Постанова
Іменем України
12 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 391/788/18
провадження № 61-14345св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 липня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Чельник О. І., Єгорової С. М., Дуковського О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 під час розгляду кримінальної справи звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків, завданих злочином.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 121 КК України, кваліфіковане як умисне спричинення тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_3 , який є його племінником та він залучений у кримінальному провадженні як потерпілий. Внаслідок цього кримінального правопорушення йому завдано моральну шкоду, яка виразилася у втраті близької людини, моральних переживаннях, руйнуванні звичного для нього перебігу життя, погіршення його психоемоційного стану та здоров`я.
Вироком Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 05 грудня 2016 року у справі № 391/407/16-к, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2017 року, ОСОБА_2 засуджений за вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 121 КК України, його визнано винним у тому, що своїми діями ОСОБА_2 15 квітня 2016 року навмисно заподіяв тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_3 .
Потерпілим у кримінальному провадженні визнано його як близького родича ОСОБА_3 та стягнуто з ОСОБА_2 на його користь майнову шкоду в сумі 12 575,07 грн та моральну шкоду в сумі 70 000,00 грн.
Постановою Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 391/407/16-к вирок Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 05 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2017 року щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову щодо відшкодування моральної шкоди потерпілому скасовано та постановлено призначити новий розгляд провадження в цій частині у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
З урахуванням зазначеного та заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на його користь збитки, завдані злочином, у рахунок відшкодування моральної шкоди у сумі 1 020 168,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 09 лютого 2021 року, ухваленим у складі судді Мумиги І. М., позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 500 000,00 грн.
В іншій частині позову про стягнення моральної шкоди, завданої злочином у сумі 520 168,00 грн, - відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що в результаті протиправних дій відповідача загинув племінник позивача, який не є родичом першого ступеня спорідненості, але проживав з позивачем однією сім`єю. Смерть останнього для нього є непоправимою втратою, що свідчить про те, що позивач отримав душевні страждання на все своє життя та їх неможливо оцінити в матеріальному виразі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 20 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 09 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином, відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 є дядьком померлого ОСОБА_3 та не входить до переліку осіб, яких закон визначає як близьких родичів, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_3 проживали однією сім`єю, а тому ОСОБА_1 не має права на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_3 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у позові, не врахував, що йому завдана моральна шкода кримінальним правопорушенням, оскільки внаслідок вчиненого відповідачем кримінального правопорушення (злочину) загинув член його сім`ї - рідний племінник ОСОБА_3 , і таке його порушене право підлягає судовому захисту незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
При цьому суд апеляційної інстанції помилкового вважав, що довідка виконкому Компаніївської селищної ради № 13 Кропивницького району Кіровоградської області від 27 січня 2021 року є неналежним доказом, не врахував, що вказана довідка містить інформацію про склад його сім`ї та видана йому в межах реалізації повноважень органу місцевого самоврядування та у спосіб, встановлений законом.
Також просив врахувати, що рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 25 серпня 2021 року у справі № 391/416/21 задоволено його заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, та встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що він постійно проживав однією сім`єю з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з жовтня 2015 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Підставами касаційного оскарження постанови Кропивницького апеляційного суду від 20 липня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19), від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс19); відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у спорі про відшкодування моральної шкоди, завданої потерпілому у кримінальному провадженні смертю члена сім`ї потерпілого, який не є його близьким родичем (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України); суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Вироком Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 05 грудня 2016 року у справі № 391/407/16-к, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2017 року, ОСОБА_2 засуджений за частиною другою статті 121 КК України та його визнано винним в тому, що він своїми діями навмисно заподіяв тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент заподіяння, що спричинило ІНФОРМАЦІЯ_2 смерть ОСОБА_3 , та призначено покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі. Стягнуто з обвинуваченого на користь потерпілого ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 12 575,07 грн та моральну шкоду у розмірі 70 000,00 грн.
Вказаним вироком встановлено, що потерпілий ОСОБА_1 є родичем з померлим ОСОБА_3 , що підтверджується наданими в судовому засіданні документами, а саме свідоцтвом про народження ОСОБА_3 , витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу, Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 .
Постановою Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 391/407/16-к вирок Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 05 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2017 щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_5 щодо відшкодування моральної шкоди скасовано та постановлено призначити новий розгляд провадження в цій частині у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Підставами для скасування вироку в частині задоволення цивільного позову про стягнення моральної шкоди є незазначення у вироку суду, з наведенням відповідних доказів, обґрунтування для визначення саме такого розміру відшкодування, а також не перевірено наявність підстав, передбачених законом для стягнення такої шкоди.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Правовими підставами відшкодування шкоди визначено, зокрема положення статей 27 55 56 Конституції України, статті 2 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, статей 23 1167 1168 ЦК України.
Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
Відповідно до частини першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Для вирішення питання, чи підлягає до спірних правовідносин застосування положень статті 1168 ЦК України, судам слід встановити характер родинних стосунків позивача із померлою особою, оскільки тільки чоловік (дружина), батьки (усиновлювачі), діти (усиновлені), а також особи, які проживали з померлою особою однією сім`єю, мають право на відшкодування шкоди в порядку цієї статті.
У справі, яка переглядається, установлено, що ОСОБА_1 є родичем померлого ОСОБА_3 , а саме є його дядьком.
На підставі заяви ОСОБА_1 його залучено до кримінального провадження як потерпілого.
Процесуальний статус позивача ОСОБА_1 як потерпілого та цивільного позивача у кримінальному провадженні № 12016120180000119 від 15 квітня 2016 року судовими рішеннями, ухваленими за результатом розгляду кримінального провадження № 12016120180000119 від 15 квітня 2016 року, справа № 391/407/16-к, судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій не змінювався.
Відповідно до статті 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Відповідно до положень статті 3 КПК України близькі родичі та члени сім`ї - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Родинними зв`язками пов`язані між собою й інші особи: дядьки і тітки, племінники і племінниці, двоюрідні брати і сестри, двоюрідні внуки тощо, але вони не охоплюються у кримінальному провадженні терміном «близькі родичі». За певних умов вони можуть бути віднесені до «членів сім`ї». Конституційний Суд України, даючи тлумачення поняття «член сім`ї», виходить з об`єктивної відмінності його змісту залежно від галузі законодавства (сімейного, житлового, соціального захисту тощо), яке використовує цей термін (рішення Конституційного Суду України у справі від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).
Для визначення змісту терміна «член сім`ї» у кримінальному провадженні вирішальне значення мають не стільки родинні чи зареєстровані шлюбні зв`язки, скільки тривалі зв`язки, що виникають зі спільного проживання та ведення спільного господарства (спільний бюджет, витрати, харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла тощо).
Згідно з показаннями свідка ОСОБА_5 , яка була допитана судом першої інстанції під час розгляду справи № 391/407/16-к, потерпілий ОСОБА_3 є племінником її чоловіка ОСОБА_1 . ОСОБА_3 приїхав до них з чоловіком у жовтні 2015 року, жив у їх будинку, був їм як своя дитина, так як рідних дітей у них немає. Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 суду повідомив, що він приходиться дядьком померлому ОСОБА_3 , останній раніше проживав в Російській Федерації, але загубив паспорт і його депортували. Після чого він повернувся до України і з жовтня 2015 року проживав в його сім`ї.
Відповідно до довідки виконкому Компаніївської селищної ради № 13 Кропивницького району Кіровоградської області від 27 січня 2021 року ОСОБА_3 , 1983 року народження, з жовтня 2015 року до дня смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) проживав, але не був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Склад сім`ї померлого на період проживання до дня смерті складав: ОСОБА_6 - власник житлового будинку, тесть дядька, ОСОБА_7 - теща дядька, ОСОБА_1 - дядько, ОСОБА_5 - тітка (а. с. 73, т. 2).
Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 25 серпня 2021 року у справі № 391/416/21 встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживав однією сім`єю з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з жовтня 2015 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 не має права на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_3 .
Суд першої інстанції, установивши факт заподіяння позивачу моральної шкоди, правильно застосувавши норми матеріального права, давши належну правову оцінку наданим доказам, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
Оскільки ОСОБА_1 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, то Верховному Суду слід перевірити його на предмет законності. Верховний Суд здійснює цю перевірку, не переоцінюючи докази та фактичні обставини, а виключно виходячи зі змісту статті 89 ЦПК України та статей 23 1167 1168 ЦК України.
Враховуючи фактичні обставини справи, тривалість моральних страждань позивача та негативні наслідки, які для нього настали у зв`язку із порушенням його прав, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне зменшити розмір морального відшкодування до 150 000,00 грн.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною першою статті 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Частиною четвертою статті 412 ЦПК України визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Оскільки апеляційний суд помилково скасував правильне по суті рішення суду першої інстанції, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції змінити, зменшивши суму моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , з 500 000,00 грн до 150 000,00 грн, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Щодо судових витрат
Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина десята статті 141 ЦПК України).
У зв`язку із частковим задоволенням касаційної скарги ОСОБА_1 , скасуванням постанови апеляційного суду і зміною рішення суду першої інстанції, судові витрати підлягають перерозподілу пропорційно до задоволених вимог.
Ціна позову 1 020 168,00 грн. Розмір задоволених позовних вимог становить150 000,00 грн або 14,7 %.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, Верховний Суд дійшов висновку про зменшення суми моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , з 500 000,00 грн до 150 000,00 грн, відповідно, підлягає зменшенню розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь держави з 5 000,00 грн до 1 295,07 грн.
Також з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2 590,14 грн.
Керуючись статтями 400 409 412 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 липня 2021 року скасувати.
Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 09 лютого 2021 року змінити. Зменшити суму моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , з 500 000,00 грн до 150 000,00 грн та зменшити суму судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь держави, з 5 000,00 грн до 1 295,07 грн.
В іншій частині рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 09 лютого 2021 року залишити в силі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2 590,14 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець