 червня 2001 року проходив службу у в/ч НОМЕР_5 ; з 01 липня 2001 року по 20 січня 2002 року у в/ч НОМЕР_6 , Канатове м.Кіровоград), що підтверджується військовим квитком серія НОМЕР_7 . Звільнений з лав ЗСУ 20 січня 2002 року за сімейними обставинами. Відомості стосовно забезпечення житлом сержанта ОСОБА_1 в період проходження служби за контрактом в особовій справі відсутні, а також місце проживання після 11 березня 2002 року в особовій справі не вказано. Для постановки на військовий облік військовозобов`язаних до військового комісаріату не звертався, станом на 26 січня 2017 року на військовому обліку не знаходився, про зміну свого місця проживання не повідомляв.

Відповідно до трудової книжки серія НОМЕР_8 від 15 серпня 2002 року ОСОБА_1 у період з 15 серпня 2002 року до 25 травня 2010 року працював на різних підприємствах м. Кіровограда на посаді охоронника, з 14.04.2015 року працює на Новокостянтинівській шахті ДП «СГЗК».

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 30травня 2006 року в порядку поділу майна і спадкування за законом визнано за ОСОБА_10 право власності на жилий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_6 , а також в порядку поділу майна і спадкування за спадковою трансмісією за законом визнано за ОСОБА_1 право власності на легковий автомобіль ЗАЗ 968 М, державний номер Ж4924КД.

21 березня 2014 року Відділом Управлінням федеральної міграційної служби Росії по м. Москва видано патент серія РА 2383567 на ім`я ОСОБА_1 , на території м. Москва.

Зі змісту листа Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області від 08 серпня 2016 року №460 вбачається, що 29 серпня 1978 року за адресою: АДРЕСА_5 , прибула сім`я у складі: чоловіка ОСОБА_5 , дружини ОСОБА_6 , сина ОСОБА_1 ОСОБА_6 та ОСОБА_1 проживали до 06 листопада 1992 року, а ОСОБА_5 до 25 липня 2003 року та виписаний з квартири у зв`язку із смертю, що підтверджується погосподарськими книгами сільської ради.

Відповідно до довідки ОСББ «Колос» від 10 березня 2016 року № 27 ОСОБА_5 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , з 29серпня 1978 року до дня смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . За вказаною адресою протягом шести місяців з ОСОБА_5 безперервно проживав його син ОСОБА_1 . Впродовж шести місяців після смерті ОСОБА_5 за цією адресою окрім ОСОБА_1 ніхто не реєструвався та не проживав.

Відповідно до ордеру на право володіння квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , який виданий на ім`я ОСОБА_2 , який посвідчено нотаріусом та зареєстровано від 22 червня 2005 року за № 2789, зазначено, що членом сім`ї останнього є дружина ОСОБА_7 .

Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 05 грудня 2008 року серії НОМЕР_1 , яке видане на ім`я ОСОБА_2 , на підставі розпорядження (наказу) органу приватизації від 05 грудня 2008 року №227, зареєстрованого ОКП «Кіровоградське ООБТІ» в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно та в реєстровій книзі №2, запис №214, від 12 грудня 2008 року, квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , що також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОКП «Кіровоградське ООБТІ» № 21244075 від 12 грудня 2008 року та архівною довідкою ОКП «Кіровоградське ООБТІ» № 102927 від 07 листопада 2013 року.

Зі змісту архівної довідки від 13 червня 2014 року №108258, виданої ОКП«Кіровоградське ООБТІ», вбачається, що станом на 01 січня 2013 року право власності на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , належало «Кіровоградрайагробуд», реєстраційне посвідчення від 01 лютого 1991 року.

Листом Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області №363 від 05 червня 2014 року та листом Кіровоградської РДА №С-65/1-01-43 від 21січня 2014 року повідомлено, що в 2008 році сільською радою та районною державною адміністрацією не надавались голові ОСББ «Колос» Сергієнко М. М. повноваження виконувати функції керівника органу приватизації квартир, що розташовані в АДРЕСА_7 , видавати розпорядження на їх приватизацію, видавати довідки про склад сім`ї громадян, підписувати свідоцтва про право власності на квартири.

Відповідно до довідок від 16 січня 2014 року №105 та від 12 серпня 2014 року №534, які видані виконкомом Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , до комунальної власності сільської ради не належить, не передавалася та на балансі не перебуває. ОСОБА_2 з приводу приватизації вказаної квартири до сільської ради не звертався, у 2008 році жодних розпоряджень (наказів) сільською радою відносно зазначеної квартири, а також довідок про склад сім`ї ОСОБА_2 не видавалось.

Згідно з договором, укладеним між головою ОСББ «Колос» Сергієнко М. М. та начальником КП ООБТІ Шиховою В. В., КП «Кіровоградське ООБТІ» виконуватиме роботи з повної приватизації житла, яке належить ОСББ «Колос», а саме: житлових будинків, розташованих у АДРЕСА_8 , 5, 7, 8, 13, 16, АДРЕСА_9 , 2, 6, 7, 8, 11, 12.

Відповідно до договору-доручення голова ОСББ «Колос» Сергієнко М. М. доручила голові Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Миколаєць Я. Г., підписати свідоцтва про право власності на квартири, що розташовані за адресою: АДРЕСА_5 , а також буд. 56, кв. 2, 5, 7, 8, 13, 16, АДРЕСА_9 , 2, 6, 7, 8, 11, 12, що є власністю ОСББ «Колос» та знаходяться на території Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області.

Згідно з особовим рахунком № НОМЕР_9 погосподарської книги Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до 20 травня 2005 року був членом домогосподарства, що розташовано за адресою: АДРЕСА_10 , а ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 23 листопада 2004 року по 14 червня 2005року.

Відповідно до особового рахунку № НОМЕР_10 погосподарської книги та облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2011-2015 роки Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, номер об`єкта погосподарського обліку 1086-1, ОСОБА_2 зазначений головою домогосподарства, що розташовано за адресою: АДРЕСА_5 , а членами домогосподарства вказані ОСОБА_7 і ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що прибули 14 червня 2005 року. Жилий будинок куплено в ОСББ«Колос» згідно рішень.

22 листопада 2013 року слідчим СВ Кіровоградського РВ УМВС України в Кіровоградській області розглянуто заяву ОСОБА_7 про перешкоджання ОСОБА_2 в допуску ОСОБА_7 та доньки до квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , відомості про кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР за №12013120170001855 від 22 листопада 2013 року.

Протоколом загальних зборів членів ОСББ «Колос» мешканців будинку АДРЕСА_2 від 19 квітня 2014 року вирішено визнати незаконним вселення, отримання на приватизацію квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_2 , та встановлено факт, що ОСОБА_7 та її донька постійно проживала у вказаній квартирі з 2005 року по вересень 2009 року та з грудня 2009 року по січень 2010 року, а також вилучено зазначену квартиру з незаконного володіння у ОСОБА_2 та відчужено ОСОБА_7 та її доньці.

Згідно з випискою із протоколу зборів № 1 ОСББ «Колос» від 17 травня 2005року вирішено прописати слюсаря-сантехніка ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_5 , та виписати ордер на його ім`я для прописки, за підписом голови зборів ОСОБА_12 та секретаря зборів ОСОБА_13 .

У клопотанні членів ОСББ «Колос» вказано, що ОСОБА_2 ніколи не звертався до членів правління щодо надання йому квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , приватизацією і вселенням займалася ОСОБА_4 , члени ОСББ «Колос» вважають, що вселення ОСОБА_2 у вказану квартиру є незаконним.

Відповідно до розрахункової книжки ВАТ «Кіровоградобленерго», договору про надання послуг з газопостачання №123104 від 02 квітня 2006 року, розрахункової книжки ВАТ «Кіровоградгаз» за 2006-2008 роки, абонентом комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_5 , зазначено ОСОБА_2 .

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців серія ААВ №394453 від 06 жовтня 2014 року державна реєстрація Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Колос» проведена 30 жовтня 1996 року, ідентифікаційний код юридичної особи: 23225078, місце знаходження: АДРЕСА_11 , керівник ОСОБА_14 .

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №16 від 07 грудня 2005 року керівником Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Колос» вказано ОСОБА_4 , що також підтверджується випискою з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців серія ААВ №395650 від 23 жовтня 2012 року.

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, АА №563227 від 24 жовтня 2012 року керівником Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Колос» вказано ОСОБА_15 , що також підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців серія ААВ №395650 від 23 жовтня 2012 року.

Відповідно до статутів ОСББ «Колос» створено власниками квартир багатоквартирних будинків 54, 56, 58, 60, об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутом. Органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління об`єднання, ревізійна комісія. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

Пунктом 1.5. статуту ОСББ «Колос», який зареєстрований 23 жовтня 2012 року за № 14291050007000462 та пунктом 5.1. статуту ОСББ «Колос», що зареєстрований 30 жовтня 1996 року за №881-р визначено, що членом об`єднання можуть бути фізичні та юридичні особи власники квартир, житлових і нежитлових приміщень, а якщо об`єкти перебувають у спільній сумісній власності чи у спільній частковій власності уповноважені власники. Наймачі та орендарі приміщень не можуть бути членами об`єднання.

Відповідно до пункту 3.6. статуту ОСББ «Колос», який зареєстрований 30 жовтня 1996 року за №881-р загальні збори членів об`єднання можуть прийняти рішення щодо передачі в оренду окремих об`єктів, що перебувають у спільній частковій власності членів об`єднання, одному або кільком членам об`єднання.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 22липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_7 , яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_11 , до ОСОБА_2 , ОСББ«Колос», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування, в особі Кіровоградської РДА, КП «Кіровоградське ООБТІ» та Реєстраційна служба Кіровоградського РУЮ в Кіровоградській області, про визнання незаконним та скасування розпорядження про приватизацію житлового приміщення (квартири), визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житло та державної реєстрації права власності, визнання права користування житловим приміщенням визнано незаконним та скасовано розпорядження (наказ) органу приватизації № 227 від 05 грудня 2008 року про приватизацію квартири що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , на ім`я ОСОБА_2 , яке видано ОСББ«Колос», а також визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на житло серії НОМЕР_1 від 05 грудня 2008 року, видане на ім`я ОСОБА_2 на підставі розпорядження (наказу) органу приватизації №227 від 05 грудня 2008 року, зареєстрованого ОКП «КООБТІ» в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно та в реєстровій книзі №2, запис №214, від 12грудня 2008 року, та скасовано його державну реєстрацію.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2014 року прийнято відмову ОСОБА_7 , яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_11 від позову, а також скасовано рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 22 липня 2014року, а провадження у справі закрито.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 березня 2015 року відхилена касаційна скарга ОСОБА_7 , яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_11 , та ОСББ «Колос», та залишено без змін ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від09 грудня 2014 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтями 12 13 89 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Згідно з частинами першою третьою, п`ятою шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до статті 316 317 319 321 391 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Згідно зі статтею 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Як передбачено статтею 150 ЖК Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Стаття 65-1 ЖК Української РСР передбачає, що наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з ними, придбати займані ними приміщення у власність на підставах, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до статті 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. Підставою припинення права користування жилим приміщенням відповідно до статті 71 ЖКУкраїнськоїРСР є відсутність наймача або члена його сім`ї у місці їх проживання понад шість місяців без поважних причин, тобто за тимчасової відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається право користування жилим приміщенням протягом шести місяців і причини та мотиви відсутності протягом цього часу не мають правового значення.

Згідно з частиною першою статті 109 ЖК Української РСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

У відповідності до частини третьої статті 116 ЖК Української РСР осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що наведені вище докази, які надані сторонами, свідчать про те, що зі зміною місця реєстрації (з 06 листопада 1992 році), ОСОБА_1 втратив право на користування спірною квартирою. Після смерті матері позивач періодично проживав разом з ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_5 , проте ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , помер. За життя ОСОБА_5 не оформив право власності на квартиру, не провів державну реєстрацію права власності, та не склав заповіт. Після смерті батька, позивач не подавав нотаріусу або уповноваженій посадовій особі органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини, а також не надав до суду жодних належних та допустимих доказів постійного проживання із ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, і внаслідок чого не приватизував квартиру та не оформив право власності на спірну квартиру.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Оскільки доводи касаційної скарги, є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким апеляційний суд надав належну оцінку, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994року, серія A № 303-A, параграф 2930). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), рішення від 27 вересня 2001року, №49684/99, параграф 32).

У зв`язку з наведеним, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційноїінстанції ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводами касаційної скарги ці висновки не спростовуються.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 березня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко М. Ю. Тітов